Рішення

від 16.10.2023 по справі 922/3581/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/3581/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумська паляниця" до ТОВ "Баскет 11" про стягнення коштів без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумська паляниця" (Позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Баскет 11" (Відповідач) 67 413,72 грн заборгованості за поставлений товар згідно договору №1 від 27.11.2020.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 11.08.2023 здійснено автоматичний розподіл зазначеної заяви між суддями, присвоєно їй єдиний унікальний номер судової справи 922/3581/23 та визначено її до розгляду судді Прохорову С.А.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.05.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги ціну позову, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

28.08.2023 відповідачем було подано до суду :

- відзив на позовну заяву (вх. №22988) в якому відповідач заперечує проти позову та заявляє клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження

- клопотання про витребування оригіналів документів (вх. №22986)

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.08.2023 року відмовлено в розгляді справи в порядку загального позовного провадження та задоволено клопотання відповідача про витребування оригіналів документів.

11.09.2023 року від позивача, разом із супроводним листом (вх. 24443), надійшли оригінали витребуваних судом документів, копії яких подавались разом із позовом.

Відповідач не скористався правом на ознайомлення з оригіналами документів, відповідних клопотань заявлено не було, до суду представника відповідач не направляв.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановленихГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Відповідно дост. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, в обґрунтування своїх вимог вказує на те, що між сторонами було укладено договір поставки №1 від 27.11.2020 та зазначає, що на підставі вказаного Договору Позивачем згідно накладних, копії яких надані до позовної заяви, поставлено товар, який не було оплачено відповідачем.

Натомість, в своєму відзиві на позовну заяву, відповідач заперечує факт здійснення таких операцій та зазначає про те, що договір ним не підписувався, товар за вказаними накладними він не отримував.

Таким чином, предметом спору є стягнення заборгованості за поставлений товар, а тому доведенню в даному випадку підлягає саме факт отримання цього товару відповідачем.

Надаючи оцінку обставинам, вказаним позивачем в позовній заяві, суд зазначає наступне.

Так, з поданих до матеріалів справи доказів, вбачається, що між ТОВ «Сумська паляниця» та ТОВ «Баскет 11» було укладено договір поставки № 1 від 27 листопада 2020 року (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого ТОВ «Сумська паляниця» брало на себе зобов`язання в порядку та в обумовлені строки поставляти на адресу відповідача товар (хлібобулочні вироби) у визначеній кількості і відповідної якості, а ТОВ «Баскет 11» в свою чергу, зобов`язувався приймати товар та оплачувати його на умовах, визначених договором.

Згідно відомостей ЄДРПОУ судом встановлено, що станом на день укладання Договору, та у період в який виникли спірні поставки, керівником ТОВ "Баскет 11" був саме Винник С.І., таким чином Договір укладено уповноваженою на то особою, у зв`язку з чим, суд не приймає заперечення відповідача в особі нового керівника Алпєєвої Т.М. щодо не підписання такого договору.

Відповідно до п. 9.1 Договору сторони домовились, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 " грудня 2021р. У разі відсутності письмової заяви однієї із Сторін про припинення Договору за 30 (тридцять) календарних днів до дати закінчення строку дії Договору, Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах, які були передбачені Договором.

Будь яких заяв щодо припинення Договору ні позивачем ні відповідачем до матеріалів справи подано не було, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що на момент здійснення поставок за спірними накладними договір був чинний.

Відповідно до пункту 5.3.2. Договору Боржник зобов`язаний здійснювати розрахунки за поставлений товар на умовах відстрочення платежу на 21 (двадцять один) календарних днів з моменту отримання Товару.

З доданих до позовної заяви товарно-транспортних накладних вбачається, що позивач у період з 01.02.2022 по 23.02.2022 здійснював поставки партій товару відповідачу.

Судом досліджені оригінали товарно-транспортних накладних та встановлено, що всі вони мають відбиток печаток відповідача для накладних.

Разом з тим, ТОВ «Баскет 11» за позицією позивача вимог Договору щодо порядку платежів не виконав та допустив прострочену заборгованість в розмірі 67 413,72 грн. (шістдесят сім тисяч чотириста тринадцять гривень 72 коп.).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлюють, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з статтею 174 Господарського кодексу України (надалі ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до частини 1 статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Отже, правові відносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є правовідносинами з поставки товару, згідно з якими у відповідача, внаслідок передання йому позивачем товару виник обов`язок оплатити його вартість.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, згідно з частиною 1 статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду та в матеріалах справи відсутні докази повної та своєчасної оплати отриманого за Договором товару.

Щодо доводів відповідача, які викладені у його відзиві, про те, що він не підписував з позивачем договір, накладні та інші документи в редакції долученої позивачем до позовної заяви, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позивачем під час розгляду справи було надано суду оригінальні примірники Договору поставки, низки товарно-транспортних накладних, які містять підписи та печатки сторін. Надані позивачем накладні містять посилання на спірний Договір.

Крім того, позивачем надано суду банківські виписки, які підтверджують часткове здійснення відповідачем оплат за попередній період за накладними, які не є спірними.

Всі ці документи в сукупності свідчать про існування господарських правовідносин між сторонами щодо виконання умов спірного Договору поставки.

При цьому судом не приймаються і зауваження відповідача щодо неналежного оформлення наявних у справі спірних видаткових накладних та не отримання за ними товару, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 1 даного Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Як унормовано ч. 2 ст. 9 цього ж Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфін України 24.05.1995, № 88 (редакція на момент виникнення спірних відносин): 2.1. Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.".

Разом з цим Верховний Суд звертає увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичнi обставини здійснення постачання товару. Такий факт повинен оцінюватися у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає вимогам процесуального законодавства.

У зв`язку з цим необхідно враховувати, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів. Отже судам у розгляді справ у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару. слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця. iншi обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів. свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та якi давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постановах від 04.11.2019 у справі № 905/49/15. вiд 29.11.2019 у справі № 914/2267/18. вiд 29.01.2020 у справі № 916/922/19. вiд 25.06.2020 у справі No 924/233/18.

Дослідивши накладні, на які позивач посилається як на доказ отримання товару відповідачем, суд встановив, що вони містить підпис представників відповідача в графі отримання та скріплені печатками відповідача "для накладних".

Щодо посилань відповідача на те, що всі накладні мали були підписані його директором, суд зазначає, що Договір не містить умови, що саме директор має право приймати товар та підписувати накладні, а тому даний товар міг бути отриманий будь-якою уповноваженою відповідачем особою. При цьому докази того, що вказані у накладних особи не мали повноважень на отримання товару від імені відповідача, в матеріали справи надані не були.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є змагальність сторін.

Частиною 3 статті 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 79 ГПК України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В той же час, доводи відповідача зводяться до простого заперечення факту підписання вищевказаних документів без надання будь-яких доказів, які б підтверджували відсутність господарських операцій за спірним Договором поставки.

Зокрема, відповідачем не надано документи бухгалтерської та/або податкової звітності, які б підтверджували відсутність відображення господарських операцій за доданими до позову первинними бухгалтерськими документами. Не надав відповідач і банківські виписки щодо руху коштів по своїх рахунках, з яких суду можливо було б встановити відсутність відповідних оплат за видатковими накладними, які позивач вважає оплаченими.

Дослідивши усі обставини та наявні у справі докази, суд визнав доведеним позивачем належними і допустимими доказами факт поставки товару та наявності у відповідача заборгованості за спірним договором.

При цьому, судом було оцінено наданий позивачем, в підтвердження своїх вимог, акт звірки взаєморозрахунків, який не є первинним документом, що підтверджує факт поставки позивачем товару відповідачеві чи часткове виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором.

Суд зазначає, що акт звірки взаєморозрахунків не вважається документом, що підтверджує здійснення господарської операції між сторонами чи наявність зобов`язання за господарським договором, оскільки він не відповідає вимогам, що ставляться до первинних документів.

Акт звіряння взаємних розрахунків доводить лише обставини про звіряння сторонами розрахунків між собою за певний період часу чи на конкретну дату. Правильність (достовірність) показників дебіторської чи кредиторської заборгованості цим актом не підтверджується. Тому він не являється доказом про визнання боржником своїх грошових зобов`язань перед кредитором.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу Українипредметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Судом було належним чином повідомлено відповідача та задоволено його клопотання про витребування оригіналів документів по справі.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги єобґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Інших витрат заявлено не було.

Враховуючи викладене та керуючись статтями124,129-1 Конституції України, статтями1,4,5,20,73,74,76-79,86,126,129,185,191,192, ст. ст.236-239Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Баскет 11" (62456, Харківська обл., смт. Буди, вул. Щаслива, 1-А, код ЄДРПОУ 41997380) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська паляниця" (49600, м. Дніпро, вул. Д. Галицького, 2А, кім. 37, код ЄДРПОУ 36572867):

- 67 413,72 грн. заборгованості за поставлений товар згідно договору №1 від 27.11.2020;

- 2 648,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно ізст. 241 Господарського процесуального кодексу Українирішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумська паляниця" (49600, м. Дніпро, вул. Д. Галицького, 2А, кім. 37, код ЄДРПОУ 36572867).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Баскет 11" (62456, Харківська обл., смт. Буди, вул. Щаслива, 1-А, код ЄДРПОУ 41997380)

Повне рішення складено "16" жовтня 2023 р.

СуддяС.А. Прохоров