Постанова

від 05.10.2023 по справі 910/17612/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2023 р. Справа№ 910/17612/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Козир Т.П.

Кравчука Г.А.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 05.10.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Київський дослідно-експериментальний завод "Вугілля"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 22.02.2023 (повне рішення складено: 03.03.2023)

у справі №910/17612/21 (суддя - Чебикіна С.О.)

за позовом Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Приватного акціонерного товариства "Київський дослідно-експериментальний завод "Вугілля"

про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року прокурор звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі позивача до відповідача про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 4,2647 га, яка розташована по провулку Приладному, 10 у Святошинському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:75:041:0001), який укладено між позивачем та відповідачем, посвідчений 22.12.2004 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. за № 1204, зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів, про що зроблено запис від 24.01.2005 року за № 75-6-00164 та про зобов`язання відповідача повернути позивачу вищевказану земельну ділянку на підставі ст. ст. 13, 14, 131-1, 144 Конституції України, ст. ст. 16 ЦК України, ст. 152 ЗК України.

Позов мотивовано тим, що відповідач в порушення умов договору оренди земельної ділянки використовує її не за цільовим призначенням, тобто на землях з цільовим призначенням для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробних та господарських будівель і споруд здійснює нове будівництво багатоквартирних будинків масової забудови, що підтверджується сертифікатами № ІУ123210901416 та № ІУ123210827414 та дозволом на виконання будівельних робіт № ІУ013201120900.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.02.2023 позов задоволено повністю.

Розірвано договір оренди земельної ділянки площею 4,2647 га, яка розташована по провулку Приладному, 10 у Святошинському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:75:041:0001), укладений між Київською міською радою (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код 22883141) тa Приватним акціонерним товариством "Київський дослідно-експериментальний завод "Вугілля" (03164, м. Київ, пров. Приладний, 10, код 00159506) та посвідчений 22.12.2004 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. за № 1204, який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів, про що зроблено запис від 24.01.2005 року за № 75-6-00164.

Зобов`язано Приватне акціонерне товариство "Київський дослідно-експериментальний завод "Вугілля" повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 4,2647 га, яка розташована по провулку Приладному, 10 у Святошинському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:75:041:0001) у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Київський дослідно-експериментальний завод "Вугілля" на користь Київської міської прокуратури 4 540 грн судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Київський дослідно-експериментальний завод "Вугілля" звернулося безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2023 у справі № 910/17612/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. При цьому, скаржник стверджував, що відповідно до даних з Державного земельного кадастру, категорія земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:041:0001 з 13.01.2016 по 25.08.2021 з вини державного органу була помилково визначена, як землі житлової та громадської забудови, на підставі чого відповідач у вказаний період почав збирати вихідні дані для проектування реконструкції багатофункціонального комплексу, отримав дозвіл на виконання будівельних робіт та ввів в експлуатацію два об`єкта багатофункціонального комплексу з адміністративно-побутовими будівлями, після чого помилку було виправлено, але при цьому категорія земельної ділянки залишилась не визначеною. Також відповідач стверджує, що ним здійснювалась реконструкція будівлі, за адресою провулок Приладний, 10 у Святошинському районі м. Києва, а не нове будівництво, тому відсутнє порушення цільового використання земельної ділянки.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2023 апеляційну скаргу у справі № 910/17612/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Тарасенко К.В., судді: Іоннікова І.А., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 клопотання Приватного акціонерного товариства "Київський дослідно-експериментальний завод "Вугілля" про поновлення строків на подання апеляційної скарги задоволено. Поновлено Приватному акціонерному товариства "Київський дослідно-експериментальний завод "Вугілля" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2023 у справі №910/17612/21. Відкрито апеляційне провадження у справі №910/17612/21 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Київський дослідно-експериментальний завод "Вугілля" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2023 у справі №910/17612/21. Розгляд апеляційної скарги призначено на 06.06.2023.

