Рішення

від 06.10.2023 по справі 629/1127/23

ЛОЗІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 629/1127/23

Номер провадження 2/629/309/23

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2023 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі головуючого судді Ткаченко О.А., за участю секретаря Торенко Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного Фонду України у Харківській області в м.Харків про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права на отримання виплати, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з уточненою позовною заявою до відповідача, в якій просив встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з його рідним дядьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 1999 по день смерті останнього, та визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , членом його сім`ї - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої вимоги мотивує тим, що встановлення факту проживання однією сім`єю з померлим дядьком ОСОБА_2 йому необхідне для отримання страхової виплати, при цьому встановлення цього факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. 9 квітня 2021 року від професіонального захворювання спричиненою гострою респіраторною хворобою COVID-19 спричиненою SARS-CoV-2 помер його дядько - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_1 . ОСОБА_2 , працював у рентгенологічному відділенні поліклінічного відділення №2 КНП Лозівське територіальне медичне об`єднання Лозівської міської ради Харківської області, на посаді лікар-рентгенолог. Батько позивача - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 помер, що підтверджується архівною довідкою №01-42/13-966 від 07.06.2021 та записом акта про народження №14, однак свідоцтво про смерть відсуне. ОСОБА_2 та ОСОБА_4 були братами, що підтверджується свідоцтвами про народження. ОСОБА_4 був йому батьком, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 . Тобто, він, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідним племінником ОСОБА_2 . У 1968 року його дядько - ОСОБА_2 зареєстрував шлюб із ОСОБА_5 . Від шлюбу та поза шлюбом дітей не мав. ІНФОРМАЦІЯ_6 померла тітка ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .Тому, з часу її смерті, а саме з листопада 1999 року він, ОСОБА_1 та його дядько ОСОБА_2 проживали разом. Його батько залишив його у ранньому віці, тому дядько виховував його як рідного сина, вони були однією сією, вели спільний побут, піклувалися один про одного, дядькові він допомагав як рідний син, його дітей він сприймав як рідних онуків. За життя дядько завжди наголошував, що все майно буде йому та його дітям. В родині це всі знали та поважали. Також, факт проживання однією родиною підтверджують сусіди та колега по роботі, актом обстеження житлового приміщення. Похованням вони займалися самостійно. Після його смерті залишилась спадщина, яку він отримав за законом, а саме: житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 ; квартира за адресою: АДРЕСА_2 ; автомобіль SKODA OCTAVIA AS AMBIENTFE 1,6,2007 року; вклад з відповідними відсотками та компенсаціями, нарахованими укладених спадкодавцем договорів, що підтверджується копіями свідоцтва про право на спадщину. З часу спалаху коронавірусної інфекції COVID-19 дядько продовжував працювати у рентгенологічному відділенні поліклінічного відділення №2 КНП Лозівське територіальне медичне об`єднання Лозівської міської ради Харківської області, на посаді лікаря-рентгенолога при цьому розуміючи весь ризик, але він його всіляко підтримував та сподівався, що його мине ця хвороба. 9 квітня 2021 року дядько не подолав гостру респіраторну хворобу COVID-19 спричиненою SARS-CoV-2 і помер. Відповідно до Акту спеціального розслідування гострого професійного захворювання, що сталося 7 травня 2021 року, гостре професійне захворювання на COVID-19 із смертельним наслідком, що сталося у лікаря-рентгенолога ОСОБА_2 визнано таким, що пов`язане із виробництвом. 08.10.2021 року він звернувся до Лозівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області із заявою щодо отримання виплат внаслідок смерті потерпілого ОСОБА_2 внаслідок захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19 спричиненою SARS-CoV-2. До заяви були долучені документи, а саме свідоцтва про право на спадщину та підтвердження, що він є племінником потерпілого. Однак листом Фонду соціального страхування України в Харківській області від 13.10.2021 №24.01-10/988 йому було відмовлено, оскільки надані документи, не дають можливості ідентифікувати його, як члена сім`ї. На сьогоднішній час Фонд соціального страхування України в Харківській області має статус «стадія припинення». Листом Головного Управління Пенсійного Фонду України у Харківській області в м.Харків від 20.07.2023 йому було роз`яснено, що призначення йому страхової виплати, може бути розглянуто за умови надання рішення суду щодо встановлення статусу члена сім`ї ОСОБА_2 померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 та його ОСОБА_1 .

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача - адвокат Тюря Т.І. в судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягали, з підстав викладених у позові, із врахуванням уточнень. Зазначили, що встановлення факту проживання однією сім`єю з померлим дядьком ОСОБА_2 йому необхідне для отримання страхової виплати, при цьому встановлення цього факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Представник відповідача Дударева І.І. в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, оскільки факт прийняття спадщини, як племінника, після смерті дядька, не підтверджує факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 і померлого ОСОБА_2 та визнання його членом сім`ї, позивачем не надано належних доказів для встановлення реальності сімейних відносин та факту проживання вказаних осіб однією сім`єю та надала письмові пояснення, згідно яких заявник має на меті отримання ним виплати, як членом сім"ї ОСОБА_2 , його дядька - медичного працівника померлого від гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Відповідно до ст.39 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 року №1645-ІІІ, захворювання на інфекційні хвороби медичних та інших працівників, що пов`язані з виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб (надання медичної допомоги хворим на інфекційні хвороби, роботи з живими збудниками та в осередках інфекційних хвороб, дезінфекційні заходи тощо), належать до професійних захворювань. Зазначені працівники державних і комунальних закладів охорони здоров`я та державних наукових установ підлягають обов`язковому державному страхуванню на випадок захворювання на інфекційну хворобу в порядку та на умовах, установлених Кабінетом Міністрів України. Держава забезпечує страхові виплати, зокрема, у разі смерті медичного працівника у 750-кратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року. Розмір та порядок здійснення страхових виплат, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, визначаються Кабінетом Міністрів України. У разі настання обставин, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, страхова виплата призначається і виплачується разово та в рівних частинам членам сім`ї, батькам та утриманцям померлого медичного працівника протягом одного місяця з дня виникнення права на страхову виплату. Члени сім`ї та батьки померлого працівника визначаються відповідно до Сімейного кодексу України. Порядок здійснення страхових виплат у разі захворювання або смерті медичних працівників у зв`язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та визначення їх розмірів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 року №4998 (далі Порядок №498). Пунктом 3 Порядку №498 встановлено наступне: у разі смерті медичного працівника, що настала внаслідок його інфікування гострою респіраторною хворобою СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, під час виконання професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження, членам сім`ї, батькам, утриманцям померлого медичного працівника проводиться виплата в розмірі 750- кратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року. Члени сім`ї та батьки померлого працівника визначаються відповідно до Сімейного кодексу України. У разі відсутності документів, що підтверджують належність до складу сім`ї померлого медичного працівника або перебування на його утриманні, статус члена сім`ї або факт утримання установлюється в судовому порядку. Пунктом 7 Порядку №498 визначено, що для отримання одноразової допомоги особи, які мають право на виплату, звертаються до Фонду за зареєстрованим місцем проживання/перебування померлого медичного працівника та подають наступні документи: 1) заяви кожної особи, яка має право на виплату, або уповноваженого представника про призначення одноразової допомоги із зазначенням інформації про неотримання виплати в іншому органі Фонду; 2) копія паспорта громадянина Україна та реєстраційних номерів облікової картки платника податків із пред`явленим оригіналів; 3) копію свідоцтва про смерть медичного працівника(із пред`явленням оригіналу); 4) копію свідоцтва про народження медичного працівника (у разі виплати грошової допомоги батькам медичного працівника); 5) копію свідоцтва про шлюб(у разі виплати грошової допомоги дружині(чоловікові) померлого медичного працівника); 6) копію свідоцтва про народження дитини або відповідне рішення суду ( у разі виплати грошової допомоги дитині); 7) примірник акта розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії за встановленою формою; 8) рішення суду про встановлення факту нещасного випадку, факту перебування на утриманні, установлення статусу члена сім`ї (за наявності рішення суду з цих питань); 9) інформацію про рахунки, відкриті в банківських установах для перерахування коштів. З викладеного вище вбачається, що виплата передбачена наступним особам: членам сім`ї померлого медичного працівника; батькам померлого медичного працівника; утриманцям померлого медичного працівника. Зазначеними вище нормативно-правовими актами окремо зазначено, що члени сім`ї визначаються відповідно до Сімейного кодексу України. Частина 2 статті 3 Сімейного кодексу України визначає, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Критеріями віднесення певної особи до кола членів сім`ї особи Сімейним кодексом України встановлені наступні обставини: спільне проживання; пов`язаність осіб спільним побутом; наявність взаємних прав та обов`язків. Встановлення цих обставин знаходиться поза межами компетенції органів Фонду, а заявником не надано документів які б підтверджували його статус члена сім`ї померлого ОСОБА_2 в розумінні ст.3 Сімейного кодексу України, тому заява щодо призначення страхової виплати може бути розглянута за умови надання рішення суду щодо встановлення статусу члена сім`ї. Крім того, серед доданих документів немає достатніх доказів для встановлення реальності сімейних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , доказів постійного спільного проживання , ведення спільного побуту, спільного бюджету, спільних витрат, участі у витратах на утримання житла тощо. Також Заявником не зазначено, які саме вони разом з дядьком мали взаємні права та обов`язки, та не наведено доказів їх існування.

