Рішення

від 17.10.2023 по справі 903/864/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 жовтня 2023 року Справа № 903/864/23

Господарський суд Волинської області в складі судді Дем`як В. М., розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» (03131, місто Київ, Столичне шосе, будинок 103, код ЄДРПОУ 31316718)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Екопак» (43000, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Лідавська, будинок 2, код ЄДРПОУ 38079082)

про стягнення 53 263, 20 грн.

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» звернулося до Господарського суду Волинської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Екопак» про стягнення 53 263, 20 грн. заборгованості в т.ч. 13 659, 05 грн. - основного боргу, 15 231, 71 грн. - пені, 16 595, 18 грн. - 30% річних, 7777, 26 грн. - інфляційних втрат згідно договору №206095 про надання послуг з організації перевезення відправлень від 19.03.2018 та 2684 грн. витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем договору №206095 про надання послуг з організації перевезення відправлень від 19.03.2018, в частині своєчасної оплати.

Ухвалою суду від 21.08.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 09.10.2023 постановлено здійснити офіційне оприлюднення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про повідомлення відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Екопак» про розгляд справи №903/864/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екопак» про стягнення 53 263, 20 грн. в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали від 21.08.2023 про відкриття провадження у справі № 903/864/23 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення з відповідним трек-номером 4301040706997 на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 43000, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Лідавська, будинок 2, код ЄДРПОУ 38079082.

Проте, зазначене відправлення з трек-номером 4301040706997 вручене відповідачу не було.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Крім цього, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 02.08.2023 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду Волинської області від 21.08.2023, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006 року в цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

В порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України відповідачу запропоновано подати суду відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати до суду; належно засвідчені копії Статуту, свідоцтва про державну реєстрацію, довідки органу статистики про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій.

Будь-яких заяв та клопотань по суті сторонами подано не було.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив.

19.03.2018 року між ТОВ «Нова Пошта» (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Екопак» (замовник) укладено договір №206095 про надання послуг з організації перевезення відправлень.

Експедитор зобов`язується за плату та за рахунок замовника організувати перевезення відправлення та надання комплексу інших послуг, пов`язаних із організацією перевезення відправлення (надалі за текстом - послуги), а замовник зобов`язується їх прийняти й оплатити на умовах, визначених договором (п.2.1. договору).

За надані експедитором послуги замовник сплачує експедитору винагороду згідно з чинними тарифами експедитора, розміщеними на офіційному сайті novaposhta.ua (п.2.3. договору).

Пунктом 3.1.1. договору (п. 3.1. Обов`язки експедитора) визначено, що в залежності від типу замовленої послуги організувати приймання відправлення для надання послуг за адресою, вказаною замовником, або через мережу відділень експедитора.

Пунктом 3.2.1. договору сторони погодили, що експедитор має право отримати винагороду за надані послуги на умовах, що визначені договором.

У п.3.3.8. договору передбачено, що замовник зобов`язаний здійснити оплату послуг експедитора за надані послуги згідно з чинними тарифами експедитора своєчасно та в повному обсязі.

Загальна ціна цього договору складається із вартості послуг, наданих експедитором протягом строку дії договору. Оплата вартості наданих експедитором послуг відбувається за чинними тарифами екседитора на підставі акту наданих послуг, шляхом перерахування замовником на поточний рахунок експедитора коштів у розмірі 100% вартості послуг упродовж 2 (двох) банківських днів з моменту погодження актів наданих послуг екпедитора (п.5.1. договору).

У п.5.3. договору зазначено, що експедитор щомісячно складає акти наданих послуг на підставі фактично наданих послуг і надсилає замовнику одним із наступних способів:

п.5.3.1. шляхом направлення підписаних та скріплених печаткою актів наданих послуг у двох паперових примірниках для підписання замовником;

п.5.3.2. шляхом направлення актів в електронному вигляді, з накладенням електронних цифрових підписів. Підписання актів наданих послуг в електронному вигляді здійснюється сторонами з урахуванням порядку та строків, що визначені умовами 5.4. договору. Адреса електронної пошти замовника для обміну електронними документами snv-ekopak@ukr.net.

Замовник упродовж 2 (двох) робочих з дати отримання актів наданих послуг від експедитора підписує надані експедитором 2(два) примірники актів наданих послуг та повертає експедитору 1 (один) примірник підписаного акту або в той самий строк надає експедитору письмову мотивовану відмову від підписання актів. Не підписання замовником упродовж 2 (двох) робочих днів з дати отримання актів від експедитора без надання відповідних письмових пояснень є фактом визнання замовником повного виконання експедитором своїх зобов`язань за договором. У такому разі вважається, що акти погоджено, послуги експедитора надано в повному обсязі та відповідно до умов договору, претензії замовника відсутні й замовник зобов`язаний здійснити оплату послуг згідно з отриманими документами для оплати наданих послуг (п. 5.4. договору).

Пунктом 6.1. договору визначено, що у разі порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України.

