Рішення

від 05.10.2023 по справі 638/10416/23

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/10416/23

Провадження № 2/638/4685/23

РІШЕННЯ

Іменем України

05 жовтня 2023 року м. Харків

Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - Подус Г.С.,

при секретарі - Гасан М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщені Дзержинського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя,

встановив:

22.08.2023 року до Дзержинського районного суду м. Харкова звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя, яка з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд: визнати за ОСОБА_1 право власності на 80/100 частин земельної ділянки площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташована на території Черкасько-Лозівської сільської ради в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 6322083001:00:000:1862.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що з 29.04.2006 року перебуває у шлюбі зі ОСОБА_2 . В період шлюб народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з позивачем. Сторони припинили спільне проживання. Під час шлюбу сторони придбали у власність нерухоме майно, земельні ділянки та автомобіль, робили внески до статутного фонду ТОВ «ФІБЕРКОРД». Відповідач добровільно не бажає розподіляти майно.

В судове засідання позивач, її представник не з`явилися, подали до суду заяву про слухання справи за їх відсутності, заявлені вимоги уточненої позовної заяви підтримали.

В судове засідання відповідач не з`явився, надав до суду заяву про слухання справи за його відсутності. Вимоги уточненого позову визнав.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

29.04.2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану Дзержинського районного управління юстиції м. Харкова, актовий запис №229.

Відповідно до Договору купівлі-продажу земельної ділянки №1105 від 21.04.2017 року, ОСОБА_2 купив у Таранухіної Ради земельну ділянку 0,1500 га цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована на території Черкасько-Лозівської сільської ради в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 6322083001:00:000:1862. (а.с.24-26)

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності АДРЕСА_2 , належить на приватній власності ОСОБА_2 .

У статті 60 Сімейного кодексу України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно з частиною третьою статті 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

За змістом статті 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Статтею 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частиною першою статті 70 Сімейного кодексу України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц (провадження № 61-2446св18), від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц (провадження № 61-8518св18).

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 Цивільного кодексу України.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Частина четверта статті 65 Сімейного кодексу України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18) дійшов висновку про те, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Враховуючи вищевикладене, суд бере до уваги визнання відповідачем уточнених позовних вимог, а також той факт, що сторони дійшли згоди в питанні щодо розподілу майна.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 263-265,273 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 80/100 частин земельної ділянки площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташована на території Черкасько-Лозівської сільської ради в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 6322083001:00:000:1862.

Рішенняможе бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду до або через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду виготовлено 16.10.2023 року.

Суддя: