ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
17 жовтня 2023 року м. Черкаси Справа № 925/1400/23
Господарський суд Черкаської області у складі судді Зарічанської З.В., розглянувши заяву ОСОБА_1
про забезпечення позову до подачі позовної заяви,
УСТАНОВИВ:
16.10.2023 до Господарського суду Черкаської області надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову з вимогами:
- заборонити вчиняти/здійснювати/проводити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії, що пов`язані із внесенням змін до відомостей про юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіефджі Компані" (ідентифікаційний код 44627090), зокрема щодо зміни керівника/бенефіціара, зміни засновників, зміни місця реєстрації, зміни КВЕД/видів діяльності, зміни статутного фонду;
- накласти арешт на корпоративні права відповідача, а саме на частку в ТОВ "Сіефджі Компані" (ідентифікаційний код 44627090) ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ), розмір частки засновника 15%, що відповідає 5 000 грн;
- заборонити відповідачу ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) відчужувати частку в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Сіефджі Компані" (ідентифікаційний код 44627090) засновника у розмірі 15%, що відповідає 5 000 грн.
Подану заяву заявник обґрунтовує таким.
Згідно статуту ТОВ "Сіефджі Компані", засновниками Товариства були: ОСОБА_3 - 25% частки учасника в статутному капіталі, ОСОБА_4 - 15% частки учасника в статутному капіталі. ОСОБА_1 - 60% частки учасника в статутному капіталі. Керівником підприємства був призначений ОСОБА_3 , згідно Наказу про призначення від 20.10.2021.
До середини травня 2023 року, діяльність товариства була стабільна, відповідала меті створення товариства, але засновники виявили в діяльності ОСОБА_3 ознаки промислового шпіонажу, так як ним було створено інший ФОП, та налагоджена робота в тому самому напрямку, поза діяльністю ТОВ "Сіефджі Компані".
30.05.2023 скликано загальні збори, де прийнято рішення про призначення та проведення службового розслідування діяльності ОСОБА_3 , як директора ТОВ "Сіефджі Компані" та прийнято рішення про відсторонення ОСОБА_3 від займаної посади керівника Товариства, та призначення нового директора із числа засновників - ОСОБА_4 . Службове розслідування наразі триває.
Заявнику 09.10.2023 стало відомо, що 27.09.2023 реєстратор Департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради Литвин О.В. вчинив реєстраційну дію 1009101070007000862 щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, а саме про зміну складу засновників. Засновник ОСОБА_3 був змінений на ОСОБА_2 . Реєстрація зміни засновника відбулась начебто на підставу акту приймання-передачі посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Майдабура О.В. 13.09.2023. Інших відомостей заявник не має. Особа ОСОБА_2 заявнику не відома, його немає і в числі контрагентів заявника. ОСОБА_3 не повідомляв співвласників товариства про наміри відчужувати частку в статутному капіталі, чим позбав співвласників на переважне право на придбання частки (частини частки) учасника товариства. Заявник вважає, що дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спрямовані на рейдерське захоплення товариства, що в свою чергу повинно бути зупинене шляхом заборони вчинення дій та накладення арештів на частки в статутному капіталі. У своїй заяві про забезпечення позову, заявник також вказав про намір звернутись до суду із позовом про визнання договору дарування удаваним, визнання договором купівлі-продажу та переведення прав покупця за договором купівлі-продажу частки.
На підтвердження викладених обставин, заявником додано до заяви про забезпечення позову, зокрема:
- Статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіефджі Компані";
- Витяг № 2123014500436 з Реєстру платників податку на додану вартість щодо ТОВ "Сіефджі Компані";
- Наказ № 1 від 20.10.2021 про призначення ОСОБА_3 директором ТОВ "Сіефджі Компані" ;
- Протокол № 1/1-В установчих зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіефджі Компані" від 30.05.2023;
- Протокол № 2/1-В установчих зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіефджі Компані" від 31.05.2023;
- Наказ від 01.06.2023 № 11-П про призначення ОСОБА_4 директором ТОВ "Сіефджі Компані";
- Акт приймання-передачі частки статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіефджі Компані" від 13.09.2023;
- Лист "Міжнародної юридичної фірми "Ярослав Гришин та партнери" від 07.10.2023.
Предметом майбутнього позову заявник - ОСОБА_1 зазначає визнання Договору дарування удаваним, визнання договору купівлі-продажу та переведення прав покупця за договором купівлі-продажу частки.
Щодо способу захисту заявник зазначає таке:
"Учасник товариства має переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі, якщо інше не передбачено корпоративним договором, стороною якого є такий учасник.
Статутом товариства може бути встановлено, що відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників. Якщо статутом ТОВ не встановлено інший порядок реалізації переважного права учасників товариства, розподілу відчужуваної частки (частини частки) між іншими учасниками товариства, відмови від реалізації переважного права учасників товариства, то відчуження частки товариства здійснюється з дотриманням порядку, визначеного у статтях 20, 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
Продаж учасником ТОВ частки з порушенням переважного права іншого учасника (учасників) товариства не зумовлює недійсність відповідного правочину. Наслідком такого порушення є право учасника (учасників) вимагати в судовому порядку переведення на нього (на них) прав та обов`язків покупця частки на підставі зазначеного Закону.
Постанова Великої Палати ВС від 1 червня 2021 року у справі № 910/2388/20 (провадження № 12-15гс21).
Ми плануємо подати позов про визнання Договору дарування удаваним, визнання договором купівлі - продажу та переведення прав покупця за договором купівлі - продажу частки."
При розгляді заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову господарський суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Крім того має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).
Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Суд зазначає, що обрання належного й такого, що відповідає предмету спору, заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Суд встановив, що в умовах вільного розпорядження часткою в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіефджі Компані", переведення прав на яку заявник має намір оскаржити в судовому порядку, ОСОБА_2 може у будь-який момент здійснити відчуження зазначеної частки, незважаючи на вирішення справи судом.
Господарський суд зазначає, що арешт може накладатися на частку у статутному капіталі товариства або на акції, що означає обмеження корпоративногомайнового права учасника або акціонера товариства відчужувати свою частку в товаристві. Однак такий арешт не може бути накладений на немайнові права такого учасника, тобто не поширюється на можливість брати участь та голосувати на загальних зборах товариства, адже це може призвести до неможливості товариства здійснювати господарську діяльність. Реалізація немайнових корпоративних прав учасника або акціонера товариства не призводить до переходу права власності на акції або частину у статутному капіталі товариства.
Позовні вимоги, що має намір заявити ОСОБА_1 , за його доводами, спрямовані на визнання договору дарування удаваним та переведення на нього прав покупця за договором купівлі-продажу (дарування) частки в статутному капіталі ТОВ "Сіефджі Компані".
У даному випадку, заявлений спосіб забезпечення позову у вигляді накладення арешту на частку співвідноситься з предметом майбутнього позову в частині вимоги про переведення прав покупця за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства, існує логічний зв`язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, то ж такі заходи забезпечення позову спроможні забезпечити належне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Обраний заявником захід забезпечення позову не обмежує відповідача в реалізації його корпоративних прав та не перешкоджає господарській діяльності ТОВ "Сіефджі Компані", а лише запроваджує тимчасові обмеження, існування яких сприятиме поновленню прав позивача у випадку задоволення позовних вимог.
Суд вважає, що у даному випадку невжиття заявлених заходів забезпечення позову може призвести до неможливості та значного ускладнення виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки у разі подальшого відчуження спірної частки в статутному капіталі ТОВ "Сіефджі Компані" позивач не зможе захистити своє порушене право в межах даного судового провадження без інших звернень до суду до нових учасників ТОВ "Сіефджі Компані", що потягне за собою також додаткові витрати.
На думку суду, в цьому випадку, з урахуванням обставин, покладених в основу вимог заявника, подання доказів, які б свідчили про ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав позивача, не є визначальною умовою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки до ухвалення рішення і набуття ним чинності відповідач може у будь-який момент безперешкодно відчужити свою частку.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що задля ефективного захисту порушених прав ОСОБА_1 , а також забезпечення можливості реального виконання судового рішення у даній справі, доцільним та необхідним буде вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку ОСОБА_2 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіефджі Компані".
Вказані висновки суду цілком відповідають усталеній судовій практиці Верховного Суду, викладеній, зокрема, у справі № 910/5116/21.
Враховуючи, що заходи стосовно заборони ОСОБА_2 відчуження спірної частки у статутному капіталі ТОВ "Сіефджі Компані" є також співмірними з майбутніми позовними вимогами, а вжиття відповідних заходів забезпечення позову матиме наслідком збереження існуючого станом на момент подання заяви стану - збереження спірної частки у статутному капіталі у власності ОСОБА_2 та відповідає положенням п. 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України, яким передбачено, що позов забезпечується забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору, з огляду на сталу судову практику Верховного Суду з цього питання (Постанова КГС ВС від 10.09.2021 у справі № 910/18567/20, Постанова КГС ВС від 17.01.2022 у справі № 927/461/21), суд доходить висновку про задоволення заяви в цій частині.
Також господарський суд враховує, що відповідно до п. 5.2. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіефджі Компані", частка ОСОБА_3 у Статутному капіталі товариства становить 25 %, що становить 5 000 грн.
З Акту приймання-передачі частки статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіефджі Компані" від 13.09.2023 випливає, що ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_2 прийняв частку статутного капіталу ТОВ "Сіефджі Компані" у розмірі 25 %, що у грошовому еквіваленті становить 5 000 грн.
Проте, господарський суд бере до уваги, що в заяві про забезпечення позову заявником заявлено вимогу про накладення арешту на частку в ТОВ "Сіефджі Компані" ОСОБА_2 , розмір якої становить 15%, що відповідає 5 000 грн.
З огляду на заявлені суперечливі вимоги, суд, не виходячи за межі заявлених вимог, задовольняє заяву про забезпечення позову щодо накладення арешту та заборони відчужувати частку ОСОБА_2 в розмірі 15%, що відповідає 3 000 грн.
Стосовно вимоги - заборонити вчиняти/здійснювати/проводити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії, що пов`язані із внесенням змін до відомостей про юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіефджі Компані" (ідентифікаційний код 44627090), зокрема щодо зміни керівника/бенефіціара, зміни засновників, зміни місця реєстрації, зміни КВЕД/видів діяльності, зміни статутного фонду, господарський суд зазначає таке.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачена така підстава для відмови у державній реєстрації, як "у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії".
Отже, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 915/508/18, від 12.03.2020 у справі № 916/3479/19, від 24.06.2020 у справі № 902/1051/19.
Суд також зазначає, що згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.
Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому, обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Водночас досліджувана вимога не є повністю співмірною із вимогами майбутнього позову, що стосуватиметься виключно частки ОСОБА_2 у ТОВ "Сіефджі Компані" в розмірі 25%, що відповідає 5 000 грн.
Можливим є задоволення досліджуваної вимоги частково, а саме в частині заборони вчиняти/здійснювати/проводити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії, що пов`язані із внесенням змін до відомостей про юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіефджі Компані" (ідентифікаційний код 44627090), щодо зміни керівника/бенефіціара, зміни засновників, зміни статутного фонду, що стосуються частки 25 (двадцять п`ять) відсотків статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіефджі Компані", що належить ОСОБА_2 .
Отже, суд вважає, що зазначений спосіб забезпечення позову перебуває у причинно-наслідковому зв`язку із способом, який був зазначений вище (арешт на частку та заборона відчуження), адже такі дії підлягають державній реєстрації відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Крім того, будь-яке рішення прийняте загальними зборами учасників Товариства, яке стосується зміни складу учасників, перерозподілу часток учасників, тощо також підлягає відповідній реєстрації. Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 921/629/19.
При цьому заборона державним реєстраторам вносити відповідні зміни до реєстру є тимчасовою та не має своїм наслідком будь-якого перешкоджання господарській діяльності товариства. Тобто вжиття спірних заходів забезпечення позову спрямоване на запобігання імовірним порушенням корпоративних прав позивача та забезпечує збалансованість інтересів сторін.
Підсумовуючи викладене, господарський суд доходить висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.
Згідно з ч. 5, 6 ст. 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Частинами 1 та 4 ст. 141 ГПК України встановлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.
З урахуванням відсутності у суду інформації з приводу можливих збитків осіб, які можуть отримати статус учасників справи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіефджі Компані", у зв`язку із вжиттям заходів забезпечення позову, правові підстави для зустрічного забезпечення наразі відсутні. Разом з тим, вказані особи не позбавлені права подати до суду відповідне клопотання, яке підлягає розгляду в порядку та протягом строків, встановлених статтею 141 ГПК України.
Керуючись ст. 136-140, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
УХВАЛИВ:
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіефджі Компані" про забезпечення позову задовольнити частково.
Заборонити вчиняти/здійснювати/проводити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії, що пов`язані із внесенням змін до відомостей про юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіефджі Компані" (ідентифікаційний код 44627090, 18001, м. Черкаси, вул. Одеська, 8/11), щодо зміни керівника/бенефіціара, зміни засновників, зміни статутного фонду, що стосуються частки 25 (двадцять п`ять) відсотків статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіефджі Компані", що належить ОСОБА_2 .
Накласти арешт на корпоративні права ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ), а саме на частку в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Сіефджі Компані" (ідентифікаційний код 44627090, 18001, м. Черкаси, вул. Одеська, 8/11), розмір частки засновника 15%, що відповідає 3000 грн.
Заборонити ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) відчужувати частку в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Сіефджі Компані" (ідентифікаційний код 44627090, 18001, м. Черкаси, вул. Одеська, 8/11) засновника у розмірі 15%, що відповідає 3 000 грн.
В решті заяви відмовити.
Стягувач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ).
Боржник: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ).
Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення, в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Ухвала з урахуванням п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" має статус виконавчого документа. В силу ст. 129-1 Конституції України та ст. 144 ГПК України ця ухвала є обов`язковою для виконання всіма органами, організаціями та посадовими особами на всій території України.
Ухвала про забезпечення позову може бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання ухвалою законної сили відповідно до вимог статті 12 Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Оригінал ухвали направити заявнику, копії ухвали направити ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Повний текст ухвали складено та підписано 17.10.2023.
Суддя Зоя ЗАРІЧАНСЬКА
Суд | Господарський суд Черкаської області |
Дата ухвалення рішення | 17.10.2023 |
Оприлюднено | 19.10.2023 |
Номер документу | 114223600 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Черкаської області
Зарічанська З.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні