Рішення

від 17.10.2023 по справі 910/10401/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.10.2023Справа № 910/10401/23Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом приватного підприємства "СКА"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Аганім корп"

про стягнення 20 881,34 грн.

Представники сторін: не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "СКА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Аганім корп" про стягнення 20 881,34 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

20.07.2023 на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Вищезазначена ухвала суду отримана відповідачем 04.08.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №06 000 354 100 20.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Частиною 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 ст. 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Аганім корп" (експедитор) та приватним підприємством "СКА" (перевізник) укладено заявку-договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом №03.02.18 від 03.02.2022.

За вказаним вище договором встановлено, що перевізник здійснює перевезення вантажу (до 22 т металу) за маршрутом від м. Харків, вул. Свистуна, 1 (завантаження 04.02.2022) до с. Чопилки, Київська обл. (розвантаження 05.02.2022).

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Аганім корп" (експедитор) та приватним підприємством "СКА" (перевізник) укладено заявку-договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом №09.02.10 від 09.02.2022.

За вказаним вище договором встановлено, що перевізник здійснює перевезення вантажу (до 22 т металу) за маршрутом від м. Харків, вул. Свистуна, 1 (завантаження 10.02.2022) до с. Чопилки, Київська обл. (розвантаження 11.02.2022).

Вказані договори за правовою природою є договорами перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Мінтрансу від 14.10.1997 № 363) передбачено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, передбаченою правилами перевезень, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Для підтвердження здійснення перевезення відповідно до заявки-договору №03.02.18 від 03.02.2022 надано товарно-транспортну накладну №Р44 від 04.02.2022.

Для підтвердження здійснення перевезення відповідно до заявки-договору №09.02.10 від 09.02.2022 надано товарно-транспортну накладну №Р46 від 10.02.2022.

За результатами виконання заявки-договору №03.02.18 від 03.02.2022 складено акт №СК-0000191 здачі-прийняття робіт (надання послуг) та виставлено рахунок-фактуру №СК-0000191 від 05.02.2022 на загальну суму 10 000,00 грн.

За результатами виконання заявки-договору №09.02.10 від 09.02.2022 складено акт №СК-0000309 здачі-прийняття робіт (надання послуг) та виставлено рахунок-фактуру №СК-0000309 від 11.02.2022 на загальну суму 10 000,00 грн.

Також позивачем складено податкову накладну №7 від 05.02.2022 на загальну суму 10 000,00 грн. (15.02.2022 - дата надходження до ДПС України) та податкову накладну №54 від 11.02.2022 на загальну суму 10 000,00 грн. (21.02.2022 - дата надходження до ДПС України).

Заявкою-договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом №03.02.18 від 03.02.2022 та №09.02.10 від 09.02.2022 встановлено порядок розрахунку, а саме: 5-7 робочих днів після отримання документів і реєстрації податкової ТТН (відправлення документів на ім`я Попенко Екатерини Володимирівни або ТОВ "Лідер Партнер").

Для підтвердження відправлення документів відповідно до умов заявок-договорів позивачем надано експрес накладні товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта".

Позивачем зазначається, що документи щодо виконання заявки-договору №03.02.18 від 03.02.2022 отримані відповідальною особою 15.02.2022, а щодо виконання заявки-договору №09.02.10 від 09.02.2022 отримані відповідальною особою 30.03.2022.

Відповідачем не спростовано та не надано заперечень щодо обставин отримання документів від позивача в рамках заявок-договорів №03.02.18 від 03.02.2022 та №09.02.10 від 09.02.2022.

Отже, останнім днем оплати послуг, наданих за заявкою-договору №03.02.18 від 03.02.2022, є 24.02.2022, а за заявкою-договором №09.02.10 від 09.02.2022 є 08.04.2022.

Позивач повідомив, що відповідачем 06.06.2022 здійснено часткову оплату послуг перевезення, а саме: 3000,00 грн. за виконання заявки-договору №03.02.18 від 03.02.2022, однак в іншій частині послуги не були оплачені.

Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем залишку суми у розмірі 17 000,00 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі положенням ст. 526 ЦК України, відповідно до якого зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Враховуючи наведене, суд встановив наявність у відповідача обов`язку щодо сплати основного боргу у розмірі 17 000,00 грн., який виник у зв`язку з несвоєчасною оплатою послуг, наданих відповідно до заявок-договорів №03.02.18 від 03.02.2022 та №09.02.10 від 09.02.2022.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача: 3% річних та інфляційні втрати за боргом 7 000,00 грн. (заявка-договорів №03.02.18 від 03.02.2022) за період з 07.06.2022 по 26.06.2023 на загальну суму 1 295,44 грн. та за боргом 10 000,00 грн. (заявка-договорів №09.02.10 від 09.02.2022) за період з 30.03.2022 по 26.06.2023 на загальну суму 2 585,90 грн.

Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, ураховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, зміст яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем здійснено арифметично правильний розрахунок 3% річних за боргом 7 000,00 грн. (заявка-договорів №03.02.18 від 03.02.2022) у розмірі 221,50 грн.

Судом здійснено перерахунок інфляційних втрат за боргом 7 000,00 грн. (заявка-договорів №03.02.18 від 03.02.2022) з використанням періоду з 07.06.2022 по 26.06.2023, яким встановлено суму нарахування у розмірі 1 138,51 грн.

Судом здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних втрат за боргом 10 000,00 грн. (заявка-договорів №09.02.10 від 09.02.2022) з використанням періоду з 09.04.2022 (початок заборгованості) по 26.06.2023 (день визначений позивачем), яким встановлено суму нарахування 3% річних у розмірі 364,93 грн. та суму інфляційних втрат у розмірі 2 310,50 грн.

Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи наведене, суд встановив, що вимога про стягнення 3% річних підлягає задоволенню в розмірі 586,43 грн., а вимога про стягнення інфляційних втрат у розмірі, заявленому позивачем при поданні позову, а саме: 3 286,74 грн.

Частинами 3, 4 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані для підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно зі ст. 129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено витрати на правову допомогу у сумі 8 000,00 грн.

Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до частин 1-4 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді, та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При поданні позову позивачем зазначено попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Для підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу позивач надав: Договір №113 від 15.06.2023 про надання юридичних (адвокатських) послуг, укладений між адвокатським об`єднанням "FEMIDA" та приватним підприємством "СКА"; Додаткову угоду від 20.06.2023 до Договору №113 від 15.06.2023; Ордер на надання правничої (правової допомоги) №1137007 від 15.06.2023; Акт виконаних робіт від 26.06.2023 на суму 8 000,00 грн.; платіжну інструкцію № 4603 від 20.06.2023 на суму 8 000,00 грн. з призначенням платежу: оплата по договору про надання юридичних (адвокатських) послуг №113 від 15.06.2023.

Відповідачем не надано заперечень щодо заявлених витрат на правничу допомогу та клопотання про зменшення суми, яка підлягає стягненню.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та надані докази, суд встановив необхідність стягнення на користь позивача з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 996,87 грн.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129, ч. 9 ст. 165, ст.ст. 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з товариства з обмеженою відповідальністю "Аганім корп" (02090, місто Київ, Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005; ідентифікаційний код 42594006) на користь приватного підприємства "СКА" (61085, Харківська обл., місто Харків, вулиця Астрономічна, будинок 39, квартира 1; ідентифікаційний код 37877450) основний борг у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 586 (п`ятсот вісімдесят шість) грн. 43 коп., інфляційні втрати у розмірі 3 286 (три тисячі двісті вісімдесят шість) грн. 74 коп., витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 996 (сім тисяч дев`ятсот дев`яносто шість) грн. 87 коп. та судовий збір у розмірі 2 682 (дві тисячі шістсот вісімдесят два) грн. 95 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С. М. Мудрий