Постанова

від 12.10.2023 по справі 580/4020/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2023 року

м. Київ

справа №580/4020/21

адміністративне провадження № К/990/24657/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів: Гімона М.М., Васильєвої І.А.,

секретар судового засідання - Титенко М.П.,

за участю:

представника позивача - Кучерука В.В.,

представника відповідача - Левенець А.М.,

представників третіх осіб - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області, як відокремленого підрозділу ДПС України, на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06.10.2021 (суддя Трофімова Л.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2022 (головуючий суддя Бужак Н.П., судді: Костюк Л.О., Кобаль М.І.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкасирибгосп» до Головного управління ДПС у Черкаській області, як відокремленого підрозділу ДПС України, треті особи - Державне підприємство «Укрриба», Регіональне відділення фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, Кам`янська міська рада Черкаської області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2019 року Приватне акціонерне товариство «Черкасирибгосп» (далі також - позивач, Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області (далі також - відповідач, контролюючий орган) в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлення рішення від 15.04.2019 №0004331401, №0004371401, №0004391401, №0004401401, №00004381401, №0004421401, №0004431401 та від 11.07.2019 №0007771401.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач при прийнятті спірних рішень не врахував того, що позивач не є ні власником, ні фактичним користувачем земельних ділянок, на яких розташовані гідротехнічні споруди, а самі гідротехнічні споруди, які є державною власністю, передані Товариству лише на зберігання. Земельними ж ділянками фактично користувався рибгосп Телепіно (філія), який подавав всі звіти до податкового органу та сплатив у 2018 році земельний податок. Окрім того, зазначає, що рішення місцевих рад про встановлення ставок земельного податку, на підставі яких контролюючим органом нараховано земельний податок, не були оприлюднені в установленому порядку, що, у свою чергу, вказує на їх незаконність та безпідставність застосування відповідачем під час нарахування спірного зобов`язання.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 09.10.2019 у справі №580/2443/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020, позовні вимоги було задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 15.04.2019 №0004331401, №0004371401, №0004391401, №0004401401, №00004381401, №0004421401, №0004431401 та від 11.07.2019 №0007771401.

Постановою Верховного Суду від 26.05.2021 рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09.10.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 скасовано, а справу за позовом ПрАТ «Черкасирибгосп» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

11.06.2021 справа №580/2443/19 надійшла до Черкаського окружного адміністративного суду та згідно з ухвалою від 11.06.2021 позовні вимоги щодо кожного податкового повідомлення-рішення виділено у самостійні провадження з присвоєнням номерів справ (580/4016/21, 580/4017/21, 580/4018/21, 580/4019/21, 580/4020/21, 580/4021/21, 580/2022/21).

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Черкасирибгосп» до Головного управління ДПС у Черкаській області, треті особи: Державне підприємство «Укрриба» та Регіональне відділення фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.04.2019 № 0004421401 виділено у самостійне провадження (справа № 580/4020/21).

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 17.06.2021 залучено третіх осіб: Радиванівську сільську раду Кам`янського району Черкаської області та Баландинську сільську раду Кам`янського району Черкаської області.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду 10.09.2021 замінено Радиванівську сільську раду та Баландинську сільську раду на Кам`янську міську раду.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 06.10.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2022, адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.04.2019 №0004421401 про збільшення грошового зобов`язання за платежем земельний податок з юридичних осіб (за податковим зобов`язанням у сумі 959024,20 грн та штрафними санкціями у сумі 239756,05 грн).

Так, в ході розгляду справи судами встановлено, що контролюючим органом на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 75, ст. 82 Податкового кодексу України (далі також - ПК України) проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства "Черкасирибгосп" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, за результатами якої складено Акт перевірки від 18.03.2019 №87/23-00-144-0107/00476814 (далі також - Акт перевірки).

