Рішення

від 09.10.2023 по справі 908/2294/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/11/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2023 Справа № 908/2294/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко І.В., при секретарі судового засіданні Хрипко О.О.,розглянувши матеріали справи

за позовом Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр.-т Повітрофлотський, буд. 6, ідентифікаційний код юридичної особи 00034022)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Титан Технікс (69095, м.Запоріжжя, вул. Шкільна, буд. 4, ідентифікаційний код юридичної особи 41181769)

про стягнення 582 528,00 грн.

представники сторін

від позивача: Зінченко С.О., самопредставництво (в режимі відеоконференції)

від відповідача: ОСОБА_1 , дов. № 19/06-23/1 від 19.07.2023

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

12.07.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 509/2047 від 03.07.2023 (вх. № 2490/08-07/23 від 12.07.2023) Мністерства оборони України, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю Титан Технікс про стягнення 333 888,00 грн пені та 248 640 грн. штрафу.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем порушено свої зобов`язання щодо строків виконання зобов`язань за Державним контрактом на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення № 509/3/22/28 від 24.10.2022.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 12.07.2023, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2294/23 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

Ухвалою суду від 17.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2294/23 в порядку спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 19/11/23, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

31.07.2023 від представника ТОВ Титан Технікс до суду надійшла заява із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 01.08.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Титан Технікс про розгляд справи за правилами загального позовного провадження задоволено. Розгляд справи №908/2294/23 ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 21.08.2023.

17.08.2023 від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру неустойки на 90 відсотків та відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд задовольнити позов частково в загальній сумі 58 252,80 грн.

Ухвалою суду від 21.08.2023 в порядку ст. 183 ГПК України відкладено підготовче провадження на 11.09.2023.

11.09.2023 через підсистему Електронний суд ЄСІТС від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої останній заперечив проти зменшення штрафних санкцій та просив суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 11.09.2023, в порядку ст. 185 ГПК України, суд закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 09.10.2023.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Представник позивача приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Представник позивача в судовому засіданні 09.10.2023 підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити, заперечив проти зменшення суми штрафних санкцій.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.10.2023 просив суд позов задовольнити частково та зменшити суму позовних вимог на 90 %.

Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

24.10.2022 між Міністерством оборони України (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Титан Технікс (Виконавець) укладено Державний контракт на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення № 509/3/22/28 (Контракт).

Згідно з п. 1.1 Контракту, Виконавець зобов`язується виготовити та поставити Замовнику з дотриманням вимог законодавства товар, зазначений в Специфікації, що постачається з метою забезпечення відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальної цілісності, обмеження конституційних прав і свобод людини, а Замовник прийняти через 4222 військове представництво Міністерства оборони України та оплатити такий товар.

Укладеною між сторонами Специфікацією визначено найменування товару - Мийка ультразвукова TUS-1000ST400/28 в кількості 2 шт, термін постачання - до 20.02.2023. Договірна ціна складає 3 552 000,00 грн у тому числі ПДВ 592 000,00 грн.

Відповідно до приписів п. 2.1 Контракту, загальна договірна ціна товару з урахуванням податку на додану вартість становить 3 552 000 (три мільйони п`ятсот п`ятдесят дві тисячі) грн 00 коп.

Договірна ціна за одиницю товару зафіксована у Протоколі погодження договірної ціни на поставку (закупівлю) товару оборонного призначення (Додаток 2 до Контакту) та встановлена відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 335 «Деякі питання здійснення оплати товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану» (п. 2.2 Контракту).

Згідно з п. 2.7 Контракту встановлено, що відповідно до підпункту 5 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 169 Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану, позивач може здійснити попередню оплату в розмірі до 70 % від договірної ціни товару за Контрактом на строк не більш, як на чотири місяці з дати перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача. У разі проведення попередньої оплати товару, товар поставляється не пізніше строку поставки товару, зазначеного у Специфікації товару, що поставляється.

Відповідно до пункту 2.8 Контракту, попередня оплата здійснюється на підставі рахунку, наданого Відповідачем, шляхом перерахування коштів на його розрахунковий рахунок протягом 10 (десяти) банківських днів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру № СФ-01536 від 29.11.2022 на суму 2 486 400 грн.