До Північного апеляційного господарського суду 09.05.2023 від прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київський дослідно-експериментальний завод "Вугілля", у якому прокурор заперечив доводи відповідача, з огляду на їх необґрунтованість.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2023, у зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/17612/21.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2023, справу №910/17612/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Тарасенко К.В. (головуючий), судді: Разіна Т.І., Іоннікова І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №910/17612/21 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Київський дослідно-експериментальний завод "Вугілля" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2023 у справі №910/17612/21 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Іоннікова І.А., Разіна Т.І.

Розгляд справи відкладався.

Через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги з клопотанням про долучення доказів, яке судом відхилено, оскільки відповідачем не наведено вагомої причини неподання відповідних доказів у суді першої інстанції та заява про відвід колегії суддів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 визнано необґрунтованою заяву Приватного акціонерного товариства "Київський дослідно-експериментальний завод "Вугілля" про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Тарасенко К.В. (головуючий суддя), Іоннікова І.А., Разіна Т.І. від розгляду справи №910/17612/21. Заяву суддів Тарасенко К.В., Іоннікової І.А., Разіної Т.І. про самовідвід у справі №910/17612/21 задоволено. Справу №910/17612/21 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до ст. 32 ГПК України.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2023, у зв`язку з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2023, якою заяву суддів Тарасенко К.В., Іоннікової І.А., Разіної Т.І. про самовідвід у справі №910/17612/21 задоволено, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/17612/21.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2023, справу №910/17612/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Козир Т.П., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2023 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київський дослідно-експериментальний завод "Вугілля" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2023 у справі №910/17612/21 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Коробенко Г.П., судді: Козир Т.П., Кравчук Г.А. Розгляд апеляційної скарги призначено на 05.09.2023.

До Північного апеляційного господарського суду 29.08.2023 від прокуратури надійшли заперечення на клопотання скаржника про приєднання доказів до матеріалів справи.

Розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Київський дослідно-експериментальний завод "Вугілля" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2023 у справі №910/17612/21 призначений на 05.09.2023, не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Кравчук Г.А. у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2023 розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Київський дослідно-експериментальний завод "Вугілля" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2023 у справі №910/17612/21, призначено на 05.10.2023.

Через систему "Електронний суд" 04.10.2023 до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги з клопотанням про долучення доказів, у задоволенні якого судом відмовлено, з тих підстав, що відповідачем не наведено вагомої причини неподання відповідних доказів у суді першої інстанції.

У судове засідання 05.10.2023 з`явився прокурор та представники сторін, які надали пояснення по справі.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

Згідно з п.3 ч.1 ст.1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4, 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

У постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

В обґрунтування необхідності здійснення представництва інтересів держави у суді, прокурор у позовній заяві зазначив, що Київська міська рада, як орган місцевого самоврядування, та який у розумінні статті 80 Земельного кодексу України уповноважений діяти від імені територіальної громади та в її інтересах, у тому числі щодо захисту, охорони, збереження та раціонального використання земель комунальної власності. На Київську міську раду, як власника, покладено обов`язок самостійно через свій виконавчий орган контролювати збереження земельних ділянок територіальної громади міста Києва, відстежувати стан їх використання та перевіряти за допомогою доступних джерел, чи має місце порушення прав та інтересів територіальної громади на це майно.

Зокрема, Київська міська рада, як власник земельної ділянки, зобов`язана вживати заходи щодо сумлінного та добросовісного управління довіреним їй комунальним майном, забезпечувати його ефективне використання, контролювати стан збереження, а у випадку порушення іншими особами права власності територіальної громади - невідкладно реагувати.

Оскільки Київська міська рада не здійснює належним чином захист інтересів держави, прокурор звернувся до суду із цим позовом.

Прокурор у позовній заяві зазначив, що прокуратурою до подання позову здійснено попередні листування з Київською міською радою (№15/1-593вих-21 від 04.06.2021, №15/1-729вих-21 від 13.07.2021, №15/1-879вих-21 від 19.08.2021) в яких повідомляла про порушення вимог законодавства та умов договору оренди від 22.12.2004 при використанні Приватним акціонерним товариством "Київський дослідно-експериментальний завод "Вугілля" земельної ділянки (кадастровий номер - 8000000000:75:041:0001), однак жодних належних заходів цивільно-правового характеру Київською міською радою до цього часу не вжито, що свідчить про неналежне здійснення Київською міською радою своїх повноважень по захисту державних інтересів.

