ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
16.10.2023р. Справа №905/468/13-г (905/259/23)
за позовом Територіального міжгалузевого об`єднання Слов`янськ, м.Кривий Ріг в особі ліквідатора арбітражного керуючого Вербицького Олексія Вікторовича, м.Кривий Ріг
до відповідача Гаражно-будівельного кооперативу Статус-Центр, м.Слов`янськ
про визнання недійсним правочину
у межах справи №905/468/13-г
за заявою Публічного акціонерного товариства ДТЕК Донецькобленерго
до боржника Територіального міжгалузевого об`єднання Слов`янськ
про банкрутство
Суддя Левшина Г.В.
за участю секретаря судового засідання Бутенко П.Є.
Представники сторін:
від позивача: Вербицький О.В.
від відповідача: не з`явився
1. Стислий зміст позовних вимог:
Територіальне міжгалузеве об`єднання Слов`янськ, м.Кривий Ріг в особі ліквідатора арбітражного керуючого Вербицького Олексія Вікторовича, м.Кривий Ріг звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Гаражно-будівельного кооперативу Статус-Центр, м.Слов`янськ про визнання правочину недійсним в порядку ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства, в якому заявлені наступні вимоги:
- визнати недійсним правочин щодо передачі 01.03.2012р. Територіальним міжгалузевим об`єднанням Слов`янськ як внесок до статутного капіталу Гаражно-будівельного кооперативу Статус-Центр автомобільний паркінг житлової забудови, який належить Територіальному міжгалузевому об`єднанню Слов`янськ на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САЕ № 509176, виданого 20.02.2012р. Слов`янською міськрадою;
- зобов`язати Гаражно-будівельний кооператив Статус-Центр повернути Територіальному міжгалузевому об`єднанню Слов`янськ у натурі все, що він одержав на виконання зазначеного правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що при передачі Територіальним міжгалузевим об`єднанням Слов`янськ до статутного капіталу Гаражно-будівельного кооперативу Статус-Центр автомобільного паркінгу житлової забудови, який розташований за адресою: Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Люксембург Рози, будинок 10А, мало місце безоплатне відчуження майна заінтересованій особі, у зв`язку з чим у ТМО Слов`янськ стало недостатньо майна для задоволення вимог кредиторів.
2. Щодо порядку господарського судочинства під час розгляду справи судом першої інстанції:
В провадженні господарського суду Донецької області на стадії ліквідаційної процедури перебуває справа №905/468/13-г про банкрутство Територіального міжгалузевого об`єднання Слов`янськ (код ЄДРПОУ 04634552).
Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.03.2023р. встановлений єдиний унікальний номер судової справи №905/468/13-г (905/259/23), справу передано до провадження судді Левшиної Г.В. на підставі ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, у зв`язку з перебуванням у провадженні судді Левшиної Г.В. справи №905/468/13-г про банкрутство Територіального міжгалузевого об`єднання Слов`янськ (код ЄДРПОУ 04634552).
Ухвалою суду від 04.04.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/468/13-г (905/259/23) в межах справи про банкрутство №905/468/13-г; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 02.05.2023 року о 14:00 год.; запропоновано відповідачу надати відповідно до ст.165 ГПК України відзив на позовну заяву і всі письмові докази (які можливо доставити до суду), протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку судового засідання; явка сторін в судове засідання визнана не обов`язковою.
У підготовче судове засідання 02.05.2023р. з`явився представник позивача (в режимі відеоконференції), який підтримав позовні вимоги. Відповідач в засідання суду не з`явився, відзиву на позов не надав.
Ухвалою від 02.05.2023р. відкладено підготовче засідання на 30.05.2023р. о 12:00 год.
В засідання суду 30.05.2023р. з`явився представник позивача.
Ухвалою суду від 30.05.2023р. відкладено підготовче засідання на 27.06.2023 року о 10:45 год.; запропоновано відповідачу надати відповідно до ст.165 ГПК України відзив на позовну заяву і всі письмові докази (які можливо доставити до суду), направити відзив на адресу позивача.
