Рішення

від 18.10.2023 по справі 508/866/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Миколаївський районний суд Одеської області

Справа № 508/866/23

Номер проведження 2/508/311/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2023 року Миколаївський районний суд

Одеської області

В складі головуючого судді Горобця В.Л.

Секретаря Товт Т.В.

Розглянувши у судовому засіданні в смт. Миколаївка цивільну справу у загальному провадженні за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської селищної ради, Березівського району, Одеської області про встановлення факту родинних відносин та визнання права на спадщину в порядку спадкування за законом.

В С Т А Н О В И В :

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мама позивача ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з права засновника селянського ( фермерського ) господарства «ПІДЛУБНИЙ», ідентифікаційний код юридичної особи - 32063978, місце знаходження якого Одеська область, Миколаївський район, смт. Миколаївка, вул. Гагаріна, будинок 22. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилась спадщина яка складається з права простійного користування земельною ділянкою розміром 13,00 га, яка розташована на території Миколаївської селищної ради народних депутатів, яка надана для ведення селянського (фермерського) господарства, відповідно до рішення XIX сесії 21 скликання Миколаївської районної ради народних депутатів Миколаївського району Одеської області від 10 грудня 1993 року №б/н, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею Серія ОД від 26.02.1994 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №405. Рішенням Миколаївського районного суду Одеської області від 23 лютого 2010 року було встановлено факт, що ОСОБА_3 є чоловіком ОСОБА_2 , а також визнано за ОСОБА_2 право власності на селянське (фермерське) господарство «ПІДЛУБНИЙ», ідентифікаційний код юридичної особи - 32063978, що належало ОСОБА_3 . В порядку успадкування за законом. Таким чином до ОСОБА_2 , після прийняття спадщини, перейшло право власності на селянське (фермерське) господарство, як цілісний майновий комплекс, в тому числі право постійного користування земельною ділянкою розміром 13 га.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань статутний капітал Селянського (Фермерського) господарства «ПІДЛУБНИЙ», ідентифікаційний код юридичної особи - 32053978 складає 0.00 гривень, баланс 3000 грн.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом, як передбачено ст.1217 ЦК України.

Статтею 23 Закону України «Про фермерське господарство» передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до статутного капіталу, не розподільчий прибуток, майнові та інші зобов`язання (стаття 22 Закону).

В порядку ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України позивач, як син, є спадкоємцем першої черги і має право на спадкування за законом.

Для прийнятя спадщини він звернувся до державної нотаріальної контори з питання видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно після померлої мами та батька, але своїми листами №505/01-16, №506/01 - 16. №507/01ф 6 нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину та рекомендував звернутися до суду. Крім того було виявлено, в актовому записі про його народження прізвище батьків заначено як- ОСОБА_4 , а у свідоцтві про шлюб батьків та свідоцтві про смерть мами записано як ОСОБА_5 . В зв'язку з чим для прийняпя спадщини йому необхідно встановити факт родинних відносин.

Позивач ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явився, однак надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача Миколаївської селищної ради, Березівського району, Одеської області в судове засідання не з`явився, однак надав суду заяву, в якій позов визнає, не заперечує проти його задоволення, просить справу розглянути в його відсутність.

Згідно ст. 247 ч. 2 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання сторін, які беруть участь у справі, фіксуваня судового процесу технічними засобами не здійснювалось.

Оцінившизібрані посправі матеріали,суд приходитьдо висновку,що позовслід задовольнити. Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка м. Унгени, Унгенського району Республіки Молдова, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Миколаївка, Миколаївського району, Одеської області є мамою ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в смт. Миколаївка, Миколаївського району, Одеської області.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , права засновника селянського (фермерського) господарства «ПІДЛУБНИЙ», ідентифікаційний код юридичної особи - 32063978, місцезнаходження якого Одеська область, Миколаївський район, смт. Миколаївка. вул. Гагаріна, будинок 22, в обсязі, визначеному статутом, зареєстрованим 13 лютого 2013 року, номер запису - 1542105002000552, ( в тому числі і право користування земельною ділянкою розміром 13,00 га, яка розташована на території Миколаївської селищної ради народних депутатів, яка надана для ведення селянського (фермерського) господарства, відповідно до рішення рішення XIX сесії 21 скликання Миколаївської районної ради народних депутатів Миколаївського району Одеської області від 10 грудня 1993 року №б/н, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею Серія ОД від 26.02.1994 рок).

Данні обставини підтверджується матеріалами справи інформаційним листом Приватного нотаріуса Сологуб О.А. ( а.с. 7 ), копією свідоцтва про шлюб ОСОБА_6 ( а.с. 8 ), копією свідоцтва про смерть ОСОБА_2 ( а.с. 9 ), копією свідоцтва про смерть ОСОБА_3 ( а.с. 10 ), копією свідоцтва народження ОСОБА_1 ( а.с. 11 ), копією паспорта ОСОБА_1 ( а.с. 12 - 13 ), копією Рішення суду ( а.с. 14 ), копією Державного акту ( а.с. 15 ), копією Статуту Селянського ( фермерського ) господарства «ПІДЛУБНИЙ» ( а.с. 16 - 21 ), копією Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб ( а.с. 22 28 ), заявою свідка ОСОБА_7 , який підтвердив даний факт ( а.с. 45 ), копією паспорта ОСОБА_7 ( а.с. 46 ), заявою свідка ОСОБА_8 , який підтвердив даний факт ( 47 ), копією паспорта ОСОБА_8 ( а.с. 48 ).

Перелік прав та обов`язків особи, які не входять до складу спадщину визначений у статті 1219 ЦК України. За змістом вказаного переліку право постійного користування земельною ділянкою, яке належало спадкодавцю, не є тим правом, яке не можна успадкувати. А тому таке право за загальним правилом входить до складу спадщини. Положення ст. 92 ЗК України не обмежують і не скасовують права постійного користування земельними ділянками, яке набуте особами в установлених законодавством випадках станом на 01.01.2002. Крім того у рішенні Конституційного Суду України наголошено, що згідно з ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01 липня 2004 року право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Відтак, до спадкоємців переходить право постійного користування земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були спадкодавця.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення факту, що має юридичне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно п. 23Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідност. 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно доп.11ч.1ст.346ЦК України право власності припиняється у разі припинення юридичної особи чи смерті власника.

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

В ст. 1218 ЦК України зазначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1220 ч. 1 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно ст. 1223 ч. 1 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст. 1268 ч. 1 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Статтею 328 ч.2 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийняпі нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена. Конституція України(стапя 13) не виключає можливості для громадян користуватися землею на визначених у законі різних правових титулах, гарантуючи при цьому громадянам право власності на землю.

Положення ст. 13 Конституції України не виключає можливості для громадян користуватися землею на визначених у законі різних правових титулах, гарантуючи при цьому громадянам право власності на землю.

Правовідносини з виділення земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства виникли за дії Закону № 2009-ХІІ та продовжувалися до смерті засновника СФГ «ПІДЛУБНИЙ» його батька ОСОБА_3 .

Отже, для врегулювання спірних правовідносин необхідно застосовувати як Закон № 2009-ХІІ, так і Закон України від 19 червня 2003 року № 973-IV «Про фермерське господарство» (далі - Закон № 973-IV), а також ЗК України 1990 року, ЗН України 2001 року, ЦКУРСР 1963 року та ЦК України 2003 року.

Відповідно до статті 2 Закону №2009-ХІІ селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником. На ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України.

Згідно зі статтею 43 акону №2009-ХІІ право на створення селянського (фермерського) господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив таке бажання, має документи, що підтверджують його здатність займатися сільським господарством, та пройшов конкурсний відбір. Земельні ділянки громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства передаються у приватну власність і надаються в користування, в тому числі на умовах оренди.