Під час перевірки відповідачем встановлено порушення Приватним акціонерним товариством "Черкасирибгосп" вимог пп.269.1.2 п.269.1 ст. 269 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено земельний податок за 2018 рік на загальну суму 7351527,81 грн, в т. ч.: Городищенський район, с. В`язівок (КОАТУУ 7120382501) на суму 91074,44 грн.; Жашківський район, с.Бузівка (КОАТУУ 7120981201) на суму 2401300,80 грн.; Канівський район, с. Синявка (Козарівська с.р.) (КОАТУУ 7122082701) на суму 234602,70 грн.; Канівський район, с.Степанці (КОАТУУ 7122087801) на суму 309464,80 грн.; Черкаський район, с. Худяки (КОАТУУ 7124988501) на суму 338794,72 грн.; Черкаський район, с. Сагунівка (КОАТУУ 7124985501) на суму 844948,32 грн.; Черкаський район, с. Леськи (КОАТУУ 7124984501) на суму 290026,17 грн.; Кам`янський район с. Баландино (КОАТУУ 7121880500) на суму 825866,74 грн.; Кам`янський р-н с. Радиванівка (КОАТУУ 7121880500) на суму 133157,46 грн.; Кам`янський район с. Телепино (КОАТУУ 7121880500) на суму 1862172,06 грн.; Кам`янський район с. Лузанівка (КОАТУУ 7121880500) на суму 20119,6 грн.

На підставі Акта перевірки контролюючим органом прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 15.04.2019 №0004421401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "земельний податок з юридичних осіб" по Радиванівській та Баланденській сільських радах в сумі 1198780,25 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, виходив з безпідставності нарахування відповідачем податкового зобов`язання за ставкою 6% по Радиванівській сільській раді та 5% по Баландинській сільській раді із сплати земельного податку у 2018 році, оскільки відповідні рішення місцевих рад про встановлення таких ставок податку не були оприлюднені у відповідності до норм законодавства, а відтак не набрали чинності і не могли бути використані контролюючим органом при обрахунку земельного податку.

Окрім того, суди прийшли до висновку, що хоча й відповідно до актів на право постійного користування землекористувачем спірних земельних ділянок є позивач, однак фактично такими ділянками користувався рибгосп «Телепіно» (філія) ПАТ «Черкасирибгосп», а відтак обов`язок щодо сплати земельного податку покладається саме на нього, який і було виконано останнім, шляхом подання податкових декларацій з плати за землю за 2018 рік. Також суди зазначили, що матеріали справи не містять документів, з яких можна було б достовірно встановити площу земельних ділянок, що належать позивачеві та/або знаходиться у його користуванні, та площу гідротехнічних споруд, які не належать на праві власності позивачеві, розташованих на спірних земельних ділянках, для можливості здійснення обрахунку земельного податку з розмежуванням ділянок під гідроспорудами та тих, на яких гідроспоруди не розміщено.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач та подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, контролюючий орган посилається на те, що судами не надано оцінки тому факту, що право користування Товариства спірними земельними ділянками підтверджується Державними актами на право постійного користування землею від 21.04.2001 серії І - ЧР №000903, №000904. Вказує, що поза увагою суддів залишилася обставина відсутності у гідротехнічних споруд статусу об`єкта нерухомого майна , а також ненадання позивачем будь-яких доказів щодо фактичної площі гідроспоруд та відповідно площі земельних ділянок під ними.

Окрім того, вважає необґрунтованим висновок судів про те, що рішення рад про встановлення ставок земельного податку не були оприлюднені у відповідності до норм законодавства, оскільки відповідь міського голови Кам`янської міської ради свідчить про протилежне. Наголошує, що податковий орган не наділений повноваженнями здійснювати контроль за своєчасністю та правильністю прийняття органами місцевого самоврядування рішень про встановлення місцевих податків та зборів, відповідно, приймаючи оскаржене податкове повідомлення-рішення, керувався чинними рішеннями Радиванівської та Баландинської сільських рад, які були оприлюдненні на офіційних сайтах та доступні для перегляду на час прийняття відповідачем спірного рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 29.09.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Черкаській області, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06.10.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2022 у цій справі.

Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство проти доводів та вимог останньої заперечило, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Виходячи зі змісту касаційної скарги в частині доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а також підстав задоволення позовних вимог, одним із ключових питань, яке було досліджено судами попередніх інстанцій стало встановлення обставин оприлюднення рішень місцевих рад (Радиванівської та Баланденської сільських радах), якими встановлено місцеві податки і збори та інші платежі на 2018 рік.

Так, в силу статті 1 ПК України цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

До місцевих податків належить податок на майно (підпункт 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 ПК України).

Відповідно до статті 10.3 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю (стаття 265 ПК України).

Підпунктом 12.1.2 пункту 12.1. статті 12 Податкового кодексу України визначено, що Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Як передбачено пунктом 12.3. статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 12.3.1. пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України).

