Постанова

від 17.10.2023 по справі 540/8839/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 540/8839/21

Категорія:113070200Головуючий в 1 інстанції: Свида Л.І.

Місце ухвалення: м. Одеса

Дата складання повного тексту: 07.07.2023 р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Бітова А.І.

суддів Лук`янчук О.В.

Ступакової І.Г.

у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Генічеське автотранспортне підприємство №1" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2023 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Генічеське автотранспортне підприємство №1" до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2021 року товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Генічеське автотранспортне підприємство №1" звернулося до суду з позовом до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Державної служби України з безпеки на транспорті про:

-визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 07 грудня 2021 року №301539;

-стягнення з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ТОВ "Генічеське автотранспортне підприємство №1" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 270 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

Згідно Розпорядження Голови Верховного Суду від 18 березня 2022 року №11/0/9-22 "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Донецької, Харківської та Херсонської областей)" територіальна підсудність справ Херсонського окружного адміністративного суду визначена за Одеським окружним адміністративним судом.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду цю справу було прийнято до провадження, визначено її розглядати без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України та надано відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, позивачу - відповіді на відзив.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що оскаржувана постанова відповідача прийнята з порушенням норм законодавства без врахування фактичних обставин по справі щодо наявності порушення, оскільки під розписку уповноважена особа про розгляд справи не повідомлялася, рекомендований лист з повідомленням про розгляд справи на адресу позивача не направлявся, внаслідок чого він був позбавлений права на надання заперечень на акт перевірки. Позивач вказує, що за маршрутом №3 "Телевежа" - "Ринок" - "Телевежа" наявна схема маршруту та розклад руху, які знаходяться в паспорті маршруту, крім того схема маршруту та розклад руху безпосередньо розміщені в салоні автобусу Богдан А 069.21, реєстраційний номер НОМЕР_1 , а перевіряючим посадовим особам для того щоб пересвідчитись в цьому потрібно було оглянути або паспорт маршруту, або салон автобусу.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що положеннями спеціального закону покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія пред`явлення для перевірки відповідних документів, проте долучені до матеріалів адміністративного позову документи не свідчать про пред`явлення всіх визначених вище документів на момент складання акта про проведення перевірки, а відсутність необхідних документів (в даному випадку - схема маршруту, розкладу руху), визначених положеннями Закону України "Про автомобільний транспорт" на момент проведення рейдової перевірки, знайшло своє відображення в акті від 18 жовтня 2021 року №311513. Відповідач вважає, що доводи позивача про наявність зазначених документів у водія під час проведення перевірки є необґрунтованими, а твердження, що посадовими особами в жодний спосіб у дорожньому листі не вказувались передбачені п.21 Постанови Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 "Про затвердження Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі)" (далі Порядок №1567) вимоги щодо фіксування проведення рейдової перевірки, пояснюються тим, що водієм ОСОБА_1 інспекторові під час перевірки не було надано дорожнього листа.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2023 року у задоволенні позовної заяви ТОВ "Генічеське автотранспортне підприємство №1" до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 07 грудня 2021 року №301539 відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ "Генічеське автотранспортне підприємство №1" ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також у зв`язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги:

-згідно із п.26 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. Але, суб`єктом владних повноважень дані вимоги нормативно-правового акту проігноровано і не дотримано. Під розписку уповноважена особа позивача про розгляд справи не повідомлялася, рекомендований лист з повідомленням про розгляд справи на адресу позивача не направлявся, внаслідок чого позивач був позбавлений права на надання заперечень на акт перевірки;

-про відсутність факту проведення перевірки свідчить також, той факт що відповідно до п.21 Порядку №1567 про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис. Але, як свідчить дорожній лист, який додається до даної позовної заяви посадовими особами відповідача в жодний спосіб у дорожньому листі не вказувались передбачені п.21 Порядку №1567. В акті перевірки посадовими особами зазначено, що водій автотранспортного засобу відмовився від підпису, але жодними доказами ця обставина не підтверджена. Згідно з п.16 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки можливе використання аудіо- та відеотехніки для запису процесу перевірки, в акті перевірки відсутні посилання на аудіо- та відеофіксацію проведення перевірки;

