Ухвала

від 17.10.2023 по справі 905/1367/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

17.10.2023р. Справа №905/1367/23

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебау-М», м.Бахмут

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», м.Авдіївка

про стягнення заборгованості у сумі 139790,20 грн.

Суддя Левшина Г.В.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебау-М», м.Бахмут, позивач, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», м.Авдіївка, про стягнення заборгованості у сумі 139790,20 грн.

За висновками суду, надана позовна заява підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного:

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Як передбачено ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2023 року складає 2684 гривні.

За приписом ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається із резолютивної частини позовної заяви, позивачем заявлено вимогу майнового характеру про стягнення 139790,20 грн.

З урахуванням вищевикладеного та вимог пункту 1, 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» позивач мав сплатити до господарського суду Донецької області судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

Судом встановлено, що в якості доказів на підтвердження сплати судового збору позивач надав суду квитанцію №0716-0341-9135-3015 від 22.08.2023р. на суму 2684,00 грн.

Перевіривши зарахування зазначених сум судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України згідно даних програми «Діловодство господарського суду», суд встановив наступне.

Квитанцію №0716-0341-9135-3015 від 22.08.2023р. на суму 2684,00 грн. про сплату судового збору було приєднано до матеріалів справи №905/1192/23.

Ухвалою суду від 22.09.2023р. у справі №905/1192/23 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебау-М» до Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» про стягнення 177982, 92 грн., що складається з суми основного боргу 13979020 грн, 3% річних у розмірі 5894,17 грн., інфляційних втрат у розмірі 32298,55 грн. залишено без розгляду. Одночасно, суд роз`яснив позивачу, що оскільки позовна заява залишається без розгляду за заявою останнього, то сума судового збору не підлягає поверненню.

Отже, додане до позовної заяви квитанція №0716-0341-9135-3015 від 22.08.2023р. на суму 2684,00 грн. про сплату судового збору не може вважатись належним доказом підтвердження сплати судового збору за подання позову до господарського суду у встановленому законом розмірі у справі №905/1367/23.

Враховуючи вищенаведене, доказів належної сплати судового збору в повному обсязі суду не надано.

Окрім того, згідно ч.ч.2, 4 ст.91 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об`єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог п.5.26 Національного стандарту України Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163:2020, затвердженого наказом Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" від 1 липня 2020 року N 144, а в разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях, установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій - також і цих вимог.

Згідно п.5.26 Державного стандарту Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2020" (чинний з 01.09.2021) відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів Згідно з оригіналом (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії. У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчують відбитком печатки юридичної особи, структурного підрозділу (служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) юридичної особи або печатки Для копій.

Крім того суд зазначає, що статтею 10 Конституції України встановлено, що державною мовою в Україні є українська мова.

Приписами ч.1, ч.2 ст.12 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" передбачено, що судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.10 ГПК України, господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою. Суди забезпечують рівність прав учасників судового процесу за мовною ознакою.

Так, ч.3, ч.4 ст.10 ГПК України передбачено, що суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасникам судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють. Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом.

Частиною 1 ст.1 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", що набрав чинності 16.07.2019р., встановлено, що єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова.

Згідно ч.2, ч.3 ст.1 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", статус української мови як єдиної державної мови зумовлений державотворчим самовизначенням української нації. Державний статус української мови є невіддільним елементом конституційного ладу України як унітарної держави.

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.1 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", статус української мови як єдиної державної мови в Україні визначається виключно Конституцією України. Порядок функціонування і застосування державної мови визначається виключно законом.

Відтак, ч.8 ст.1 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" передбачено, що українська мова як єдина державна мова виконує функції мови міжетнічного спілкування, є гарантією захисту прав людини для кожного українського громадянина незалежно від його етнічного походження, а також є фактором єдності і національної безпеки України.

Частиною 1, частиною 6 ст.13 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" визначено, що мовою нормативно-правових актів і актів індивідуальної дії, діловодства і документообігу органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування є державна мова. Органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.

Згідно ч.1 ст.14 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою.

Згідно ст.79 Закону України "Про нотаріат" від 02 вересня 1993 року, нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.

Відповідно до пункту 7 глави 8 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, у разі якщо документи, що посвідчуються, видаються або засвідчуються, викладені на двох і більше окремих аркушах, вони повинні бути з`єднані у спосіб, що унеможливлює їх роз`єднання без порушення їх цілісності, із зазначенням кількості прошитих (прошнурованих), пронумерованих і скріплених аркушів, з проставлянням підпису та печатки нотаріуса.

Отже, позивач мав подати до суду документи, а саме: договір №636/21М від 09.08.2021р. з додатками з офіційним перекладом на українську мову, який посвідчений нотаріусом.

За приписами ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на встановлені судом обставини та норми чинного процесуального законодавства, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебау-М», м.Бахмут підлягає залишенню без руху.

За таких обставин, керуючись ч.ч.1-3 ст.174, ст.ст.164, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебау-М», м.Бахмут залишити без руху.

Надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Дебау-М», м.Бахмут строк для усунення недоліків його позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення її без руху шляхом надання суду:

- доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі (2684,00 грн.);

- копії договору №636/21М від 09.08.2021р. з додатками з офіційним нотаріально посвідченим перекладом на українську мову.

Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Дебау-М», м.Бахмут, що в разі не усунення всіх недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулась з позовною заявою відповідно до п.п.4, 5 ст.174 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 17.10.2023р.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Г.В. Левшина