Рішення

від 11.10.2023 по справі 910/8272/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.10.2023Справа № 910/8272/23Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи

За первісним позовом Приватного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5»

до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

про стягнення 612094928,38 грн.

за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

до Приватного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5»

про тлумачення пунктів договору

Представники сторін:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Шипенко М.С.;

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Шатарська Т.Н.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

25.05.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5» з вимогами до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення 608367520,82 грн, з яких 479405183,08 грн основного боргу, 22946171,19 грн 3% річних та 105897480,40 грн інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення умов Договору №0695-16113 від 16.05.2022 не у повному обсязі здійснив оплату за надані позивачем послуги, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 479405183,08 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 22946171,19 грн 3% річних та 105897480,40 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 відкрито провадження у справі №910/8272/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.06.2023, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

13.06.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав на те, що він у повному обсязі сплатив позивачу суму основного боргу. Крім того, відповідач зауважив, що відповідно до п. 5.4 Договору платежі здійснюються в межах, передбачених у складі затвердженого регулятором тарифу на оперативно-диспетчерське управління та фактично наявних коштів на відповідному рахунку. Також, відповідач вказав на неправильність розрахунків 3% річних та інфляційних втрат.

19.06.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.

21.06.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про тлумачення п.п. 5.3-5.4 Договору щодо здійснення ОСП розрахунків з оплати з ПДП протягом 5-ти робочих днів після підписання сторонами Акту за умови фактично наявних коштів на відповідному рахунку в межах передбачених в тарифі на оперативно-диспетчерське управління.

26.06.2023 до Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» надійшли заперечення на відповідь на відзив, які суд долучив до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» залишено без руху, встановлено позивачу за зустрічним позовом строк та спосіб усунення недоліків зустрічної позовної заяви.

28.06.2023 до Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5» надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 479405183,08 грн основного боргу, 24267383,40 грн 3% річних та 108422361,90 грн інфляційних втрат, що разом становить 612094928,38 грн.

У підготовчому засіданні 28.06.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 12.07.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2023 прийнято зустрічний позов Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до спільного розгляду з первісним позовом Приватного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5».

У підготовчому засіданні 12.07.2023 судом було прийнято до розгляду подану позивачем за первісним позовом заяву про збільшення розміру позовних вимог; постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 30.08.2023.

25.07.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на позовну заяву, який суд долучив до матеріалів справи.

03.08.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача за зустрічним позовом надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.

30.08.2023 до Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» надійшло клопотання про надання пояснень щодо розрахунку фінансових санкцій, клопотання про витребування доказів та клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

У підготовчому засіданні 30.08.2023 судом було відмовлено у задоволенні вказаних клопотань Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 30.09.2023.

У підготовчому засіданні 30.09.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 11.10.2023.

10.10.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат на 95% та заява про відстрочення рішення суду на 1 рік.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні 11.10.2023 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги за первісним позовом підтримав у повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечив; представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні 11.10.2023 надав усні пояснення по справі, проти задоволення первісного позову заперечив, зустрічний позов підтримав у повному обсязі.

У судовому засіданні 11.10.2023 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним акціонерним товариством «Харківська ТЕЦ-5» та Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» на підставі заяви-приєднання до умов Договору про надання допоміжних послуг (для забезпечення регулювання частоти та активної потужності в ОЕС України, а саме забезпечення резервів заміщення - третинне регулювання) з метою забезпечення безпеки постачання, укладено відповідний Договір від 16.05.2022 №0695-16113 в редакції, затвердженій Наказом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» від 10.05.2022 №175.

Відповідно до п. 1.1 Договору №0695-16113 від 16.05.2022 цей Договір є договором приєднання в розумінні статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, умови якого мають бути прийняті іншою Стороною як постачальником допоміжних послуг (для забезпечення регулювання частоти та активної потужності з ОЕС України, а саме забезпечення резервів заміщення - третинне регулювання) з метою забезпечення безпеки постачання із залученням енергогенеруючого обладнання, що використовує природний газ/мазут (далі - ПДП) не інакше як шляхом приєднання до запропонованого Договору в цілому.

Згідно з п. 1.2 Договору №0695-16113 від 16.05.2022 цей Договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання допоміжної послуги для забезпечення регулювання частоти та активної потужності в ОЕС України, а саме забезпечення резервів заміщення (третинне регулювання) з метою забезпечення безпеки постачання із залученням енергогенеруючого обладнання, що використовує природний газ/мазут (далі - ДП РЗ).

Відповідно до п. 1.3 Договору №0695-16113 від 16.05.2022 за цим Договором ПДП зобов`язується надавати ДП РЗ відповідно до умов цього Договору, а ОСП зобов`язується здійснювати оплату за надану ДП РЗ відповідно до умов цього Договору та Тимчасового порядку придбання допоміжної послуги для забезпечення регулювання частоти та активної потужності в ОЕС України, а саме забезпечення резервів заміщення (третинне регулювання), погодженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 08.11.2021 № 2003 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2.1 Договору №0695-16113 від 16.05.2022 загальна вартість цього Договору складається із суми всіх платежів, здійснених ОСП на користь ПДП протягом дії цього Договору за надані на умовах цього Договору ДП. Обчислення платежів та розрахунок цін здійснюються відповідно до Порядку.

Згідно з п. 3.1 Договору №0695-16113 від 16.05.2022 визначення обсягів фактично наданої ДП РЗ здійснюється відповідно до умов Порядку.

У п. 5.1 Договору №0695-16113 від 16.05.2022 визначено, що ПДП складає та направляє ОСП два примірники підписаного зі своєї сторони Акта приймання-передачі наданих ДП РЗ (далі - Акт) у строк, визначений Порядком.

ОСП розглядає та у разі відсутності зауважень підписує Акту строк, визначений Порядком, або направляє мотивовану відмову від його підписання із зазначенням недоліків, що повинні бути усунені (п. 5.2 Договору №0695-16113 від 16.05.2022).

Відповідно до п. 11.1 Договору №0695-16113 від 16.05.2022 цей Договір набирає чинності з моменту акцептування ОСП заяви-приєднання ПДП, про що ОСП повідомляє ПДП та діє на період дії воєнного стану в Україні та протягом 30 днів після його припинення або скасування.

Згідно з положеннями Порядку (у редакціях, затверджених Постановами НКРЕКП від 06.05.2022 №455, від 28.06.2022 №654, від 19.08.2022 №980, від 16.11.2022 №1506, чинних у спірний період - травень - грудень 2022 року), цей Порядок визначає тимчасову процедуру придбання/надання допоміжної послуги (далі - ДП) для забезпечення регулювання частоти та активної потужності в ОЕС України, а саме забезпечення резервів заміщення (третинне регулювання) з метою безпеки постачання електричної енергії та регулювання мережевих обмежень (далі - безпека постачання) із залученням енергогенеруючого обладнання ПДП, проектним видом палива якого є газ та/або мазут.

Дія цього Порядку поширюється на постачальників допоміжних послуг (далі - ПДП) та оператора системи передачі (далі - ОСП) та застосовується на осінньо-зимовий період 2021 -2022 рр. та у період дії воєнного стану в Україні та протягом 30 днів після його припинення або скасування (п.п. 1.1.,1.2. Порядку).

Розділом 8 Порядку затверджено порядок перерахування коштів, згідно п. 8.1. якого ПДП складає та направляє рекомендованим листом з повідомленням про вручення або в електронному вигляді із накладанням кваліфікованого електронного підпису ОСП два примірники підписаного зі своєї сторони керівником ПДП, або уповноваженою ним особою (повноваження підписанту підтверджуються завіреною копією довіреності) Акта приймання-передачі наданої ДП РЗ (далі - Акт) до 5 календарного дня після закінчення декади, в якій такі послуги надавались.

Згідно п. 8.2. Порядку ОСП розглядає та у разі відсутності зауважень підписує Акт протягом 5 робочих днів з дати його отримання від ПДП або направляє мотивовану відмову від його підписання із зазначенням недоліків, що повинні бути усунені.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач за первісним позовом вказує на те, що відповідач в порушення умов Договору №0695-16113 від 16.05.2022 не у повному обсязі здійснив оплату за надані позивачем послуги, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 479405183,08 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 24267383,40 грн 3% річних та 108422361,90 грн інфляційних втрат (відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Заперечуючи проти задоволення первісного позову, відповідач вказав на те, що він у повному обсязі сплатив позивачу суму основного боргу. Крім того, відповідач зауважив, що відповідно до п. 5.4 Договору платежі здійснюються в межах, передбачених у складі затвердженого регулятором тарифу на оперативно-диспетчерське управління та фактично наявних коштів на відповідному рахунку. Також, відповідач вказав на неправильність розрахунків 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до зустрічної позовної заяви позивач за зустрічним позовом просить суд розтлумачити п.п. 5.3-5.4 Договору щодо здійснення ОСП розрахунків з оплати з ПДП протягом 5-ти робочих днів після підписання сторонами Акту за умови фактично наявних коштів на відповідному рахунку в межах передбачених в тарифі на оперативно-диспетчерське управління.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом підлягають частковому задоволенню, а вимоги позивача за зустрічним позовом задоволенню не підлягають, зважаючи на наступні обставини.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що за 2 декаду травня 2022 року позивачем за первісним позовом надано відповідачу послуг на суму 24622267,56 грн, що підтверджується Актом №1 від 20.05.2022, за 3 декаду травня 2022 року - послуги на суму 77684678,28 грн, що підтверджується Актом №2 від 31.05.2022, за 1 декаду червня 2022 року - послуги на суму 69461095,44 грн, що підтверджується Актом №1 від 10.06.2022, за 2 декаду червня 2022 року - послуги на суму 69314440,54 грн, що підтверджується Актом №2 від 20.06.2022, за 3 декаду 2022 року - послуги на суму 70334964,74 грн, що підтверджується Актом №3 від 30.06.2022, за 1 декаду липня 2022 року - послуги на суму 88250322,60 грн, що підтверджується Актом №1 від 10.07.2022, за 2 декаду липня 2022 року - послуги на суму 86998268,81 грн, що підтверджується Актом №2 від 20.07.2022, за 3 декаду липня 2022 року - послуги на суму 95779119,74 грн, що підтверджується Актом №3 від 31.07.2022, за 1 декаду серпня 2022 року - послуги на суму 84883555,94 грн, що підтверджується Актом №1 від 10.08.2022, за 2 декаду серпня 2022 року - послуги на суму 87183980,14 грн, що підтверджується Актом №2 від 20.08.2022, за 3 декаду серпня 2022 року - послуги на суму 170106510,12 грн, що підтверджується Актом №3 від 31.08.2022, за 1 декаду вересня 2022 року - послуги на суму 100533256,43 грн, що підтверджується Актом №1 від 10.09.2022, за 2 декаду вересня 2022 року - послуги на суму 108811570,12 грн, що підтверджується Актом №2 від 20.09.2022, за 3 декаду вересня 2022 року - послуги на суму 151813484,57 грн, що підтверджується Актом №3 від 30.09.2022, за 1 декаду жовтня 2022 року - послуги на суму 116224719,16 грн, що підтверджується Актом №1 від 10.10.2022, за 2 декаду жовтня 2022 року - послуги на суму 183066924,64 грн, що підтверджується Актом №2 від 20.10.2022, за 3 декаду жовтня 2022 року - послуги на суму 295799119,48 грн, що підтверджується Актом №3 від 31.10.2022, за 1 декаду листопада 2022 року - послуги на суму 173234625,01 грн, що підтверджується Актом №1 від 10.11.2022, за 2 декаду листопада 2022 року - послуги на суму 208903307,11 грн, що підтверджується Актом №2 від 20.11.2022, за 3 декаду листопада 2022 року - послуги на суму 218116802,64 грн, що підтверджується Актом №3 від 30.11.2022, за 1 декаду грудня 2022 року - послуги на суму 232371362,57 грн, що підтверджується Актом №1 від 10.12.2022, за 2 декаду грудня 2022 року - послуги на суму 215257221,02 грн, що підтверджується Актом №2 від 20.12.2022, за 3 декаду 2022 року - послуги на суму 260140100,22 грн, що підтверджується Актом №3 від 31.12.2022.

Вказані обставини відповідачем за первісним позовом не заперечувались.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 5.3 Договору №0695-16113 від 16.05.2022 ОСП здійснює остаточний розрахунок з ПДП у строк, визначений Порядком за умови реєстрації ПДП податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України, шляхом перерахування на поточний рахунок ПДП грошових коштів в обсязі, що відповідає фактичній вартості наданих ДП РЗ.

В силу п. 8.3. Порядку, ОСП здійснює остаточний розрахунок з ПДП протягом 5 робочих днів після підписання Сторонами Акта або з дати направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення або в електронному вигляді із накладанням кваліфікованого електронного підпису рахунку за надану ДП на адресу ОСП за умови реєстрації ПДП податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України шляхом перерахування на поточний рахунок ПДП грошових коштів в обсязі, що відповідає фактичній вартості наданих ДП.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на дату звернення Приватного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5» до суду, відповідачем за первісним позовом не у повному обсязі було виконано обов`язок з оплати послуг, а саме не у повному обсязі, оплачено послуги, надані у грудні 2022 року, у зв`язку з чим заборгованість Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» за Договором №0695-16113 від 16.05.2022 становила 479405183,08 грн.

Судом встановлено, що після звернення Приватного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5» з даним позовом до суду та відкриття провадження у даній справі відповідачем за первісним позовом у повному обсязі була погашена заборгованість у сумі 479405183,08 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучені до матеріалів справи Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» 18.09.2023.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Таким чином, враховуючи, що предмет спору (стягнення суми основного боргу у розмірі 479405183,08 грн) припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду, суд дійшов висновку закрити провадження у справі №910/8272/23 в частині позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» суми основного боргу у розмірі 479405183,08 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (у зв`язку з відсутністю предмета спору).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У зв`язку з простроченням виконання відповідачем за первісним позовом обов`язку з оплати послуг, наданих позивачем у травні - грудні 2022 року, позивачем за первісним позовом нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 24267383,40 грн (відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних, долучений позивачем за первісним позовом до заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки Приватним акціонерним товариством «Харківська ТЕЦ-5» неправильно визначено строк настання оплати та, відповідно, початок періоду прострочення.

Зокрема, відповідно до п. 8.3. Порядку, ОСП здійснює остаточний розрахунок з ПДП протягом 5 робочих днів після підписання Сторонами Акта.

В матеріалах справи наявні акти надання послуг, які містять інформацію про дати їх підписання сторонами (електронними підписами).

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок 3% річних, відповідно до якого обґрунтованим розміром 3% річних є 21666453,91 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5» в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 3% річних у розмірі 24267383,40 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 21666453,91 грн.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 108422361,90 грн (відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог).

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, долучений позивачем за первісним позовом до заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки Приватним акціонерним товариством «Харківська ТЕЦ-5» неправильно визначено строк настання оплати та, відповідно, початок періоду прострочення.

Зокрема, відповідно до п. 8.3. Порядку, ОСП здійснює остаточний розрахунок з ПДП протягом 5 робочих днів після підписання Сторонами Акта.

В матеріалах справи наявні акти надання послуг, які містять інформацію про дати їх підписання сторонами (електронними підписами).

Контррозрахунок інфляційних втрат, наданий відповідачем за первісним позовом, також є необґрунтованим.

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат, відповідно до якого обґрунтованим розміром інфляційних втрат є 91606186,48 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5» в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» інфляційних втрат у розмірі 108422361,90 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 91606186,48 грн.

Що стосується клопотання відповідача за первісним позовом зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, із положень статей 230, 233 Господарського кодексу України та статей 549, 551 Цивільного кодексу України вбачається, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), в той час як стягнення 3% річних та інфляційних втрат не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №910/3692/18, 27.04.2018 у справі №908/1394/17 та від 22.01.2019 у справі №905/305/18. Відтак, у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат.

При цьому, під час вирішення заяви відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних втрат суд не враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, оскільки, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 висновок був сформований у справі, в якій загальна сума правомірно нарахованих штрафу, пені та 3% річних перевищувала в два рази суму простроченої заборгованості.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача за первісним позовом про зменшення 3% річних та інфляційних втрат.

Що стосується викладених відповідачем за первісним позовом заперечень, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 5.3 Договору №0695-16113 від 16.05.2022 ОСП здійснює остаточний розрахунок з ПДП у строк, визначений Порядком за умови реєстрації ПДП податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України, шляхом перерахування на поточний рахунок ПДП грошових коштів в обсязі, що відповідає фактичній вартості наданих ДП РЗ.

Відповідно до п. 5.4 Договору №0695-16113 від 16.05.2022 платежі за ДП РЗ ОСП здійснює в межах, передбачених у складі затвердженого регулятором тарифу на оперативно-диспетчерське управління та фактично наявних коштів на відповідному рахунку.

Відповідно до п. 8.4 Порядку платежі за ДП РЗ ОСП здійснює в межах, передбачених у складі затвердженого регулятором тарифу на оперативно-диспетчерське управління та фактично наявних коштів на відповідному рахунку.

Суд зазначає, що умови п.5.4 Договору №0695-16113 від 16.05.2022 та п. 8.4 Порядку не звільняють відповідача за первісним позовом від обов`язку здійснити оплату за отримані послуги у встановлені законом строки та у повному обсязі. В протилежному випадку це суперечило б засадам справедливості, добросовісності та розумності, які визначені у ст. 3 Цивільного кодексу України.

За наведених обставин суд відхиляє посилання Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на п. 5.4 Договору №0695-16113 від 16.05.2022 та п. 8.4 Порядку.

Відповідно до зустрічної позовної заяви позивач за зустрічним позовом просить суд розтлумачити п.п. 5.3-5.4 Договору щодо здійснення ОСП розрахунків з оплати з ПДП протягом 5-ти робочих днів після підписання сторонами Акту за умови фактично наявних коштів на відповідному рахунку в межах передбачених в тарифі на оперативно-диспетчерське управління.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Визначальною ознакою договору є мета його укладення.

Статтею 627 цього ж Кодексу передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу. У разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).

Статтею 213 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину (частини перша та друга).

Правила тлумачення змісту правочину визначено частиною третьою статті 213 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

За змістом частини четвертої статті 213 Цивільного кодексу України якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Таким чином, у частинах третій та четвертій статті 213 Цивільного кодексу України визначено загальні способи, що застосовуються при тлумаченні, які втілюються у трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також із намірами сторін, які вони виявляли при вчиненні правочину, а також із чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (якщо перші два не дали результатів) є врахування: а) мети правочину, б) змісту попередніх переговорів, в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше у правовідносинах між собою), г) звичаїв ділового обороту; ґ) подальшої поведінки сторін; д) тексту типового договору; е) інших обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, оскільки договір є видом правочину (в даному випадку, двосторонній правочин) тлумаченню підлягають умови договору за правилами, встановленими статті 213 Цивільного кодексу України.

Підставою для тлумачення судом договору є наявність спору між сторонами правочину щодо його змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всього договору/його частини, що не дає змогу з`ясувати дійсний зміст правочину/його частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити його намір, тлумачення не може створювати, а лише роз`яснює існуючи умови угоди.

Тобто, у розумінні наведених приписів, на вимогу однієї або двох сторін договору суд може постановити рішення про тлумачення змісту цього договору без зміни його умов. При цьому, зважаючи на те, що метою тлумачення правочину є з`ясування змісту договору/його окремих частин, який складає права та обов`язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину, тому тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов. З огляду на викладене, тлумаченню підлягає зміст договору/його частина у способи, встановлені статтею 213 Цивільного кодексу України, тобто, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №910/9525/19.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір №0695-16113 від 16.05.2022 вже виконується сторонами, в тому числі, і п.п. 5.3-5.4 Договору, який Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» просить суд розтлумачити.

За таких обставин, зважаючи на те, що тлумачення договору можливе до початку його виконання сторонами, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні зустрічного позову Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго».

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Що стосується поданої відповідачем за первісним позовом заяви про відстрочення виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

У відповідності до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з частиною першою статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення судом встановлено, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.

Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

При цьому, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Відстрочення - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

Заявник повідомив суду, що він є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 829-р «Про погодження перетворення державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» у приватне акціонерне товариство».

НЕК «Укренерго» є правонаступником майна, усіх прав та обов`язків ДП «НЕК «Укренерго» відповідно до ст.108 Цивільного кодексу України, п.5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 № 802, п.3.2 Статуту НЕК «Укренерго».

Заявник повідомив, що за інформацією НЕК «Укренерго» загальна заборгованість учасників ринку за послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління становить 10033224777,58 грн з ПДВ.

Відтак, у зв`язку із несвоєчасною оплатою учасниками ринку отриманих послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління викликає заборгованість за договором про надання допоміжних послуг з регулювання частоти та активної потужності перед позивачем.

Про наведені обставини НЕК «Укренерго» постійно інформує Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Міністерство фінансів України та Кабінет Міністрів України, а також на постійній основі доводить до відома усім учасникам ринку через наявні канали зв`язку (електронна пошта, телефонний зв`язок тощо).

Заявник зазначив, що фактично наразі судове рішення про задоволення позовних вимог змушує відповідача спрямувати на виконання зобов`язань як адміністратора розрахунків (на оплату 3-х відсотків річних та інфляційних втрат) кошти, отримані відповідачем від його іншої діяльності як оператора системи передачі (надання послуг учасникам ринку) та/або за послуги диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, які мають цільове призначення і не можуть бути використані на інші цілі.

Крім того, як вказав відповідач за первісним позовом, починаючи з 24.02.2022 року, по території України здійснюються систематичні ракетні обстріли, систематичними є оголошення сигналів повітряної тривоги.

Протягом осінньо-зимового періоду 2022-2023 років відбулись масовані ракетні удари по енергетичній інфраструктурі України, що призвело до вкрай тяжких наслідків.

Ситуація в енергосистемі України критично погіршилася з жовтня 2022 року, коли держава агресор розпочала цілеспрямовану та масштабну воєнну операцію зі знищення об`єктів критичної структури, що задіяні у виробництві, передачі та розподілі електричної енергії.

Після кожного удару відновлення електропостачання споживачів вимушено відбувалося за тимчасовими схемами зі значним відхиленням від проектних схем нормального режиму, що спричиняло мережеві обмеження в обсягах передачі та розподілу електроенергії між електроустановками в об`єднаній енергетичній системі України, які діють до цього часу.

Після масованих ракетних ударів по енергетичним об`єктам, та наступного часткового відновлення, вся енергосистема України досягла стану, при якому мережеві та балансові обмеження в ОЕС України призвели до необхідності цілодобового та безперервного застосування заходів з регулювання споживання електроенергії.

Об`єкти НЕК «Укренерго» зазнали значних пошкоджень та підлягають відновленню, що потребує значних фінансових витрат.

Враховуючи масовані ракетні удари по енергетичним об`єктам 31 жовтня та 23 листопада 2022 року, що спричинили масштабний «блек аут», та наступного часткового відновлення, вся енергосистема України досягла стану, при якому мережеві та балансові обмеження в ОЕС України призвели до необхідності цілодобового та безперервного застосування заходів з регулювання споживання електроенергії Операторами системи розподілу.

Натомість на сьогодні численні пошкодження об`єктів Об`єднаної енергетичної системи України внаслідок бойових дій та терористичних актів країни-агресора вимагають додаткових витрат НЕК «Укренерго» для аварійних ремонтних робіт і відновлення енергопостачання, що є критично важливим, особливо в умовах опалювального періоду, для недопущення гуманітарної катастрофи всеукраїнського масштабу.

При цьому відповідач за первісним позовом зазначає, що електричні мережі, які перебувають на його балансі, піддаються постійним ворожим обстрілам, що вбачається з відкритих даних (лише станом на 22.11.2022 збитки НЕК «Укренерго» через військову агресію росії складали понад 70 мільярдів грн. - відкриті дані з урядового порталу) та продовжують тільки збільшуватися. Наразі розмір збитків НЕК «Укренерго» ще більше зріз через постійні руйнування ворогом об`єктів Об`єднаної електроенергетичної системи України, які перебувають у власності НЕК «Укренерго». Відтак війна росії проти України також дуже суттєво вплинула на фінансовий стан НЕК «Укренерго».

Першочерговим завданням НЕК «Укренерго» є забезпечення безперебійного електрозабезпечення в Україні, а відтак відновлення енергетичної інфраструктури є пріоритетом серед інших зобов`язань.

Зважаючи на викладені обставини та враховуючи, що сума основного боргу була сплачена відповідачем за первісним позовом під час розгляду судом справи, суд дійшов висновку частково задовольнити клопотання Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» та відстрочити виконання рішення суду у даній справі на 6 місяців.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

За таких обставин, суд дійшов висновку повернути позивачу сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 735757,16 грн. (в частині позовних вимог, щодо яких суд дійшов висновку закрити провадження у справі).

В іншій частині позову судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 231, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов Приватного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5» задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» суми основного боргу у розмірі 479.405.183,08 грн.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25; ідентифікаційний код: 00100227) на користь Приватного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5» (62371, Харківська обл., Харківський р-н, село Подвірки; ідентифікаційний код: 05471230) 3% річних у розмірі 21.666.453 (двадцять один мільйон шістсот шістдесят шість тисяч чотириста п`ятдесят три) грн 91 коп., інфляційні втрати у розмірі 91.606.186 (дев`яносто один мільйон шістсот шість тисяч сто вісімдесят шість) грн 48 коп. та судовий збір у розмірі 173.842 (сто сімдесят три тисячі вісімсот сорок дві) грн 84 коп.

4. В іншій частині первісного позову Приватного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5» відмовити.

5. Відмовити у задоволенні зустрічного позову Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго».

6. Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5» (62371, Харківська обл., Харківський р-н, село Подвірки; ідентифікаційний код: 05471230) судовий збір у розмірі 735.757 (сімсот тридцять п`ять тисяч сімсот п`ятдесят сім) грн 16 коп., сплачений за платіжною інструкцією №1582 від 25.05.2023.

7. Клопотання Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про відстрочення виконання рішення суду задовольнити частково.

8. Відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2023 у справі №910/8272/23 до 11.04.2024.

9. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 17.10.2023.

Суддя О.М. Спичак