Відповідно до положень підпункту 12.3.3. пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

Згідно з підпунктом 12.3.4. пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до підпункту 12.4.3 пункту 12.4 статті 12 Податкового кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Пункт 12.5. статті 12 Податкового кодексу України встановлює, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

В матеріалах справи містяться рішення Баландинської сільської ради Кам`янського району Черкаської області від 29.06.2017 №22-2 та Радиванівської сільської ради від 06.07.2017 №19-1«Про місцеві податки і збори та інші платежі на 2018 рік, розмір ставок яких, згідно чинного законодавства, встановлюється органами місцевого самоврядування».

Посилання на вказані рішення наведено також у акті перевірки та, як наголошено контролюючим органом, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, він керувався саме зазначеними рішеннями рад, які були доступні до перегляду на їх офіційних сайтах.

Ухвалюючи рішення у цій справі, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що доказів оприлюднення Рішення №22-2 та Рішення № 19-1 на дошці оголошень відповідних рад, доказів на підтвердження виготовлення і розміщення як рішень так і дошок оголошень, дати реєстрації офіційних сайтів Радиванівської та Баландинської сільських рад, що на час розгляду справи заблоковані, не подано, а відтак, за висновками судів, вони не набрали чинності й, як наслідок, безпідставно були використані податковим органом під час нарахування Товариству земельного податку.

Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом оскарження у цій справі є виключно податкове повідомлення-рішення відповідача, прийняте ним на виконання своїх функцій шляхом реалізації повноважень, передбачених підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України щодо визначення податкового зобов`язання. Правомірність рішення органу місцевого самоврядування не є предметом оскарження в цій справі, повноваження міських (селищних, сільських) рад в частині встановлення місцевих податків і зборів хоча і визначені в тому числі Податковим кодексом України, проте є виключною «правовстановлюючою» компетенцією цих органів, правомірність реалізації якої не має перевірятися в межах цієї справи.

Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

В межах спірних правовідносин прийняте органом місцевого самоврядування рішення, є нормативно-правовим актом, приписи якого зокрема змінюють для позивача права та обов`язки, є способом реалізації владних управлінських функцій радою як суб`єктом владних повноважень у відповідності до комплексного правового регулювання в межах розсуду цього органу, з урахуванням інтересів членів територіальної громади та кожного члена цієї громади. Дане рішення не скасовано в судовому або іншому порядку, внаслідок чого є обов`язковим як для позивача, так і для відповідача у справі.

Суд враховує, що встановлення місцевих податків і зборів входить до компетенції органів місцевого самоврядування, податковий же орган, яким є відповідач у справі, наділений повноваженнями по застосуванню в межах своєї компетенції вже прийнятих нормативно-правових актів, в тому числі рішень органів місцевого самоврядування, норми яких є чинними на час їх застосування та обов`язковими.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №825/1496/17, від 15.11.2022 у справі № 1740/2115/18, від 04.04.2023 у справі №420/7409/19.

Окрім того, позивачем не спростовано, що філією «Телепіно», при розрахунку, декларуванні і сплати податку на землю використовувались інші дані, аніж рішення Радиванівської та Баланденської сільських радах.

З огляду на викладене, суд констатує помилковість висновків судів попередніх інстанцій про відсутність у платника обов`язку сплачувати земельний податок у 2018 році в розмірі, встановленому з урахуванням рішень Баландинської сільської ради Кам`янського району Черкаської області №22-2 та Радиванівської сільської ради Кам`янського району Черкаської області № 19-1.

Що ж стосується обов`язку саме позивача сплачувати земельний податок за земельні ділянки по Радиванівській та Баланденській сільських радах, то колегія суддів зазначає наступне.

Позивач, заперечуючи взагалі його обов`язок сплачувати земельний податок, зазначив, що земельними ділянками фактично користувався рибгосп «Телепіно», а відтак й земельний податок має сплачуватися саме ним. Що ж стосується гідроспоруд, які розміщені на спірних земельних ділянках, то Товариство вважає, що оскільки такі передані йому на зберігання й він не є їх власником, то обов`язок сплачувати земельний податок за земельні ділянки під цими спорудами у нього відсутній.

Судами встановлено, що державний акт на право постійного користування землею І - ЧР №000904 від 21.04.2001 видано ВАТ «Черкасирибгосп» рибгосп «Телепіно» для ведення рибного господарства на підставі рішення Радиванівської сільської ради народних депутатів від 18.04.2000, державний акт на право постійного користування землею І - ЧР №000903 від 20.04.2001 видано ВАТ «Черкасирибгосп» рибгосп «Телепіно» для ведення рибного господарства на підставі рішення Баландинської сільської ради народних депутатів від 12.08.2000.

Відповідно до довідки Головного управління Держгеокадастру від 16.02.2017 №34-32-0.260-61/164-17 за ПАТ «Черкасирибгосп» станом на 31.12.2015 обліковується 63,5000 га земель Баландинської сільської ради: під водою 48,5000 га та 33,7000 га земель Радиванівської сільської ради: під водою 20,7000 га.

Зі змісту рішень судів попередніх інстанцій вбачається, що сторонами повідомлено та визнано, що за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 проведено перевірку щодо філії «Телепино» ПАТ «Черкасирибгосп» та складено акт від 15.02.2019 №54/23-00-14-0107/37715586, який наданий до іншої справи (№ 580/4021/21), де у п.3.5.3 «земельний податок» зазначено, що користувачем земельних ділянок є ПАТ «Черкасирибгосп», тому філія не є платником земельного податку (за 2018 нараховано за декларацією і сплачено 375081,63 грн) у зв`язку із чим встановлено завищення за земельними ділянками по Телепинській сільській раді 124865,85 грн, Лузанівській сільській раді 23606.35 грн, Радиванівській сільській раді 100270,81 грн, Баландинській сільській раді 126338,62 грн та роз`яснено, що «податкові декларації з плати за землю до державних фіскальних органів за місцезнаходженням земельної ділянки повинні подавати платники плати за землю юридичні особи землекористувачі, у даному випадку ПАТ «Черкасирибгосп»».

Те, що користувачем спірних земельних ділянок є саме ПАТ «Черкасирибгосп» підтверджено також представником останнього в судовому засіданні в суді касаційної інстанції.

Так, згідно підпункту 269.1.2. пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є землекористувачі.

Статтею 270 цього Кодексу визначено, що об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

За змістом пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

За підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована в установленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном (п. 2 ст. 96 ЦКУ).

Згідно із ст. 95 ЦКУ філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням і здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору. Додатки до податкової декларації є її невід`ємною частиною.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (п. 286.2 ст.286 ПК України).

Враховуючи вищенаведене, податкові декларації з плати за землю (земельного податку та орендної плати) до контролюючих органів за місцезнаходженням земельних ділянок повинні подавати платники плати за землю - юридичні особи - власники та землекористувачі.

Що ж до доводів позивача про те, що на спірних земельних ділянках розміщені гідроспоруди, які передані йому на зберігання, а відтак відсутні підстави сплачувати земельний податок за земельні ділянки під ними, то колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 статті 181 та частиною 1 статті 182 Цивільного кодексу України визначено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV (надалі, також Закон №1952-IV) регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Статтею 2 зазначеного Закону встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що гідроспоруди, розміщені на спірних земельних ділянках, статусу об`єкта нерухомого майна не мають, а відтак відсутні будь-які підстави для виокремлення земельних ділянок під ними.

З урахуванням усього вищевикладеного, суд касаційної інстанції вказує на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно зі статтею 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Оскільки обставини у справі встановлені з достатньою повнотою і відсутні заперечення сторін щодо таких, але судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, такі підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи такий висновок суду, додаткове рішення у цій справі, яке є невід`ємною частиною основного рішення суду першої інстанції, також підлягає скасуванню, адже відмова у задоволенні позовних вимог унеможливлює здійснення розподілу судових витрат, понесених позивачем, шляхом їх відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити, судові витрати, понесені позивачем, розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 139, 341, 344, 351, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області, як відокремленого підрозділу ДПС України, задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06.10.2021, додаткове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21.10.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2022 у справі № 580/4020/21 скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Черкасирибгосп» до Головного управління ДПС у Черкаській області, як відокремленого підрозділу ДПС, треті особи - Державне підприємство «Укрриба», Регіональне відділення фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, Кам`янська міська рада Черкаської області, про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 15.04.2019 №0004421401відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

М.М. Гімон

І.А. Васильєва ,

Судді Верховного Суду