Ухвала

від 11.10.2023 по справі 918/6/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 918/6/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.,

за участю представників сторін:

офісу ГП - Мовчан О.В.,

позивача - не з`явився,

відповідача-1 - Вотава І.Л (адвокат),

відповідача-2 - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма побутових послуг "Полісся"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 (у складі колегії суддів: Бучинська Г.Б. (головуючий), Філіпова Т.Л., Василишин А.Р.)

за позовом Керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рокитнівської селищної ради Сарненського району Рівненської області

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю фірма побутових послуг "Полісся"

2. Фізичної особи-підприємця Борейко Миколи Яковича

про визнання незаконним та скасування в частині рішення виконавчого комітету Рокитнівської селищної ради Рокитнівського району № 204 від 10 листопада 2003 року, визнання недійсним договору оренди та зобов`язання повернути майно у комунальну власність,

В С Т А Н О В И В:

Керівник Сарненської окружної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Рокитнівської селищної ради Сарненського району Рівненської області (далі - Позивач, Сільрада) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма побутових послуг "Полісся" (далі - Відповідач-1, ТОВ фірма побутових послуг "Полісся") та Фізичної особи-підприємця Борейко Миколи Яковича (далі - Відповідач-2, ФОП Борейко М.Я.), у якому просить суд:

- поновити пропущений строк на звернення з позовом;

- визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Рокитнівської селищної ради Рокитнівського району №204 від 10.11.2003 "Про оформлення права колективної власності на будівлю будинку побуду, що знаходиться в смт. Рокитне по вул. Кірова, 15" в частині оформлення права колективної власності ТОВ фірма побутових послуг "Полісся" на протирадіаційне укриття №66765 площею 33 кв.м, що знаходиться в будівлі будинку побуту, що розташована за адресою: вул. Соборна, 15, смт. Рокитне Сарненського району Рівненської області;

- визнати недійсним договір оренди нежитлового приміщення №7 від 04.01.2022, укладений між ТОВ фірма побутових послуг "Полісся" та ФОП Борейко М.Я.;

- зобов`язати ФОП Борейко М.Я. повернути у власність територіальної громади протирадіаційне укриття №66765 площею 33 кв. м., що розташоване за адресою: вул. Соборна, 15 в смт. Рокитне Сарненського району Рівненської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Відповідач-1 з 27.02.2004 є власником нерухомого майна - будівлі будинку побуту (реєстраційний номер об`єкта 4531122), яке розташоване за адресою: Рівненська область, Сарненський район, смт Рокитне, вул. Соборна 15.

Разом з тим, як стверджує Прокурор, за вказаною адресою знаходиться захисна споруда (протирадіаційне укриття під обліковим записом №66765 загальною площею 33 кв.м), форма власності - приватна. Про наявність в приміщенні підвалу будинку побуту захисної споруди (протирадіаційне укриття) свідчить облікова картка, паспорт сховища №66765 від 17.10.2000 та інформація Сільради.

Підставою для оскарження рішення виконавчого комітету Рокитнівської селищної ради №204 від 10.11.2003 "Про оформлення права колективної власності на будівлю будинку побуту, що знаходиться в смт. Рокитне по вул. Кірова, 15" Прокурор вказує частину другу статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції від 14.08.2003), відповідно до якої приватизації не підлягають об`єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об`єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення. Загальнодержавне значення мають, зокрема, протирадіаційні споруди.

Прокурор також посилається на частину другу статті 178 Цивільного кодексу України (в редакції від 2003 року), у якій зазначено, що види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об`єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі.

Види об`єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено обороноздатні), встановлюються законом.

Прокурор, аналізуючи вищенаведені норми законодавства вказує, що на момент прийняття оспорюваного рішення від 10.11.2003 №204 та видачі виконавчим комітетом Рокитнівської селищної ради 28.01.2004 свідоцтва про право власності на будівлю будинку побуту, захисні споруди цивільного захисті були віднесені до об`єктів, що перебувають під охороною держави та мають загальнодержавне значення, у зв`язку з чим не могли відчужуватись із державної чи комунальної власності. Однак, всупереч викладеному, на підставі вказаного свідоцтва зареєстровано право власності на зазначену будівлю, тобто захисна споруда цивільного захисту (протирадіаційне укриття під обліковим записом №66765), комунальної власності була приватизована.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 04.05.2023 у справі №918/6/23 відмовлено у задоволенні позову.

Місцевий господарський суд виходив з того, що орган місцевого самоврядування не був власником майна за адресою смт. Рокитне по вул. Кірова, 15 на момент вибуття у 1995 році; Прокурором не доведено, що в будівлі в смт. Рокитне по вул. Соборна, 15 знаходиться протирадіаційне укриття загальною площею 33 кв.м. Відповідач не знав і не повинен був знати про те, що у будівлі будинку побуту за адресою вул. Соборна, 15 в смт. Рокитне, знаходиться протирадіаційне укриття загальною площею 260 кв.м.

Також суд першої інстанції дійшов висновку, що ТОВ фірма побутових послуг "Полісся" є добросовісним набувачем вищезазначеного майна, а тому відсутні підстав для визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Рокитнівської селищної ради Рокитнівського району №204 від 10.11.2003 "Про оформлення права колективної власності на будівлі будинку побуту, що знаходиться в смт. Рокитне по вул. Кірова, 15" в частині оформлення права колективної власності ТОВ фірма побутових послуг "Полісся" на протирадіаційне укриття №66765 площею 33 кв.м.

На переконання суду, задоволення позову у даній частині призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Таке порушення виражатиметься у покладенні на відповідача надмірного тягаря та необґрунтованому і непропорційному співвідношенні між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти

Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення №7 від 04.01.2022, укладеного між ТОВ фірма побутових послуг "Полісся" та ФОП Борейко М.Я. і зобов`язання останнього повернути у власність територіальної громади протирадіаційне укриття, місцевий суд виходив із недоведеності підстав для визнання договору недійсним.

Додатковим рішенням Господарського суду Рівненської області від 23.05.2023 у справі №918/6/23 задоволено заяву ТОВ фірма побутових послуг "Полісся" про стягнення витрат понесених Відповідачем-1 по оплаті професійної правничої допомоги у даній справі. Стягнуто з Рівненської обласної прокуратури на користь ТОВ фірма побутових послуг "Полісся" 26 000,00 грн витрат на оплату професійної правової (правничої) допомоги.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 у справі №918/6/23 скасовано рішення місцевого господарського суду від 04.05.2023 та прийнято нове про задоволення позову.

Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Рокитнівської селищної ради Рокитнівського району №204 від 10.11.2003 "Про оформлення права колективної власності на будівлю будинку побуту, що знаходиться в смт. Рокитне по вул. Кірова, 15" в частині оформлення права колективної власності Відповідача-1 на протирадіаційне укриття №66765 площею 33 кв.м, що знаходиться в будівлі будинку побуту, що розташована за адресою: вул. Соборна, 15, смт. Рокитне Сарненського району Рівненської області.

Визнано недійсним договір оренди нежитлового приміщення №7 від 04.01.2022, укладений між ТОВ фірма побутових послуг "Полісся" та ФОП Борейко М.Я.

Зобов`язано ФОП Борейка М.Я. повернути у власність територіальної громади протирадіаційне укриття №66765 площею 33 кв.м, що розташоване за адресою: вул. Соборна, 15 в смт. Рокитне Сарненського району Рівненської області.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 23 травня 2023 року у справі №918/6/23 скасовано та відмовлено у задоволенні заяви ТОВ фірма побутових послуг "Полісся" про ухвалення додаткового рішення.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що на момент прийняття рішення виконавчим комітетом Рокитнівської селищної ради Рокитнівського району №204 від 10.11.2003 "Про оформлення права колективної власності на будівлю будинку побуту, що знаходиться в смт. Рокитне по вул. Кірова, 15" посадовим особам було достовірно відомо про наявність у приміщенні будинку побуту захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційного укриття) під обліковим записом №66765.

Також апеляційна інстанція виходила з того, що захисні споруди цивільного захисту були віднесені до об`єктів, які перебувають під охороною держави та мають загальнодержавне значення, у зв`язку з чим не могли відчужуватись із державної чи комунальної власності у приватну.

При цьому матеріалами справи чітко прослідковується площа протирадіаційного укриття №665765 у розмірі 33 кв.м, а протилежні висновки місцевого господарського суду ґрунтуються на поверхневому дослідженні матеріалів справи.

Крім того, апеляційна інстанція з огляду на дійсне порушення прав та законних інтересів Позивача, враховуючи те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про виконання Позивачем своїх обов`язків та зволіканням останнім вчинення дій щодо звернення до суду за захистом своїх прав, дійшла висновку про наявність підстав для визнання причин пропуску Прокурором строку позовної давності поважними та захисту порушеного права Позивача.

У касаційній скарзі ТОВ фірма побутових послуг "Полісся" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду.

Вимоги скарги обґрунтовані неврахуванням судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення висновків з питань застосування позовної давності, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №362/44/17, від 31.10.2018 у справі №367/6105/16-ц, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 04.12.2018 у справі №910/18560/16, та постановах Верховного Суду від 17.06.2020 у справі №359/9716/16-ц, від 12.01.2022 у справі №369/4161/17, від 26.04.2022 у справі №372/453/19, від 16.06.2021 у справі №359/11910/14-ц.

Прокурор у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, оскільки остання є необґрунтованою.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні Прокурора та представника Відповідача-1, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, а також матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження не підтвердилися, а тому касаційне провадження за вищезазначеною касаційною скаргою підлягає закриттю з огляду на таке.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Таким чином, за змістом пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної у пункті 1 частини другої цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

При цьому згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції є запорукою дотримання принципу правової визначеності.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де є схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц.

У постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду конкретизувала визначення подібності правовідносин, згідно з яким на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, після чого застосувати змістовий критерій порівняння (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору), а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії, які матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ.

