Постанова

від 11.10.2023 по справі 420/5309/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/5309/23

Перша інстанція: суддя Бжассо Н.В.,

повний текст судового рішення

складено 06.07.2023, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача судді Косцової І.П.,

суддів Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.

за участі секретаря Вовненко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «Вайтерра Україна» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

Підприємство з іноземними інвестиціями «Вайтерра Україна» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 23.12.2022 року № 29234000702, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2022 року, задекларовану на рахунок платника у банку, у розмірі 3 961 400 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване рішення відповідача ґрунтується на Акті перевірки, у якому вказується, що господарські операції між ПІІ «Вайтерра Україна» та контрагентом ТОВ «ВОЛИЦЯ-АГРО» не відбулися, первинні документи, надані до перевірки, не відповідають фактичному руху активів, оскільки відсутня можливість придбання чи виробництва (вирощування) ідентифікованої сільськогосподарської продукції по ланцюгу постачання.

Позивач вважає, що з боку відповідача не були належно досліджені а ні самі господарські операції, а ні ресурси контрагентів ТОВ «ВОЛИЦЯ-АГРО».

Окрім цього позивач звертає увагу, що відповідачем не досліджувались обставини щодо придбання та зберігання зерна, перевалки в порту та експортна діяльність ПІІ «Вайтерра Україна», які підтверджують дійсний рух товару, грошових коштів, зміни станів зобов`язань ПІІ «Вайтерра Україна» як покупця, поклажодавця та постачальника.

Більш того, при перевірці відповідач не аналізував питання щодо користування земельними ділянками постачальниками ТОВ «ВОЛИЦЯ-АГРО» по ланцюгу постачання, не проаналізував звіти про посівні площі ТОВ «АГРІЯ», ТОВ «ЗЕМЛІ КИЇВЩИНИ» та Білоцерківської дослідно-селекційної станції інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України. Водночас, звіти вказаних товаровиробників підтверджують їх спроможність виростити товар у необхідних обсягах.

Також позивач вважає, що можливе недотримання податкової дисципліни контрагентами по ланцюгу постачання не повинно позбавляти його права на податковий кредит, за умови дотримання принципу «належної обачності». Позивачем розроблено та застосовується регламент про порядок закупівлі зернових культур, який передбачає перевірку контрагентів з відкритих джерел, в тому числі і ТОВ «ВОЛИЦЯ-АГРО».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 червня 2023 року позов задоволено.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, в той час як позивач надав всі докази на підтвердження придбання, зберігання, перевезення товару та його подальшу реалізації.

Також суд зазначив, що податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах та на яку посилався відповідач носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. В той же час податковий орган не довів безумовними та однозначно розтлумаченими доказами нереальність виконання господарських операцій.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на невірне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків просить скасувати його та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування наведених в апеляційній скарзі доводів апелянт зазначив, що в охопленому перевіркою звітному періоді позивач оформив взаємовідносини із ризиковим контрагентом, що вплинуло на визначення у Декларації від`ємного значення з ПДВ, у тому числі, заявленого до бюджетного відшкодування.

Проведеним аналізом встановлено, що для реалізації поставленого на адресу позивача товару відсутня необхідна кількість земельних ділянок, трудових ресурсів та супутніх послуг у контрагентів ТОВ «ВОЛИЦЯ-АГРО». Таким чином, перевіркою встановлено постачання товару, джерело походження якого не встановлено по ланцюгу постачання

ПІІ «Вайтерра Україна» подало відзив на апеляційну скаргу, у якому просило залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Фактичні обставини справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у період з 27.09.2022 по 14.11.2022 року на підставі пп.19-1.1.6 п.19-1.1 ст.19-1, пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.8 п.78.1 ст.78, ст.79, пп.69.2 п.69 під.10 р. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Підприємства з іноземними інвестиціями «Вайтерра Україна» з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації з податку на додану вартість за квітень 2022 року, від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої було складено акт від 16.11.2022 року №319/34-00-07-02/23393195 ( т.3 а.с.142-174).

