Постанова

від 16.10.2007 по справі а18/449-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А18/449-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16тел. 230-31-77

ПОСТАНОВА

Іменем України

"16" жовтня 2007 р.                                                             Справа №     А18/449-07

м. Київ, вул. Комінтерну, 16

(зал судових засідань №  1)

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді А.Ю. Кошика, суддів А.В. Маляренка, Ю.В. Подоляка  при секретарі  Кантарія Д.Ю. розглянувши матеріали адміністративної справи

за позовом  Приватного підприємства "Янус"

до  Васильківської об'єднаної  державної  податкової інспекції

про      визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

За участю представників:

Позивач -  Заверуха Р.В., Заверуха  Г.В.

Відповідач -  Кошелєва Н.В., Воловенко  О.М., Шашуріна О.Є.

Суть спору:

Приватне підприємство «Янус»(далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом  до  Васильківської об'єднаної державної податкової  інспекції (далі –відповідач)  про визнання нечинним  податкового повідомлення-рішення № 0000412340/0 від 25.05.2007 року.

Провадження в адміністративній справі було відкрите відповідно до ухвали від  27.08.2007 року та призначено розгляд справи на 05.10.2007 року.

Враховуючи, що зі змісту позову  вбачається оскарження позивачем правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, яке є актом індивідуальної дії,  у відповідності до положень ст. 105 КАС України,  позовні вимоги  передбачають  скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

В судовому засіданні 05.10.2007 року  було оголошено перерву до 16.10.2007 року. В судовому засіданні 16.10.2007 року о 09 год. 45 хв. було оголошено перерву до 16.10.2007 року до 14 год. 30 хв. у зв'язку з клопотанням  відповідача про призначення колегіального розгляду справи.

Відповідно до ухвали голови суду від 16.10.2007 року було призначено колегіальний розгляд  справи  у складі  головуючого судді А.Ю. Кошика, суддів А.В. Маляренка, Ю.В. Подоляка.

В судовому засіданні 16.10.2007 року представник позивача  позовні вимоги  підтримав, в обґрунтування позову зазначив, що його  контрагент  перебував на обліку як платник податку та не  був виключений з ЄДРПОУ на момент  фактичного здійснення господарських операцій.  Позивач вважає, що в його діях  відсутні ознаки порушення, за яке  застосована відповідальність, крім того, спірним податковим повідомленням-рішенням  позивача необґрунтовано позбавлено права на податковий кредит,  в той час, як  відповідні суми податку на додану вартість  були сплачені  в ціні товарів (послуг), що підтверджується належним чином оформленими податковими  накладними.

Представник відповідача  в судовому засіданні проти позову заперечив повністю та просив суд відмовити у його задоволенні В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що   державну реєстрацію  контрагента позивача скасовано за рішенням  суду, анульовано його свідоцтво платників ПДВ, тому в розумінні  п.п. 7.2.4  п. 7.2 ст. 7 закону України «Про податок на додану вартість»він не мав права виписувати податкові накладні, що  позбавляє позивача  підстав для  віднесення сум ПДВ  до свого податкового кредиту. Також відповідач вважає, що обов'язковою умовою  відшкодування  ПДВ є фактична сплата сум податку до бюджету.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

За результатами проведеної перевірки на підставі  акту перевірки від 17.05.2007 №746/23-1-12/31826725 було прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.05.2007 №0000412340/0, згідно якого позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 8558484 грн., та штрафні (фінансові) санкції у сумі 4279242 грн.

Як вбачається з акту перевірки, перевіряючими було встановлено наступне: позивачем    були    укладені    угоди    з    ПП «Світанок»   від    01.04.2003 року    № б/н    та від 09.09.2004 року № б/н по постачанню будівельних матеріалів, промислового обладнання та послуг.

На підставі отриманих податкових накладних, виданих на виконання зазначених угод, позивачем віднесено до податкового кредиту ПДВ в сумі 8558484 гривень: за жовтень 2004 р. - 196652,65 гривень, листопад 2004 р. - 228267,84 гривень, грудень 2004 р. - 150293 гривень, січень 2005 р. - 86163,73 гривень, лютий 2005 р. - 59465,52 гривень, березень 2005 р. - 495956,72 гривень, квітень 2005 р. - 732112,71 гривень, травень 2005 р. - 623178,58 гривень, червень 2005 р. - 320080,48 гривень, липень 2005 р. - 375244,54 гривень, серпень 2005 р. - 1239066,86 гривень, вересень 2005 р. - 231425,2 гривень, жовтень 2005 р. - 211075,93 гривень, листопад 2005 р. - 401480,53 гривень, грудень 2005 р. - 123751,43 гривень, січень 2006 р. - 242709,48 гривень, лютий 2006 р. - 120294,35 гривень, березень 2006 р. - 65061,84 гривень, квітень 2006 р. - 510645,94 гривень, травень 2006 р. - 960876,27 гривень, червень 2006 р. - 87807,6 гривень, липень 2006 р. - 904665,61 гривень, серпень 2006 р. - 69380,99 гривень, вересень 2006 р. - 52188,63 гривень, жовтень 2006 р. - 20392,33 гривень, листопад 2006 р. - 25323,34 гривень, грудень 2006 р. - 35484,93 гривень.

З  метою з'ясування обґрунтованості податкового кредиту за період із 01.10.2004 року по 31.12.2006 року на виконання пп. 7.2.3. п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, в якої на обліку перебувало ПП «Світанок», в ході перевірки направлено запит на проведення зустрічної перевірки щодо проведених взаєморозрахунків з ПП «Янус».

ДПІ   у   Дніпровському   районі   м.   Києва,   листом   від   21.05.2007   №2885/7/23-109  повідомила, що ПП «Світанок»до податкового органу не звітує, розрахунки, декларації та інші документи, пов'язані із нарахуванням податків та їх сплатою, не надає. Останню податкову декларацію з податку на додану вартість подано за листопад 2000 року з нульовими показниками, останню декларацію з податку на прибуток подано за 9 місяців 2000 року з нульовими показниками. Рішенням господарського суду м. Києва від 11.06.2002 року №8/189 скасовано державну реєстрацію ПП «Світанок». ДПІ у Дніпровському районі м. Києва на підставі рішення господарського суду м. Києва від 11.06.2002р №8/189 та пп. г п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»складено акт №19-321/331 від 14.04.2005р. про анулювання індивідуального податкового номера 311145526030, Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №35585819, виданого 18.09.2000р. Дата анулювання Свідоцтва з 11.06.2002 року. Таким чином ПП «Світанок»на момент укладення та передбаченого терміну виконання договорів від 09.09.2004 року № б/н та від 01.04.2003 року № б/н не було зареєстровано як суб'єкт господарювання.

Таким чином, відповідач вважає, що виписані податкові накладні ПП «Світанок»за період із 01.10.2004 року по 31.12.2006 року не відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки відповідно до пункту 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 N 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.97 за N 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Але в пункті 5 цього Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача, враховуючи, що:

- у відповідності до п. 4 ст. 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

-  відповідно до ст. 33 Закону України «Про  державну реєстрацію  юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців» датою виключення  підприємства з державного реєстру є дата  запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, а не дата внесення запису про судове рішення щодо припинення юридичної особи, що відбувається відповідно до ч.ч. 8-10 ст.  36 зазначеного Закону. При цьому обмеження в період ліквідаційної процедури діяльності підприємства  встановлені ч. 2 ст. 35 Закону,  яка не  містить заборони ведення господарської діяльності.

-  виключення платника податку на додану вартість з Реєстру та анулювання свідоцтва  про реєстрацію платника податку відповідно до п. 25.2 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 1 березня 2000 року N 79  відбувається  в порядку, передбаченому  п.п. 25.2.2.  п. 25.2  ст. 25  зазначеного Наказу, а саме  в разі прийняття   рішення про анулювання  реєстрації платника податку  на додану вартість за ініціативою  податкового органу, воно оформляється актом  за встановленою формою з зазначенням підстави анулювання, після чого  такі акти підлягають реєстрації  у відповідному  журналі обліку.

На момент виписання спірних податкових накладних ПП «Світанок»в часі перебувало на податковому обліку, оскільки фактично  акт про анулювання його свідоцтва  був оформлений  в  2005 році.

Також відповідач зазначив, що слідчим відділом ДПІ у Обухівському районі проводиться досудове слідство у кримінальній справі №49-2192, в якій об'єднано в одне провадження кримінальну справу від 26.06.2007 року №49-2192 за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами ПП «Янус»за ч. 3 ст. 212 КК України та кримінальну справу №49-2192 за фактом придбання суб'єкта підприємницької діяльності ПП «Світанок», за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Відповідач зазначив, що в податкових накладних, отриманих підприємством ПП «Янус»за період із 01.10.2004 по 31.12.2006 року від ПП «Світанок»зазначено прізвище особи, яка склала податкові накладні - Росошик М.В., який в ході  провадження кримінальної справи  повідомив, що податкових накладних та документів, що стосуються діяльності даних підприємств не підписував. З посадовими особами ПП «Янус» ніколи не зустрічався і не спілкувався. Таким чином, на думку відповідача в господарських операціях з позивачем на стороні ПП «Світанок»діяли особи, які не мали законних повноважень на здійснення операцій та підписання документів податкової звітності, тому, включена позивачем до податкового кредиту сума ПДВ у розмірі 8558484 гривень не відповідає фактичним податковим зобов'язанням платника податку.

Суд не приймає посилання відповідача  на відсутність у ПП «Світанок»законних повноважень на здійснення операцій та підписання документів податкової звітності, оскільки відповідні обставини не мають статусу офіційно з'ясованих в т.ч.  на момент проведення податкової перевірки та  винесення спірного податкового повідомлення-рішення, зокрема, кримінальні справи не вирішені, винні особи у передбаченому чинним законодавством порядку не встановлені.

Відповідач стверджує, що платники податку несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України. При цьому визначальним в даному випадку є не наявність саме податкової накладної, а те, що податкова накладна має бути складена з дотриманням вимог діючого законодавства. Однак,  відповідне посилання не стосується спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки порушення  в заповненні податкових накладних можуть стосуватись не позивача, а його контрагента.

Крім того,  відповідач вважає, що обов'язковою умовою бюджетного відшкодування  по податку на додану вартість є сплата цих сум до бюджету.

Ненадходження податку на додану вартість до бюджету по операції купівлі-продажу товарів (робіт, послуг) при взаємовідносинах ПП «Янус»з ПП «Світанок»є наслідком того, що ПП «Світанок»(постачальник), який повинен був сплатити відповідну суму податку до Державного бюджету України, у відповідному податковому періоді таку суму в податковій декларації з податку на додану вартість в рядку «податкове зобов'язання»не відображав та, відповідно, податку до бюджету не сплачував.

Згідно книги обліку придбання товарів (робіт, послуг), реєстру виданих податкових накладних та декларацій з податку на додану вартість в порушення вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»за перевіряємий період ПП «Янус»до податкового кредиту зайво включило суми податку на додану вартість не сплачені до бюджету на суму 8558484 гривень. Відповідач вважає, що проведення грошових розрахунків ПП «Янус»з постачальником ПП «Світанок»(код ЄДРПОУ 31114556) за придбані в перевіряємому періоді товари (роботи, послуги) відсутні, при цьому  в ході перевірки встановлено, що в рахунок погашення заборгованості за поставлений товар (роботи, послуги) ПП «Янус»емітував прості векселі №3190928647, 3190928694, 3190928695, 3190928696, 3190928697, 3190928698, 3190928700, 3190928692, 3190928693, 3190928699, АА0292810 на загальну суму 51442000 грн. та передав їх ПП «Світанок».

Відповідно до вимог ст. 21 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу»вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця, сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).Згідно наданих до перевірки документів вищевказані векселі підприємству ПП «Янус»до сплати не пред'являлись.

Судом встановлено, що на день  проведення податкової перевірки та розгляду спору  відсутні судові  рішення про визнання договорів, укладених між ПП «Янус»та ПП «Світанок», недійсними, а згідно ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вимоги до правочину, встановлені ст.ст. 203,205, 207, 208, 211 Цивільного кодексу України, були в повному обсязі виконані ПП «Янус»та ПП «Світанок»при укладенні та виконанні договорів, податковий аспект яких став предметом даних позовних вимог.

Також ч.3 ст.4 Закону України «Про обіг векселів в Україні»передбачає, що у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Враховуючи встановлені  фактичні  обставини  господарської діяльності позивача у спірний період,  судом було досліджено  правомірність нарахування позивачем  спірних сум податкового кредиту та враховано, що:

- відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ визначається як документ, що містить  відомості  про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

 Підпунктом  7.2.3. п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податкова накладна є звітним податковим   документом  і одночасно розрахунковим документом.

 Пункт 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає датою виникнення права платника податку на податковий кредит,  дату здійснення першої з наступних подій:

а) дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Позивач  був  зареєстрований, як  платник податку на додану вартість. У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

 Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

  Оскільки, податковий кредит  було сформовано на підставі  податкових накладних, виписаних ПП «Світанок», він  складається із сум,  сплачених в ціні придбання товарів у відповідних контрагентів,  позивачем дотримано  передбачених Законом України «Про податок на додану вартість» вимог і  заявлені  суми податкового кредиту є обґрунтованими і правомірними.

Підпункт 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»дає повний і вичерпний перелік всіх обов'язкових реквізитів, які повинна містити в собі податкова накладна.

Пунктом 7.2.6. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податкова  накладна видається платником податку, який поставляє  товари  (послуги),  на  вимогу  їх  отримувача,  та   є підставою для нарахування податкового кредиту.  Як виняток з цього правила,  підставою  для  нарахування  податкового   кредиту   при поставці  товарів  (послуг)  за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем,  банківськими або персональними чеками  у  межах граничної  суми,  встановленої  Національним  банком  України  для готівкових розрахунків,  є належним чином оформлений товарний чек, інший   платіжний   чи   розрахунковий  документ,  що  підтверджує прийняття платежу  постачальником  від  отримувача  таких  товарів (послуг),  з  визначенням  загальної  суми  такого  платежу,  суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів  (послуг)  надати податкову  накладну  або  при  порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право  додати  до  податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника,  яка є підставою для включення сум цього податку до складу  податкового  кредиту.  До  заяви  додаються копії товарних чеків або інших  розрахункових  документів,  що  засвідчують  факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої    скарги    є   підставою   для   проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності  та  повноти  нарахування  ним  зобов'язань  з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

З огляду на  вищезазначені норми законодавства   при порушеннях  в заповненні  податкової накладної, що стались  без вини платника податків, підставою для включення сум  до податкового кредиту є дані  про цивільно-правові операції, встановлені податковим органом  під час перевірки.

Оскільки, на момент виписання спірних податкових накладних  позивач не знав і не міг знати про   порушення у їх виписанні (відсутність у контрагента  права на виписання податкових накладних, що не було відомо навіть податковим органам  у спірний період),  тому  звернутись  зі скаргою не мав об'єктивної можливості.  Враховуючи, що порушення у виписанні  податкових накладних  були виявлені   під час перевірки, податковою не  встановлено обставин, що спростовують достовірність  та  повноту  нарахування  позивачем  зобов'язань  з цього податку за цивільно-правовими операціями, і, як встановлено судом,  факт здійснення  відповідних господарських операцій  не спростовано.

Оскільки,  судом встановлено факт здійснення господарських операцій за якими позивачем були сплачені суми ПДВ в ціні придбання товарів,  скасування державної реєстрації  контрагента не спростовує встановлені судом обставини, які  дають позивачу право на податковий кредит.

Крім того,  необхідно враховувати, що  визначені в Акті перевірки   порушення позивачем пп.7.2.4 п.7.2 Закону України «Про податок на додану вартість»  необґрунтовані, оскільки за спірними господарськими операціями можуть визначатись  лише до  його контрагента  ПП «Світанок».

Прийняттям спірних податкових повідомлень-рішень податковим органом фактично покладено на позивача вину за невиконання його контрагентом зобов'язань, визначених податковим законодавством. Однак жоден нормативний акт, на який посилається відповідач не містить вказівок на таку залежність. Оскільки, згідно вимог чинного законодавства, обов'язок контролювати звітність контрагента на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, крім того, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту  відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Згідно з пунктом 8 статті 19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання зобов'язані самостійно здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Конституції України, норми Конституції України є нормами прямої дії.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно ч. 2 ст. 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

 Таким чином, у разі порушення контрагентами платника податку вимог податкового законодавства, податковий орган має право у межах своєї компетенції та у відповідності до вимог чинного законодавства видавати акти державного органу на усунення таких порушень, які є обов'язковими до виконання. Відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні»вчинення зазначених дій є не тільки правом, а й прямим обов'язком податкових органів.

За таких обставин висновки відповідача про те, що позивачем порушені вимоги пп.7.2.4 п.7.2, п.п. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», (а саме завищено податковий кредит з ПДВ) є помилковими, а тому до позивача не може бути застосована передбачена п.п.17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відповідальність за порушення податкового законодавства.

Інших заперечень проти позову, ніж ті, що наведені в Акті перевірки та у запереченнях на позовну заяву, відповідач суду не навів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України  в адміністративних справах  про протиправність  рішень, дій чи бездіяльності  суб'єкта владних повноважень  обов'язок щодо доказування  правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності  покладається на відповідача,  якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки, відповідачем не доведено правомірність  висновків Акту перевірки,  відповідальність застосована до позивача необгрунтовано і податкове повідомлення-рішення  від 25.05.2007 №0000412340/0 на суму 12837726  грн. є протиправним  і підлягає скасуванню.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов  висновку, що позовні вимоги позивачем обґрунтовані та доведені, відповідачем не спростовані, тому   підлягають задоволенню  шляхом скасування податкового повідомлення-рішення   від 25.05.2007 №0000412340/0.

Відповідно до  94 КАС України    відшкодування  витрат по сплаті судового збору  підлягає з державного бюджету України на користь позивача  в сумі 3,40  грн.

Керуючись ст.ст. 71,  94, 105, 158-163  КАС України, господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.    Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції від 25.05.2007 №0000412340/0.

3.     Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Янус»(08000, Київська обл., м. Васильків,  вул. Ю. Комунарів, 4А, код  31826725) 3,40 (три) грн. судових витрат.

 Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня її проголошення, якщо заява про апеляційне оскарження постанови не буде подана. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана, в двадцятиденний строк після надання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Головуючий  суддя                                                                       Кошик А. Ю.

Судді                                                                                                Маляренко А.В.

                                                                                                         Подоляк Ю.В.