За несвоєчасну та/або неповну оплату наданих експедитором послуг замовник сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу та 30% річних від суми заборгованості. Строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань є більшим, ніж це передбачено ч.6 ст. 232 ГКУ, і становить 1 рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (п.6.3.1. договору).

У п.8.1. договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє протягом 1 (одного) року з дати підписання, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами свої зобов`язань згідно з цим договором.

Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час його дії (п.8.4. договору).

Договір №206095 про надання послуг з організації перевезення відправлень від 19.03.2018 підписано уповноваженими особами та скріплено печатками, у встановленому порядку не оспорено, не розірвано та не визнано недійсним, а отже є дійсним, укладеними належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

На виконання умов п.5.3. договору Експедитор з використанням програмної продукції у вигляді онлайн-сервісу електронного документообігу "Вчасно", з накладення електронного цифрового підпису, направлено покупцю на електронну пошту (snv-ekopak@ukr.net) акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 6-16):

- №НП-000860503 від 20.09.2018 року на суму 1739,55 грн.;

- №НП-000929534 від 30.09.2018 року на суму 1845,00 грн.;

- №НП-001086166 від 20.10.2018 року на суму 35,00 грн.;

- №НП-001177005 від 31.10.2018 року на суму 1955,00 грн.;

- №НП-001255038 від 10.11.2018 року на суму 685,00 грн.;

- №НП-001346409 від 20.11.2018 року на суду 20,00 грн.;

- №НП-001530269 від 10.12.2018 року на суму 1265,00 грн.;

- №НП-001729929 від 31.12.2018 року на суму 1350,00 грн.;

- №НП-001809423 від 10.01.2019 року на суму 2290,00 грн.;

- №НП-001896801 від 31.01.2019 року на суму 3904,50 грн.;

- №НП-002109497 від 31.03.2019 року на суму 70,00 грн.

Крім цього, вищевказані Акти здачі-приймання робіт 24.04.19 надсилались на адресу відповідача згідно положень 5.3.1. Договору та були повернуті позивачу із відміткою про неможливість вручення (а.с.30).

Позивачем разом з актами здачі-приймання робіт, надіслані рахунки-фактури за №НП-000860503 від 20.09.2018 року на суму 1739,55 грн., №НП-000929534 від 30.09.2018 року на суму 1845,00 грн., № НП-001086166 від 20.10.2018 року на суму 35,00 грн., №НП-001177005 від 31.10.2018 року на суму 1955,00 грн., №НП-001255038 від 10.11.2018 року на суму 685,00 грн., №НП-001346409 від 20.11.2018 року на суду 20,00 грн., №НП-001530269 від 10.12.2018 року на суму 1265,00 грн., №НП-001729929 від 31.12.2018 року на суму 1350,00 грн., №НП-001809423 від 10.01.2019 року на суму 2290,00 грн., №НП-001896801 від 31.01.2019 року на суму 3904,50 грн., №НП-002109497 від 31.03.2019 року на суму 70,00 грн. (а.с. 17-27).

Вищезазначені рахунки-фактури залишені без належного реагування відповідача.

Отже, звертаючись до суду із позовом до суду, позивач вказує, що відповідач належним чином не виконав своїх зобов`язань з оплати наданих послуг згідно договору №206095 про надання послуг з організації перевезення відправлень, відтак доводить, що в останнього виникла заборгованість у розмірі 53 263, 20 грн.

Надаючи оцінку даним спірним правовідносинам, суд виходив із такого.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зі змістом якої кореспондуються і приписи статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).

Частиною третьою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, за змістом статті 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні застереження містить стаття 525 ЦК України.

Згідно також приписів статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 193 ГК України).

Аналіз укладеного сторонами договору №206095 про надання послуг з організації перевезення відправлень та інших документів, складених під час формування спірних правовідносин, дає підстави зробити висновок про те, що така угода за своєю правовою природою та істотними умовами є договором перевезення, регулювання якого здійснюється главою 64 ЦК України.

Відповідно до приписів статті 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Виходячи зі змісту наведеної норми, перевізник є таким учасником процесу перевезення вантажів, функціональне призначення якого полягає у наданні транспортної послуги - переміщення продукції виробничо- технічного призначення та виробів народного споживання. Правовий статус перевізника характеризує те, що він є суб`єктом господарювання, який на виконання умов договору перевезення вантажу зобов`язується доставити ввірений йому вантажовідправником вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі - вантажоодержувачу. Перевізник є стороною договору перевезення вантажу і зазначається як такий у відповідних транспортних документах.

Водночас, згідно зі статтею 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

За змістом частини першої статті 306 ГК України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Частиною четвертою зазначеної статті встановлено, що допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Статтею 316 ГК України визначено, що за договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Отже, транспортне експедирування є видом господарської діяльності, спрямованої на організацію процесу перевезення вантажів. Експедитор є таким суб`єктом господарювання, функціональне призначення якого полягає в організації та сприянні здійсненню процесу вантажів. Експедитором може бути, як суб`єкт господарювання (транспортно-експедиційна організація), так і безпосередньо перевізник. Транспортне експедирування - це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях.

Транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.

Факт надання послуг відповідачу упродовж вересня-жовтня 2018 року, грудня 2018 року, у січні 2019 року та виконання умов договору експедитором підтверджується надісланими з використанням програмної продукції у вигляді онлайн-сервісу електронного документообігу "Вчасно", з накладення електронного цифрового підпису на електронну пошту (snv-ekopak@ukr.net) актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): №НП-000860503 від 20.09.2018 року на суму 1739,55 грн.; №НП-000929534 від 30.09.2018 року на суму 1845,00 грн.; №НП-001086166 від 20.10.2018 року на суму 35,00 грн.; №НП-001177005 від 31.10.2018 року на суму 1955,00 грн.; №НП-001255038 від 10.11.2018 року на суму 685,00 грн.; №НП-001346409 від 20.11.2018 року на суду 20,00 грн.; №НП-001530269 від 10.12.2018 року на суму 1265,00 грн.; №НП-001729929 від 31.12.2018 року на суму 1350,00 грн.; №НП-001809423 від 10.01.2019 року на суму 2290,00 грн.; №НП-001896801 від 31.01.2019 року на суму 3904,50 грн.; №НП-002109497 від 31.03.2019 року на суму 70,00 грн.

Дані обставини додатково підтверджуються рахунками-фактурами за №НП-000860503 від 20.09.2018 року на суму 1739,55 грн., №НП-000929534 від 30.09.2018 року на суму 1845,00 грн., № НП-001086166 від 20.10.2018 року на суму 35,00 грн., №НП-001177005 від 31.10.2018 року на суму 1955,00 грн., №НП-001255038 від 10.11.2018 року на суму 685,00 грн., №НП-001346409 від 20.11.2018 року на суду 20,00 грн., №НП-001530269 від 10.12.2018 року на суму 1265,00 грн., №НП-001729929 від 31.12.2018 року на суму 1350,00 грн., №НП-001809423 від 10.01.2019 року на суму 2290,00 грн., №НП-001896801 від 31.01.2019 року на суму 3904,50 грн., №НП-002109497 від 31.03.2019 року на суму 70,00 грн.

Статтею 931 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не установлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Пунктом 3.2.1. договору сторони погодили, що експедитор має право отримати винагороду за надані послуги на умовах, що визначені договором.

У п.3.3.8. договору передбачено, що замовник зобов`язаний здійснити оплату послуг експедитора за надані послуги згідно з чинними тарифами експедитора своєчасно та в повному обсязі.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Пунктом 6.1. договору визначено, що у разі порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Надавши оцінку наявним у справі доказам, суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт надання послуг з організації перевезення відправлень відповідно до умов договору, настання строку оплати за вказаним договором та невиконання відповідачем свого обов`язку щодо оплати наданих позивачем послуг.

Відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог в частині стягнення з відповідача основної суми боргу у сумі 13 659, 05 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення пені у сумі 15 231, 71 грн. у період з 11.09.2019 по 07.08.2023, 30% річних у сумі 16 595, 18 грн., інфляційних втрат у сумі 7777, 26 грн. суд зазначає таке.

За змістом з ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Умовами п.6.3.1. договору сторони погодили, що за несвоєчасну та/або неповну оплату наданих експедитором послуг замовник сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу та 30% річних від суми заборгованості. Строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань є більшим, ніж це передбачено ч.6 ст. 232 ГКУ, і становить 1 рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Приписом частини шостої статті 232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

До матеріалів справи позивачем надано детальний розрахунок пені, по кожному окремому періоду. Перевіривши відповідні нарахування, суд встановив, що вони не суперечать вимогам чинного законодавства та є арифметично вірними. Відповідно, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог також в частині стягнення з відповідача пені за договором №206095 про надання послуг з організації перевезення відправлень від 19.03.2018 в розмірі 15 231, 71 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 16 595, 18 грн 30 % річних та 7777, 26 грн. інфляційних втрат, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання зобов`язання щодо повернення коштів позивачем нараховано 16 595, 18 грн 30 % річних та 7777, 26 грн. інфляційних втрат

Перевіривши долучений позивачем розрахунок, суд вважає його арифметично вірним, а отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 16 595, 18 грн 30 % річних та 7777, 26 грн. інфляційних втрат.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в сумі 2684 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 123, 129, 232, 236-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екопак» (43000, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Лідавська, будинок 2, код ЄДРПОУ 38079082) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» (03131, місто Київ, Столичне шосе, будинок 103, код ЄДРПОУ 31316718) 53 263, 20 грн. заборгованості в т.ч. 13 659, 05 грн. - основного боргу, 15 231, 71 грн. - пені, 16 595, 18 грн. - 30% річних, 7777, 26 грн. - інфляційних втрат згідно договору №206095 про надання послуг з організації перевезення відправлень від 19.03.2018 та 2684 грн. витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Суддя В. М. Дем`як