Ураховуючи, що інтереси держави до цього часу залишаються не захищеними, а Київською міською радою допущено бездіяльність, суд приходить до висновку, що вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.

З матеріалів справи слідує, що рішенням Київської міської ради № 490/650 від 29.05.2003 року "Про передачу відкритому акціонерному товариству "Київський дослідно-експериментальний завод "Вугілля" земельної ділянки для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих та господарських будівель і споруд у пров. Приладному, 10 у Святошинському районі м. Києва" вирішено передати відкритому акціонерному товариству "Київський дослідно-експериментальний завод "Вугілля", за умовами виконання п. 2 цього рішення, в довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку площею 4,95 га для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих та господарських будівель і споруд у пров. Приладному, 10; ВАТ "Київський дослідно-експериментальний завод "Вугілля" виконувати обов`язки землекористувача відповідно до вимог ст. 96 Земельного кодексу України (п. 2.1 рішення).

Пунктом 3 рішення вирішено землекористувача попередити, що право користування земельними ділянками може бути припинено відповідно до ст. ст. 141, 143 Земельного кодексу України.

На підставі вищезазначеного рішення Київською міською радою (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Київський дослідно-експериментальний завод "Вугілля" (назву змінено на Приватне акціонерне товариство "Київський дослідно-експериментальний завод "Вугілля") (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки за умовами якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 29.05.2003 року за № 490/650 за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що об`єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - пров. Приладний, 10 у Святошинському районі м. Києва; розміром - 4,2647 га.; кадастровий номер - 8000000000:75:041:0001.

Цільове призначення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробних та господарських будівель і споруд (п. 2.1 договору).

Договір укладено на 25 років (п. 3.1 договору).

За умовами п. 5.1 договору на земельній ділянці не дозволяється діяльність, не пов`язана з цільовим призначенням земельної ділянки. Зміна цільового призначення земельної ділянки можлива лише в разі прийняття Київською міською радою рішення про затвердження проекту відведення земельної ділянки у зв`язку зі зміною цільового призначення земельної ділянки та внесення відповідних змін до договору. Роботи по розробці проекту відведення сплачує орендар.

Відповідно до п. 7.1 договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Пунктом 8.4 договору визначено, зокрема використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.

Пунктом 11.1 договору погоджено, що всі зміни та/або доповнення до цього договору вносяться за згодою сторін. Згодою або запереченням орендодавця на зміни та/або доповнення до цього договору, є його рішення, прийняте в установленому законодавством порядку.

У пункті 11.4 договору передбачено, що договір може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично не сплачує орендну плату (протягом двох місяців поспіль), здійснення без згоди орендодавця передачі або відчуження права користування земельною ділянкою третіми особами.

Пунктом 11.5 договору визначено, що договір може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов`язків визначених у пунктах 5.1 та 8.4 договору.

Відповідно до статті 94 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Факт передачі позивачем та прийняття відповідачем у своє володіння і користування спірної земельної ділянки підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 24.01.2005 року, який підписаний уповноваженими представниками сторін та копія якого міститься в матеріалах справи.

Судом встановлено, що 20.03.2019 посадовою особою Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проведено обстеження земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:75:041:0001, за результатами якого складено акт обстеження земельної ділянки № 19-0195-08. У вказаному акті обстеження земельної ділянки зазначено, що під час проведення обстеження встановлено, що частина земельної ділянки орієнтовною площею 0,9 га використовується для будівництва. На території земельної ділянки влаштовано будівельний майданчик, побудовані монолітно-бетонні каркаси багатоповерхових будинків (ЖК "Академ-Квартал"). Територія земельної ділянки огороджена та знаходиться під охороною. Таким чином, вбачається порушення вимог земельного законодавства щодо її цільового використання.