Відповідно до статті 6 цього Закону для ведення селянського (фермерського) господарства можуть передаватися у приватну власність або надаватися у користування земельні ділянки, розмір яких не повинен перевищувати 50 гектарів ріллі і 100 гектарів усіх земель, у місцевостях з трудонедостатніми населеними пунктами, визначеними Кабінетом Міністрів України, -100 гектарів ріллі. Конкретні розміри земельних ділянок громадян, які ведуть селянське (фермерське) господарство, у межах норм, передбачених частиною першою цієї етапі, визначають районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів диференційовано, з урахуванням регіональних особливостей, спеціалізації та можливостей ефективного використання наданих земель. Для створення раціональних за розмірами селянських (фермерських) господарств громадяни України, які ведуть таке господарство, можуть додатково орендувати земельні ділянки для виробничих цілей. Розмір земельної ділянки, що надається в оренду, обумовлюється договором оренди. Земельні ділянки громадян, які ведуть селянське ^фермерське) господарство, поділу не підлягають.

Згідно зі статтею 29 Закону №2009-ХІІ діяльність селянського (фермерського) господарства припиняється у разі: 1) рішення членів селянського (фермерського) господарства про припинення його діяльності; 2) припинення права власності на землю, права користування земельною ділянкою у випадках, передбачених статтями 27 і 28 ЗК України; 3) визнання селянського (фермерського) господарства неплатоспроможним (банкрутом); 4) якщо не залишається жодного члена селянського (фермерського) господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.

Відповідно до статті 7 ЗК України 1990 року користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. Тимчасове користування землею може бути короткостроковим - до трьох років і довгостроковим - від трьох до двадцяти п`яти років. У разі виробничої необхідності ці строки може бути продовжено на період, що не перевищує одного строку відповідно короткострокового або довгострокового тимчасового користування. Користування землею на умовах оренди для сільськогосподарських цілей повинно бути, як правило, довгостроковим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства), особистого підсобного господарства; сільськогосподарським підприємствам і організаціям.

За положеннями статті 22 ЗК України 1990 року право власності на землю або прайс користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Згідно зі статтею 23 цього Кодексу право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Відповідно до статті 27 ЗК України 1990 року право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогос|подарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу. Пункт 5 частини першої цієї статті не поширюється на право користування землею громадян, які ведут селянське (фермерське) господарство, протягом трьох років з часу надання земельної ділянки.

Право користування землею може бути також припинено у випадках, зазначених у статті 114 цього Кодексу.

З урахуванням такого набупя права користування земельною ділянкою, специфіки створення та режиму майна фермерського господарства, обсягу прав членів такого господарства можна підсумувати, що зі смертю голови фермерського господарства право на земельну ділянку надану у постійне чи тимчасове користування для ведення фермерського господарства переходить до спадкоємця - члена цього господарства, який бажає продовжувати діяльність фермерського господарства.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 19; 77; 200; 247; 258; 263; 268; 273; 354 ЦПК України, ст. ст. 1217; 1218; 1220; 1223; 1261; 1268 ЦК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Миколаївської селищної ради, Березівського району, Одеської області про встановлення факту родинних відносин та визнання права на спадщину в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка м. Унгени, Унгенського району, Республіки Молдова, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Миколаївка, Миколаївського району, Одеської області є мамою ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в смт. Миколаївка, Миколаївського району, Одеської області.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , права засновника селянського (фермерського) господарства «ПІДЛУБНИЙ», ідентифікаційний код юридичної особи - 32063978, місцезнаходження якого Одеська область, Миколаївський район, смт.Миколаївка. вул. Гагаріна, будинок 22, в обсязі, визначеному статутом, зареєстрованим 13 лютого 2013 року, номер запису - 1542105002000552, ( в тому числі і право користування земельною ділянкою розміром 13,00 га, яка розташована на території Миколаївської селищної ради народних депутатів, яка надана для ведення селянського (фермерського) господарства, відповідно до рішення рішення XIX сесії 21 скликання Миколаївської районної ради народних депутатів Миколаївського району Одеської області від 10 грудня 1993 року №б/н, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею Серія ОД від 26.02.1994 рок).

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення, а стороною,що небула присутньоюв судовомузасіданні,з дняотримання копіїрішення до Одеського апеляційного суду.

Суддя: Горобець В.Л.