Згідно з висновками акту перевірки, встановлено порушення пп. «а» п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПКУ, що призвело до завищення суми ПДВ, яка зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 3 961 400 грн. за квітень 2022 року.

На підставі висновків акту перевірки Південним МУ ДПС по роботі з ВПП прийнято податкове повідомлення-рішення №29234000702 від 23.12.2022 року, яким ПП «Вайтерра Україна» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 3 961 400 грн. за квітень 2022 року (т.3 а.с.177).

09.01.2023 року позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення до Державної податкової служби України ( т.4 а.с.96-104).

02.03.2023 року позивач отримав рішення Державної податкової служби України від 27.02.2023 року про результати розгляду скарги, яким в задоволенні скарги відмовлено (т. 3 а.с106-110).

Не погоджуючись з правомірністю винесеного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляційної скарги і висновків суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України (далі ПК України, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до вимог п.198.2 ст.198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

За приписами п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пп.201.1, 201.10 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Пунктами 200.1, 200.2, 200.4, 200.7, 200.8 статті 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису відповідно до закону.

В свою чергу, відповідно до п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Згідно із п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

За змістом наведених норм слідує, що право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту, формування від`ємного значення та обов`язок формування податкових зобов`язань обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання та реалізація цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пунктом 201.11 статті 201 ПК України) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

При цьому законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За приписами статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку, при цьому визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, перевіркою підтверджено ризиковість взаємовідносин ТОВ «ВОЛИЦЯ-АГРО».

Суд першої інстанції ретельно дослідив наявні в матеріалах справи первинні документи щодо господарських операцій позивача з вказаними контрагентом та встановив, що 8.12.2021 року між ТОВ «ВОЛИЦЯ-АГРО» (продавець) та ПП «Вайтерра Україна» (покупець) укладено договір поставки №CF-00247, згідно з п.1 якого продавець зобов`язується поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити товар, що визначений у Специфікації, яка є невід?ємною частиною цього Договору (т.2 а.с.1-7).

На підтвердження реальності господарських операцій позивач надав: специфікацію №СР - 03130 від 08.12.2021 року, видаткову накладну, договір складського зберігання зерна №29/2021 від 08.12.2021 року з додатковими угодами та додатками, акт виконання робіт (надання послуг) №79 від 31.12.2021 року, трьохсторонній акт приймання-передачі зерна №8 від 10.12.2021 р., складську квитанцію №187 (ББ № 817178) від 10.12.2021 року, витяг з Реєстру складських документів на зерно, рахунок на оплату, платіжне доручення, картку аналізу зерна, податкові накладні (т.2 а.с.8-38).

Дослідивши надані позивачем документи, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що вони містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних господарських операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт поставки товарів. Видані контрагентами позивачу податкові накладні не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Між тим, під час перевірки посадові особи відповідача здійснювали аналіз вказаних первинних документів, однак висновки акту перевірки не містять жодних зауважень щодо їх оформлення, повноти чи змісту.

При цьому контролюючий орган поставив під сумнів реальність здійснення господарських операцій з огляду на відсутність у ТОВ «ВОЛИЦЯ-АГРО» посівних площ, які б забезпечили необхідну кількість товару (кукурудзи урожаю 2021 року).

Водночас судом першої інстанції вірно встановлено, що поставка товарів відбувалася шляхом передачі у власність ПІІ «Вайтерра Україна» товару, що вже перебував на зберіганні професійного зернового складу та був придбаний ТОВ «ВОЛИЦЯ-АГРО» у ТОВ «АГРІЯ», ТОВ «ЗЕМЛІ КИЇВЩИНИ» та Білоцерківської дослідно-селекційної станції інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України.

Апелянт вказує, що ТОВ «АГРІЯ», ТОВ «ЗЕМЛІ КИЇВЩИНИ» та Білоцерківської дослідно-селекційної станції інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України не є виробниками реалізованої на адресу позивача сільськогосподарської продукції або ж не мали змоги її виростити з урахуванням площ посівів та врожайності.

Зазначені обставини, на думку податкового органу, свідчать про нереальність здійснення господарських операцій за перевірений період між позивачем та ТОВ «ВОЛИЦЯ-АГРО».

Однак матеріали справи містять звіти про площі посівів господарських культур та звіти про площі та валові збори сільськогосподарських культур, які спростовують висновки контролюючого органу, оскільки достеменно підтверджують можливість виростити необхідну кількість товару (кукурудзи) у 2021 році (т.3 а.с.57-88, т4 222-227).

Крім того, в контексті зазначеного колегія суддів зауважує, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень. При цьому у таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що платником податків неправомірно відображено у податковому обліку витрати, або документи, на підставі яких платник податків сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Як вже зазначалось, надані позивачем первинні документи були проаналізовані інспекторами під час проведення перевірки та у висновку акту не міститься жодних відомостей щодо виявлених зауважень до них.

Крім цього, судом досліджено подальший рух товару, придбаного позивачем у ТОВ «ВОЛИЦЯ-АГРО».

Так, на підтвердження транспортування кукурудзи залізницею позивачем надано договір № ОПЕР-01 з транспортного експедирування вантажів із використанням власних вантажних вагонів від 05.08.2021 року, який укладено між Позивачем та ТОВ «АМАДЕУС МАРИН» та договір №ОПЕР-02 транспортного експедирування вантажів із використанням власних вантажних вагонів від 30.11.2021 року, який укладено між Позивачем та ТОВ «ГРЕЙНСВАРД», та додатки до них, залізничні накладні, які підтверджують надання послуг з перевезення залізничним транспортом, акти наданих послуг, рахунки на оплату послуг за вказаними договорами, та додатки до них, залізничні накладні, які підтверджують надання послуг з перевезення залізничним транспортом, акти наданих послуг, рахунки на оплату послуг за вказаними договорами. (т.2 а.с.41-96).

На підтвердження використання у господарській діяльності зерна, придбаного у ТОВ «ВОЛИЦЯ-АГРО» шляхом його експортування позивач надав форвардні контракти з Компанією «Viterra B.V.» у розрізі морських суден, на які товар навантажувався для експорту, договір №TRS-01/21 на надання послуг з перевалки, накопичення та експедирування вантажів зернових, зернобобових, і олійних культур від 01.07.2021 р., укладений з зерновим терміналом ТОВ «ІЗТ», актами наданих послуг до цього договору, договори на надання митно-брокерських послуг №001/22 від 14.07.2021 р. та №001/23 від 01.07.2022 р., що додаються разом з рахунками та актами здачі прийняття робіт (надання послуг), доручення на навантаження судна, фітосанітарні сертифікати (які підтверджують, що с/г продукція вільна від шкідливих організмів та відповідає діючим фітосанітарним нормам країн-імпортерів.), сертифікати походження товару (certificate of origin) (свідчать про країну походження товару), сертифікати фумігації , акти обліку часу стоянки (Standard Statement of Facts), яким фіксується весь процес навантаження на судно, коносаменти (Bill of Lading) (документ, що посвідчує прийняття на судно відповідних партій зернових), ваговий та якісний сертифікат, видані компанією сюрвеєром, сертифікати відсутності радіологічного забруднення (Non Radiation Certificate) (підтверджує відповідність експортованого товару нормам, встановленими органами Європейської Економічної Спільноти щодо рівню радіологічного забруднення вантажу), електронні вантажно-митні декларації. (т.2 а.с.97-т.3 а.с.56).

Таким чином позивачем підтверджено належними та допустимими доказами правомірність формування податкового кредиту за квітень 2022 року.

Враховуючи ту обставину, що у ході розгляду справи судом першої інстанції було надано належну оцінку доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 73-78, 90 КАС України та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги ТОВ «Вайтерра Україна» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 317, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 червня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 16.10.2023 року.

Суддя-доповідач І.П. КосцоваСудді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко