Постанова

від 04.10.2023 по справі 910/10049/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2023 р. Справа№ 910/10049/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Козир Т.П.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Заступника керівника Київської міської прокуратури

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2023

у справі № 910/10049/22 (суддя С.О. Турчин)

за позовом Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави

до Київської міської ради (відповідач - 1)

Товариства з обмеженою відповідальністю «МРІЯ-ІНВЕСТ» (відповідач - 2)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пірог Юлія Сергіївна (третя особа - 1)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Благодійна організація «Благодійний фонд Дніпровського району м. Києва «Київський еколого-культурний центр» (третя особа - 2 )

про зобов`язання усунення перешкод,

представники сторін:

від прокуратури: Василюк О.Г.;

від відповідача - 1: Перепелицін К.М.;

від відповідача - 2: Клімушев Є.В.;

від третьої особи - 1: не з`явився;

від третьої особи - 2: Дядюк О.В., -

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Київської міської прокуратури (далі також - Прокурор) в інтересах держави звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі також - Київська міськрада) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» (далі також - Товариство) про усунення перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:90:171:0034 шляхом:

визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради № 608/3184 від 07.07.2005 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «МРІЯ-ІНВЕСТ» земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-розважального та офісно-виставкового комплексу у складі багатофункціональної планувальної структури та благоустрою прилеглої території озера на просп. Миколи Бажана та вул. Ревуцького (в районі озера «Вирлиця» у Дарницькому районі м. Києва" в частині земельної ділянки площею 19,72 га;

визнання недійсним договору оренди від 09.11.2005, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест», зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 10.11.2005 за № 63-6-00308;

скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пірог Ю.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.05.2020 № 52161024 та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2076119880000) з одночасним припиненням права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» на нього;

зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» звільнити земельну ділянку площею 19,7194 га, кадастровий номер 8000000000:90:171:0034, з приведенням її у придатний для використання стан.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна земельна ділянка, яка надана ТОВ «МРІЯ-ІНВЕСТ» в оренду, належить до земель водного фонду, а також до зарезервованих під заповідання земель, які не можуть надаватись у користування під комерційну забудову, а тому надання такої земельної ділянки в оренду ТОВ «МРІЯ-ІНВЕСТ» суперечить вимогам земельного законодавства.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2023 у справі № 910/10049/22 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції вмотивовано:

встановленими судом обставинами відсутності у проєкті відведення земельних ділянок даних про те, що спірна земельна ділянка (земельна ділянка площею 19,72 га) знаходиться в межах прибережної захисної смуги озера Вирлиця, як і відсутності у матеріалах справи доказів оформлення цих документів із порушенням чинних на той час правил та процедур, а також дотриманням Товариством з обмеженою відповідальністю "МРІЯ-ІНВЕСТ" встановленого законом порядку погодження проєкту землеустрою відповідними органами;

преюдиційними обставинами, встановленими рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2014 у справі №910/10544/13 за позовом Заступника прокурора міста Києва до Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунального підприємства «Київський метрополітен» про визнання незаконними та скасування рішень Київської міської ради щодо дотримання Товариством порядку відведення спірної земельної ділянки в оренду та відповідності, у зв`язку з цим, такого рішення вимогам закону;

принципом юридичної визначеності, resjudicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися;

практикою ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "East/WestAllianceLimited" проти України" від 23.01.2014), якою напрацьовано три критерії, які необхідно оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Суд першої інстанції констатував, що товариство набуло спірну земельну ділянку в оренду у встановленому законом порядку, відповідно, позбавлення його права оренди відповідає критеріям втручання у право особи на мирне володіння.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою, Заступник прокурора посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, а саме, ст. 21, ч. 1 ст. 58, ч. 4 ст. 59, ч. 1 ст. 61 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), ст.ст. 4, 80, ч. 3 ст. 85, ст.ст. 87, 88, ч.ч. 1, 2 ст. 89 Водного кодексу України (далі -ВК України), ст. 178 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 55 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

Ухвалюючи рішення, суд не спростував доводи прокурора про те, що спірна земельна ділянка є частиною озера Вирлиця та знаходиться у межах прибережної захисної смуги, що виключає можливість здійснення на ній будь-якого будівництва. Вказане свідчить про незаконність здійсненої Київською міською радою зміни цільового призначення спірної земельної ділянки.

