Постанова

від 16.11.2007 по справі 14/589-на

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/589-НА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"16" листопада 2007 р.                                                            Справа №14/589-НА

за позовом Старокостянтинівської районної організації Народного Руху України м.Старокостянтинів

до Виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради м. Старокостянтинів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Старокостянтинівського комунального підприємства по експлуатації теплового господарства „Тепловик” м. Старокостянтинів

про визнання рішення протиправним та його скасування

                                                                                                                                 Суддя    Гладюк Ю.В.

                                                                                           Секретар судового засідання Сковера С.О.

Представники:

Від позивача –Ганжа С.М. –за довіреністю №10 від 26.09.07р.

Від відповідача –Мініх І.М. –за довіреністю №96302 від 23.10.07р.

Від третьої особи –Доманський В.А. –за дорученням №80 від 09.03.07р.

Суть спору: Позивач просить визнати рішення відповідача від 12.04.2007 року № 84 „Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та підігріву води для підприємств, установ, організацій міста та інших споживачів суб'єктів господарювання які надаються Старокостянтинівським комунальним підприємством по експлуатації теплового господарства” в частині  „Встановити з 01.01.2007 року тарифи на послуги з централізованого опалення та підігріву води для підприємств, установ, організацій міста та інших споживачів суб'єктів господарювання, які надаються Старокостянтинівським комунальним підприємством по експлуатації теплового господарства „Тепловик”:

за опалення 1 кв.м. загальної площі в опалювальний період в місяць, з ПДВ (при річній нормі споживання 0,218 Гкал.) - 9,77 грн.;

підігрів води за 1 м. куб., з ПДВ (при річній нормі споживання 0,055 Гкал. в місяць) -14,80 грн.;

за спожиту 1 Гкал., з ПДВ - 269,11 грн.”

протиправним та скасувати його.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач в позовній заяві зазначає, що в Старокостянтинівській інформаційно-аналітичній газеті міської ради "Наше місто" № 16 від 19 квітня 2007 рому було опубліковано рішення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області від 12 квітня 2007 року № 84 "Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та підігріву води для підприємств, установ, організацій міста та інших споживачів суб'єктів господарювання, які надаються Старокостянтинівським комунальним підприємством по експлуатації теплового господарства".

В публікації, зокрема, зазначається, що "виконавчий комітет міської ради вирішив:

1.Встановити з 01.01.2007 року тарифи на послуги з централізованого опалення та підігріву води для підприємств, установ, організацій міста та інших споживачів суб'єктів господарювання, які надаються Старокостянтинівським комунальним підприємством по експлуатації теплового господарства "Тепловик":

за опалення 1 кв.м. загальної площі в опалювальний період в місяць, з ПДВ (при річній нормі споживання 0,218 Гкал.) - 9,77 грн.;

підігрів води за 1 м. куб., з ПДВ (при річній нормі споживання 0,055 Гкал. в місяць) -14,80 грн.;

за спожиту 1 Гкал., з ПДВ - 269,11 грн.”

1 вересня 2005 року в місті Старокостянтинові між Старокостянтинівським міським підприємством по експлуатації теплового господарства "Тепловик" та Старокостянтинівською районною організацією Народного Руху України було укладено договір № 68-2005 "Про надання послуг з опалення". Згідно п. 2.1. даного Договору "розрахунки за опалення здійснюються згідно тарифів, затверджених виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради, які можуть змінюватись. При зміні тарифів виконавець повідомляє споживача письмово або в засобах масової інформації в порядку, встановленому законодавством. Розрахунки проводяться за новими тарифами з дня введення їх в дію, згідно поданих виконавцем рахунків."

Тобто, зазначає позивач, як видно із тексту вказаного договору, встановлення нового розміру тарифу на послуги з централізованого опалення та підігріву води для оплати за минулі періоди з 01.01.07року прямо суперечить вимогам договору. Більш того, відповідно до ч.1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Рішення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради від 12 квітня 2007 року № 184 порушує вимоги Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 32 даного Закону "Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору". А ч. 5 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" в імперативному порядку зобов'язує: "У разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець виробник не пізніше ніж; за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів". Даний обов'язок комунальним підприємством "Тепловик" виконано не було.

Порушено також порядок і спосіб підготовки та прийняття регуляторного акту, який визначений Конституцією України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Адже проект даного регуляторного акта з відповідним обгрунтуванням не було опубліковано в місцевих засобах масової інформації, як того вимагає ч. 1 ст. 9 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Окрім того, рішення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради від 12 квітня 2007 року № 184 підписано неуповноваженою особою - першим заступником міського голови Володимиром Богачуком. А це є порушенням вимог ч. 6 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідно до якої рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським, головою, головою районної у місті ради.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Відповідач в відзиві на позов та його представник в судовому засіданні проти позову заперечує, зазначає, що дану справу, відповідно до ст.ст. 121, 157 КАС України необхідно закрити у зв'язку з тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Так. відповідно до ст. 3 КАС України, в якій дається визначення «справа адміністративної юрисдикції»розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків в конкретних правовідносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений   владно   керувати   поведінкою   іншого   суб'єкта,   а   ці   суб'єкти    відповідно зобов'язанні виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

Фактично ж між позивачем та КП «Тепловик» 01.09.2005 року було з укладено господарський договір   № 68-2005 про надання послуг з опалення, відповідно до п.2.1 якого передбачено, що виконавець за даним договором при зміні тарифів на опалення повинен повідомити споживача письмово або через засоби масової інформації, що зроблено не було, відповідно було порушено права позивача як сторони господарського договору.