У підготовче засідання 27.06.2023р. в режимі відеоконференції з`явився арбітражний керуючий, повідомив суд про відсутність додаткових клопотань та пояснень по справі.
Згідно з ухвалою суду від 27.06.2023р. закрито підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 25.07.2023 року о 10:15 год.; явка сторін в засідання суду визнана не обов`язковою.
В засідання суду 25.07.2023р. сторони не з`явилися.
Ухвалою суду від 25.07.2023р. відкладено розгляд справи на 22.08.2023 року о 12:45 год.
В засідання суду 22.08.2023р. в режимі відеоконференції з`явився представник позивача.
Згідно з ухвалою суду від 22.08.2023р. оголошено перерву в судовому засіданні до 25.09.2023 року о 13:00 год.
25.09.2023р. через підсистему "Електронний суд" від арбітражного керуючого Вербицького О.В. надійшло клопотання про відкладення судового засідання. Окрім того, арбітражний керуючий просив суд провести наступне судове засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 25.09.2023р. оголошено перерву в судовому засіданні до 16.10.2023 року о 12:00 год.
16.10.2023р. через підсистему "Електронний суд" від арбітражного керуючого Вербицького О.В. надійшла заява про уточнення позовних вимог, за змістом якої позивач просить задовольнити позовні вимоги останнього, а саме:
- визнати недійсним правочин щодо передачі 01.03.2012р. Територіальним міжгалузевим об`єднанням «Слов`янськ» як внесок до статутного капіталу Гаражно-будівельного кооперативу «Статус-Центр» автомобільного паркінгу житлової забудови, який належить Територіальному міжгалузевому об`єднанню «Слов`янськ» на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САЕ № 509176, виданого 20.02.2012р. Слов`янською міськрадою, а саме: гаражі №1-12, Б-1, загальною площею 214,1 кв.м.; гаражі №13-24, В-1, загальною площею 226,1 кв.м.; гаражі №25-27, Г-1, загальною площею 67,8 кв.м.; гараж №33, Е-1, загальною площею 109,2 кв.м.; огорожі 1,2;
- признати право власності Територіального міжгалузевого об`єднання Слов`янськ на автомобільний паркінг житлової забудови, який належав Територіальному міжгалузевому об`єднанню Слов`янськ на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , виданого 20.02.2012р. Слов`янською міськрадою та переданий Гаражно-будівельному кооперативу «Статус-Центр» як внесок до статутного капіталу Гаражно-будівельного кооперативу «Статус-Центр», а саме: гаражі №1-12, Б-1, загальною площею 214,1 кв.м.; гаражі №13-24, В-1, загальною площею 226,1 кв.м.; гаражі №25-27, Г-1, загальною площею 67,8 кв.м.; гараж №33, Е-1, загальною площею 109,2 кв.м.; огорожі 1,2;
- зобов`язати Гаражно-будівельний кооператив «Статус-Центр» повернути Територіальному міжгалузевому об`єднанню «Слов`янськ» в натурі автомобільний паркінг житлової забудови, який належав Територіальному міжгалузевому об`єднанню «Слов`янськ» на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , виданого 20.02.2012р. Слов`янською міськрадою та переданий Гаражно-будівельному кооперативу «Статус-Центр» як внесок до статутного капіталу Гаражно-будівельного кооперативу «Статус-Центр», а саме: гаражі №1-12, Б-1, загальною площею 214,1 кв.м.; гаражі №13-24, В-1, загальною площею 226,1 кв.м.; гаражі №25-27, Г-1, загальною площею 67,8 кв.м.; гараж №33, Е-1, загальною площею 109,2 кв.м.; огорожі 1,2.
У судове засідання 16.10.2023р. в режимі відеоконференції з`явився арбітражний керуючий. Відповідач у судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву, будь-яких заяв та/або клопотань до суду не надав.
Одночасно, за висновками суду, Гаражно-будівельний кооператив Статус-Центр був належним чином повідомлений про розгляд справи, враховуючи наступні обставини.
Відповідно до ч.5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Нормами ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами ч.1 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 04.04.2023р. була направлена рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 84122, Донецька обл., м.Слов`янськ, вул. Краматорська, буд. 77.
