Рішення

від 17.10.2023 по справі 709/637/23

ЧОРНОБАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 709/637/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2023 року смт Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Романової О.Г.;

за участі секретаря судового засідання Данілової О.С.,

прокурора Дахненка Р.О.,

представника третьої особи Півторацького Р.В.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом керівника Золотоніської окружної прокуратури Черненка Т. в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Ревбинське», про примусове припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації,

в с т а н о в и в:

Керівник Золотоніської окружної прокуратури Черненко Т., адреса:

вул. Шевченка, 153, м. Золотоноша, звернувся до Чорнобаївського районного суду Черкаської області в інтересах Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, адреса: вул. Смілянська, 131, м. Черкаси, код ЄДРПОУ 39765890, до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Ревбинці, Чорнобаївський район, Черкаська область, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 республіка російської федерації, громадянки російської федерації, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (далі відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: СТОВ ім. Щорса, адреса: вул. Прибережна, 20,

с. Ревбинці, Золотоніський район, Черкаська область, код ЄДРПОУ 03793604, про примусове припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати відповідача ОСОБА_2 , яка при житті склала заповіт, яким заповіла все своє майно ОСОБА_1 . Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 16 червня 2015 року ОСОБА_1 було встановлено додатковий трьохмісячний строк для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 .

Вподальшому ОСОБА_1 реалізувала своє право на спадкування за заповітом, прийнявши спадщину після смерті ОСОБА_2 , в тому числі, спадкувавши земельну ділянку з кадастровим номером 7125188400:04:000:0083, площею 2,2706 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Ревбинської сільської ради. Так, виконавчим комітетом Мельниківської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області зареєстровано право власності на вищевказану земельну ділянку за ОСОБА_1 , запис про право власності № 17040210 від 19 жовтня 2016 року.

26 жовтня 2016 року ОСОБА_1 уклала договір оренди земельної ділянки з СТОВ імені Щорса, відповідно до якого вищевказану земельну ділянку надала у оренду останнім строком на 7 років з можливістю пролонгації такого договору.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає з закону або незаконність права власності не встановлена судом.

Згідно з ч. 5 ст. 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватися у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Відповідно до ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Так, відповідач ОСОБА_1 являється громадянкою російської федерації, а тому керівник Золотоніської окружної прокуратури Черненко Т., посилаючись на приписи цивільного законодавства, просить суд припинити гр. ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,2706 га, кадастровий номер 7125188400:04:000:0083, розташовану в адміністративних межах Ревбинської сільської ради, що входить до складу Іркліївської об`єднаної територіальної громади Золотоніського району Черкаської області, за межами населеного пункту, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області та стягнути із відповідача понесені судові витрати, які складаються із суми сплаченого судового збору.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 25 травня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 26 червня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 09 жовтня 2023 року змінено назву третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача СТОВ імені Щорса на СТОВ «Ревбинське».

У судовому засіданні прокурор Дахненко Р.О. позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

У судовому засіданні представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача СТОВ «Ревбинське» Півторацький Р.В. не заперечував проти задоволення позовних вимог, повідомив суд, що дійсно земельна ділянка площею 2,2706 га, кадастровий номер 7125188400:04:000:0083, перебуває в оренді у СТОВ «Ревбинське», яке раніше мало назву СТОВ імені Щорса.

У судове засідання представник Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області не з`явився, направив до суду клопотання, відповідно до якого позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, розгляд справи просив проводити за його відсутності.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті «Судова влада», відзиву на позовну заяву не подала, жодних заяв чи клопотань на адресу суду не направила, причини неявки суду не повідомила.

Виходячи з приписів ч. 1ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 1ст. 280 ЦПК Українисуд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з викладеного, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 , громадянка російської федерації, являється власником, зокрема, земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7125188400:04:000:0083, площею 2,2706 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1062576671251, номер відомостей про речове право 17040052, підстава внесення такого запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 31997831, дата державної реєстрації 19 жовтня 2016 року (а.с. 17 21).

Судом встановлено, що право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7125188400:04:000:0083, площею 2,2706 га, було набуте ОСОБА_1 шляхом спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 являється громадянином російської федерації, що підтверджується копією паспорта громадянина російської федерації (а.с. 38 39), копією позовної заяви ОСОБА_1 про визнання права власності на житловий будинок з надвірними спорудами та банківський вклад (а.с. 43), копією рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 09 листопада 2015 року (а.с. 67).

26 жовтня 2016 року між ОСОБА_1 та СТОВ імені Щорса було укладено Договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_1 надала СТОВ імені Щорса в оренду земельну ділянку площею 2,2706 га, кадастровий номер 7125188400:04:000:0083, строком на 7 років (а.с. 22 25).

У судовому засіданні судом було встановлено що СТОВ імені Щорса змінило свою назву на СТОВ «Ревбинське».

На момент успадкування зазначеної вище спірної земельної ділянки та державної реєстрації права власності, ОСОБА_1 була іноземцем (громадянкою російської федерації).

Станом на дату розгляду справи відповідач, яка є іноземною громадянкою, продовжує бути власником вищевказаної земельної ділянки.

Положення статей 13, 14 Конституції України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями встановлені нормами розділу V Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями ЦК України та ЗК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про міжнародне приватне право» право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 39 вищевказаного закону виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Таким чином, враховуючи, що спірна земельна ділянка, яка належить до нерухомого майна, знаходиться на території України, на неї поширюється дія законодавства України.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно зі ст.ст. 319, 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Власність зобов`язує. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Суб`єктами права приватної власності на землю згідно зі ст. 80 ЗК України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте, з урахуванням змісту ч. 2 ст. 81 та інших норм ЗК України, суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також і іноземці та особи без громадянства.

Зокрема, іноземці та особи без громадянства відповідно до ч. 2 ст. 81 ЗК України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно із ч. 3 ст. 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності;

в) прийняття спадщини.

Згідно з ч. 4 ст. 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

Статтею 22 ЗК України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність або надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з пунктом «е» ч. 1 ст. ст. 140 Земельного кодексу України, однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Частиною 5 ст. 41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 145 ЗК України у разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 346 ЦК України визначено конфіскацію, як одну з підстав припинення права власності.

Згідно із ст. 356 ЦК України, до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Аналіз вищевказаних норм ЗК України дає підстави для висновку, що законом передбачений чіткий обов`язок іноземця чи особи без громадянства відчужити земельну ділянку сільськогосподарського призначення протягом 1 року з дня набуття права власності на неї. Вказана норма є імперативною та не передбачає винятків. У випадку не відчуження такої земельної ділянки іноземцем чи особою без громадянства у встановлений законом строк, така земельна ділянка підлягає конфіскації на користь держави.

В оцінці факту володіння у цій справі суд застосовує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), згідно з яким особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника. Факт володіння нерухомим майном (possessio) може підтверджуватися, зокрема державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння).

Як вбачається з матеріалів справи відповідач, яка є іноземною громадянкою,

19 жовтня 2016 року набула право власності на спірну земельну ділянку, а тому у відповідності до приписів ст. 81 ЗК України зобов`язана була відчужити її протягом року, а саме до 19 жовтня 2017 року, що свідчить про наявність підстав для конфіскації такої земельної ділянки на користь держави.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Перший протокол до Конвенції ратифікований Законом України 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і, з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті

10 ЦК України, застосовується судами України, як частина національного законодавства. При цьому, розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня

2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Судом не ставиться під сумнів законність втручання у право власності відповідача, зважаючи на існування загальновідомого, чітко визначеного ЗК України обов`язку іноземця чи особи без громадянства, відчужити в річний строк прийняту у спадщину земельну ділянку сільськогосподарського призначення.

Таким чином, у суду немає підстав вважати, що у відповідача існували перешкоди самостійно чи з допомогою фахівця у галузі права ознайомитися із зазначеними вище нормами законодавства та зробити висновки щодо наявності обов`язку відчужити спірну земельну ділянку.

Окрім цього, продовольча безпека України потребує величезної уваги, що тягне за собою невідкладне вжиття вичерпних заходів щодо повернення земельних ділянок у власність держави та їх подальше використання з метою забезпечення потреб у першу чергу громадян України.

Воєнні дії, які ведуться на території України, вкрай негативно впливають на продовольчі процеси у державі, зокрема, багато земель сільськогосподарського призначення на територіях, де ведуться активні бойові дії, на даний час затоплені та забруднені, що в свою чергу унеможливлює їх використання за призначенням, сотні гектарів залишаються окупованими. Це в сукупності призведе до зниження врожайності, тому у цих умовах важливим є те, щоб кожна земельна ділянка, яка використовується з порушенням вимог законодавства, була безумовно повернута у власність держави.

У справі, яка розглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, суд не вбачає невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що ОСОБА_1 будучи іноземним громадянином, упродовж року (з 19 жовтня 2016 року по даний час) після набуття права власності на вказану земельну ділянку, не відчужила її, є підстави для її конфіскації у власність держави, а тому позовні вимоги підлягають до повного задоволення.

Згідно з ч. 1ст. 141 ЦПКсудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 2684,00 гривні судового збору.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 279, 280 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов задовольнити повністю.

Припинити право власності громадянки російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 російської федерації), на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7125188400:04:000:0083, площею 2,2706 га, розташовану в адміністративних межах Ревбинської сільської ради, що входить до складу Іркліївської об`єднаної територіальної громади, Золотоніського району Черкаської області шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, 18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, 131, код ЄДРПОУ: 39765890 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 російської федерації на користь Черкаської обласної прокуратури судовий збір в сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений 17 жовтня 2023 року.

Суддя О.Г. Романова