Водночас у скарзі прокурор зауважив на безпідставному застосуванні судом принципу остаточності судового рішення з огляду на те, що підстави та предмет позовних вимог у справі №910/10544/13 та у справі, що переглядається - є різними.

Можливість застосування принципу втручання у право особи на мирне володіння майно обмежується майном, набутим у користування відповідно до закону, тобто до правомірного володіння особою належним їй майном. Втім, розташування спірної земельної ділянки у межах прибережної захисної смуги, як і резервування озера як об`єкта рекреації, вказує на неможливість здійснення будь-якого будівництва на спірній земельній ділянці, відповідно, набуття особою права користування такою земельною ділянкою для потреб будівництва виключає висновок про правомірність володіння нею.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2023 апеляційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Мальченко А.О. та судді Агрикової О.В. у відпустці з 13.03.2023 по 17.03.2023 питання щодо подальшого руху даної апеляційної скарги вирішувалося після виходу суддів з відпустки.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження в.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1046/23 від 20.03.2023 у зв`язку із перебуванням судді Козир Т.П., яка входить до складу колегії суддів у відрядженні, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/10049/22.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2023 апеляційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури у справі № 910/10049/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів ОСОБА_1, Агрикової О.В.

Водночас, 20.03.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Благодійної організації «Благодійний фонд Дніпровського району міста Києва «Київський еколого-культурний центр» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2023 у справі № 910/10049/22, яка була передана раніше визначеному автоматизованою системою складу суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/10049/22. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційних скарг Заступника керівника Київської міської прокуратури та Благодійної організації «Благодійний фонд Дніпровського району міста Києва «Київський еколого-культурний центр» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2023 у справі № 910/10049/22 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

10.04.2023 матеріали справи № 910/10049/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2023 у справі № 910/10049/22 та призначено справу до розгляду на 24.05.2023. Учасникам апеляційного провадження встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 08.05.2023.

Водночас, іншою ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2023 Благодійній організації «Благодійний фонд Дніпровського району міста Києва «Київський еколого-культурний центр» відмовлено у відстроченні сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2023 у справі № 910/10049/22, апеляційну скаргу останньої залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

09.05.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив ТОВ «Мрія-Інвест» на апеляційну скаргу, в якому Товариство просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу Прокурора - без задоволення. Товариство вважає рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, в той час як апеляційна скарга прокурора за своїм змістом спрямована на незаконне позбавлення товариства набутого ним права оренди земельної ділянки.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2023 у розгляді справи № 910/10049/22 оголошено перерву до 07.06.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 Благодійній організації «Благодійний фонд Дніпровського району міста Києва «Київський еколого-культурний центр» повернуто без розгляду подану вказаною особою апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2023 у справі № 910/10049/22 разом із доданими до скарги матеріалами.

02.06.2023 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від представника Благодійної організації «Благодійний фонд Дніпровського району міста Києва «Київський еколого-культурний центр» Дядюка О.В. надійшла заява про вступ у справу № 910/10049/22 в якості третьої особи та про надання можливості ознайомитися із матеріалами даної справи для підготовки до судового засідання в суді апеляційної інстанції.

05.06.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Благодійної організації «Благодійний фонд Дніпровського району міста Києва «Київський еколого-культурний центр» надійшли письмові пояснення щодо відзиву ТОВ «Мрія-Інвест» на апеляційну скаргу Прокурора

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 в судовому засіданні по розгляду апеляційної скарги у справі № 910/10049/22 оголошено перерву до 15.06.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2023 у розгляді справи оголошено перерву до 12.07.2023.

06.07.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Київської міської прокуратури надійшли заперечення щодо призначення експертизи.

11.07.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «МРІЯ-ІНВЕСТ» надійшли заперечення щодо призначення судової земельно-технічної експертизи у справі №910/10049/22.

12.07.2023 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від представника третьої особи - 2 надійшли додаткові пояснення у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2023 у розгляді справи № 910/10049/22 оголошено перерву до 06.09.2023.