-паспорт автобусного маршруту регулярних перевезень №3 міського, який працює у режимі маршрутного таксі від 12 липня 2016 року затверджено заступником міського голови Генічеської міської ради та погоджено заступником начальника відділу Генічеського ВП ГУНП в Херсонській області прошито та пронумеровано у кількості 15 аркушів. Паспорт складено з метою виконання договору на перевезення пасажирів автомобільним транспортом №16/10 від 22 серпня 2016 року укладеного між виконавчим комітетом Генічеської міської ради та позивачем. За весь період дії даного договору порушень вимог чинного законодавства ні замовником ні контролюючими органами не встановлено. Внаслідок чого дію договору продовжено на новий термін. Дію паспорту продовжено згідно з додатковою угодою №2 до договору №16/10 від 22 серпня 2016 року до 21 серпня 2024 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ТОВ "Генічеське автотранспортне підприємство №1", перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження:

18 жовтня 2021 року посадовими особами Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки за адресою: Херсонська область, м. Генічеськ, проспект Миру, 109-А, під час проведення рейдової перевірки на підставі направлення на перевірку №012528 від 18.10.2021 року проведено перевірку транспортного засобу БОГДАН А-069.21, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , що належить ТОВ "Генічеське автотранспортне підприємство №1", за результатами якої складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №311513, яким встановлено порушення абз.3 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", зокрема перевезення пасажирів за відсутності на момент проведення перевірки документів, передбачених ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме на момент перевірки у водія відсутні схема маршруту, розклад руху під час надання послуг з регулярних пасажирських перевезень.

На підставі Акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом №311513 від 18 жовтня 2021 року Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №301539 від 07 грудня 2021 року, якою до ТОВ "Генічеське автотранспортне підприємство №1" застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000 грн.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що з акту перевірки вбачається, що водій під час перевірки не надав вказаних документів, жодних пояснень з цього приводу також не надав, з актом перевірки був ознайомлений однак від його підпису відмовився.

Суд першої інстанції зазначав, що надані позивачем під час розгляду справи документи жодним чином не спростовують та не змінюють встановлених на місці події фактичних обставин, які зафіксовані в акті проведення перевірки, та не створюють для цього акту наслідків юридично дефектного документу та не нівелюють зафіксованих в акті обставин та порушень.

Таким чином, вказана позивачем інформація та надані документи жодним чином не підтверджують наявність у водія схеми маршруту та розкладу руху на момент проведення посадовими особами відповідача перевірки.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач надавав послуги з перевезення пасажирів за відсутності на момент проведення перевірки документів, які передбачені для автомобільного перевізника ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а тому допустив порушення законодавства про автомобільний транспорт і до нього правомірно на підставі абз.3 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" застосована санкція у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Колегія суддів не погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає від 05 квітня 2001 року № 2344-III, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2344-III).

Відповідно ч.12 ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Приписами ч.14 ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно ч.ч.17-19 ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.

Відповідно п.14 Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Пунтком 15 Порядку №1567 встановлено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених ст.ст. 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог ст.ст. 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення визначені у ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" , згідно абз.3 ч.2 якої, документи для регулярних пасажирських перевезень: для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

Статтею 49 Закону України "Про автомобільний транспорт" вказано, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Згідно абз.3 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.ст. 39 і 48 цього Закону, передбачено штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно п.п.21, 22 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.

Згідно п.п.26, 27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що непред`явлення водієм під час проведення перевірки, зазначених у ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком застосування санкцій, визначених ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

При цьому, Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу саме до автомобільних перевізників.

Як вбачається з матеріалів справи до позивача, як до перевізника, застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000 грн за незабезпечення водія схемою маршруту та розкладу руху під час здійснення регулярних пасажирських перевезень, що передбачено абз.3 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Отже, спірним у цій справі питанням є необхідність встановлення факту вчинення порушення під час перевірки.

Положеннями ч.2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Так, в акті перевірки від 22 грудня 2021 року №311513 відсутній підпис водія транспортного засобу та у графі "пояснення водія про причини порушень" відповідачем зазначено, що водій з актом ознайомлений, від підпису та пояснення відмовився.

Інших доказів допущення порушення, встановленого суб`єктом владних повноважень, останнім не надано.

Разом з цим, позивач заперечує вчинення такого порушення, вказуючи про те, що всі належні документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, зокрема, схема маршруту та розклад руху, що передбачені у ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", були наявні у водія, а також були розміщені у салоні автобусу.

За приписами ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право, зокрема, використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі.

Наведене свідчить, що одним із доказів вчинення порушень під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) є, зокрема, відеозапис процесу перевірки.

Колегія суддів вказує, що в матеріалах справи такий відеозапис відсутній.

Варто зазначити, що один із принципів адміністративного судочинства, що закріплений у п.4 ч.3 ст. 2 КАС України, є офіційне з`ясування всіх обставин справи, який полягає в тому, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, в тому числі стосовно виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що передбачено ч.4 ст. 9 КАС України.

Така активна роль адміністративного суду і сприяє захисту порушених прав та свобод незахищених осіб з боку суб`єкта владних повноважень. На відміну від інших в адміністративному судочинстві тягар доказування покладається на суб`єкта владних повноважень, а не на позивача. При цьому суб`єкт владних повноважень може посилатися лише на докази, які були покладені в основу оскаржуваної постанови, за винятком випадків, коли він доведе, що вони не були отримані ним до його прийняття з незалежних від нього причин.

З огляду на приписи ч.2 ст. 77 КАС України колегія суддів доходить висновку про відсутність належних, достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження того, що під час проведення рейдової перевірки 22 грудня 2021 року допущено перевезення пасажирів за відсутності документів, визначених ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 29 березня 2023 року у справі №620/19132/21.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість позовної заяви ТОВ "Генічеське автотранспортне підприємство №1".

Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів, керуючись п.п.3, 4 ч.1 ст. 317 КАС України вважає необхідним, скасовуючи рішення суду першої інстанції, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "Генічеське автотранспортне підприємство №1".

Щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

З урахуванням наведених норм діючого законодавства колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акти наданих послуг, звіти та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження, тощо). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Тобто, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Колегія суддів звертає увагу, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі №816/2096/17 та у постанові від 16 травня 2019 року у справі №823/2638/18.

Колегія суддів вказує на те, що матеріали справи не містять детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги відповідно до ч.4 ст. 134 КАС України, а тому відсутні підстави для їх стягнення з відповідача.

Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Колегія суддів вирішує питання щодо розподілу судових витрат відповідно ст.ст. 139-143 КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Генічеське автотранспортне підприємство №1" було сплачено судовий збір за подачу адміністративного позову у розмірі 2 270 грн., що підтверджується платіжним дорученням №520 від 22 грудня 2021 року.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.2 ч.1 ст. 315, п.п.3, 4 ч.1 ст. 317, ст.ст. 321, 322, 325, п.2 ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Генічеське автотранспортне підприємство №1" задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2023 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Генічеське автотранспортне підприємство №1" задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 07 грудня 2021 року №301539 про застосування адміністративно-господарського штрафу до товариства з обмеженою відповідальністю "Генічеське автотранспортне підприємство №1".

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (ЄДРПОУ 39816845, 03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Генічеське автотранспортне підприємство №1" (РНОКПП 39722471, 75500, Херсонська обл., м. Генічеськ, вул. Центральна (Леніна), 87-А) судовий збір в сумі 2 270 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 17 жовтня 2023 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.