Щодо заперечення по суті позову, відповідач вважає, що позовні вимоги є необгрунтованими та незаконними, а в позові необхідно відмовити з наступних підстав.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 грудня 2006 року № 1697 «Про заходи щодо подальшого вдосконалення механізму забезпечення природним газом вітчизняних споживачів», згідно якої до Постанови КМ України від 29 квітня 2006 року № 605 «Деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»внесено зміни та встановлено з 1 січня 2007 року ціну за 1 м3 газу для підприємств комунальної теплоенергетики в розмірі 991,68 грн. Збільшення ціни на газ стало підставою для ініціювання КП «Тепловик»збільшення тарифів на послуги центрального опалення та підігріву води для підприємств, установ, організацій міста.

Наказом Мінекономіки від 07.03.2007 року № 67 передбачено, що звернення виконавців (надавачів) комунальних послуг до уповноваженого органу щодо перегляду тарифів здійснюється за наявності висновків Державної інспекції з контролю за цінами або його територіального органу. Висновок Державної інспекції з контролю за цінами в Хмельницькій області про доцільність підняття тарифів на послуги центрального опалення та підігріву води для підприємств, установ, організацій міста отримано 04.04.2007 року.

Також, відповідно до статтей 8, 9 Закону України „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” регуляторним органом - виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради в газеті «Наше місто»від 22 лютого 2007 року в № 8(16) опубліковано проект оскаржуваного рішення з аналізом регуляторного впливу, що матиме місце після прийняття даного рішення. Протягом одного місяця з дня опублікування, до виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради не надходило пропозицій та зауважень щодо оприлюдненого проекту.

Рішенням виконавчого комітету № 184 від 12.04.2007 року затверджено тарифи з 01.01.2007 року на послуги центрального опалення та підігріву води для підприємств, установ, організацій міста. Дане рішення оприлюднено в газеті „Наше місто” 19.04.2007 року № 16 в строк, визначений ст. 12   Закону  України  „Про  засади  державної регуляторної  політики  у  сфері   господарської діяльності”.

Відповідач також відхиляє доводи позивача про порушення відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення і затвердження тарифів з 01.01.2007 року вимог ч.1 ст. 58 Конституції України, оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 року у справі № 1-7/99 ( справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) положення частини 1 ст. 58 Конституції України роз'яснено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина ( фізичної особи), а не юридичних осіб.

Представник третьої особи в судовому засіданні посилався на те, що даний спір не підвідомчий господарському суду як адміністративному суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позову виходячи з наступного.

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням  адміністративного  судочинства  є  захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже виходячи з приписів зазначених норм, враховуючи предмет даного позову та суб'єктний склад сторін за позовом, доводи відповідача та третьої особи про непідвідомчість спору адміністративному суду судом до уваги не приймається. В той же час судом враховується те, що підставою звернення з адміністративним позовом є порушення суб'єктом владних повноважень внаслідок вчиненої дії чи допущеної бездіяльності прав, свобод чи інтересів особи - позивача.

В силу ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах  щодо  оскарження рішень,  дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

    1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та законами України;

    2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

    3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

    4) безсторонньо (неупереджено);

    5) добросовісно;

    6) розсудливо;

    7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

    8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

    9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

    10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже звертаючись з позовом позивач повинен довести невідповідність дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень хоча б одному з приписів вказаної статті.

Матеріали справи свідчать про те, що спір у позивача фактично виник не з відповідачем, а з третьою особою з приводу невиконання умов договору на теплопостачання. Саме на невиконання Старокостянтинівським комунальним підприємством по експлуатації теплового господарства „Тепловик” умов договору щодо повідомлення іншої сторони в договорі-позивача про зміни в тарифах посилається позивач обгрунтовуючи свої вимоги до виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради, що на думку суду виходить за межі предмету доказування за даним позовом.  

Решта доводів позивача спростовуються наданими відповідачем доказами та поясненнями. Зокрема прийняття оскаржуваного рішення з дотриманням порядку встановленого Законом України „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”, а також невідповідність доводів щодо неможливості зворотності дії в часі нормативних актів в силу ч.1 ст. 58 Конституції України. (Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 року у справі № 1-7/99).

Щодо підписання оскаржуваного рішення заступником міського голови, а не головою то судом враховується те, що оскаржуване рішення не відноситься до виключної компетенції міського голови і тому має бути підписано тільки ним. Спірне рішення приймалось колегіальним органом, більшістю голосів, а тому підписання його заступником міського голови не можна оцінювати як порушення, яке тягне безумовне скасування рішення виконкому.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.2, 3,17, 14, 71, 86, 94, 118, 158-163, 167, 254-259, п.п.3,6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, СУД -

ПОСТАНОВИВ:

В позові відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою від 27.09.2007р.

Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до  апеляційного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАСУ Постанова, якщо інше не встановлено КАСУ набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                      

Віддрук.  прим. :

 - до справи,

 - позивачу,

 - відповідачу.