10.07.2019 року посадовою особою Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повторно проведено обстеження вказаної земельної ділянки, за результатами якого складено акт обстеження земельної ділянки № 19-0494-08. У цьому акті зазначено, що під час обстеження встановлено, що частина земельної ділянки орієнтовною площею 0,9 га використовується для будівництва. На території земельної ділянки влаштовано будівельний майданчик, на якому знаходяться баштові крани, тимчасові споруди (побутові приміщення), будівельні матеріали, побудовані монолітно-бетонні каркаси багатоповерхових будинків. Територія земельної ділянки огороджена та знаходиться під охороною.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (номер витягу НВ-0004706012020 дата формування 05.03.2020 року) цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:041:0001 - 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид використання земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих та господарських будівель і споруд.

15.06.2020 року Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) видано відповідачу Містобудівні умови та обтяження для проектування об`єкту будівництва № 567 із зазначенням назви об`єкту будівництва: "Реконструкція адміністративно-виробничого комплексу під багатофункціональний комплекс з адміністративно-побутовими будівлями".

10.09.2020 року посадовою особою Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повторно проведено обстеження вказаної земельної ділянки, за результатами якого складено акт обстеження земельної ділянки№ 20-0547-08. У цьому акті зазначено, що під час обстеження встановлено, що частина земельної ділянки орієнтовною площею 0,9 га використовується для будівництва багатоповерхових будинків. На території земельної ділянки влаштовано будівельний майданчик, на якому знаходяться підйомний кран, тимчасові споруди (побутові приміщення), будівельні матеріали, два багатоповерхові будинки (24 поверхи), на яких проводяться облицювальні роботи. Територія земельної ділянки огороджена та знаходиться під охороною. Поблизу будівельного майданчика в тимчасовій споруді розташовано відділ продажу квартир ЖК "Академ-Квартал".Таким чином, вбачається використання частини земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:041:0001 орієнтовною площею 0,9 га з порушенням вимог пункту а) ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України, невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням.

20.11.2020 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України відповідачу надано дозвіл на виконання будівельних робіт: "Реконструкція адміністративно-виробничого комплексу під багатофункціональний комплекс з адміністративно-побутовими будівлями по пров. Приладний, 10 у Святошинському районі м. Києва (Перша черга будівництва)" № ІУ013201120900. У вказаному дозволі зазначено вид будівництва - нове будівництво та код об`єкта - 1122.1 Будинки багатоквартирні масової забудови.

Відповідно до сертифікатів Державної архітектурно-будівельної інспекції України № ІУ123210901416 та № ІУ123210827414 найменування об`єкта згідно з проектом - Реконструкція адміністративно-виробничого комплексу під багатофункціональний комплекс з адміністративно-побутовими будівлями по пров. Приладний, 10 у Святошинському районі м. Києва; характер будівництва - нове будівництво.

02.03.2021 року Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві Управлінням контролю за використанням та охороною земель проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки, за результатами якої складено акт № 32-ДК/0001/АП/09/01/-21. У вказаному акті зазначено, що враховуючи те, що цільове призначення земельної ділянки 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, а на земельній ділянці здійснено будівництво та продаж об`єктів нерухомого майна (функціонує відділ продажу) в ЖК "Академ-Квартал", частина земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:041:0001 орієнтовною площею 1,1 га використовується з порушенням пункту "а" ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України - невиконання вимог щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням.

Крім того, вищезазначеною перевіркою Головним управління Держгеокадастру у м. Києві встановлено, що на спірній земельній ділянці в порушення ч. 2 ст. 168 ЗК України знято ґрунтовий покрив орієнтовною площею 1,1 га без спеціального дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 0570202/2 від 23.04.2021 року за даними Міського земельного кадастру відкрите акціонерне товариство "Київський дослідно-експериментальний завод "Вугілля" не зверталося із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:75:041:0001). За поданням Департаменту рішення щодо зміни цільового призначення Київська міська рада не приймала.