В судовому засіданні в якості свідків були допитані ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які зазначаючи про факт спільного проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_1 фактично вказували на те, що неодноразово бачили ОСОБА_1 і його дітей за місцем проживання ОСОБА_2 , разом з тим, підтвердити пов`язаність цих осіб спільним побутом, веденням спільного господарства, спільного бюджету та участі у спільних витратах на утримання житла, не змогли. Крім цього свідок ОСОБА_10 , яка працювала медсестрою у померлого ОСОБА_2 зазначила, що ОСОБА_1 спочатку проживав з першою дружиною ОСОБА_11 , від якої мав двох дітей, потім він з нею розлучився і одружився в друге з ОСОБА_12 , через деякий час розлучився з другою жінко та повернувся проживати до першої дружини.

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Лозівським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) від 09.04.2021, яка долучена до матеріалів справи, вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно листа замовлення №22 від 09.04.2021 «ІНФОРМАЦІЯ_10» ФОП ОСОБА_13 , замовником поховання ОСОБА_2 є ОСОБА_1 .

Згідно свідоцтв про право на спадщину за законом від 06.10.2021 і 22.11.2021, ОСОБА_1 , як племінник, на підставі ст.1266 ЦК України, прийняв спадщину, після смерті ОСОБА_2 , яка складається із: житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 ; квартири за адресою: АДРЕСА_2 ; автомобіля SKODA OCTAVIA AS AMBIENTFE 1,6,2007 року; вкладу з відповідними відсотками та компенсаціями, нарахованими укладених спадкодавцем договорів.

Відповідно до Акту спеціального розслідування гострого професійного захворювання, що сталося 01 квітня 2021 року (помер в лікарні ІНФОРМАЦІЯ_3 о 06 год. 30 хв.) у Комунальному некомерційному підприємстві «Лозівське територіальне медичне об?єднання» Лозівської міської ради Харківської області, код згідно з ЄДРПОУ 40199749, Лозівська міська рада Харківської області код згідно з ЄДРПОУ 06716633, затвердженого начальником Головного управління Держпраці у Харківській області Рожанським В.А. 12.05.2021, від 07.05.2021, комісія дійшла висновку, що на підставі зібраних матеріалів спеціального розслідування, розглянувши обставини та причини настання випадку інфікування на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-COV-2, спеціальна комісія встановила, що гостре професійне захворювання з лікарем-рентгенологом рентгенологічного відділення поліклінічного відділення №2 КНП «Лозівське ТМО» Лозівської міської ради Харківської області ОСОБА_2 , сталося під час виконання ним посадових обов`язків за режимом роботи підприємства. Враховуючи пп.1 п.52 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 року №337, спеціальна комісія вважає гостре професійне захворювання таким, що пов`язане з виробництвом по ньому складається акт за формою Н-1/11 та картка за формою П-5. Згідно з п.34 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 року №337, рішення щодо визнання гострого професійного захворювання пов`язаним з виробництвом прийнято спеціального комісією шляхом голосування, одноголосно. Родич померлого ОСОБА_2 , ОСОБА_14 , з початку роботи спеціальної комісії з розслідування був запрошений до співпраці з метою надання йому роз`яснень та інформування про хід розслідування, роз`яснення його прав згідно з чинним законодавством України.

Листами Фонду соціального страхування України в Харківській області від 13.10.2021 №24.01-10/988 і Головного Управління Пенсійного Фонду України у Харківській області в м.Харків від 20.07.2023 ОСОБА_1 було роз`яснено, що призначення йому страхової виплати, після смерті ОСОБА_2 , може бути розглянуто за умови надання ним рішення суду щодо встановлення статусу члена сім`ї ОСОБА_2 померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 та його ОСОБА_1 .

