Рішення

від 16.10.2023 по справі 910/12888/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.10.2023Справа № 910/12888/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (вул. Гната Хоткевича, 20, м. Київ, 02094; ідентифікаційний код 37739041)

до Приватного акціонерного товариства «Меблісам» (вул. Казимира Малевича, буд. 87, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 31901105)

про стягнення 94 896, 56 грн,

без виклику представників учасників справи,

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (далі за текстом - ТОВ «Євро-Реконструкція», Позивач) з позовом до Приватного акціонерного товариства «Меблісам» (далі за текстом - ПрАТ «Меблісам», Відповідач) про стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення - 71 712, 86 грн, інфляційні втрати - 19 601, 82 грн та 3 % річних - 3 581, 88 грн.

В обґрунтування позовних вимог, Позивач зазначає, що ним з листопада 2019 по квітень 2023 надано Відповідачу послуги з централізованого опалення на загальну суму 71 712, 86 грн, які Відповідачем не оплачувалися, що стало підставою для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат та звернення до суду з даним позовом.

У наданій відповіді на відзив, Позивач погодився з аргументами Відповідача в частині періоду володіння Відповідачем нежитловим приміщенням, до якого надавалися послуги централізованого опалення, у зв`язку з чим Позивач просить суд стягнути з Відповідача заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення - 11 576, 07 грн за період з листопада 2019 по квітень 2020, інфляційні втрати - 5 698, 55 грн, 3 % річних - 1 225, 07 грн.

При цьому Позивач звертає увагу суду на те, що з 12.03.2020 строк позовної давності продовжено на час дії карантину та наявна необхідність звільнення його від відшкодування Відповідачу понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.

2. Стислий виклад позиції Відповідача

Із поданого Відповідачем відзиву вбачається, що Відповідач був власником приміщення до якого Позивачем надавалися послуги з централізованого опалення лише до 19.06.2020, оскільки в подальшому нежитлове приміщення за адресою Харківське шосе, буд. 12, прим. 179, м. Київ відчужено на підставі договору купівлі - продажу від 19.06.2020, а тому вимоги Позивача після 19.06.2020 не стосуються Відповідача.

Стосовно наданих Позивачем послуг з централізованого опалення за період 01.11.2019 по 15.06.2020 Відповідач вважає їх недоведеними та не підтверджені належними доказами, при тому, що Відповідач жодного разу не отримував від Позивача рахунки на оплату чи Акти приймання-передачі наданих послуг або інших первинних документів.

З огляду на те, що Відповідач вважає необґрунтованими та недоведеними вимоги Позивача щодо стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення за період 01.11.2019 по 15.06.2020, безпідставним є і нарахування 3 % річних та інфляційних втрат оскільки останні є похідними.

При цьому Відповідачем у відзиві зазначається розрахунок інфляційних втрат, який на його переконання є вірним.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

13.09.2023 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.

Також у вказаному відзиві Відповідач заявляє клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, в задоволенні якого суд відмовив з тієї підстави, що відповідно до частини 6 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) Відповідачем не обґрунтовано такої необхідності, а предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

21.09.2023 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10.04.2014 № 1198-VII виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 01.06.2012 № 198 (переоформлене рішенням від 21.06.2016 № 1159) Позивачу надано ліцензію на постачання теплової енергії.

Позивач зазначає, що 01.06.2015 між КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» та Позивачем укладено Договір № 31 про співпрацю Виконавця послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води Балансоутримувачем та розмежування їх відповідальності.

Так, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» є балансоутримувачем будинку по вул. Харківське шосе, 12, м. Київ, а з 01.07.2014 надання послуг з централізованого постачання гарячої води в будинку № 12 по вул. Харківське шосе, м. Київ здійснюється Відповідачем.

Зазначені обставини встановлено також рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 у справі № 910/14708/19, яке набрало законної сили 21.04.2020 та додано Позивачем до позову.

Крім того, вказаним рішення встановлено, що власником нежитлового приміщення загальною площею 163, 8 кв.м. у будинку 12, по вул. Харківське шосе, м. Київ за період з січня 2017 по квітень 2019 був Відповідач, внаслідок чого з останнього стягнуто заборгованість за послуги з централізованого опалення за вказаний період, які йому надавалися без укладення договору.

Так Позивач у даному позові зазначає, що нежитлове приміщення площею 163, 8 кв.м. у будинку по вул. Харківське шосе, 12 належить Відповідачу, на підтвердження чого також надано довідки КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва», додані до листа балансоутримувача № 103/45-4732 від 15.08.2019.

За наданих балансоутримувачем довідок вбачається, що загальна площа будинку по вул. Харківське шосе, 12, до якого здійснюється постачання послуги з централізованого опалення становить 1 419, 6 кв.м.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач направляв Відповідачу договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 05.03.2018, однак останній не підписаний споживачем.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з постачання теплової енергії, затвердженими постановою КМУ від 21.08.2019 № 830 (далі за текстом - Правила № 830) та Правилами надання послуг з постачання гарячої води, затвердженими постановою КМУ від 11.12.2019 № 1182 (далі за текстом - Правила № 1182) визначено порядок укладання індивідуальних договорів про надання послуг з постачання теплової енергії гарячої води.

Згідно пункту 13 Правил № 830 та пункту 12 Правил № 1182 послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Позивач посилаючись на положення пункту 13 Правил № 830 зазначає, що фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору є вчинення споживачем будь яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуги.

З позову вбачається, що типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води є публічними договорами приєднання і укладаються з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України, були опубліковані на офіційної веб-сайті Позивача 13.10.2021.

Однак, Відповідач як користувач нежитлового приміщення у будинку по вул. Харківське шосе, 12, м. Київ не звертався до Позивача з метою укладення вказаних вище типових договорів.

Так, Позивач стверджує, що з листопада 2019 по квітень 2023 включно Позивачем надано Відповідачу послуги з централізованого опалення на загальну суму 71 712, 86 грн, які останнім не сплачено.

На підтвердження факту надання Відповідачу послуг з централізованого опалення у спірний період Позивачем до матеріалів справи надано Акт постановки на комерційний облік приладів теплової енергії Споживача, відповідно до якого вбачається, що у будинку 12 по вул. Харківське шосе, м. Київ встановлений засіб обліку спожитої будинком теплової енергії Ultraheat T550 заводський номер 68940893, за показниками якого нараховувалися споживачам кошти за надані до будинку послуги з централізованого опалення (теплопостачання) в опалювальні періоди.

У наведеному акті також зазначено особовий рахунок споживача - НОМЕР_1 , а також визначене навантаження на систему опалення у розмірі 0,35 Гкал/год.

На підтвердження готовності вузла комерційного обліку Споживача до роботи в опалювальний період 2019-2020 та 2022-2023 Позивачем надано Акти № 1639 від 10.04.2018 та № 1639 від 01.09.2022 (відповідно).

Також до матеріалів справи надано наряди на підключення опалення за адресою вул. Харківське шосе, 12, м. Київ: № 6275 від 25.10.2019, № 10192 від 16.10.2020, № 5491/1 від 23.10.2021, № 328/1 від 20.10.2022 та наряди на відключення опалення у зв`язку із закінченням опалювального сезону: № 8164 від 05.04.2020, № 3528/1 від 05.04.2021, № 5491/1 від 23.10.2021, № 222/1 від 28.03.2022, № 78/1 від 08.04.2023.

З поміж викладеного, Позивачем задля підтвердження кількості надання послуг надано до суду Звіти вузла обліку за спірний період.

Із наданих Відповідачем заперечень вбачається, що останнім визнається факт володіння до 19.06.2020 нежитловим приміщенням загальною площею 163, 8 кв.м. у будинку 12, по вул. Харківське шосе, м. Київ, приміщення 179 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 206722280000).

При цьому Відповідачем не зазначено про те, що послуги з централізованого опалення за період з листопада 2019 по червень 2020 ним не споживалися.

Так, 19.06.2020 між Відповідачем та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 укладено договір купівлі продажу-нежитлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тригубом Є.О. та зареєстрований в реєстрі № 3097, відповідно до умов якого Відповідач продав, а фізичні особи купили нежиле приміщення № 179 - магазин (літ.А.), що знаходиться за адресою: м. Київ, Харківське шосе, буд. 12, реєстраційний норм 206722280000.

Зазначені відомості внесено до реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 19.06.2020 та визнаються Позивачем у відповіді на відзив.

При цьому суд вказує, що у відповіді на відзив Позивач просить суд стягнути з Відповідача меншу суму ніж заявлялося у позові з огляду на вказані обставини, однак відповідна процесуальна дія (наприклад зменшення розміру позовних вимог, залишення без розгляду вимог в частині) Позивачем не заявляється у зв`язку з чим судом розглядається редакція вимог, викладених у позовній заяві.

Також Відповідач у відзиві зазначав про відсутність Акту готовності вузла обліку теплової енергії до експлуатації в опалювальний сезон 2019-2020, який Позивачем додано до відповіді на відзив.

Окрім викладеного заперечення Відповідача ґрунтуються на наступному:

- відсутність підтвердження місця організації вузла обліку, що не дає можливості встановити правильність обліку відпускання і використання теплової енергії, а саме необхідності урахуванням втрат на ділянці мережі від межі розподілу до місця установки вузла обліку;

- ненадання розрахунку розподілу між споживачами загального обсягу спожитої у будівлі / будинку теплової енергії, що здійснюється відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг;

- ненадання Позивачем рахунків на оплату, Актів приймання - передачі наданих послуг або інших первинних документів;

- Позивачем неправомірно нараховано 3 % річних та інфляційні втрати оскільки основне грошове зобов`язання є необґрунтованим.

На підтвердження заявленої до стягнення суми основного боргу за послуги з централізованого опалення Позивачем надано розрахунок, враховуючи площу нежитлового приміщення Відповідача та кількість спожитої теплової енергії.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Проаналізувавши зміст спірних правовідносин сторін суд дійшов висновку, що останні за своєю правовою природою є правовідносинами щодо надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з пунктом 5 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).

Відповідно до статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Частиною 4 вказаної статті визначено, що з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або внесення змін до нього може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.

При цьому суд вказує, що частиною 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

Пунктом 13 Правил № 830 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.

Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

З огляду на викладене вище, враховуючи те, що договір № 430037/3юр про постачання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в редакції від 05.03.2018 отримано Відповідачем 13.04.2018, а Відповідачем у визначеному вище порядку не надано відмови від його укладання, при тому, що матеріали справи місять докази надання у період з листопада 2019 по квітень 2020 Позивачем послуги з централізованого опалення саме Відповідачу, суд зазначає, що такий договір є укладеним.

При цьому судом враховано відсутність заперечень Відповідача щодо факту споживання послуги з централізованого опалення за вказаний період, а також покладення законодавством обов`язку як і на виконавця так і на споживача обов`язку укласти договір про надання житлово-комунальних послуг (пункт 1 частини 2 статті 7 та пункт 2 частини 2 статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Пунктом 6 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Враховуючи обставини відчуження Відповідачем 19.06.2020 нежитлового приміщення № 179, загальною площею 163, 8 кв.м. у будинку 12 по вул. Харківське шосе, м. Київ, до якого Позивачем надавалась послуга з централізованого опалення, вимоги Позивача про стягнення заборгованості за такі послуги за період жовтень 2020 по квітень 2023 пред`явлені до неналежного Відповідача, оскільки знову ж таки у вказаний період власником нерухомого майна була інша особа, що відповідно свідчить про безпідставність та необґрунтованість вимог в частині суми основного боргу в розмірі 60 136, 79 грн та відповідно нарахованих на вказану суму 3 % річних та інфляційних втрат.

Зазначені обставини визнаються Позивачем у відповіді на відзив на позовну заяву.

Водночас, що стосується зобов`язання Відповідача з оплати послуг з централізованого опалення за період з листопада 2019 по квітень 2020 суд зазначає наступне.

Згідно пункту 5 частини 2 статті 7 «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» закріплено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Пунктом 18 Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 (які були чинними станом на час спірних правовідносин) (далі за текстом - Правила № 630) визначено, що розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Пунктом 9 договору № 430037/3юр від 08.03.2018 також визначено, що розрахунковим місяцем є календарний місяць, а платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до пункту 19 розділу «Порядок обліку послуги» Правил № 830 комерційний облік послуги здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку, що забезпечує (забезпечують) загальний облік споживання послуги у будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.

Пунктом 12 Правил № 630 у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку.

Із врахуванням викладеного вище, враховуючи те, що комерційний облік спожитої Відповідачем теплової енергії здійснено за загальним теплообчислювачем Позивачем до матеріалів справи надано розрахунок заборгованості Відповідача за період з листопада 2019 по квітень 2020 із зазначенням кількості спожитої теплової енергії споживачем 9відповідачем) за приміщенням 163, 80 кв.м, а відтак суд дійшов висновку, що такі розрахунки здійснено Позивачем пропорційно до площі споживача, що узгоджується з вказаними вище положеннями законодавства.

Враховуючи те, що Відповідачем не спростовано обставин не споживання ним послуг з централізованого опалення за період з листопада 2019 по квітень 2020, а доказів належної сплати таких послуг за вказаний період до матеріалів справи не надано, суд дійшов висновку, що вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача заборгованості в розмірі 11 576, 07 грн є правомірними, а Відповідачем порушено зобов`язання з оплати послуг Позивача, визначене пунктом 18 Правил № 630 та пунктом 9 договору № 430037/3юр від 08.03.2018, що відповідно призвело до виникнення у Відповідача прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому суд вказує, що надані Позивачем докази є достатніми оскільки з них вбачається за можливе встановити факт готовності теплообчислювача до опалювального сезону 2019-2020, факт підключення та відключення об`єкту (вул. Харківське шосе, 12, м. Київ) та обставин споживання таким об`єктом визначеної у звітах теплової енергії, в тому числі і Відповідачем із врахуванням опалювальної площі приміщення останнього.

Частиною шостою статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.04.2018 у справі № 904/2238/17 та від 16.10.2018 р. у справі № 904/7377/17; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 р. у справі № 7128916/17-ц.

Відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (далі - Правила № 1198) Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (пункт 1 Правил № 1198).

Пунктом 3 Правил № 1198 передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Поряд із цим, судом зазначається, що ненадання рахунку не є невідкладною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 ЦК України, а тому наявність або відсутність рахунку на оплату наданих послуг не звільняє Відповідача від обов`язку сплати коштів за надані послуги. Крім того, законодавчо визначений кінцевий термін розрахунку, а саме плата за послуги вноситься кожного місяця не пізніше 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим викладено у пункті 9 договору № 430037/3юр від 05.03.2018.

Також, судом зазначається, що у випадку існування у Відповідача сумнівів щодо правильності нарахування кількості спожитої теплової енергії Відповідач не був позбавлений права надати контррозрахунок, проте останній не надано.

Зазначеним спростовуються доводи та заперечення Відповідача щодо недостатності наданих Позивачем доказів.

Так, відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий до відповіді на відзив Позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних в частині заборгованості за період листопад 2019 по квітень 2020, суд зазначає, що останній є правомірним та арифметично вірним, однак враховуючи заявлені Позивачем вимоги у позовній заяві, дана вимога Позивача підлягає задоволенню частково.

Крім того, суд звертає увагу Позивача на те, що відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а враховуючи відсутність такої заяви питання строку позовної давності наразі судом не досліджується.

Частинами 1-2 сттатті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Підсумовуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що Відповідачем допущено порушення виконання грошового зобов`язання саме за період з листопада 2019 по квітень 2020, а відтак заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати Відповідача на професійну правничу допомогу наразі судом не вирішуються з огляду на необхідність подання стороною додаткових доказів у відповідності до вимог частини 8 статті 129 ГПК України.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Меблісам» (вул. Казимира Малевича, буд. 87, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 31901105) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (вул. Гната Хоткевича, 20, м. Київ, 02094; ідентифікаційний код 37739041) заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення - 11 576 (одинадцять тисяч п`ятсот сімдесят шість) грн 07 коп, інфляційні втрати - 5 698 (п`ять тисяч шістсот дев`яносто вісім) грн 55 коп, 3 % річних - 1 225 (одна тисяча двісті двадцять п`ять) грн 07 коп та судовий збір - 523 (п`ятсот двадцять три) грн 23 коп.

3. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 16.10.2023

Суддя Антон ПУКАС