Ухвала від 04.04.2023р. була повернута відділенням поштового зв`язку на адресу суду із позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».
За змістом ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, враховуючи, що ухвала суду була направлена відповідачу на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу місцезнаходження останнього, а матеріали справи не містять доказів повідомлення іншої адреси перебування відповідача, з огляду на приписи ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що вказаний процесуальний документ по справі вважається таким, що був вручений відповідачу.
Окрім того, ухвали суду від 04.04.2023р. та від 02.05.2023р. також скеровано засобами поштового зв`язку на адреси засновників Гаражно-будівельного кооперативу Статус-Центр, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на теперішній час.
Однак, зазначені ухвали також були повернуті відділенням поштового зв`язку на адресу суду із позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Разом з тим, судом неодноразово було опубліковано оголошення на офіційному веб-порталі суду, які наявні в матеріалах справи.
Судом також враховано, що відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд Донецької області зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно із ст.2 Господарського процесуального кодексу України однією із засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи.
Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі Смірнов проти України, відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Ухвалюючи судове рішення 16.10.2023р. суд виходить з тих обставин, що відповідач здійснивши свою реєстрацію за певною адресою у Єдиному державному реєстрі бажав та не заперечував, щоб ці засоби комунікації використовувалися іншими особами, у тому числі й судом. Це, в свою чергу, покладає на відповідача обов`язок отримувати повідомлення та відповідати на них. Суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести "ризик незнання" учасника, який надав необмеженому колу осіб свою адресу, електронну пошту, але не користується чи не стежить за ними. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008р., сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, враховуючи вжиті судом заходи щодо повідомлення відповідача з наявним судовим провадженням, суд виходить з принципу "презумпції обізнаності" відповідача з наявним провадженням та згідно із ст.165 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе розглянути справу по суті заявлених вимог.
3. Щодо заяви арбітражного керуючого Вербицького О.В. про уточнення позовних вимог, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно ст.177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
У підготовчому засіданні за приписом ст.182 Господарського процесуального кодексу України суд, зокрема, у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви; вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, вирішує заяви та клопотання учасників справи.
Згідно із ст.46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог, змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
За змістом заяви, що надійшла до суду 16.10.2023р., ліквідатором було заявлено додаткову позовну вимогу про визнання права власності позивача на спірне нерухоме майно.
Отже, заява арбітражного керуючого про уточнення позовних вимог за своєю суттю є заявою про зміну предмету позову, тобто матеріально-правової вимоги позивача до відповідача.
Поряд із цим, суд наголошує на тому, що підготовче провадження у даній справі було закрито ще 27.06.2023р.
При цьому закриваючи підготовче провадження та призначаючи справу до розгляду по суті, суд врахував позицію позивача щодо відсутності в останнього додаткових клопотань та пояснень по справі.
Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи вищенаведені обставини та вимоги чинного процесуального законодавства України, суд залишає заяву арбітражного керуючого Вербицького О.В. від 16.10.2023. про уточнення позовних вимог без розгляду.
4. Встановлені судом обставини справи:
В обґрунтування позовної заяви про визнання недійсним правочину ліквідатор Вербицький О.В. посилається на те, що в ході виконання ліквідаційної процедури Територіального міжгалузевого об`єднання Слов`янськ, останнім виявлено правочин щодо безоплатного відчуження майна заінтересованій особі, який унеможливив виконання боржником зобов`язань перед своїми кредиторами.
Так, протоколом установчих зборів від 28.02.2006р. №1 прийнято рішення про створення Гаражно-будівельного кооперативу Статус-Центр, засновниками якого є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Територіальне міжгалузеве об`єднання «Слов`янськ».
Вищезазначене рішення засвідчене також протоколом Ради ТМО «Слов`янськ» від 28.02.2006р. №3.
В подальшому, протоколом загальних зборів членів ГБК «Статус-Центр» від 01.03.2012р. №13 прийнято рішення про створення статутного капіталу кооперативу та порядок його формування.
Пунктом 3 протоколу від 01.03.2012р. №13 визначено створити в Кооперативі Статутний капітал. Внесок до даного капіталу є не обов`язковим. Будь-які частки між засновниками та членами кооперативу не визначаються.
Внеском до Статутного капіталу Кооперативу є майновий внесок Кооперативу ТМО «Слов`янськ», а саме: автомобільний паркінг житлової забудови, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , який належить ТМО «Слов`янськ» на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , виданого 20.02.2012р. Слов`янською міською радою.
Даний автомобільний паркінг складається з:
- гаражів № 1-12, Б-1, загальною площею 214,1 кв.м.;
- гаражів № 13-24, В-1, загальною площею 226,1 кв.м.;
- гаражів № 25-27, Г-1, загальною площею 67,8 кв.м.;
- гаражів № 28-32, Д-1, загальною площею 106,6 кв.м.;
- гаражу № 33, Е-1, загальною площею 109,2 кв.м.;
- огорожі 1, 2.
Даний внесок оцінений в розмірі 990000,00 грн. на підставі акту оцінки від 01.03.2012р.
01.03.2012р. ТМО «Слов`янськ» передало як внесок до статутного капіталу ГБК «Статус-Центр» автомобільний паркінг житлової забудови, який належить ТМО Слов`янськ» на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , виданого 20.02.2012р. Слов`янською міськрадою.
На думку ліквідатора, вищезазначена передача майна ТМО «Слов`янськ» була здійснена незаконно, в тому числі на користь заінтересованих осіб, та з огляду на положення ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства, даний правочин має бути визнаний недійсним.
За частиною першою статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства, відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень якого, з дня введення в дію Кодексу визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Згідно ч.4 «Прикінцевих та перехідних положень» Кодексу України з процедур банкрутства, з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Відповідно до статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування (частина друга статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства).
У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. За результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника господарський суд постановляє ухвалу (частини третя, четверта статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства).
Разом з тим, у постанові від 02.06.2021р. у справі №904/7905/16 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду дійшов висновку, що пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства урегульовано лише фактично подальший розгляд справ про банкрутство, відповідні приписи за своєю галузевою приналежністю є нормою процесуального права, яка не стосується жодним чином норм матеріального права, що містяться у цьому нормативно-правовому акті.
Приписи статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства у частині підстав для визнання недійсними правочинів боржника не підлягають застосуванню до правочинів, що були вчинені боржником до дати введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства, тобто до 21.10.2019р. До правовідносин, що склалися до 21.10.2019р., - підлягають застосуванню приписи статті 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
З матеріалів справи вбачається, що оспорюваний правочин щодо передачі майна ТМО «Слов`янськ», з позовною заявою про визнання недійсним якого ліквідатор звернувся у березні 2023 року (тобто після введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства), було укладено сторонами 01.03.2012р.
Провадження у справі №905/468/13-г про банкрутство Територіального міжгалузевого об`єднання Слов`янськ порушено ухвалою господарського суду Донецької області від 18.01.2013р. відповідно до норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", умови та підстави визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника в якому було врегульовано ст. 20 цього Закону.
Так, у відповідності до ч.1 ст.20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Приписами ч.ч.2, 3, 4 ст.20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що у разі визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника на підставах, передбачених частиною першою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути в ліквідаційну масу майно, яке він отримав від боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії. Кредитор за недійсним правочином (договором) або спростованою майновою дією має право вибору: погашення свого боргу в першу чергу в процедурі банкрутства або виконання зобов`язання боржником у натурі після закриття провадження у справі про банкрутство. За результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або конкурсного кредитора про визнання недійсним правочину (договору) або спростування майнових дій боржника господарський суд виносить ухвалу.
Отже, посилання ліквідатора на положення статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, на підставі яких, на думку останнього, мають бути врегульовані спірні правовідносини є хибним, в той час як правильними було б посилання на ст.20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Поряд із цим, пунктами 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України визначено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Тобто при ухваленні рішення суд має з`ясовувати яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
У господарському процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в господарському процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При вирішенні спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог, встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають з встановлених обставин та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець вказує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, аніж закон. Більш того, виходячи з положень ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема в його мотивувальній і резолютивній частинах.
Тому, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови в позові, оскільки згідно з принципом jura novit curia неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (аналогічний висновок щодо обов`язку суду з надання правової кваліфікації відносин сторін викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021р. у справі №662/397/15-ц).
У зв`язку з цим господарський суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019р. у справі №924/1473/15).
На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин положень статті 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).
Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.
Тож розгляд та захист порушених справ у межах справи про банкрутство має певні характерні особливості, що відрізняються від позовного провадження.
Передусім це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.
За правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 28.09.2021р. у справі №21/89б/2011 (№ 913/45/20), інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.
Метою визнання недійсним правочину зі спеціальних підстав, визначених ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», є встановлення факту укладення правочину у підозрілий період (після порушення провадження у справі про банкрутство або протягом одного року, що передував її порушенню) та наявність обставин, прямо визначених положеннями ст. 20 цього Закону.
Період часу з моменту виникнення грошового зобов`язання боржника у тому числі при загрозі неплатоспроможності або при надмірній заборгованості до дня порушення справи про його банкрутство є підозрілим періодом, а правочини (договори, майнові дії) боржника, що вчинені у цей період часу є сумнівними, частиною першою статті 20 Закону про банкрутство, встановлено правову презумпцію сумнівності правочинів та майнових дій боржника, що вчинені ним протягом вказаного у Законі строку, тому будь-який правочин боржника щодо відчуження ним свого майна може бути визнаний недійсним на підставі наведеної норми.
Як зазначено судом, ухвалою господарського суду Донецької області від 18.01.2013р. порушено провадження у справі №905/468/13-г про банкрутство боржника - Територіального міжгалузевого об`єднання «Слов`янськ» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Поряд із цим судом встановлено, що спірний правочин боржника щодо передачі нерухомого майна було вчинено 01.03.2012р., відповідно у межах «підозрілого періоду».
Судам при розгляді спорів в порядку статті 20 Закону про банкрутство, належить брати до уваги, що дії боржника, зокрема але не виключно, щодо безоплатного відчуження майна, відчуження майна за ціною значно нижче ринкової, для цілей не спрямованих на досягнення розумної ділової мети або про прийняття на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, або відмова від власних майнових вимог, якщо вони вчинені у підозрілий період, можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам (відповідний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/6179/17).
Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. У період протягом року, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, відтак відчуження майна боржником повинно здійснюватися з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна призводить завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам.
При цьому, слід зауважити, що презумпція сумнівності правочинів, вчинених у підозрілий період, сама по собі не означає безмежної дискреції суду щодо визнання будь-якого правочину, укладеного у такий період, недійсним, а тому вимагає досконалої юридичної техніки застосування і суворого дотримання вимог, встановлених у відповідній нормі закону, оскільки несе ризики непропорційного втручання в цивільний оборот та майнові права контрагентів боржника.
Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 12.01.2022 у справі №905/814/20.
Стаття 13 ЦК України, у якій визначаються межі здійснення цивільних прав, встановлює, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, зокрема при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині, а також не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. На цих засадах мають ґрунтуватися і договірні відносини.
У зв`язку з цим слід дійти висновку, що межею реалізації принципу свободи договору має бути неприпустимість зловживання правом.
Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.
Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
Отже, договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено.
Що ж до фраудаторного правочину як зловживання правом, то намір заподіяти зло є неодмінним і єдиним надійним критерієм шикани (зловживання правом).
Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.
Слід звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.
Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.
Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:
- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування;
- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи);
- ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.
Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018р. у справі № 910/7547/17).
Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі N 910/8357/18).
Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.
Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.08.2020р. у справі №04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020р. у справі №904/4262/17, від 22.04.2021р. у справі №908/794/19 (905/1646/17), від 02.06.2021р. у справі №904/7905/16).