Як вбачається з акту обстеження житлового приміщення від 05.10.2022, за адресою: АДРЕСА_1 , складеного ОСОБА_15 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , в даному житловому будинку з 1999 року, проживав ОСОБА_2 (помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ) разом з племінником ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно акту в даному житловому будинку знаходяться особисті речі, документи, медичні довідки, фотографії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Крім того, в акті зазначено, що вони постійно бачили ОСОБА_1 за вищевказаною адресою. У громадянина ОСОБА_1 з сусідами хороші добросусідські відносини, вів та веде побут за вищевказаною адресою з ОСОБА_2 . З 1999 року і по цей час ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

Суд критично відноситься та не бере до уваги акт обстеження житлового приміщення від 05.10.2022, оскільки факт спільного проживання померлого з племінником ОСОБА_1 за цим актом було встановлено майже через 1 рік 6 місяців після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , вже після успадкування майна ОСОБА_1 (свідоцтво про право на спадщину за законом від 06.10.2021).

Крім того, згідно штампу в паспорті наданого позивачем, відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Близнюківського районного управління юстиції Харківської області 19.10.2013 зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , актовий запис №32.

Згідно Єдиного реєстру судових рішень заочним рішенням Близнюківського районного суду Харківської області 21.09.2021 вказаний шлюб розірвано. Рішення набрало законної сили 29.10.2021. При цьому однією з підстав для розірвання шлюбу було зазначено припинення шлюбно-сімейних відносин між подружжям, що свідчить на думку суду про наявність сім`ї у позивача на час смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому твердження позивача про проживання однією сім`єю з померлим з 1999 по день смерті останнього, не відповідають фактичним обставинам справи.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

Згідно із частинами другою, четвертою статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.

Згідно із частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частинами першою, другою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

При цьому, відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Необхідною умовою для встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 разом з дядьком ОСОБА_2 є доведеність факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як осіб, які складали сім`ю, що передбачає їх пов`язаність спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов`язків, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин, при цьому для прийняття спадщини у четверту чергу за законом необхідно спадкоємцю проживати зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Вказаний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12 серпня 2019 року в справі №521/16365/15.

Твердження позивача, що він ОСОБА_1 і його дядько ОСОБА_2 за життя, проживали однією сім`єю, були пов`язані спільним побутом та мали спільний бюджет, піклувалися один про одного, вели спільне господарство не доведені належним чином, адже матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження вказаного факту, оскільки відносини ОСОБА_1 і його дядька ОСОБА_2 не носили характер сімейних, вказані особи не були пов`язані спільним побутом, веденням спільного господарства, бюджету, наявністю між ними взаємних прав і обов`язків.

Власне ставлення позивача ОСОБА_1 до померлого дядька ОСОБА_2 , як до рідного батька, витрати, понесені на його поховання, прийняття спадщини після його смерті, не є підтвердженням факту спільного проживання з останнім однією сім`єю, їх пов`язаності спільним побутом та взаємними правами і обов`язками, що дають право на отримання страхової виплати.

Щодо вищенаведених показань свідків, суд приходить до висновку, що ними не доведено факт проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 разом однією сім`єю з 1999 року по день смерті ОСОБА_2 .

З їхніх показів встановлено, що дійсно позивач ОСОБА_1 спілкувався, здійснював за померлим догляд та допомагав йому в домогосподарстві, однак сам факт надання певного виду допомоги чи догляду не може бути беззаперечною та єдиною підставою для задоволення пред`явленого позову.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки ОСОБА_1 , під час розгляду справи, не довів факт проживання із ОСОБА_2 однією сім`єю, наявність спільного бюджету, спільного харчування, придбання майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, оплату комунальних послуг, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин, при цьому наявні фактичні шлюбні відносини позивача з іншою особою з 19.10.2013 по 28.09.2021 спростовують факт проживання однією сім`єю з 1999 року та по день смерті ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.12,13,76-81,206,247,258,259,264,265,268,354 ЦПК України, суд, -

вирішив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного Фонду України у Харківській області в м.Харків про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання членом сім`ї - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в Харківський апеляційний суд через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат Тюря Тетяна Іванівна, Свідоцтво про правол на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №2600 від 24.01.2019, адреса: Харківська область, м.Лозова, вул.Я.Мудрого, б.14 .

Відповідач: Головне Управління Пенсійного Фонду України у Харківській області в м.Харків, адреса: пл.Свободи, 5, м.Харків.

Повний текст рішення виготовлений 16.10.2023.

Суддя Олександр ТКАЧЕНКО