Рішення

від 16.10.2023 по справі 910/13367/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.10.2023Справа № 910/13367/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "СІЛЬВЕРСТОУН ТРЕЙД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІШ КАФЕ"

про стягнення 63 135,33 грн.

Без повідомлення (виклику) представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "СІЛЬВЕРСТОУН ТРЕЙД" (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІШ КАФЕ" (далі - відповідач) про стягнення 63 135,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором поставки №11П-2021 від 03.06.2021 щодо оплати поставленого товару, у зв`язку із чим виникла заборгованість у сумі 37 201,87 грн, за прострочення сплати якої нараховано пеню в розмірі 10 229,99 грн, інфляційні витрати в розмірі 7 926,28 грн, 30% річних від простроченої суми боргу в розмірі 7 777, 19 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/13367/22, розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та строк для подання заперечень на відповідь на відзив, якщо такі будуть - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив на позов, якщо такий буде подано - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення сторін про розгляд справи судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 09.12.2022 року була направлена на адреси сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 03.01.2023 року уповноваженій особі підприємства позивача та поверненням на адресу суду поштового конверту, у зв`язку з відсутністю адресату, надісланого на адресу відповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням відповідача є: 04071, місто Київ, вулиця Хорива, будинок 23.

Суд зазначає, що ухвала Господарського суду міста Києва у справі № 910/13367/22 від 21.02.2023 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу 04071, місто Київ, вулиця Хорива, будинок 23, зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

03.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СІЛЬВЕРСТОУН ТРЕЙД" (далі - Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІШ КАФЕ" (далі - Покупець) укладено Договір поставки № 11П-201 відповідно до п. 1.1 продавець постачає покупцю продукти харчування, іменовані надалі «Товар», у кількості, асортименті і за цінами згідно з накладними, які є невід`ємною частиною цього Договору, а покупець приймає Товар, оплачуючи його повну вартість.

Факт поставки партії Товару оформляється накладною, що є безперечною підставою для проведення взаємних розрахунків. Датою поставки Товару вважається дата, зазначена в накладній (п. 2.2 Договору).

Продавець поставляє Товар партіями, обсяг, порядок і термін поставки, яких узгоджується Сторонами. (2.1 Договору).

Як вбачається з п. 3.1 Договору Покупець зобов`язується не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту передачі йому Товару оплатити вартість переданого Товару в повному обсязі, перерахувавши грошові кошти на поточний рахунок Продавця.

За порушення грошових зобов`язань Покупець зобов`язаний сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого зобов`язання за кожен день прострочення (п. 4.2 Договору).

Крім того, п. 4.4 Договору сторони домовилися, що нарахування пені здійснюється протягом всього строку прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до п. 4.3 Договору сторони погодили, що Покупець, що прострочив грошове зобов`язання зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 30 (тридцять) відсотків річних від простроченої суми.

Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2022 р. в частині передачі Товару Покупцю, а в частині розрахунків - до повного виконання Покупцем своїх зобов`язань.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем поставлено відповідачу товар (продукти харчування):

11.02.2022 за видатковими накладними №0-00001371 - на суму 208,27 грн. (загальна вартість товару, поставленого за даною накладною становить 993,00 грн., з них оплачено 784,73 грн., залишок заборгованості - 208,27 грн.); №0-00001372 - на суму 1035,90 грн; №0-00001373 - на суму 978,00 грн; №0-00001374 - на суму 1205,40 грн; №0-00001375 - на суму 808,20 грн; №0-00001376 - на суму 1205,40 грн; №0-00001377 - на суму 475,80 грн на загальну суму 5 916,97 грн;

18.02.2022 за видатковими накладними №0-00001678 - на суму 1065,90 грн; №0-00001679 - на суму 1670,82 грн; №0-00001680 - на суму 1215,42 грн; №0-00001681 - на суму 1553,22 грн; №0-00001682 - на суму 1545,72 грн; № 0-00001683 - на суму 1052,82 грн.; №0-00001684 - на суму 5893,62 грн; №0-00001685 - на суму 1891,02 грн; №0-00001686 - на суму 1670,82 грн; №0-00001687 - на суму 598,50 грн на загальну суму 18 157,86 грн;

23.02.2022 за видатковими накладними №0-00001834 - на суму 935,22 грн; №0-00001835 - на суму 1056,57 грн; №0-00001836 - на суму 1379,22 грн; №0-00001837 - на суму 1386,72 грн; №0-00001838 - на суму 1379,22 грн; №0-00001839 - на суму 1189,17 грн; №0-00001840 - на суму 1592,10 грн; №0-00001841 - на суму 3453,60 грн; №0-00001842 - на суму 755,22 грн на загальну суму 13 127,04 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідачем належним чином не виконано зобов`язання за Договором поставки №11П-2021 від 03.06.2021 щодо оплати поставленого товару, у зв`язку із чим позивач просить суд стягнути заборгованість у сумі 37 201,87 грн, за прострочення сплати якої нараховано пеню в розмірі 10 229,99 грн, інфляційні витрати в розмірі 7 926,28 грн, 30% річних від простроченої суми боргу в розмірі 7 777, 19 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з п. 3.1 Договору Покупець зобов`язується не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту передачі йому Товару оплатити вартість переданого Товару в повному обсязі, перерахувавши грошові кошти на поточний рахунок Продавця.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що позивач на підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором здійснив поставку продуктів харчування, які були прийняті за видатковими накладними на загальну суму 37 201,87 грн.

Тобто, відповідач мав здійснити оплату за поставлений товар за видатковими накладними від 11.02.2022 №0-00001371 - на суму 208,27 грн. (загальна вартість товару, поставленого за даною накладною становить 993,00 грн., з них оплачено 784,73 грн., залишок заборгованості - 208,27 грн.); №0-00001372 - на суму 1035,90 грн; №0-00001373 - на суму 978,00 грн; №0-00001374 - на суму 1205,40 грн; №0-00001375 - на суму 808,20 грн; №0-00001376 - на суму 1205,40 грн; №0-00001377 - на суму 475,80 грн до 25.02.2022;

за видатковими накладними від 18.02.2022 №0-00001678 - на суму 1065,90 грн; №0-00001679 - на суму 1670,82 грн; №0-00001680 - на суму 1215,42 грн; №0-00001681 - на суму 1553,22 грн; №0-00001682 - на суму 1545,72 грн; № 0-00001683 - на суму 1052,82 грн.; №0-00001684 - на суму 5893,62 грн; №0-00001685 - на суму 1891,02 грн; №0-00001686 - на суму 1670,82 грн; №0-00001687 - на суму 598,50 грн на загальну суму 18 157,86 грн до 04.03.2022;

за видатковими накладними від 23.02.2022 №0-00001834 - на суму 935,22 грн; №0-00001835 - на суму 1056,57 грн; №0-00001836 - на суму 1379,22 грн; №0-00001837 - на суму 1386,72 грн; №0-00001838 - на суму 1379,22 грн; №0-00001839 - на суму 1189,17 грн; №0-00001840 - на суму 1592,10 грн; №0-00001841 - на суму 3453,60 грн; №0-00001842 - на суму 755,22 грн на загальну суму 13 127,04 грн. до 09.03.2022.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як свідчать матеріали справи, відповідач всупереч договору своє зобов`язання зі своєчасної оплати за поставлений товар в повному обсязі не виконав, здійснивши часткову оплату товару в сумі 784,73 грн за видатковою накладною №0-00001371 від 11.02.2022.

У зв`язку з викладеним у відповідача виникла заборгованість з оплати поставленого за видатковими накладними товару у розмірі 37 201,87 грн.

Крім того, на адреса відповідача направлялась претензія № 10п/08-22 від 09.08.2022 щодо погашення заборгованості у розмірі 37 201,87, однак позивач відповідь на запит не отримав.

При цьому, позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача пеню в розмірі 10 229,99 грн, інфляційні витрати в розмірі 7 926,28 грн, 30% річних від простроченої суми боргу в розмірі 7 777, 19 грн за період з 26.02.2022 по 14.11.2022.

За порушення грошових зобов`язань Покупець зобов`язаний сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого зобов`язання за кожен день прострочення (п. 4.2 Договору).

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Приймаючи до уваги викладене, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд зазначає, що він розрахований правильно, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 10 229,99 грн підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.3 Договору сторони погодили, що Покупець, що прострочив грошове зобов`язання зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 30 (тридцять) відсотків річних від простроченої суми.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст. 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий п. 4 Порядку).

Умовами ст. 625 ЦК України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/6635/21 та від 26.01.2022 у справі № 910/18557/20.

Приймаючи до уваги викладене, перевіривши наданий позивачем розрахунок 30% річних та інфляційних витрат, суд зазначає, що вони розраховані правильно, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 30% річних у розмірі 7 777, 19 грн та інфляційних витрат у розмірі 7 926,28 грн, підлягають задоволенню.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993).

За приписами ст. 76, 77, 78 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оскільки відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, як і не надав контррозрахунків заявлених до стягнення сум, суд, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 237-238, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІШ КАФЕ" (04071, м. Київ, вул. Хорива, буд.23; ідентифікаційний код 40036163) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬВЕРСТОУН ТРЕЙД" (04050, м. Київ, вул. Іллєнка Юрія, буд. 81 А; ідентифікаційний код 44296434) суму заборгованості у розмірі 37 201 (тридцять сім тисяч двісті один) грн 87 коп, інфляційні витрати у розмірі 7 926 (сім тисяч дев`ятсот двадцять шість) грн 28 коп, 30 % річних у розмірі 7 777 (сім тисяч сімсот сімдесят сім) грн 19 коп, пеню у розмірі 10 229 (десять тисяч двісті двадцять дев`ять) грн 99 коп та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят один) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 16.10.2023.

Суддя М.Є. Літвінова