На підставі платіжної інструкції від 05.12.2022 № 509/6/44 (відмітка банку про проведення платіжної операції 07.12.2022), відповідачу було перераховано 2 486 400,00 грн попередньої оплати за товар по Контракту.

Листом від 19.12.2022 № 1912 відповідач повідомив позивача про отримання 07.12.2022 попередньої оплати за Контрактом.

Відповідно пункту 3.10 Контракту, датою виконання Виконавцем зобов`язань за Контрактом щодо поставки товару є дата підписання сторонами Акту приймання товару оборонного призначення між Виконавцем та Замовником.

В порушення передбачених Контрактом умов, відповідач свої договірні зобов`язання виконав несвоєчасно, з простроченням встановлених термінів, а саме:

- 24.05.2023, відповідно до Акту приймання товарів оборонного призначення № 1 Замовником було прийнято 1 од. товару (акт приймання-передачі військового майна № 418 від 24.05.2023, затверджений командиром військової частини НОМЕР_1 );

- 26.05.2023, відповідно до Акту приймання товарів оборонного призначення № 2 замовником було прийнято 1 од. товару (акт приймання-передачі військового майна № 425 від 26.05.2023, затверджений командиром військової частини НОМЕР_1 ).

Відповідно до п. 4.1 Контракту, Виконавець зобов`язаний поставити товар згідно з умовами Контракту не пізніше строку, визначеному в Специфікації.

Позивачем було надіслано відповідачу претензії № 16/28 від 23.05.2023 та № 19/28 від 29.05.2023 з вимогою оплати суми штрафних санкцій за прострочення поставки товару.

Відповідачем було надано відповідь (вих. № 140623-1 від 14.06.2023) на претензію № 19/28 від 29.05.2023, відповідно до якої останній просив позивача зменшити розмір штрафних санкцій до 10 % від нарахованої суми.

Невиконання відповідачем зобов`язання щодо сплати штрафних санкцій стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення штрафу та пені.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України, підставами виникнення зобов`язання правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено вище, сторонами в Специфікації встановлено, що строк виготовлення та поставки товару до 20.02.2023.

Виконавцем поставлено Замовнику товар з порушенням строків поставки, а саме 24.05.2023 та 26.05.2023, відповідно до Актів приймання товарів оборонного призначення № 1 від 24.05.2023 та № 2 від 26.05.2023.

Матеріалами справи підтверджено та відповідачем не спростовано порушення ним зобов`язання з поставки визначених обсягів товару в обумовлені строки.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язань, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в т.ч. передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 7.1 Контракту встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Контрактом Сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства та цього Контракту.

Згідно з п. 7.2 Контракту, за порушення строків поставки товару Виконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленого (недопоставленого) товару за кожний день прострочення поза встановлені Контрактом строки поставки, а за прострочення понад 30 діб з Виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків від вартості непоставленого (недопоставленого) товару.

Позивачем за порушення відповідачем строків поставки товару нараховано 333 888,00 грн пені за період з 21.02.2023 по 26.05.2023 (по кожному акту окремо) та 248 640,00 грн штрафу.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, судом встановлено, що в зв`язку з порушенням відповідачем своїх зобов`язань щодо поставки товару, позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення суми пені та штрафу.

Доказів оплати відповідачем пені або штрафу матеріали справи не містять.

Надані розрахунки суми пені та штрафу судом перевірені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство та встановлено, що розрахунки виконані вірно.

Розглянувши клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені та штрафу на 90%, суд задовольнив його частково, з огляду на наступне.

В обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені та штрафу на 90% відповідач посилається на те, що з початку листопада 2022 року РФ здійснювала військовий злочин (знищення енергетичної інфраструктури України), що є загальновідомим фактом та висвітлювалось всесвітніми засобами масової інформації. Аналогічне це стосується і такого загальновідомого факту, як військо-терористичні атаки РФ на енергетичну систему України протягом листопада 2022 року, грудня 2022 року та січня 2023 року внаслідок чого в нашій державі здійснювались регулярні відключення електроенергії та зменшилась потужній електроенергії, що постачалась в електромережу. ТОВ «Титан Технікс» здійснювало виробництво замовленого Міністерством оборони України обладнання за договором №509/3/22/28 від 24.10.2022 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Шкільна, б. 4 і ця адреса зазначена у державному контракті (копія договору оренди надається). Тобто ТОВ «Титан Технікс» здійснювало виробництво обладнання на замовлення Міністерства оборони України на територією нашої держави, а саме у місті Запоріжжя, яке аналогічно постійно знаходилось під обстрілами цивільної енергетичної системи нашої держави. Таким чином, ТОВ «Титан Технікс» було допущено прострочення виконання зобов`язання із виготовлення та поставки 2 (двох) одиниць товару саме на період неконтрольованої перешкоди, а саме, відсутності електричної енергії протягом 3 місяців, яке відбулось внаслідок військово-терористичних атак РФ на енергетичну систему України та припадає саме на період коли ТОВ «Титан Технікс» повинно було виготовити спірне обладнання. ТОВ «Титан Технікс» розуміє, що об`єктивно товариством було допущено прострочення виконання зобов`язання за вищезазначеним державним контрактом, але, керуючись останнім абзацом пункту 7.6 Контракту, з урахуванням наявності неконтрольованої перешкоди, яка відбулась поза контролем сторін і виникла після укладання Контракту, листом від №19/28 від 29.05.2023 ТОВ «Титан Технікс» прохало Міністерство оборони України зменшити розмір штрафних санкції до 10% від нарахованої суми, а саме до 58 252 грн. 80 коп., яку ТОВ «Титан Технікс» одразу б сплатило після погодження зі сторони міністерства. Однак такого погодження ТОВ «Титан Технікс» від Міністерством оборони України не отримало, а останнім було подано позов на всю суми штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, у відповідності до ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Проте, наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.

Загальними засадами цивільного законодавства, згідно зі ст. 3 ЦК України, є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

У постанові від 18.05.2023 у справі №910/4176/22 (п.8.35-8.39) Верховний Суд акцентував, що …застосування статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.

Право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій, яке пов`язане з наявністю виняткових обставин, вимагає надання судом оцінки як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених штрафних санкцій до стягнення, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Верховний Суд відзначає, що поряд із засадою цивільного законодавства свобода договору (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України) також містить таку засаду, як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19). Також колегія суддів звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.04.23 у справі 199/3152/20, де відзначено, що після прийняття постанови у справі №761/26293/16-ц (від якої здійснено відступ) Велика Палата вже конкретизувала критерій, на підставі яких суд застосовує частину третю статті 551 ЦК України, в постановах від 18.03.20 у справі №902/417/18 (пункт 8.24) і від 28.06.19 у справі №761/9584/15-ц (пункт 85). Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.20 у справі № 902/417/18 (п. 8.24) та від 28.06.19 у справі №761/9584/15-ц (п. 85)….

Матеріали господарської справи № 908/2294/23 свідчать, що зобов`язання за Контрактом відповідачем у цій справі виконано у повному обсязі, а прострочення виконання зобов`язання сталось, через ворожі атаки на енергосистему країни та постійним ввімкненням світла.

Господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

Позивач не навів доводів та доказів стосовно того, які ним отримані наслідки, якщо такі були, або які він поніс інші втрати внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов`язань.

Оцінивши в сукупності вказані обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав та можливість зменшення розміру пені та штрафу на 50%.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 166 944,00 грн та сума штрафу в розмірі 124 320,00 грн.

Статтями 7, 13 ГПК України закріплено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Титан Технікс (69095, м.Запоріжжя, вул. Шкільна, буд. 4, ідентифікаційний код юридичної особи 41181769) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр.-т Повітрофлотський, буд. 6, ідентифікаційний код юридичної особи 00034022) 166 944 (сто шістдесят шість тисяч дев`ятсот сорок чотири) грн 00 коп. пені та 124 320 (сто двадцять чотири тисячі триста двадцять) грн 00 коп. штрафу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Титан Технікс (69095, м.Запоріжжя, вул. Шкільна, буд. 4, ідентифікаційний код юридичної особи 41181769) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр.-т Повітрофлотський, буд. 6, ідентифікаційний код юридичної особи 00034022) 8737 (вісім тисяч сімсот тридцять сім) грн 92 коп. витрат зі сплати судового збору.

4. В іншій частині позову - відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 17.10.2023

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.