Як вже було зазначено судом, в обґрунтування заявлених позовних вимог ліквідатор Вербицький О.В. посилається на те, що на користь відповідача, який є заінтересованою особою щодо позивача у цій справі, було безоплатно передано до статутного капіталу автомобільний паркінг житлової забудови, у зв`язку з чим у ТМО Слов`янськ стало недостатньо майна для задоволення вимог кредиторів, що, зокрема, свідчить про доведення до банкрутства останнього.
За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. (ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України).
Тож при зверненні з позовом про визнання недійсним договору позивач має довести обставини, які на його переконання є підставою для задоволення такого позову.
Так, обгрунтовуючи наявність стійкої заборгованості перед кредиторами в момент вчинення оспорюваного правочину, ліквідатором надано наступні судові рішення:
- рішення господарського суду Донецької області від 02.03.2011р. по справі № 28/11про стягнення з ТМО Слов`янськ на користь ПАТ Промінвестбанк заборгованості в сумі 1869747,74 грн.;
- рішення господарського суду Донецької області від 16.05.2013р. по справі №905/2230/13 про стягнення з ТМО Слов`янськ на користь ПАТ Донбасенерго заборгованості за мировою угодою у сумі 117645,09 грн.;
- рішення господарського суду Донецької області від 02.08.2012р. по справі №5006/35/55/2012 про стягнення з ТМО Слов`янськ на користь ПАТ ДТЕК Донецькобленерго заборгованості у сумі 1749640,02 грн.;
- рішення господарського суду Донецької області від 07.08.2012р. по справі №5006/48/2/2012 про стягнення з ТМО Слов`янськ на користь Дочірньої компанії Газ України заборгованості у загальній сумі 9479,77 грн.;
- постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.11.2011р. по справі №2а/0570/22390/2011 про стягнення з ТМО Слов`янськ на користь Управління Пенсійного фонду України в місті Слов`янську заборгованості в сумі 89998,89 грн.;
- постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.02.2013р. по справі №805/1019/13-а про стягнення з ТМО Слов`янськ на користь Управління Пенсійного фонду України в місті Слов`янську заборгованості в сумі 3891,98 грн.;
- постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18.10.2012р. по справі №2а/0570/13088/2012 про стягнення з ТМО Слов`янськ на користь Управління Пенсійного фонду України в місті Слов`янську заборгованості в сумі 1921,38 грн.
Так, стягувачі у вищезазначених судових рішеннях є кредиторами в межах справи №905/468/13-г про банкрутство ТМО Слов`янськ.
Втім, зі змісту пояснень ліквідатора, наданих в межах судових засідань по даній справі, суду стало відомо про неможливість задоволення заявлених кредиторських вимог з огляду на відсутність майна у боржника.
Як вже було зазначено, боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання зі сплати заборгованостей за договорами діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вчинення ТМО Слов`янськ правочину щодо безоплатної передачі нерухомого майна до статутного капіталу іншої юридичної особи не мало позитивної економічної мети для самого відчужувача та фактично призвело до подальшої неплатоспроможності останнього, враховуючи відсутність інших активів в розмірі достатньому для задоволення законних вимог кредиторів.
Окрім того, ліквідатор Вербицький О.В. акцентував увагу суду на тому, що нерухоме майно було передано відповідачу, як заінтересованій особі, з огляду на те, що одним із засновників Гаражно-будівельного кооперативу Статус-Центр є ОСОБА_1 , який одночасно займав посаду керівника ТМО Слов`янськ. Поряд із цим ТМО Слов`янськ також було членом ГБК Статус-Центр.
Наведені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи протоколами загальних зборів членів Гаражно-будівельного кооперативу Статус-Центр та свідчать про те, що дійсною метою вчинення оспорюваного правочину щодо передачі автомобільного паркінгу житлової забудови є уникнення виконання зобов`язання перед кредиторами та виведення зазначеного майна з-під стягнення.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання правочину з передачі 01.03.2012р. Територіальним міжгалузевим об`єднанням Слов`янськ як внесок до статутного капіталу Гаражно-будівельного кооперативу Статус-Центр автомобільного паркінгу житлової забудови недійсними на підставі абз.2 ч.1 статті 20 Закону про банкрутство.
