Рішення

від 02.10.2023 по справі 910/3660/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.10.2023Справа № 910/3660/18

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

до публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз"

про стягнення безпідставно набутого майна

При секретарю судового засідання: Габорак О.М.

Представники сторін:

від позивача: не з`явилися;

від відповідача: не з`явилися;

від третьої особи: Ербелідзе Алла Олександрівна - представник за довіреністю №1-3572 від 11.07.2023.

ВСТАНОВИВ:

27.03.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення безпідставно набутого майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, встановлено, що справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 17.04.2018 та залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2018 клопотання публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про зупинення провадження у справі задоволено. Зупинено провадження у справі № 910/3660/18 до розгляду Господарським судом міста Києва справ: № 8/88 за позовом ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до ПАТ "Укрнафта" про зобов`язання укласти договір; № 31/101 за позовом ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до ПАТ "Укрнафта" про зобов`язання укласти договір; № 5/77 за позовом ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до ПАТ "Укрнафта" про зобов`язання укласти договір та набрання рішеннями по даних справах законної сили; до перегляду рішення у справі № 61/341 за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про зобов`язання укласти договір об`єднаною палатою Верховного Суду; а також до справи № 2015/092 Літтоп Ентерпрайзес Лімітед, Бріджмонт Венчерз Лімітед, Бордо Менеджмент Лімітед до України про встановлення обставин експропріації газу ПАТ "Укрнафта" державою Україна, яка розглядається Арбітражним Інститутом Торгової Палати Стокгольм.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2018 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2018 у справі № 910/3660/18 задоволено частково. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2018 у справі № 910/3660/18 скасовано частково, виклавши пункти 1, 2 резолютивної частини в наступній редакції: " 1. клопотання публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про зупинення провадження у справі задовольнити частково. Зупинено провадження у справі № 910/3660/18 до розгляду Господарським судом міста Києва справ: № 8/88 за позовом ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до ПАТ "Укрнафта" про зобов`язання укласти договір; № 31/101 за позовом ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до ПАТ "Укрнафта" про зобов`язання укласти договір; № 5/77 за позовом ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до ПАТ "Укрнафта" про зобов`язання укласти договір та набрання рішеннями у даних справах законної сили; Зупинити провадження у справі № 910/3660/18 до перегляду об`єднаною палатою Верховного Суду рішення у справі № 61/341 за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про зобов`язання укласти договір. В іншій частині клопотання публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про зупинення провадження у справі відмовити." В іншій частині ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.04.2018 у справі № 910/3660/18 залишено без змін. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, провулок Несторівський, буд. 3-5, ідентифікаційний код 200135390) на користь публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1, ідентифікаційний код 30019801) 587 (п`ятсот вісімдесят сім) грн 33 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

03.07.2018 на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2018 року видано наказ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2018 відмовлено в задоволенні заяви акціонерного товариства "Укртрансгаз" про виправлення помилки у виконавчому документі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2018 внесено виправлення в скорочений та повний текст постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2018 у справі № 910/3660/18, виклавши пункт четвертий її резолютивної частини в наступній редакції: "4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, провулок Несторівський, буд. 3-5, ідентифікаційний код 00135390) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1, ідентифікаційний код 30019801) 587 (п`ятсот вісімдесят сім) грн 33 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2018 задоволено заяву акціонерного товариства "Укртрансгаз" про виправлення помилки у виконавчому документі. Виправлено помилку в наказі Господарського суду міста Києва про примусове виконання рішення від 03.07.2018 р. Замість: "публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, провулок Несторівський, буд. 3-5, ідентифікаційний код 200135390)" вказати: "публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, провулок Несторівський, буд. 3-5, ідентифікаційний код 00135390)".

19.04.2021 до канцелярії суду від публічного акціонерного товариства "Укрнафта" надійшло клопотання про поновлення провадження у справі. В даному клопотання повідомлено суд про те, що касаційний перегляд рішення у справі №61/341 об`єднаною палатою Верховного Суду відбувся і за результатами такого перегляду судом прийнято постанову від 25.05.2018 №61/341. За результатами розгляду справ №5/77 за позовом ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до ПАТ "Укрнафта" про визнання договору укладеним господарським судом міста Києва прийнято рішення від 20.01.2020, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2020 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020. Рішення судів у справах №8/88 та 31/101 Господарським судом міста Києва на дату подання цього клопотання ще не прийняті, проте оскільки предмет судового спору та обставин його виникнення у цих справах подібні до предмету та обставин виникнення спору у справах №61/341, 5/77, а також у справах №35/223 та №5011-69/9686-2012 між тими ж сторонами, результати розгляду спорів у справах №8/88 та №31/101, на переконання ПАТ "Укрнафта" не можуть впливати та перешкоджати розгляду по суті спору у справі №910/3660/18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2021 поновлено провадження у справі №910/3660/18. Підготовче засідання призначено на 18.05.2021.

06.05.2021 на адресу суду від відповідача надійшов відзив.

17.05.2021 через канцелярію суду третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача подала письмові пояснення.

18.05.2021 в судовому засіданні позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог та клопотання про витребування доказів.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2021 відкладено підготовче засідання на 01.06.2021.

20.05.2021 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

01.06.2021 через канцелярію суду відповідач подав клопотання про колегіальний розгляд справи, відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - заперечення проти прийняття до розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, заперечення проти клопотання позивача про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2021 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про колегіальний розгляд справи. Прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог від 17.05.2021 (подана в судовому засіданні 18.05.2021). Задоволено заяву позивача про витребування доказів. Витребувано у Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Акціонерного товариства "Укртрансгаз" докази. Відкладено підготовче засідання на 06.07.2021.

В судовому засіданні 06.07.2021 суд частково задовольнив клопотання позивача, яке подано 05.07.2021 - зобов`язав відповідача та третю особу повторно виконати вимоги ухвали суду від 01.06.2021 та попередив, що при ухиленні від виконання вимог суду до них можуть бути застосовані заходи процесуального примусу у вигляді штрафу, передбаченого ст. 135 Господарського процесуального кодексу України, в частині застосування заходів процесуального примусу у вигляді штрафу до відповідача та третьої особи та про тимчасове вилучення документів - відмовлено, задоволено клопотання відповідача про продовження процесуального строку для подачі доказів, встановлено процесуальний строк для подачі доказів до 30.07.2021.

Протокольною ухвалою від 06.07.2021 відкладено підготовче засідання на 03.08.2021.

14.07.2021 до канцелярії суду публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" подано заяву про відвід судді Мудрого С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2021 заяву Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про відвід судді Мудрого С.М. від розгляду справи № 910/3660/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" про стягнення безпідставно набутого майна визначено необґрунтованою та передано для визначення судді в порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

За наслідками проведення автоматизованого розподілу справи №910/3660/18, визначено суддю Морозова С.М, що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2021 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2021 (суддя Морозов С.М.) відмовлено у задоволенні заяви представника Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" Никеруй Т.М. про відвід судді Мудрого С.М. від розгляду справи №910/3660/18.

23.07.2021 на адресу суду від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача надійшли письмові пояснення.

27.07.2021 на адресу суду від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності та пояснення.

03.08.2021 через канцелярію суду відповідач подав клопотання про витребування оригіналів письмових доказів та клопотання про виключення документів з числа доказів.

03.08.2021 у судовому засіданні позивач подав заяву про уточнення розміру позовних вимог.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2021 відкладено підготовче засідання на 14.09.2021, встановлено строк для подачі пояснень та надання оригіналів доказів, зазначених відповідачем до 07.09.2021.

07.09.2021 через канцелярію суду позивач подав пояснення (в порядку заперечення проти застосування строку позовної давності) та клопотання про долучення оригіналів доказів до матеріалів справи.

08.09.2021 на адресу суду від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача надійшли заперечення, від відповідача - заперечення проти заяви позивача про уточнення розміру позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2021 прийнято до розгляду заяву Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про уточнення розміру позовних вимог від 03.08.2021 в частині зменшення розміру стягнення видобутого газу - 9 067 160,782 тис. м. куб. газу, видобутого Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" у 2007 - 2013 роках (у тому числі на підставі договорів про спільну діяльність). Відмовлено у прийнятті до розгляду заяви Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про уточнення розміру позовних вимог від 03.08.2021 в частині стягнення 10 733 469 209,20 грн. доходу, який міг бути отриманий Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від продажу 9 067 160,782 тис. м. куб. газу. Задоволено клопотання позивача про проведення звірки. Зобов`язано учасників справи провести звірку.

29.09.2021 через канцелярію суду Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало заяву про виправлення у описки в ухвалі суду від 14.09.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про виправлення описки в ухвалі суду від 14.09.2021 - відмовлено.

Протокольними ухвалами суду від 26.10.21 та 29.11.21 підготовче засідання відкладалося.

Протокольною ухвалою від 13.12.21 суд закрив підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 18.01.2022.

Протокольними ухвалами від 18.01.2022, 31.01.2022, 15.02.2022 судове засідання відкладалось.

Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" запроваджено воєнний стан з 5:30 год. 24.02.2022, у зв`язку з чим судове засіданні не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2023 призначено судове засідання у справі на 14.03.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2023 виправлено описку, допущену в ухвалі Господарського суду міста Києва № 910/3660/18 від 28.02.2023, вказавши замість слів "на 14.03.23 року" читати "на 28.03.23".

14.03.2023 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

27.03.2023 через канцелярію суду від компанії MOMENTUM ENTERPRISES (EASTERN EUROPE) LIMITED (МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД) в особі представництва МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД) про вступ у справу в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача.

28.03.2023 у судовому засіданні протокольною ухвалою постановлено відкласти судове засідання на 18.04.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2023 заяву MOMENTUM ENTERPRISES (EASTERN EUROPE) LIMITED (МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД) в особі представництва МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД) про вступ у справу в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача у справі №910/3660/18 залишено без розгляду.

11.04.2023 на електронну адресу суду від Північного апеляційного господарського суду надійшла ухвала про витребування справи №910/3660/18.

До Північного апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшла апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.03.2023 про залишення без розгляду заяви MOMENTUM ENTERPRISES (EASTERN EUROPE) LIMITED (МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД) в особі представництва МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД) про вступ у справу в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача.

Суд встановив наявність обставин для направлення матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та зупинення провадження у справі до їх повернення після закінчення розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду від 28.03.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 клопотання Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про визнання поважними причини неможливості подання доказів у встановлений строк та залучення доказів задоволено. Поновлено строк на подачу угоди про врегулювання спірних правовідносин №2203000014 від 17.03.2022 та розглядати справу з її урахуванням. Зупинено провадження у справі № 910/3660/18. Направлено матеріали справи №910/3660/18 до Північного апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.03.2023.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 апеляційні скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Компанії MOMENTUM ENTERPRISES (EASTERN EUROPE) LIMITED (МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД) в особі "ПРЕДСТАВНИЦТВО "МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД) на ухвалу Господарського суду м. Києва від 28.03.2023 у справі № 910/3660/18- залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 28.03.2023 у справі № 910/3660/18 - залишено без змін.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №910/3660/18 від 15.08.2023 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Компанії MOMENTUM ENTERPRISES (EASTERN EUROPE) LIMITED (МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД) в особі "ПРЕДСТАВНИЦТВО "МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 та на ухвалу господарського суду м. Києва від 28.03.2023 у справі № 910/3660/18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2023 поновлено провадження у справі №910/3660/18. Призначено судове засідання у справі на 02.10.2023.

29.09.2023 до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

02.10.2023 до канцелярії суду (через систему «Електронний суд») від відповідача надійшли клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.

В судове засідання 02.10.2023 представники позивача та відповідача не з`явилися.

Представник третьої особи підтримав клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Судом відмовлено у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв`язку з невизнанням поважними причин неявки.

Судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку з невизнанням поважними причин неявки.

Представник третьої особи заперечувала проти позову та зазначила, що позов не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника третьої особи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Як зазначено позивачем, публічне акціонерне товариство "Укрнафта" у 2007-2013 рр. як власник спеціальних дозволів на користування надрами здійснювало діяльність з видобутку природного газу на території України як самостійно так і спільно з іншими юридичними особами на підставі укладених з ними договорів про спільну діяльність, а саме:

- договір № 5/56 від 21.12.2000р. (укладений ПАТ «Укрнафта» із ТОВ «Надра-Інвест»),

- договір № 35/809-СД від 20.07.2004р. (укладений ПАТ «Укрнафта» із компанією «Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед»);

- договір № 410/95 від 14.09.1995р. (укладений ПАТ «Укрнафта» із компанією «Карпатські Петролеум Корпорейшн» (Carpatsky Petroleum Corporation);

- договір № 35/21-СД від 28.01.2008р. (укладений ПАТ «Укрнафта» із СП «Каштан Петролеум»);

- договір № 35/78-СД від 24.02.2003р (укладений ПАТ «Укрнафта» із ДП «Полтаванафтогазгеологія» НАК «Надра України»);

- договір № 35/71-СД від 01.07.2007р. (укладений ПАТ «Укрнафта» із ТОВ «СП «Укркарпатойлд ЛТД»;

- договір №999/97 від 24.12.1997р. (укладений ПАТ «Укрнафта» з компанією «Моментум Ентерпрайзис (Східна Європа) Лтд." (Momentum Enterprises (Eastern Еurope) Limited).

Отже, ПАТ «Укрнафта» як власник спеціальних дозволів та як учасник договорів про спільну діяльність мало право здійснювати діяльність з видобутку природного газу, у тому числі спільно з іншими особами на підставі договорів про спільну діяльність і за фактом здійснення такої діяльності у ПАТ «Укрнафта» на підставі частини 1 статті 328 ЦК України, частини 1 статті 331 ЦК України, частини 2 статті 10 Закону України «Про нафту і газ» від 12.07.2001р. № 2665-ІІІ виникало право власності на природний газ, що був видобутий 2007-2013 роках.

У березні 2015 року публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" опубліковано «Консолідовану фінансову звітність станом на 31.12.2013 та 2012 років та за роки, які закінчилися цими датами».

В Примітках до Консолідованої звітності відповідач публічно повідомив наступне:

«... Компанія оцінює своє зобов`язання перед Укрнафтою за спожитий населенням газ період 2006-2011 років за цінами, встановленими НКРЕКП на відповідні періоди у сумі 3 753 мільйони гривень за 10,1 мільярд кубічних метрів природного газу. Керівництво не може достовірно оцінити суму потенційних збитків за цими зобов`язаннями, якщо такі можуть виникнути.».

Також, позивачем зазначено, що з листа відповідача № 14-2524/1-15 від 07.04.2015 на адресу Міністерства юстиції України ПАТ «Укрнафта» стала відома інформація про те, що НАК «Нафтогаз України» було оприбутковано (обернення відповідачем у свою власність) газ, видобутий ПАТ «Укрнафта» як самостійно, так за договорами про спільну діяльність природний.

У додатку 1 до листа НАК «Нафтогаз України» № 14-2524/1-15 від 07.04.2015 відповідачем було повідомлено Міністерству юстиції України детальна інформація щодо використаного у 2007-2012 роках населенням природного газу, видобутого ПАТ «Укрнафта» та за договорами про спільну діяльність (з вказівкою на рік видобутку, період використання, обсяг), а у додатку 2 - інформація щодо оприбуткування природного газу згідно з відповідними рішеннями Правління НАК «Нафтогаз України» для забезпечення потреб населення за період 2008-2012 роки

Зокрема, у додатку 2 до листа № 14-2524/1-15 від 07.04.2015 НАК «Нафтогаз України» повідомила Міністерству юстиції України про те, що всього на підставі відповідних рішень Правління НАК «Нафтогаз України» було оприбутковано 10 100 199,955 тис. м. куб. газу ПАТ «Укрнафта» (у тому числі видобутого на підставі договорів про спільну діяльність).

Оскільки між ПАТ «Укрнафта» та НАК «Нафтогаз України» не укладались ніякі правочини, які б могли обумовити виникнення та існування між сторонами договірних зобов`язань, а також не існувало іншої правової підстави для оприбуткування 10 100 199,955 тис. м. куб. газу, у відповідача в силу ч. 1 ст. 1212 ЦК України виникли зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна. При цьому, такі зобов`язання існують у відповідача безвідносно до того, що природний газ був спожитий населенням, оскільки, по-перше, відповідач оприбутковував газ на власний баланс, тобто визнавав газ ПАТ «Укрнафта» (видобутий у тому числі на підставі договорів про спільну діяльність) власним активом, а, по-друге, розпоряджався таким газом від власного імені.

У зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з НАК «Нафтогаз України» 9 067 160,782 тис. м. куб газу, що був видобутий ПАТ «Укрнафта» у 2007-2013 роках (у тому числі на підставі договорів про спільну діяльність) та усі доходи, які відповідач отримав або міг отримати від 10,1 млрд. куб м. природного газу.

Відповідно до ч.1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України щодо повернення майна, набутого без достатньої правової підстави, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Аналіз статті 1212 ЦК України вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) - це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстав для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 ЦК України.

Відповідно до статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

Так, посилаючись на договори про спільну діяльність позивачем зазначено, що вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності вуглеводні є спільною частковою власністю учасників спільної діяльності.

Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Суд зазначає, що ПАТ «Укрнафта» не наводить будь-яких даних та доказів щодо прийнятих учасниками спільної діяльності рішень про розподіл за їх домовленістю як співвласників, природного газу, видобутого за договорами спільної діяльності чи щодо домовленості про порядок здійснення права спільної часткової власності щодо таких обсягів природного газу, що надавав би ексклюзивні права ПАТ «Укрнафта», в т.ч. на стягнення цих обсягів на свою користь.

Позивачем на підтвердження передання видобутого газу до Єдиної газотранспортної системи надано акти приймання-передачі газу.

Проте, дослідивши зазначені акти судом встановлено, що не заперечується сторонами, що більша частина з них не підписана з боку АТ «Укртрансгаз».

Крім того, надані позивачем копії актів відбору природного газу з ПСГ та приймання-передачі між НАК "Нафтогаз України" та AT "Укртрансгаз" на загальний обсяг 6,163 млрд куб.м складені на виконання протоколів правління НАК "Нафтогаз України" про оприбуткування природного газу невизначеного власника, а не ПАТ «Укрнафта».

При цьому, з актів на вказаний обсяг природного газу (6,163 млрд. куб. м.) акти на 4,013 млрд.куб м. складені за протоколом №41 від 26.04.2008 року. Змісту цього протоколу неодноразово вже надавалась оцінка судовими рішеннями. Зокрема, у справах №6/489, №46/605, №46/603, №46/606 суди приходили до висновку про те, що вказаний протокол правління не підтверджує відбір НАК "Нафтогаз України" природного газу позивача, оскільки відібрано було природний газ невизначеного власника.

Так у справі 6/489 було скасовано рішення суду першої інстанції від 29.10.2009, яке було обґрунтоване тим, що: «Про факт оформлення видобутого ВАТ «Укрнафта» і закачаного до ПСГ природного газу, як газу невизначено власника, свідчить протокол № 41 засідання правління НАК «Нафтогаз України» від 26.04.2008 р.». Скасовуючи це рішення суд апеляційної інстанції в постанові від 10.12.2009, залишеній без змін постановою ВГСУ від 24 лютого 2010 вказав, що: «Колегія суддів відхиляє надані НАК "Нафтогаз України" у якості доказів письмові пояснення від 16.10.2009р. № 14/2-1954, письмові пояснення від 22.07.09р. № 14/2-1362 та додані до них документи з огляду на їх неналежність, оскільки лише у власних поясненнях компанії зазначається про відбір з газотранспортної системи газу ВАТ "Укрнафта", а в інших документах, складених за участі третіх осіб, у тому числі за участі відповідача та ДК "Газ України", зазначається про відбір газу невизначеного власника. Власні письмові пояснення НАК "Нафтогаз України" про те, що з газотранспортної системи здійснювався відбір газу, що є власністю ВАТ "Укрнафта", не можуть вважатися належними доказами, оскільки НАК "Нафтогаз України" не є суб`єктом господарювання, що здійснює діяльність з транспортування газу магістральними трубопроводами чи його зберігання в підземних сховищах газу. Як було зазначено вище, особою, яка займає становище природної монополії на ринку послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами і яка є єдиним суб`єктом господарювання на ринку послуг по зберіганню газу є ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", відтак відсутність в газотранспортній системі України газу ВАТ "Укрнафта" могла бути підтверджена лише тими доказами, що мали бути складені та надані відповідачем. Таких доказів відповідач суду не надав.».

01.07.2021 року Верховний Суд скасував постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021р. у справі №46/603, яка була обґрунтована тим, що: «на виконання рішення правління Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» № 41 від 26.04.2008 в 1 кварталі 2008 року ПАТ «НАК «Нафтогаз України» було використано для задоволення потреб населення природний газ з безпосереднього поточного надходження природного газу власного видобутку ВАТ «Укрнафта»».

Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції Верховний Суд вказав у постанові від 01.07.2021: «Проте, суд апеляційної інстанції у новому розгляді справи не виконав вказівок Верховного Суду про: необхідність встановлення обсягів переданого позивачем відповідачу газу, видобутого у січні - березні 2008 року та січні - березні 2010 року; зазначення, на підставі яких саме доказів суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що станом на момент звернення позивача до відповідача з позовом у даній справі залишок належного до передачі відповідачу на зберігання газу (частина газу, якою позивач не розпорядився) становила саме ту кількість, яка зазначена позивачем у Проєкті договору (що викладений у позовній заяві), відповідно апеляційний господарський суд не встановив обставин, які підлягають з`ясуванню у вирішенні цього спору, зокрема, ті обставини, які пов`язані з обсягом вже переданого (за твердженням позивача) газу в газотранспортну систему відповідача, що також є предметом договору від 05.05.2010 № 658/10/ін зберігання природного газу (який позивач просить визнати укладеним у судовому порядку), окрім того газу, який позивач планує видобути та передати відповідачу, як зберігачу. Переданий (за твердженням позивача) газ в газотранспортну систему відповідача фактично і є предметом спору у цій справі, оскільки умови договору зберігання, який просить укласти позивач, поширюються не лише на газ, який буде видобутий і переданий відповідачу на зберігання у майбутньому, але і на той газ, який, за твердженням позивача, вже був переданий в газотранспортну систему відповідача (що, у свою чергу, заперечується останнім).

Також, суд зазначає, що ПАТ «Укрнафта» не надано будь-якого належного чи допустимого доказу набуття видобутого ним природного газу НАК "Нафтогаз України".

Так, посилання на протоколи правління НАК «Нафтогаз України» (№41 від 26.04.2008 року, №1 від 12.01.2009 року, №18 від 16.02.2009 року, №37 від 16.03.2009 року, №255 від 28.12.2011 року, №138 від 17.12.2008 року, №77 від 20.04.2011, №93 від 18.05.2011, №248 від 28.12.2011) не можуть бути прийняті як докази набуття відповідачем природного газу «Укрнафта», оскільки: в таких протоколах та актах, складених на їх виконання, мова йде про оприбуткування газу невизначеного власника або не надано жодного акту на виконання протоколу. Оприбуткування природного газу, про яке зазначено в протоколах є обліковою бухгалтерською операцією (із змісту протоколів вбачається, що доручення щодо оприбуткування надавались Департаменту бухгалтерського обліку та звітності). Оприбуткування майна не є тотожним його набуттю. Зі змісту протоколів вбачається, що в них йде мова про оприбуткування природного газу, вже спожитого у минулих періодах населенням, тобто природного газу, якого на момент оприбуткування вже не існувало. Таким чином, оприбутковуючи природний газ, НАК «Нафтогаз України» не набула його у власність, що виключає наведені вище умови для застосування ст.. 1212 ЦК України.

Зокрема, у рішенні правління НАК «Нафтогаз України» №41 від 26.04.2008 наведені фактичні обставини, які склались станом на 26.04.08 р. незалежно від дій чи рішень НАК "Нафтогаз України".

У цьому рішенні правління зазначено, що згідно з діючим у 2008 році законодавством, НАК «Нафтогаз України» була уповноваженим суб`єктом з формування та розпорядження ресурсами природного газу, що використовується для потреб населення.

Згідно з цим же законодавством природний газ, видобутий ВАТ Укрнафта» (правонаступник ПАТ «Укрнафта») у 2008 році, включаючи газ спільної діяльності, що знаходився у підземних сховищах газу (далі ПСГ) підлягає продажу АК «Нафтогаз України» для подальшого забезпечення потреб населення.

НАК «Нафтогаз України» неодноразово направляла ВАТ «Укрнафта» договори купівлі-продажу природного газу власного видобутку, але з боку останньої вони не були підписані. Закупівельні ціни визначені розпорядженням Кабінету Міністрів України 09.01.08 №58 та постановою Національної комісії регулювання електроенергетики 28.02.08 №315 «Про затвердження ціни на природний газ у тому числі нафтовий (попутний газ) для ВАТ «Укрнафта» на 2008 рік». Відповідно до прогнозного балансу сходження та розподілу природного газу на 2007 рік, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.01.08 №57, протягом січня 2007 року та І кварталу 2008 року населення споживало природний газ в обсягах відповідно до укладених договорів з газопостачальними підприємствами. Зупинити споживання газу населенням неможливо. Тому, для повного забезпечення потреб населення у зазначені періоди з газотранспортної системи (у т.ч. із ПСГ) було використано 4 013,53 млн.куб.м природного газу, який до цього часу документально не оформлений. Відсутність документів з оформлення використаного природного газу вносить викривлення до бухгалтерської та податкової звітності, не дає можливості сформувати достовірний звітний баланс надходження та розподілу природного газу як по газотранспортних і газорозподільних підприємствах, так і по споживачах і, відповідно - по НАК «Нафтогаз України».

За таких обставин, суд погоджується з твердженням відповідача щодо того, що правління НАК «Нафтогаз України» прийняло рішення тільки щодо документального оформлення обсягів природного газу невизначеного власника, які на момент прийняття вказаного рішення вже були використані населенням, зокрема у січні 2007 року та у січні-березні 2008 року.

Отже, як вбачається із змісту рішення правління НАК «Нафтогаз України» 26.04.08 №41, відповідач не приймав рішення про відбір природного газу ПАТ «Укрнафта», не приймав рішення про передачу вказаного природного газу третім особам або про споживання цього газу. НАК «Нафтогаз України» фізично не могла розпорядитись 26.04.2008 року природним газом ПАТ «Укрнафта», спожитим населенням у січні 2007 року та у січні-березні 2008 року, оскільки НАК «Нафтогаз України» не набула (не заволоділа) цим газом. На момент прийняття рішення (26.04.08) цього природного газу в природі вже не існувало, так як він був спожитий населенням.

Таким чином, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази того, що НАК «Нафтогаз України» здійснювала дії щодо розпорядження природним газом ПАТ «Укрнафта».

Також, суд відхиляє посилання ПАТ «Укрнафта» на лист НАК "Нафтогаз України" від 07.04.2015 № 14-2524/1-15 на адресу Міністерства юстицію України як доказ безпідставного обернення відповідачем у свою власність газу ПАТ «Укрнафта» (у тому числі за договорами про спільну діяльність) із наступним розпорядженням цим газом. Так, в зазначеному листі вказується наступне: «Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Таким чином, у разі укладення відповідних договорів поставки природного газу виникнуть і цивільні обов`язки Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" з оплати такого газу протягом часу, визначеного умовами договорів.».

Щодо твердження позивача про те, що консолідована фінансова звітність є тим письмовим доказом, що підтверджує визнання ПАТ НАК «Нафтогаз України» ймовірність вибуття його ресурсів для виконання зобов`язань, обставини того, що такі зобов`язання у НАК «Нафтогаз України» існують перед ПАТ «Укрнафта», від доведення яких сторони звільняються в силу ч.1 статті 75 ГПК України, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

З вищезазначеного вбачається, що визнання певних обставин/фактів можливе під час судового розгляду справи та відображається безпосередньо в процесуальних документах поданих учасниками справи.

В свою чергу, у поданому НАК «Нафтогаз України» відзиві на позовну заяву від 05.05.2021 №14/3-236-21, останній не визнає та повністю заперечує обставини щодо набуття природного газу «Укрнафта» в обсязі 10,1 млрд.м.куб.

У зв`язку з чим, твердження ПАТ «Укрнафта» та тим більше, побудова підстав позову на нібито «публічному визнанні» НАК «Нафтогаз України» боргу перед позивачем не є юридично спроможними, а тому не може оцінюватися судом як належний доказ.

Вищезазначеному кореспондують висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 27.05.2019 року у справі № 910/20107/17, а саме: «Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.75 ГПК: «Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.»

Згідно з п.3 ч.1 ст.42 ГПК:«Учасники справи мають право: 3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.»

Відповідно до ч.ч.1,2,5 ст.161 ГПК:« 1. При розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. 2. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. 5. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.»

Згідно з ч.1 ст.165 ГПК: «У відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.»

Відповідно до ч.1 ст.167 ГПК:«У запереченні відповідач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.»

Згідно з ч.ч.1,2 ст.208 ГПК: « 1. Суд заслуховує вступне слово позивача та третьої особи, яка бере участь на його стороні, відповідача та третьої особи, яка бере участь на його стороні, а також інших учасників справи. 2. У вступному слові учасники справи в усній формі стисло викладають зміст та підстави своїх вимог і заперечень щодо предмета позову, дають необхідні пояснення щодо них.»

Комплексний аналіз зазначених норм свідчить, що про визнання обставин учасниками справи має, в першу чергу, бути зазначене в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників або іншим чином визнано ці обставини саме під час розгляду спору у суді, а не поза його межами.».

Таким чином, на думку суду посилання ПАТ «Укрнафта» на положення ст. 75 ГПК (ст. 35 ГПК України в редакції, яка діяла до набуття чинності Законом України №2147-VII від 03.10.2017р.) є безпідставними та спростовуються вищезазначеним.

Крім того, суд вважає, що консолідована фінансова звітність не може бути доказом наявності у відповідача зобов`язання перед ПАТ «Укрнафта» з повернення безпідставно набутого майна враховуючи наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» консолідована фінансова звітність - фінансова звітність, яка відображає фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 9 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 1 (МСБО 1) передбачено, що фінансова звітність є структурованим відображенням фінансового стану та фінансових результатів діяльності суб`єкта господарювання. Метою фінансової звітності є надання інформації про фінансовий стан, фінансові результати діяльності та грошові потоки суб`єкта господарювання, яка є корисною для широкого кола користувачів при прийнятті ними економічних рішень. Фінансова звітність також демонструє результати того, як управлінський персонал суб`єктів господарювання розпоряджається ввіреними йому ресурсами.

Згідно з п. 7 МСБО 1 примітки містять інформацію на додаток до поданої у звіті про фінансовий стан, звіті (звітах) про прибутки та збитки та інший сукупний дохід, звіті про зміни у власному капіталі та звіті про рух грошових коштів. Примітки надають описові пояснення чи детальніший аналіз статей, поданих у цих фінансових звітах, а також інформацію про статті, які не відповідають вимогам визнання в цих звітах.

Таким чином, консолідована фінансова звітність це інтервальний показник, який формується шляхом відображення накопичених оборотів за звітний період по рахунках обліку доходів та витрат.

Інформація, яка розкривається у примітках до консолідованої фінансової звітності, може мати як інформацію, яка сформувалася в системі рахунків бухгалтерського обліку, так і іншу аналітичну інформацію.

Враховуючи вищезазначене, консолідована звітність НАК «Нафтогаз України» за 2012-2013 роки не може підтверджувати обставин щодо подій відбору НАК «Нафтогаз України» газу з газотранспортної системи для виконання зобов`язань, а також обставин, що такі зобов`язання у НАК «Нафтогаз України» існують перед ПАТ «Укрнафта». Крім того, як зазначено на стор. 54 консолідованої фінансової звітності: «Компанія оцінює своє зобов`язання перед Укрнафтою за спожитий населенням газ за період 2006-2011 років за цінами, встановленими НКРЕКП на відповідні періоди у сумі 3 753 мільйони гривень за 10,1 мільярдів кубічних метрів природного газу. Керівництво не може достовірно оцінити суму потенційних збитків за цими зобов`язаннями, якщо такі можуть виникнути».

В свою чергу, на стор. 80 консолідованої звітності зазначено: «Умовні зобов`язання не визнаються консолідованій фінансовій звітності, окрім випадків, коли вірогідної необхідності вибуття економічних ресурсів для врегулювання зобов`язання і їх суму можна достовірно визначити, Інформація про умовні зобов`язання розкривається, якщо можливість вибуття ресурсів, які втілюють у собі економічні вигоди, є віддаленою.

Таким чином, інформація зазначена у примітках до консолідованості фінансової звітності є оціночним та вірогідним поняттям, а тому не відповідає встановленим стандартам доказування та не може бути прийнятою судом до уваги.

Також, суд зазначає, що не є належним доказом безпідставного набуття НАК «Нафтогаз України» природного газу ПАТ «Укрнафта» і інтерв`ю голови правління НАК «Нафтогаз України» на які посилається позивач, оскільки цивільні зобов`язання не виникають з інтерв`ю. Крім того, в інтерв`ю голова правління НАК «Нафтогаз України» зазначив лише про оцінку боргу НАК «Нафтогаз України» перед ПАТ «Укрнафта» в більше, ніж 3 млрд. грн. Отже, мова взагалі не йшла про набуття НАК «Нафтогаз України» видобутого ПАТ «Укрнафта» природного газу в обсязі 8,039 млрд. куб.м.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача в частині стягнення з НАК «Нафтогаз України» 9 067 160,782 тис. м. куб газу, що був видобутий ПАТ «Укрнафта» у 2007-2013 роках (у тому числі на підставі договорів про спільну діяльність) та усі доходи, які відповідач отримав або міг отримати від 10,1 млрд. куб м. природного газу є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів сторін суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Щодо заявленого публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача) клопотання про застосування строків позовної давності, то суд зазначає наступне.

Частиною 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з ч. 1 статті 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Статтею 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтерес. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Враховуючи те, що третя особа є учасником справи, а не стороною, а також беручи до уваги те, що суд дійшов висновку про відмову в позові по суті вимог, у зв`язку з чим відсутні підстави для застосування строку позовної давності та відмови в позові з підстав його пропуску, тому судом не досліджується питання про обґрунтованість клопотання щодо застосування строків позовної давності.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 76, 77, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання рішення: 17.10.2023 року.

Суддя С. М. Мудрий