Рішення

від 11.10.2023 по справі 916/2836/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" жовтня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2836/23

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Гутниковій О.С.,

розглянувши справу № 916/2836/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-медичний термінал «ТЕОФРАСТ» (04114, м. Київ, вул. Навашина, 9, кв. 69; код ЄДРПОУ 36677131)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС-КОМПАНІ» (65058, Одеська обл., м. Одеса, проспект Шевченка, 8/10, кв. 44; код ЄДРПОУ 43511795)

про стягнення 144 845,29 грн;

представники сторін:

від позивача не з`явився,

від відповідача не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-медичний термінал «ТЕОФРАСТ» звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС-КОМПАНІ» про стягнення 144 845,29 грн, з яких: 137 499,43 грн заборгованості за поставлений товар, 7 345,86 грн пені.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати поставленого товару за договором поставки продукції.

Ухвалою від 11.07.2023 позовну заяву (вх. 3324/23 від 04.07.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-медичний термінал «ТЕОФРАСТ» залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання до суду: правильного поштового індексу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС-КОМПАНІ» згідно даних Реєстру; належних доказів направлення копії позовної заяви і доданих до неї документів відповідачу (з урахуванням вимог даної ухвали).

25.07.2023 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків.

Ухвалою від 31.07.2023 позовну заяву (вх. № 3324/23 від 04.07.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-медичний термінал «ТЕОФРАСТ» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/2836/23, яку з урахуванням клопотання позивача вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 30.08.2023, запропоновано сторонам подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

28.08.2023 від відповідача до суду надійшли наступні клопотання:

1) про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, яке обґрунтовано необхідністю встановлення відповідності якості поставленого позивачем товару, умов оплати, які обговорювалися між сторонами усного договору, отримання оригіналів документів, що підтверджують якість поставленої партії;

2) про витребування у позивача доказів, а саме видаткової накладної виробника поставленої продукції, супроводжувальних документів стосовно якості та призначення поставленого товару;

3) про призначення у справі експертизи, на вирішення якої поставити питання: чи відповідає поставлений товар якості, що зазначено в сертифікаті відповідності, який надається постачальником.

Протокольною ухвалою від 30.08.2023 розгляд справи відкладено на 11.10.2023.

У судове засідання, яке було призначено на 11.10.2023, сторони не з`явилися, водночас їх явка не була визнана судом обов`язковою.

Як вбачається зі змісту ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Позивач та відповідач про розгляд справи повідомлялися належним чином, однак у судове засідання не з`явилися. При цьому наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення відповідно до вимог статті 236 ГПК України.

11.10.2023 суд постановив протокольні ухвали, якими: 1) відмовив у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження у зв`язку з тим, що відповідне клопотання подано відповідачем з пропуском встановленого судом строку (протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, останній день строку 17.08.2023, в той час як клопотання подано 27.08.2023) та відповідачем не було наведено поважних причин пропуску строку; 2) відмовив у задоволенні клопотання відповідача про витребування у позивача доказів, а саме видаткової накладної виробника поставленої продукції, супроводжувальних документів стосовно якості та призначення поставленого товару, так як вказані докази не входять до предмета доказування у даній справі про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС-КОМПАНІ» заборгованості за поставлений позивачем товар; 3) відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі експертизи, так як запропоноване відповідачем питання для вирішення експертом не пов`язано із обставинами, які підтверджують заявлені у даній справі вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

11.10.2023 складено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

У статті 15 Цивільного Кодексу України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного Кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного Кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного Кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 202 Цивільного Кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною другою вказаної статті встановлено, що правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, між останніми виникли правовідносини, притаманні для договорів поставки.

Позивач у даній справі вказав, що 08.05.2023 між ним як продавцем та відповідачем як покупцем було укладено усний договір поставки продукції на загальну суму 494 998,85 грн, що відповідачем не заперечувалося.

Як вказав позивач, 08.05.2023 ним було виставлено відповідачу рахунок на оплату № 27 та на виконання умов договору 08.05.2023 відповідач здійснив 50 % оплату рахунку на суму 247 499,43 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 45 від 08.05.2023 (а.с. 6).

В подальшому, позивачем було здійснено на користь відповідача дві поставки товару:

1) згідно з видатковою накладною № 104 від 10.05.2023 відповідачу було поставлено товар на суму 151 799,65 грн (а.с. 7);

2) згідно з видатковою накладною № 105 від 11.05.2023 відповідачу було поставлено товар на суму 343 199,20 грн (а.с. 9).

У відповідності з видатковою накладною № 105 від 11.05.2023 відповідач підтвердив, що товар ним отримано та він зобов`язується здійснити оплату протягом двох банківських днів.

Тобто, відповідач взяв на себе обов`язок здійснити оплату отриманого від позивача товару до 15.05.2023 включно.

12.05.2023 відповідач здійснив часткову оплату заборгованості за поставлений товар на суму 110 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 60 від 12.05.2023 (а.с. 8).

Доказів сплати відповідачем іншої частини заборгованості у розмірі 137 499,42 грн матеріали справи не містять.

З аналізу матеріалів справи судом встановлено, що сторони фактично уклали між собою договір поставки у спрощеній формі.

Згідно зі ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями частини ч.1 ст.655 Цивільного Кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як за договором купівлі-продажу, так і за договором поставки, обов`язок покупця полягає у оплаті та прийнятті товару, а кореспондуючий обов`язок продавця (постачальника) у передачі товару.

Статтею 662 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 663 Цивільного Кодексу України).

У відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного Кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

За приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Суд констатує той факт, що видаткова накладна є первинним документом бухгалтерського обліку, який засвідчує факт поставки товару.

Відповідно до положень ст. 44.1 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Положеннями ст. 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, з огляду на ст. 44.1 Податкового кодексу України та ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" саме первинний документ, який містить особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та відомості про господарську операцію і може підтвердити її реальне (фактичне) здійснення, - є належним та допустимим доказом здійснення господарської операції.

Таким чином, підписання відповідачем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і які згідно названого Закону (ст. 1, ч.ч. 2-3 ст. 9) і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, фіксують факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного Кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що у відносинах купівлі продажу й зокрема, поставки, ненадання продавцем будь-яких документів не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного Кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а відсутність таких документів не звільняє покупця від обов`язку з оплати поставленого товару.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, відповідач, приймаючи товар за видатковими накладними, не мав до позивача жодних претензій по кількості, якості та строкам поставки товару.

Відповідач, прийнявши товар за видатковими накладними, був обізнаний про його вартість та мав розрахуватися з позивачем після прийняття товару.

Правові наслідки невиконання продавцем обов`язку передати приналежності товару та документи, що стосуються товару передбачено ст. 666 Цивільного Кодексу України, у відповідності з якою якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Таким чином, у випадку не передання передбачених Договором документів, відповідач мав право відмовитися від Договору та повернути товар позивачу. Між тим, даним правом згідно з матеріалами справи відповідач не скористався.

Статтею 526 Цивільного Кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного Кодексу України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, враховуючи встановлення судом факту прийняття товару відповідачем за видатковими накладними, суд вважає, що обов`язок оплати всієї суми за Договором поставки з урахуванням приписів ст. 692 Цивільного Кодексу України у відповідача виник після отримання товару за видатковою накладною № 105 від 11.05.2023, та відповідач з урахуванням суми попередньої оплати мав сплатити 247 499,42 грн, в той час як сплатив лише 110 000,00 грн, у зв`язку з чим у відповідача наявна заборгованість за поставлений позивачем товар у сумі 137 499,42 грн.

Вказану заборгованість відповідач не спростував, доказів її сплати на користь позивача до матеріалів справи не надав.

Враховуючи вказані обставини, позовні вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості підлягають частковому задоволенню, у зв`язку з чим підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 137 499,42 грн основного боргу.

Щодо заявленої до стягнення пені у розмірі 7 345,86 грн суд зазначає наступне.

Виходячи з положень частини 1 статті 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно частини 1 статті 546 та статті 547 Цивільного Кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного Кодексу України).

У відповідності до статті 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, виходячи з положень частини 1 статті 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно частини 1 статті 546 та статті 547 Цивільного Кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного Кодексу України).

У відповідності до статті 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на вищевикладене та у зв`язку з тим, що позивачем не надано доказів того, що між сторонами існувала письмова угода щодо нарахування пені за невиконання чи неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором поставки, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 7 345,86 грн визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.ч.1-2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вказані приписи ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 547,88 грн суд покладає на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-медичний термінал «ТЕОФРАСТ» (04114, м. Київ, вул. Навашина, 9, кв. 69; код ЄДРПОУ 36677131) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС-КОМПАНІ» (65058, Одеська обл., м. Одеса, проспект Шевченка, 8/10, кв. 44; код ЄДРПОУ 43511795) про стягнення 144 845,29 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТС-КОМПАНІ» (65058, Одеська обл., м. Одеса, проспект Шевченка, 8/10, кв. 44; код ЄДРПОУ 43511795) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-медичний термінал «ТЕОФРАСТ» (04114, м. Київ, вул. Навашина, 9, кв. 69; код ЄДРПОУ 36677131) 137 499,42 грн заборгованості, 2 547,88 грн витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 11 жовтня 2023 р. Повний текст рішення складено та підписано 16 жовтня 2023 р.

Суддя Р.В. Волков