Відповідно до ч.2 статті 20 Закону про банкрутство у разі визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника на підставах, передбачених частиною першою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути в ліквідаційну масу майно, яке він отримав від боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії.
В той же час, судом зазначається, що в позивачем в абзаці третьому прохальної частини позову було заявлено дві альтернативні вимоги, а саме: зобов`язати відповідача повернути спірне нерухоме майно у натурі, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати його вартість за цінами, які існують на момент відшкодування.
Так, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 року «Про судове рішення» резолютивна частина рішення ні за яких умов не повинна викладатись альтернативно (наприклад: стягнути з відповідача певну суму або в разі відсутності коштів на його рахунку звернути стягнення на належне йому майно).
Враховуючи вищенаведене, а також той факт, що матеріали позовної заяви не містять жодного доказу в обгрунтування неможливості відповідачем повернути позивачу автомобільний паркінг житлової забудови в натурі, суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про відшкодування Територіальному міжгалузевому об`єднанню Слов`янськ вартості спірного нерухомого майна.
Одночасно, враховуючи, що суд визнав недійсним правочин з передачі 01.03.2012р. Територіальним міжгалузевим об`єднанням Слов`янськ як внесок до статутного капіталу Гаражно-будівельного кооперативу Статус-Центр автомобільного паркінгу житлової забудови недійсним, вимога ліквідатора про зобов`язання Гаражно-будівельного кооперативу Статус-Центр повернути ТМО Слов`янськ паркінг житлової забудови, розташований за адресою: Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Люксембург Рози, будинок 10А є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 20, 28 Закону про банкрутство, статтями 2, 61 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 12, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Територіального міжгалузевого об`єднання Слов`янськ, м.Кривий Ріг в особі ліквідатора арбітражного керуючого Вербицького Олексія Вікторовича, м.Кривий Ріг до відповідача Гаражно-будівельного кооперативу Статус-Центр, м.Слов`янськ про визнання недійсним правочину задовольнити частково.
Визнати недійсним правочин від 01.03.2012р. з передачі Територіальним міжгалузевим об`єднанням «Слов`янськ» (84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Краматорська, буд. 77; код ЄДРПОУ 04634552) як внесок до статутного капіталу Гаражно-будівельного кооперативу «Статус-Центр» (84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Краматорська, буд. 77; код ЄДРПОУ 34009247) автомобільного паркінгу житлової забудови (Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Люксембург Рози, будинок 10А), який належить Територіальному міжгалузевому об`єднанню «Слов`янськ» на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САЕ № 509176, виданого 20.02.2012р. Слов`янською міськрадою.
Зобов`язати Гаражно-будівельний кооператив «Статус-Центр» (84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Краматорська, буд. 77; код ЄДРПОУ 34009247) повернути Територіальному міжгалузевому об`єднанню «Слов`янськ» (84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Краматорська, буд. 77; код ЄДРПОУ 04634552) в натурі автомобільний паркінг житлової забудови (Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Люксембург Рози, будинок 10А), який належить Територіальному міжгалузевому об`єднанню «Слов`янськ» на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САЕ № 509176, виданого 20.02.2012р. Слов`янською міськрадою.
Стягнути з Гаражно-будівельний кооператив «Статус-Центр» (84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Краматорська, буд. 77; код ЄДРПОУ 34009247) на користь Територіального міжгалузевого об`єднання Слов`янськ (84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Краматорська, буд. 77; код ЄДРПОУ 04634552) судовий збір в сумі 5368,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
В судовому засіданні 16.10.2023р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписано 17.10.2023р.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Г.В. Левшина
Суд | Господарський суд Донецької області |
Дата ухвалення рішення | 16.10.2023 |
Оприлюднено | 19.10.2023 |
Номер документу | 114221902 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи про банкрутство, з них: майнові спори, стороною в яких є боржник, з них: спори про визнання недійсними правочинів, укладених боржником |
Господарське
Господарський суд Донецької області
Левшина Ганна Валеріївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні