Постанова

від 17.10.2023 по справі 400/7857/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/7857/23

Категорія: 112030000

Головуючий в 1 інстанції: Величко А. В.

Час і місце ухвалення: м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Лук`янчук О.В.

суддів Бітова А. І.

Ступакової І. Г.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, в якому просить суд про:

- визнання протиправною бездіяльності Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком;

- зобов`язання Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі 8179 (вісім тисяч сто сімдесят дев`ять) гривень;

- стягнення з Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради на користь ОСОБА_2 2000000 (два мільйони) гривень моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що має статус учасника бойових дій. Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання разової грошової допомоги, яка виплачується щорічно до 05 травня. Ця допомога виплачена у 2022 році в розмірі 1491,00 грн, що відповідає розміру, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 року №540. Враховуючи положення статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", розмір разової грошової допомоги учасникам бойових дій до 5 травня у 2022 році становить 9670,00 грн. Виплата відповідачем допомоги у розмірі 1491,00 грн суперечить чинним положенням частини п`ятої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". На думку позивачки, відповідачем порушено її право на отримання разової грошової допомоги до 05 травня у розмірі, передбаченому Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", що і стало підставою для звернення до суду.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року позов ОСОБА_2 до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Зобов`язано Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі 8179 (вісім тисяч сто сімдесят дев`ять) гривень.

У решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, а тому просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та постановити нове рішення, яким стягнути з відповідача моральну шкоду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянтом зазначено, що доказами спричинення моральних страждань є записи в медичній книжці. А порушення прав позивачки підтверджується рішенням суду, а тому на її домку вона має право на відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі два мільйони гривень.

Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю суд апеляційної інстанції, відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 , є ветераном війни - учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 10.06.2021 року та отримує щорічну разову грошову допомогу ветеранам війни до 5 травня від Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради.

Департаментом праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради при виплаті щорічної разової грошової допомоги в 2022 році сплачений розмір щорічної разової грошової допомоги як ветерану війни - учаснику бойових дій при виконанні обов`язків військової служби до 5 травня з обмеженням фіксованою сумою 1491,00 грн.

Не погодившись з нарахуванням та виплатою їй щорічної разової грошової допомоги у меншому розмірі, ніж передбачено частиною п`ятою статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", позивачка звернулася до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що з 27.02.2020 року у позивачки виникло право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998р. №367-ХІV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для осіб - учасникам бойових у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

При цьому вказав, що оскільки позивачкою не наведено обґрунтованого розрахунку суми моральної шкоди, не надано належних та допустимих доказів на її підтвердження, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Вивчивши матеріали справи, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до положень статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 Цивільного кодексу України).

За приписами пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Разом з тим, позивач повинен довести факт заподіяння йому моральної шкоди.

Колегія суддів, вважає за необхідне звернути увагу на те, що першочерговим завданням судочинства є захист порушених прав та свобод людини, які визнаються найвищою цінністю. З цією метою сторонам забезпечується рівність та свобода у наданні суду доказів, що підтверджують заявлені ними вимоги.

Обов`язок доказування в адміністративному процесі, в тому числі, встановлений статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, у випадку, що розглядається, можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо.

У випадку заявлення вимог про відшкодування моральної шкоди саме позивач має зазначити та довести, в чому саме полягає моральна шкода, характер завданої шкоди, її прояви. Саме позивач має у своєму розпорядження необхідні докази завдання такої шкоди та обґрунтування розміру шкоди.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 12 листопада 2019 року в справі № 818/1430/17, в постанові від 14 травня 2020 року в справі №822/231/16.

Колегія суддів звертає увагу, що сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки завдана моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами.

Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.

Зазначаючи про моральні страждання та надаючи виписку з історії хвороби, позивач не обґрунтував належним чином взаємозв`язок цих фактів із тим, що відповідач має безпосередній сплив на такі обставини.

Суд вважає, що позивач не довів, що саме внаслідок протиправних дій відповідача йому була завдана моральна шкода, що спричинила шкоду здоров`ю.

Крім того, суд враховує, що позивач є ветераном війни (учасником бойових дій), що свідчить про достатньо високий рівень її психоемоційної рівноваги та впевненості в собі, а відтак суд вважає, що позивач не довів, що дії відповідача призвели до сильного погіршення самочуття, емоційного хвилювання, що досягнуло такого рівня страждання або приниження, які заподіяли позивачу моральну шкоду у розмірі два мільйони гривень.

Отже, позивачем до суду не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження понесення моральної шкоди, що виходячи зі змісту наведених правових приписів, зумовлює відсутність підстав для стягнення останньої з відповідача.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Крім того, що у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього.

Зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 311, ст.315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 17 жовтня 2023 року .

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А. І. Бітов

Суддя: І. Г. Ступакова