Рішення

від 17.10.2023 по справі 910/12179/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.10.2023Справа № 910/12179/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец-Автомаш»

до Комунального підприємства «Київпастранс»

про стягнення 5.536,06 грн

Без виклику представники сторін

СУТЬ СПОРУ:

01.08.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец-Автомаш» до Комунального підприємства «Київпастранс» про стягнення 5.536,06 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що у зв`язку неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 52.19-505 від 08.10.2019 (далі - договір), рішенням Господарського суду міста Києва № 910/20016/21 від 12.04.2022 стягнуто з відповідача на користь позивача 18.775,38 грн основного боргу, 720,68 грн пені, 2.252,98 грн інфляційних втрат, 644,64 грн 3% річних та 2.084,83 грн витрат по сплаті судового збору. Нарахування інфляційних втрат та 3% річних у справі № 910/20016/21 здійснювалось до 17.11.2021. Відповідач виконав вищезазначене рішення лише 23.08.2022, що підтверджується випискою з розрахункового рахунку позивача. Оскільки основний борг було сплачено відповідачем 23.08.2022, позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму основного боргу за договором з 18.11.2021. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 5.536,06 грн, з яких 4.971,26 грн інфляційних втрат та 564,80 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/12179/23 від 08.08.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

16.08.2023 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 відкрито провадження у справі № 910/12179/23 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

Електронна копія ухвали про відкриття провадження у справі № 910/12179/23 від 21.08.2023 була надіслана відповідачу в його Електронний кабінет.

Згідно ч. 4 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС) відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Частино 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електрону адресу особи.

Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи визначає, що офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Адреса електронної пошти, що використовується при реєстрації Електронного кабінету, не може бути зареєстрована на доменних іменах, використання яких заборонено законодавством України.

Ухвалу про відкриття провадження у справі № 910/12179/23 від 21.08.2023 доставлено до Електронного кабінету відповідача 21.08.2023 о 17:26 год., що підтверджується повідомленням Господарського суду міста Києва про доставку електронного листа, а отже відповідач мав подати відзив на позовну заяву у строк до 06.09.2023 включно.

28.08.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач частково заперечує проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що позивач просить стягнути суму інфляційних втрат та трьох відсотків річних нарахованих на суму основного боргу за договором № 52.19-505 від 08.10.2019 у розмірі 18.775,38 грн за період з 18.11.2021 по 22.08.2022. При цьому позивачем надано розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за період з 18.11.2021 по 18.11.2022, що не може прийматися до уваги, оскільки відповідачем сума основного боргу у розмірі 18.775,38 грн була сплачена 23.08.2022. З огляду на зазначене, відповідачем здійснено власний контррозрахунок згідно якого загальний розмір нарахування інфляційний втрат та 3% річних становить 4.231,05 грн. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відповідач просить відмовити.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.10.2019 між Комунальним підприємством «Київпастранс» (покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спец-Автомаш» (постачальник, позивач) укладено договір № 52.19-505, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю «Частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху» код 34630000-2 за ДК 021:2015 (товар), а покупець сплатити за товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації, що додається до договору та є його невід`ємною частиною.

Спір виник внаслідок того, що за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання відповідачем за період з 18.11.2021 по 18.11.2022 позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 4.971,26 грн та 3% річних в розмірі 564,80 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Внаслідок неналежного виконання умов договору № 52.19-505 від 08.10.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Спец-Автомаш» зверталося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами про стягнення з Комунального підприємства «Київпастранс» 24.382,58 грн, з яких 18.775,38 грн основного боргу, 2.709,58 грн пені, 2.252,98 грн інфляційних витрат та 644,64 грн 3% річних.

Даний спір розглядався Господарським судом міста Києва у межах справи № 910/20016/21 та рішенням від 12.04.2022, яке не було оскаржено та набрало законної сили 03.05.2022, позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з Комунального підприємства «Київпастранс» 18.775,38 грн основного боргу, 720,68 грн пені, 2.252,98 грн інфляційних втрат, 644,64 грн 3% річних та 2.084,83 грн витрат по сплаті судового збору (загалом 24.478,51 грн); у задоволенні іншої частини позову відмовлено.

З рішення Господарського суду міста Києва № 910/20016/21 від 12.04.2022 вбачається, що пред`явлені до стягнення позивачем інфляційні втрати та 3% річних, що повністю задоволені судом, були нараховані за період з 26.09.2020 по 17.11.2021.

У даному випадку господарський суд виходить з того, що принцип юридичної визначеності є одним з основних елементів верховенства права, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення Суду у справах Христов проти України, no. 24465/04, від 19.02.2009, Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008).

Даний принцип тісно пов`язаний з приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Отже, оскільки на момент розгляду даної справи набрало законної сили судове рішення у справі № 910/20016/21 від 12.04.2022, обставини, які були встановлені під час розгляду справи № 910/20016/21 не підлягають доказуванню в межах даної справи.

З матеріалів справи (виписки АТ «Сенс Банк» по рахунку, виданої АТ «Сенс Банк») вбачається, що 23.08.2022 відповідачем на виконання рішення Господарського суду міста Києва № 910/20016/21 від 12.04.2022 перераховано позивачу кошти в розмірі 24.478,51 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті поставленого товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача нараховані на суму боргу 18.775,38 грн за період з 18.11.2021 до 18.11.2022 інфляційні втрати в розмірі 4.971,26 грн та 3% річних в розмірі 564,80 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Оскільки чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків (даного висновку дотримується Верховий Суд у постанові від 07.02.2018 у справі № 910/11249/17).

Умовами договору не визначено інший розмір процентів.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За розрахунком суду (знаходиться в матеріалах справи) на суму боргу в розмірі 18.775,38 грн за період з 18.11.2021 по 22.08.2022 розмір інфляційних втрат становить 3.802,05 грн та 3% річних становлять 429,00 грн.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3.802,05 грн інфляційних втрат та 429,00 грн 3% річних.

В іншій частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням вимог чинного законодавства, а саме розрахунок проведено за період, що перевищує дату фактичного виконання грошового зобов`язання у повному обсязі, тобто за період коли прострочення відсутнє.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец-Автомаш» обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2, код ЄДРПОУ 31725604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спец-Автомаш» (02099, м. Київ, вул. Бориспільсьув, 9, код ЄДРПОУ 42169799) 3.802 (три тисячі вісімсот дві) грн 05 коп. інфляційних втрат, 429 (чотириста двадцять дев`ять) грн 00 коп. 3% річних, 2.051 (дві тисячі п`ятдесят одну) грн 30 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова