Постанова

від 05.10.2023 по справі 925/935/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2023 р. Справа№ 925/935/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Козир Т.П.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 05.10.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю УКС-ГРУП

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 02.03.2023

у справі № 925/935/22 (суддя Васянович А.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю УКС-ГРУП

до Приватного підприємства УКР-ЄВРО БУД

про стягнення 280 466 грн 98 коп

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю УКС-ГРУП УКРАЇНА до приватного підприємства УКР-ЄВРО БУД про стягнення з відповідача 280 466 грн 98 коп. заборгованості, а саме: 33 648 грн 05 коп. основного боргу з ПДВ, 205 252 грн 08 коп. неустойки (пені), 10 600 грн 69 коп. інфляційних втрат, 16 870 грн 00 коп. 3% річних, 1 682 грн 40 коп. штрафу та 12 413 грн 76 коп. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору поставки №01-05/3539 від 11 січня 2021 року.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 02.03.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з приватного підприємства УКР-ЄВРО БУД на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УКС-ГРУП Україна 33 648 грн 05 коп. боргу, 1 675 грн 95 коп. 3% річних, 10 600 грн 69 коп. інфляційних втрат, 2 289 грн 91 коп. пені та 723 грн 60 коп. судового збору. В решті вимог в позові відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "УКС-ГРУП" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 02.03.2023 в частині незадоволених вимог та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права та з відступленням від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. При цьому, скаржник стверджував, що суд першої інстанції неправомірно дійшов висновку, що обов`язок з оплати отриманого товару виник у відповідача з дати отримання товару, оскільки пунктом 4.2 договору, визначено, що оплата товару здійснюється шляхом перерахування 100% передоплати на розрахунковий рахунок позивача на підставі виставленого рахунку-фактури. Також зазначив, що судом першої інстанції неправомірно застосовано вимоги Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", оскільки вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, суд повинен об`єктивно оцінити ступень виконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідки порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки іншої сторони.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2023 апеляційну скаргу у справі № 925/935/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2023 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю УКС-ГРУП на рішення Господарського суду Черкаської області від 02 березня 2023 у справі № 925/935/22 залишено без руху, надавши скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

Скаржником подано до Північного апеляційного господарського суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "УКС-ГРУП" строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.03.2023 у справі № 925/935/22. Відкрито апеляційне провадження та призначено до розгляду на 06.07.2023.

Розгляд справи відкладався.

На адресу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції.

У судове засідання 05.10.2023 з`явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Приватне підприємство "УКР-ЄВРО БУД" зареєстровано за адресою: 18000, Черкаська область, місто Черкаси, вулиця Смілянська, будинок 135, офіс 22. Ухвала Північного апеляційного господарського суду якою відповідач повідомлявся про розгляд справи направлялась відповідачу на указану адресу, проте поштові відправлення повернулося на адресу суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, виходячи зі змісту положень ст. ст. 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, п. п. 11, 17, 99, 116 та 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДРЮО прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена ст. ст. 162, 165, 258, 263, 290 та 295 Господарського процесуального кодексу України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 та 14.08.2020 у справі №904/2584/19). Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням. Отже, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду.

Враховуючи те, що явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд дійшов висновку про можливість здійснення розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи слідує, що 11 січня 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю "УКС-ГРУП Україна" (постачальник) та Приватним підприємством "УКР-ЄВРО БУД" (покупець) був укладений договір поставки за №01-05/3539, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався у порядку та строки, встановлені цим договором передати у власність покупця трубопровідну арматуру та деталі трубопроводу, а покупець прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором (пункт 1.1 договору).

Асортимент, кількість, ціна за одиницю товару, що поставляється, визначаються у рахунках-фактурах та видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного договору (п. 2.1. договору).

Згідно пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач, на виконання умов договору поставки від 11.01.2021 № 01-05/3539 поставив відповідачу товар на суму 33 648 грн 05 коп., що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною №УГ25 від 13 січня 2021 року (належним чином засвідчена копія якої наявна в матеріалах справи).

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором від 11.01.2021 № 01-05/3539 також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов даної угоди.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 4.2 договору оплата товару здійснюється шляхом перерахування покупцем 100% передоплати на розрахунковий рахунок постачальника на підставі виставленого рахунку-фактури, якщо інше не передбачено додатками.

Не заважаючи не несплату попередньої оплати, позивач поставив відповідачу товар на суму 33 648 грн 05 коп.

Водночас, відповідач свого обов`язку щодо оплати поставленого товару не виконав.

У зв`язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення 33 648 грн 05 коп. основного боргу.

Проте, строк перерахування покупцем передоплати в договорі не був визначений.