З листа № 10-26-0.21-4435/2-21 Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 22.09.2021 року вбачається, що 13.01.2016 року під час відкриття Поземельної книги на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:75:041:0001 було допущено помилку у частині внесення інформації про категорію земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови. У вказаному листі також зазначено, що 23.02.2017 під час внесення відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:75:041:0001 щодо коду цільового призначення "11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості" помилково оновились відомості про категорію земель. Державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру у м. Києві 25.08.2021 року вказану помилку виправлено. Категорія земель вищезазначеної земельної ділянки зазначена згідно даних Державного земельного кадастру як - не визначена; цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:041:0001 - 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; вид використання земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих та господарських будівель і споруд.

Згідно Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 № 548, спірна земельна ділянка за кодом КВЦПЗ відноситься до підрозділу 11.02 (для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості) розділу 11 (землі промисловості) секції J (землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення).

Пунктами 1.2, 1.4 розділу І Загальних положень Класифікації видів цільового призначення земель визначено, що код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі, КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистем ними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Інформація про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:75:041:0001 внесена до Державного земельного кадастру у 2016 році на підставі проекту землеустрою від 13.02.2004 (згідно якого земельна ділянка надається для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробчничих та господарських будівель і споруд).

Будь-яка інша інформація щодо зміни цільового призначення земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:75:041:0001) до Державного земельного кадастру не вносилась. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Згідно з частинами 1, 2 статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 1 частини 5 статті 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Тобто, зазначені норми права розрізняють категорії земель за їх цільовим призначенням та види використання земельної ділянки в межах кожної категорії земель.

Сторони погодили, що на підставі рішення Київської міської ради № 490/650 від 29.05.2003 року земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:75:041:0001) передається в оренду для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробних та господарських будівель і споруд.

Таким чином, позивач надав відповідачу земельну ділянку в оренду за договором оренди земельної ділянки, характеристики якої визначені у п. 2.1 договору (зокрема, цільове призначення цієї земельної ділянки - 11.02 для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробних та господарських будівель і споруд; вид використання - для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробних та господарських будівель і споруд).

Доказів зміни цільового призначенння спірної земельної ділянки та прийняття Київською міською радою рішення про затвердження проекту відведення земельної ділянки у зв`язку зі зміною цільового призначення земельної ділянки та внесення відповідних змін до спірного договору відповідно до умов п. 5.1 договору матеріали справи також не містять.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині порушення відповідачем умов договору оренди від 22.12.2004 та вимог статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" щодо фактичного використання земельної ділянки не за її цільовим призначенням.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 11.4 договору від 22.12.2004 встановлено, що договір може бути розірваний:

- за взаємною згодою сторін;

- за рішенням суду, в порядку, встановленому законом;

- в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично не сплачує орендну плату (протягом двох місяців поспіль), здійснення без згоди орендодавця передачі або відчуження права користування земельною ділянкою третіми особами.

Відповідно до пункту 11.5 договір може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов`язків визначених у пунктах 5.1 та 8.4 договору щодо цільового призначення.

Крім того, у пункті 12.2 договору оренди сторони погодили, що у разі невиконання орендарем умов цього договору та обов`язків, передбачених законодавством України, договір може бути достроково розірваний.

Як вище зазначено судом, пунктом 8.4 договору встановлено, що відповідач зобов`язаний, зокрема, використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення та на земельній ділянці не дозволяється діяльність, не пов`язана з цільовим призначенням земельної ділянки (п. 5.1 договору).

Матеріали справи свідчать, що відповідач використовував земельну ділянку кадастровий номер: 8000000000:75:041:0001 не за її цільовим призначенням, а саме на землях з цільовим призначенням для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробних та господарських будівель і споруд фактично здійснив нове будівництво багатоквартирних будинків масової забудови, що підтверджується актами обстеження земельної ділянки Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації): № 19-0195-08 від 20.03.2019 року, № 19-0494-08 від 10.07.2019 року, № 20-0547-08 від 10.09.2020 року, актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру у м. Києві Управлінням контролю за використанням та охороною земель № 32-ДК/0001/АП/09/01/-21 від 02.03.2021 року, сертифікатами № ІУ123210901416 та № ІУ123210827414 та дозволом на виконання будівельних робіт № ІУ013201120900.