З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків суду касаційної інстанції в кожній конкретній справі.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово наголошувала, що для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин важливо встановити критерії її визначення. Слово "подібний" в українській мові має такі значення: такий, який має спільні риси з ким-, чим-небудь, схожий на когось, щось; такий самий; такий, як той (про якого йде мова). Тому термін "подібні правовідносини" може означати як правовідносини, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і правовідносини, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші.

При цьому у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і в разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

Таким чином, подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

Разом з тим, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Проаналізувавши наведені скаржником підстави касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія виходить з такого.

Суд зауважує, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Посилаючись на висновки суду касаційної інстанції, скаржник наголошує на неправильному застосуванні апеляційним судом правових норм глави 19 Цивільного кодексу України в частині підстав для застосування позовної давності до спірних правовідносин.

Отже, у цій справі суд касаційної інстанції здійснює перевірку судового рішення, яке переглядається у касаційному порядку, щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права лише в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Так, у справі №362/44/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку про те, що позовна давність до правовідносин, пов`язаних з витребування майна, не застосовується. Суд касаційної інстанції врахував висновки місцевого суду про те, що про порушення права власності територіальної громади прокуратура дізналася ще у червні 2009 року, а отже прокурор у 2017 році звернувся з позовом після спливу позовної давності і залишила в силі рішення місцевого суду про відмову в задоволенні позов

У справі №910/18560/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог.

У справі №367/6105/16-ц Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що у судових рішеннях у даній справі, не наведено будь-яких висновків щодо наявності або відсутності порушених прав або охоронюваних законом інтересів позивачів, без яких дійти висновків про наявність чи відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності неможливо.

У справі №183/1617/16 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов`язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи заявити про застосування до цих вимог позовної давності

У справі №359/9716/16-ц Верховний Суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій були застосовані наслідки спливу строку позовної давності до вимог відносно осіб, які про це не заявляли.

У справах №369/4161/17, №372/453/19 та №359/11910/14-ц Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для застосування строку позовної давності до спірних правовідносин, оскільки позовна давність позивачами не пропущена.

При цьому висновки судів у вищезазначених справах були зроблені з урахуванням конкретних обставин та наявних у таких справах і оцінених судами, згідно з вимогами процесуального законодавства, доказів, а отже, застосування положень статей 257, 261, 267 Цивільного кодексу України залежало від встановлення певної сукупності фактів, які мають матеріально-правове значення у питанні застосування або, навпаки, позовної давності.

Колегія судів зазначає, що у всіх перелічених скаржником справах суду касаційної інстанції висновки стосовно застосування позовної давності в контексті визначення критеріїв поважності причин пропуску строків позовної давності, не викладалися.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів цієї справи, Прокурор, не заперечуючи обставини пропуску позовної давності у позовній заяві просив поновити строк для звернення до суду, визнавши поважними причинами для представництва інтересів Позивача у суді.

Суд апеляційної інстанції застосовуючи принципи справедливості, добросовісності і розумності, виходячи з фактичних обставин, з огляду на дійсне порушення прав та законних інтересів Позивача, враховуючи те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про виконання Позивачем своїх обов`язків та зволіканням останнім вчинення дій щодо звернення до суду за захистом своїх прав, дійшов висновку про наявність підстав для визнання причин пропуску Прокурором строків позовної давності поважними та захисту порушеного права Позивача.

Верховний Суд зауважує, що закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог. Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №904/3405/19.

У справі, що переглядається, висновки за яких апеляційний суд визнав поважними причини пропуску Прокурором позовної давності, не суперечать висновкам суду касаційної інстанції, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, позаяк вирішення питання про поважність причин пропуску позовної давності є дискрецією суду, яка реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України.

Також, колегія суддів відзначає, що скаржником у касаційній скарзі не наведено протилежної практики Верховного Суду, висновки в якій свідчили б про інший підхід у вирішенні питання щодо оцінки поважності причин пропуску позовної давності.

Відтак, з огляду на конкретні, встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, відсутні підстави для висновку про застосування судом в оскаржуваній постанові норм права, без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у наведених скаржником постановах Верховного Суду.

За таких обставин доводи скаржника у цій частині не знайшли підтвердження, тому вони відхиляються колегією суддів як такі, що спрямовані на переоцінку доказів, наявних у справі, з метою встановлення інших фактичних обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження після відкриття касаційного провадження не отримала підтвердження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі №918/6/23 за касаційною скаргою ТОВ фірми побутових послуг "Полісся", відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" не підлягає.

Оскільки касаційна скарга не містить інших доводів щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, крім наведених вище, відповідно до вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України судове рішення на предмет інших мотивів, наведених у ньому, стосовно застосування норм матеріального і процесуального права, судом касаційної інстанції не перевіряється.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 332 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Верховного суду від 14.09.2023 за клопотанням ТОВ фірми побутових послуг "Полісся" зупинено виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 у справі №918/6/23 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Оскільки Верховний Суд закриває касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ фірми побутових послуг "Полісся", виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 у справі №918/6/23 підлягає поновленню.

Керуючись статтями 234, 235, 296, 332 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма побутових послуг "Полісся" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 у справі №918/6/23 закрити.

2. Поновити виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 у справі №918/6/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв Судді І. Берднік І. Міщенко