В матеріалах справи міститься рахунок на оплату від 11 січня 2021 року №УГ34 на загальну суму 78 106 грн 27 коп., однак доказів направлення його відповідачу матеріали справи не містять.

Згідно частини першої статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки товар було поставлено 13 січня 2021 року, то строк оплати настав 14 січня 2021 року.

З огляду на викладене, враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за договором, яка складає 33 648, 05 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач не надав документи, які свідчать про дійсне погашення вказаної заборгованості перед позивачем, колегія суддів дійшов висновку про обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "УКС-ГРУП" до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено вимоги про стягнення 10 600 грн 69 коп. інфляційних втрат нарахованих за період з 11 січня 2021 року по 23 серпня 2022 року та 16 870 грн 00 коп. 3% річних нарахованих за період з 11 січня 2021 року по 12 вересня 2022 року.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови), а поєднання цих вимог в одній справі не є обов`язковим.

Судом апеляційної інстанції перевірено розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних та втрат від інфляції та встановлено, що позивачем допущено помилки при визначенні початкових дат періодів прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати вартості товару, поставленого за видатковою накладною від 13.01.2021, оскільки не враховано приписи статті 253 Цивільного кодексу України, що призвело до заявлення вказаних сум у завищеному розмірі.

Згідно з частиною другою статті 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частини першої статті 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

За таких обставин, розмір інфляційних втрат нарахованих за період з 15 січня 2021 року по 23 серпня 2022 року складає 10 600 грн 70 коп. (позивач просив стягнути 10 600 грн 69 коп.).

Розмір 3% річних нарахованих за період з 15 січня 2021 року по 12 вересня 2022 року складає 1 675 грн 95 коп.

За таких обставин, стягненню з відповідача підлягає 1 675 грн 95 коп. 3 % річних та 10 600 грн 69 коп. інфляційних втрат, а в решті цих вимог слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 546 та статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов`язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 10.5 договору у випадку порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику неустойку в розмірі 1% від вартості неоплаченого товару, за кожен день прострочення, на вимогу постачальника.

Тобто, умовами договору виконання зобов`язання забезпечувалося пенею.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 205 252 грн 08 коп. неустойки (пені) за 610 днів у розмірі 1% від 33 648 грн 05 коп.

Крім того позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 12 413 грн 76 коп. з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ нарахованої за період з 11 січня 2021 року по 12 вересня 2022 року.

Згідно частини першої статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 1% від вартості неоплаченого товару та пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ є одним видом застосування цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - несвоєчасна оплата поставленого товару за договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення.

Також позивачем при нарахуванні пені порушено вимоги частини 6 статті 232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому судом враховано, що пункт 10.5 договору не містив умови нарахування пені понад строки, що встановлені частини 6 статті 232 ГК України.

Таким чином, з урахуванням положень статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частини 6 статті 232 ГК України, розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача та нарахований з 15 січня 2021 року по 14 липня 2021 року складає 2 289 грн 91 коп., а в решті вимог щодо неустойки (пені) слід відмовити.

В апеляційній скарзі позивач стверджував про те, що місцевим господарським судом неправомірно застосовано вимоги Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", оскільки вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, суд першої інстанції повинен об`єктивно оцінити ступень виконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідки порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки іншої сторони.

Скаржник стверджує, що відповідач, уклавши договір поставки від 11.01.2021, погодився на запропоновані позивачем умови, в тому числі і умови про пеню, тому у відповідача виник обов`язок сплатити пеню в розмірі 1% від вартості неоплаченого відповідачем товару.

Частиною другою статті 343 Господарського кодексу України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", статтею 3 якого передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Зазначена правова позиція щодо розміру обчислення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України є сталою та зокрема викладена в постановах Верховного Суду України від 24.10.2011 у справі № 25/187 та від 07.11.2011 у справі № 5002-2/5109-2010.

Аналогічна правова позиція щодо розміру обчислення пені на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України також викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №910/10224/14, від 23.05.2018 у справі №910/15492/17 та від 06.03.2019 у справі №916/4692/15.

Позивачем, також, заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1 682 грн 40 коп. штрафу в розмірі 5% від суми боргу.

Згідно вимог статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до частини 2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Водночас умовами договору поставки №01-05/3539 від 11 січня 2021 року зобов`язання не забезпечувалось штрафом та розмір штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання договором не був встановлений.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в частині стягнення штрафу в розмірі 1 682,40 грн.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю УКС-ГРУП залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 02.03.2023у справі № 925/935/22 залишити без змін.

Матеріали справи № 925/935/22 повернути Господарському суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 16.10.2023 після повернення з відрядження суддів Козир Т.П. та Кравчука Г.А.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Г.А. Кравчук

Т.П. Козир