Відповідно до ч. 4 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на час розгляду справи) розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Частиною 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Пунктом а частини першої статті 96 Земельного кодексу України визначено, що землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Відповідно до пункту ґ частини 1 статті 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Пунктом а частини 1 статті 143 Земельного кодексу України визначено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

У розумінні наведених положень земельного законодавства дострокове розірвання договору оренди можливе, зокрема, на вимогу однієї зі сторін договору за рішенням суду у випадках, передбачених законом або договором. При цьому окремою підставою для примусового припинення права користування земельною ділянкою на умовах оренди є саме використання орендарем землі не за цільовим призначенням.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Отже, основою для визначення цільового призначення земельної ділянки є її належність до відповідної категорії земель і відповідного способу використання.

Згідно з частиною 5 статті 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

У свою чергу, відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.09.2021 року у справі № 910/597/18.

Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, встановлених зазначеною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дає змоги потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 24.10.2019 року у справі № 905/799/18.

З огляду на вищевикладене, оскільки фактичне використання земельної ділянки (кадастровий номер: 8000000000:75:041:0001) суперечить статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", здійснювалось не за її цільовим призначенням та всупереч рішенню Київської міської ради, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про використання відповідачем наданої йому в оренду земельної ділянки не за цільовим призначенням, що є підставою для розірвання оскаржуваного договору оренди.

Згідно з частиною 1 статті 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

За умовами пункту 7.1 договору від 22.12.2004 після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Пунктом 11.8 договору встановлено, що у разі припинення або розірвання цього договору, орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку, на умовах, визначених цим договором.

Вимога про зобов`язання повернути земельну ділянку є похідною від вимоги про розірвання договору, оскільки відповідно до положень закону, у разі розірвання договору оренди земельної ділянки відповідач зобов`язаний негайно повернути орендодавцеві земельну ділянку.

Тому, колегія суддів дійшла висновку, що вимога прокуратури про зобов`язання відповідача повернути позивачу спірну земельну ділянку також є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначив, що з вини державного органу категорія земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:041:0001 з 13.01.2016 по 25.08.2021 була помилково визначена, як землі житлової та громадської забудови, на підставі чого відповідач у вказаний період почав збирати вихідні дані для проектування реконструкції багатофункціонального комплексу, отримав дозвіл на виконання будівельних робіт та ввів у експлуатацію два об`єкта багатофункціонального комплексу з адміністративно-побутовими будівлями. За твердженням відповідача, останній вчинив усі дії, що передбачені законом та договором оренди в частині використання земельної ділянки, зокрема, покладався на відомості Державного земельного кадастру про земельну ділянку, які є офіційними, а відтак відповідач вважає, що на нього не можна перекласти відповідальність за помилки та дії державних органів.

Колегією суддів відхиляються вищезазначені доводи відповідача, оскільки, як встановлено судом вище, помилку в частині внесення інформації про категорію земельної ділянки було виправлено, відповідач на момент укладення договору оренди від 22.12.2004 був обізнаний з цільовим призначенням земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:75:041:0001), будь-якої іншої інформації щодо зміни цільового призначення земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:75:041:0001) до Державного земельного кадастру не було внесено. Вказуючи про наявність вини державного органу у внесенні помилкових відомостей до Державного земельного кадастру відповідач, поза розумним сумнівом, намагається перекласти відповідальність за вчинені дії на державу, яка не є стороною договору, оскільки саме відповідач, уклавши договір оренди від 22.12.2004 погодив його умови, у тому числі цільове призначення земельної ділянки - "для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих та господарських будівель і споруд".

Усі інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 276 Господарського процессуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київський дослідно-експериментальний завод "Вугілля" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2023 у справі № 910/17612/21 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/17612/21 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 16.10.2023 після повернення з відрядження суддів Кравчука Г. А. та Козир Т.П.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Т.П. Козир

Г.А. Кравчук