Рішення

від 07.11.2007 по справі 4/321-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/321-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

07.11.2007                                                                         Справа №  4/321-07

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Ємленінової З.І. при секретарі Сокуренко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом    приватної фірми "Апія" м. Харків

до спільного українсько-естонського підприємства "Хетал ЛТД" м. Херсон    

про   стягнення   34.022грн.02коп.

за участю   представників сторін:

від  позивача   - не з'явився

від  відповідача  -  не з'явився  

Відповідно до розпорядження голови господарського суду № 245 від 14.09.2007 року справу передано на розгляд  судді Ємленіновій З.І.

                                        в с т а н о в и в:

Позивач звернувся з  позовом про  стягнення з  відповідача 7080грн.00коп. заборгованості  за отриманий товар відповідно до договору поставки №76/06 від 03.04.2006року. Крім  цього  він  просить  стягнути  25.623грн.70коп. процентів, 1121грн.16коп. пені та 197грн.85коп.  -3% річних.

Представник позивача в засідання суду не  прибув, надіславши клопотання про  розгляд  справи  за його відсутності. Позовні вимоги підтримує частково, посилаючись на перерахування відповідачем  23.08.2007року основного  боргу в сумі 2000грн.00коп.

Відповідач  своїм правом на судовий захист також не скористався,  в засідання суду вдруге  не  з'явився, відзив на позов і витребувані судом документи не надав, незважаючи на те,  що  був повідомлений про  час розгляду справи  за адресою м.Херсон, вул. Декабристів №19 к.1, яка  відповідно до  довідки  відділу державної  реєстрації  виконавчого  комітету Херсонської  міської  ради  від 02.10.2007року №01-1041 відповідає його  юридичній адресі.

          За таких  підстав, оскільки  клопотання про  відкладення розгляду справи від  відповідача не  надходило, справа відповідно до  статті 75 ГПК України розглядається без  участі представника відповідача, за наявними  в справі доказами, яких достатньо  для  вирішення спору по  суті, оскільки  подальше відкладення розгляду справи призведе до  порушення строку вирішення спору.

Дослідивши матеріали  справи, суд  дійшов до  висновку про  те, що позовні вимоги підлягають  частковому задоволенню  з  урахуванням  наступних  підстав.

Між  сторонами 03.04.2006року  укладено  договір поставки №76/06 згідно з яким позивач прийняв на себе обов'язки  передати, а відповідач - прийняти  і сплатити  товар в кількості, асортименті  і за цінами, зазначеними  в накладних.

Відповідно до пункту 3.2 договору поставки  відповідач зобов'язаний здійснити  оплату вартості товару  по  мірі його реалізації третім  особам, кожні 7 днів.

Матеріалами  справи  та наданим до справи  поясненням позивача  підтверджується, що  відповідач по  товарно-транспортній накладній  № г40.05.04.2006/513 від 05.04.2006року  отримав у позивача   розчин  Нолтрекс  на загальну суму 14750грн.00коп. Факт  отримання товару підтверджується підписом керівника  відповідача на зазначеній товарно-транспортній накладній, який завірений печаткою  підприємства.

В наступному відповідач повернув частину отриманого  товару  на суму 7670грн.00коп. по    накладній  №47 від 05.07.2006року. Його  борг  становив 7.080грн.00коп.

Відповідно до вимог пп. 1, 7 ст. 193 Господарського Кодексу України, ст.526 ЦК України  зобов'язання сторонами повинні виконуватися  належним чином відповідно до вимог договору, Господарського  та  Цивільного Кодексів України, інших актів  цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 712 ЦК України встановлено, що  до  договору поставки  застосовуються загальні положення  про  купівлю-продаж? якщо інше не  встановлено  договором, законом, або  не  випливає  із  характеру відносин  сторін.

Згідно з  вимогами  ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний  оплатити товар  після його  прийняття або  прийняття товаро-розпорядчих  документів  на нього, якщо  договором або актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший  строк оплати товару.                    

 Відповідач  не   виконав своїх зобов'язань по своєчасних розрахунках згідно з умовами пункту 3.2 договору від 03.04.2006року, чим порушив   вимоги  ст.525 ЦК України,  відповідно до  якої  одностороння відмова від зобов'язання  або одностороння  зміна його умов   не допускається.

В наступному, відповідач 23.08.2007року  перерахував позивачеві 2000грн.00коп.,  що  підтверджується платіжним дорученням від 23.08.2007року. Залишок боргу становить 5080грн.00коп.

15.06.2006року позивачем надіслана вимога №94-юр про  сплату боргу, яка  відповідачем залишена без  задоволення, незважаючи  на те, що  листом від 07.07.2006року №7/07 відповідач  зобов'язався  повернути  борг  після 21.07.2006року.

Оскільки  і в засідання суду відповідач не надав доказів перерахування боргу, або будь-яких  заперечень  проти  позову, вимоги позивача про стягнення  основного боргу в сумі 5080грн.00коп.підлягають задоволенню.

Крім цього, пунктами  6.1, 6.2 договору сторони  узгодили, що  в разі  прострочки оплати  отриманого товару понад  встановлений пунктом 3.2 строк, відповідач зобов'язаний сплатити, крім вартості товару, проценти  за користування грошовими  коштами  в розмірі 1% за кожен  день  прострочки. Позивачем нараховані проценти в розмірі 25623грн.70коп. за  період  з  26.06.2007року по   12.07.2007року, які також підлягають  стягненню.

Відповідно до  ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового  зобов'язання, на вимогу кредитора  зобов'язаний сплатити   суму боргу з  урахуванням  інфляції  за весь  час прострочення, а також  три  проценти  річних від  простроченої суми, якщо  інший розмір  процентів не  встановлений договором або  законом. Пунктом 7.2 договору від 03.04.2006року також  передбачено  сплату, крім  передбачених  пунктом 6.1, 6.2 договору процентів, 3% річних  з  простроченої  суми.

З урахуванням  зазначених  вимог  закону та договору підлягають  стягненню  і нараховані позивачем 3% річних  в сумі 197грн.16коп.

Розглядаючи  позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 1121грн.16коп.  суд  виходить  із  наступного.

Частина 6 ст.231 Господарського  Кодексу  України визначає, що  штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань  встановлюються у відсотках,   розмір  яких  визначається  обліковою  ставкою  Національного  банку України за весь  час  користування чужими  коштами, якщо  інший  розмір  відсотків  не  передбачено  законом або  договором.

          В той же час відповідно до  ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних  санкцій  за прострочення виконання зобов'язання, якщо  інше не  встановлене законом або  договором, припиняється через  шість місяців від  дня, коли зобов'язання мало  бути  виконано. Тобто, за нормами  ГК України пеня  не  має тривалого  характеру та через  шість  місяців після дня виникнення прострочки слід  припинити  її  нарахування.

          Сторони в договорі не  визначили  конкретного  періоду  нарахування пені, а лише обмежили пунктом 7.2 договору  її  розмір  подвійною обліковою  ставкою НБУ та порядок нарахування (за кожен  день  прострочки), не  визначивши при  цьому кінцевий  термін  обчислення. Тому, суд  вважає  необхідним застосувати  норму ч.6 статті  232 ГК України, у зв'язку з  чим нарахування пені повинно  бути  припинено через  шість  місяців від  дня коли зобов'язання  мало  бути  виконано.

          Суд  також  зазначає, що в силу статті 232 Господарського  Кодексу України, при  реалізації  в  судовому порядку  відповідальності  за порушення в сфері  господарювання застосовуються  загальний та скорочені строки позовної  давності, передбачені Цивільним Кодексом України, якщо  інші строки  не  встановлені Господарським  Кодексом України.

          Статтею 258 ЦК України визначені спеціальні строки  позовної  давності в один  рік в частині стягнення неустойки (штрафу, пені). Таким чином статті  258 ЦК України та 232 ГК України підлягають  застосуванню  одночасно, оскільки  вони  не  суперечать, а доповнюють  одна одну.

          Період  нарахування пені в силу ч.6 статті 232 ГК України  починається з 22.06.2006року (через  7  днів після надіслання вимоги про  сплату боргу) та закінчується 22.12.2006року. Строк позовної  давності щодо стягнення пені, передбачений ст.258 ЦК України позивачем також  пропущено. Таким чином,  позовні вимоги щодо  стягнення пені задоволенню  не  підлягають.

Судові витрати  відповідно до  ст. 49 ГПК України відносяться на сторони  пропорційно  від  суми  задоволених позовних  вимог.

На підставі п. 1, 7 ст. 193 ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України, ст. 258, 525, 526, ч.1 ст. 692 Цивільного Кодексу України  та керуючись ст.ст. 44, 49, п. 1-1 ч.1 ст. 80, ст. 82-85 ГПК України, суд  

                                                В И Р І Ш И В:

1. Позовні   вимоги  задовольнити   частково.

2. Стягнути зі спільного українсько-естонського підприємства  "Хетал ЛТД" м. Херсон   вул.Декабристів  №19 к.1,  п/р 2600110500 в ВАТ  “Райффайзен банк Аваль” МФО 352093  код 23137240  на користь приватної фірми "Апія" м. Харків  вул.Енгельса, 24  п/р 26002016814332 в відділені № 2 ВАТ “Укрексімбанк” філія м.Харкова МФО 351618 код 25613488   - 5.080грн.00коп.   основного боргу,  25623грн.70коп. процентів,   197грн.16коп. – 3% річних,  329грн.00коп. витрат по  сплаті державного  мита та 114грн.11коп. витрат на інформаційно-технічне  забезпечення судового  процесу.

3.Припинити  провадження у справі в частині стягнення 2.000грн.00коп. основного  боргу.

4.В стягненні 1121грн.16коп. пені відмовити.

         Суддя                                                                                      З.І. Ємленінова

                                                                                           Рішення оформлено  відповідно до  

                                                                                ст.84 ГПК України 12.11.2007року.