Службовою запискою головуючого судді та розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 у зв`язку з прийнятим Вищою радою правосуддя рішенням від 13.07.2023 №708/0/15-23 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/10049/22.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2023 апеляційну скаргу у справі № 910/10049/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 апеляційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2023 у справі № 910/10049/22, прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П.

06.09.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Товариства надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване неможливістю участі уповноваженого представника ТОВ «МРІЯ-ІНВЕСТ» у судовому засіданні через погіршення стану здоров`я.

У судове засідання 06.09.2023 відповідач - 2 та третя особа - 1 не з`явилися, своїх уповноважених представників не направили, про місце, день та час розгляду даної справи повідомлені належним чином.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 оголошено у розгляді справи № 910/10049/22 перерву до 20.09.2023.

18.09.2023 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від Приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Пірог Юлії Сергіївни надійшов лист, в якому приватний нотаріус повідомила про неможливість бути присутньою у судовому засіданні, яке відбудеться 20.09.2023 у справі №910/1149/22, а щодо вирішення спору - поклалася на розсуд суду.

20.09.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «МРІЯ-ІНВЕСТ» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване зайнятістю уповноваженого представника відповідача-2 у судовому засіданні по розгляду кримінальної справи, що перебуває у провадженні Шевченківського районного суду міста Києва, призначеному на 20.09.2023. До вказаного клопотання представник долучив копії витягу з сайту Судова влада України та ордеру на надання правничої допомоги.

У судове засідання апеляційної інстанції 20.09.2023 відповідач - 2 та третя особа - 1 не з`явились, своїх уповноважених представників не направили, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 розгляд апеляційної скарги Заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2023 у справі № 910/10049/22 відкладено на 04.10.2023.

04.10.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представників відповідача -2 та третьої особи -2 надійшли додаткові письмові пояснення у справі.

В судовому засіданні прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги, просив таку задовольнити, а судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представники відповідачів проти вимог апеляційної скарги заперечили, вказуючи на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просили відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення залишити без змін як законне та вмотивоване.

Представник третьої особи 2 апеляційну скаргу прокурора визнав, вимоги скарги вважає правомірними, у зв`язку з чим просить апеляційну скаргу задовольнити, а судове рішення скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави задовольнити повністю.

04.10.2023 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, наявні у справі, врахувавши пояснення, надані учасниками справи в судових засіданнях, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2023 у справі № 910/10049/22 підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Київської міської ради народних депутатів від 17.02.1994 №14 «Про створення, резервування та збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду в м. Києві» затверджено перелік (додаток № 3) природних територій та об`єктів, що резервуються для заповідання.

Відповідно до пункту 5 зазначеного переліку (додаток № 3) озеро «Вирлиця» площею 120 га у Харківському районі м. Києва (наразі - Дарницький район) зарезервовано для заповідання.

З 1994 року по теперішній час рішення про оголошення озера Вирлиця об`єктом природно-заповідного фонду Київською міською радою не прийнято.

Рішенням Київської міської ради від 07.07.2005 № 608/3184 «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «МРІЯ-ІНВЕСТ» земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-розважального та офісно-виставкового комплексу у складі багатофункціональної планувальної структури та благоустрою прилеглої території озера на просп. Миколи Бажана та вул. Ревуцького (в районі озера Вирлиця) у Дарницькому районі м. Києва» передано ТОВ «МРІЯ-ІНВЕСТ» земельні ділянки загальною площею 25,89 га на просп. М. Бажана та вул. Ревуцького (в районі озера Вирлиця) у Дарницькому районі міста Києва, в тому числі:

земельну ділянку № 1 площею 19,72 га - в довгострокову оренду на 25 років для будівництва експлуатації та обслуговування торговельно-розважального та офісно-виставкового комплексу у складі багатофункціональної планувальної структури за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови;

земельну ділянку № 2 площею 6,17 га (в межах прибережних захисних смуг) - в короткострокову оренду на 5 років для благоустрою прилеглої території за рахунок земель запасу водного фонду.

09.11.2005 між Київською міською радою (орендодавець) та ТОВ «МРІЯ-ІНВЕСТ» (орендар) укладений договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:90:171:0034, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. 09.11.2005 за реєстровим № 829 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 10.11.2005, про що зроблено запис за № 63-6-00308.

У відповідності до умов договору, відповідач-1 на підставі рішення Київської міської ради від 07.07.2005 № 608/3184, зобов`язався за актом приймання-передачі передати, а відповідач-2 - прийняти в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку площею 197 194 кв.м. яка розташована на проспекті Миколи Бажана та вулиці Ревуцького (в районі озера Вирлиця) у Дарницькому районі міста Києва, для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-розважального та офісно-виставкового комплексу у складі багатофункціональної планувальної структури.

Відповідно до пункту 3.1 договору його укладено на 25 (двадцять п`ять) років. При цьому доданий прокурором до позову примірник договору містить рукописні виправлення у тексті пункту 3.1 договору із зазначенням іншого строку дії договору - п`ять років, а також застереження приватного нотаріуса про те, що на стор.1 договору читати: 5 (п`ять) років.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 14.06.2006 у справі №2-4638/06, що набрало законної сили, укладений між Київською міською радою та ТОВ «МРІЯ-ІНВЕСТ» договір оренди земельної ділянки від 09.11.2005 визнаний недійсним у частині зміни строку оренди шляхом виправлення терміну дії договору з 25 років на 5 років та встановлено, що договір укладено на 25 років.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2016 у справі №910/4654/16 задоволено позов заступника прокурора м. Києва та внесено зміни до пункту 4.2. договору оренди земельної ділянки від 09.11.2005, укладеного між Київською міською радою та ТОВ «МРІЯ-ІНВЕСТ» та викладено його у наступній редакції: « 4.2. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% (три відсотки) від її нормативної грошової оцінки на період будівництва (до моменту введення торгівельного комплексу в експлуатацію), після введення об`єкта в експлуатацію у розмірі 4,0% (чотирьох відсотків) від її нормативної грошової оцінки».

Згідно із відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 04.05.2020 за ТОВ «МРІЯ-ІНВЕСТ» зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 19,7194 га (кадастровий номер 8000000000:90:171:0034) з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, для будівництва експлуатації та обслуговування торговельно-розважального та офісно-виставкового комплексу у складі багатофункціональної планувальної структури; строк оренди: 10.11.2023 з правом пролонгації.

Підставою внесення запису про реєстрацію права оренди вказаної земельної ділянки є рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пірог Ю.С. про державну реєстрацію № 52161024 від 06.05.2020.

З наданої прокурором інформації Державного земельного кадастру України та Публічної кадастрової карти України, земельна ділянка площею 19,7194 га з кадастровим номером 8000000000:90:171:0034 є комунальною власністю, має цільове призначення за кодом 03.10 - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку); категорію земельної ділянки не визначено.

Актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 25.04.2013, складеним Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, у 2013 році ТОВ «МРІЯ-ІНВЕСТ» розпочато підготовчі роботи з вертикального планування території.

У листі від 18.08.2022 №01-12/643 Басейнове управління водних ресурсів середнього Дніпра зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:171:0034 площею 19,7194 га є мілководною заболоченою частиною озера Вирлиця, що межує з проспектом Бажана, була передана в оренду з земель комунальної власності міста Києва з кодом цільового призначення 03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку) для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-розважального та офісно-виставкового комплексу у складі багатофункціональної планувальної структури. Разом з цим, земельна ділянка є землями водного фонду, а присвоєний код цільового призначення не відповідає вимогам чинного законодавства щодо використання земель водного фонду.

За інформацією Інституту зоології імені І.І. Шмальгаузена НАН України, викладеною у листі від 04.07.2022 вих. №114/232, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:171:0034 є частиною озера Вирлиця; підтвердженням цього є результати досліджень, які було проведено Інститутом зоології, відповідно до яких ця ділянка майже повністю вкрита рослинними комплексами, характерними для мілководних частин водойм, а також там мешкає значна кількість видів птахів, ссавців, амфібій та риб, пов`язаних з водоймами (можливо також використання більш широкого терміну - водно-болотні угіддя).

Інститутом зоології імені І.І. Шмальгаузена НАН України розроблено наукове обґрунтування включення до складу ландшафтного заказника місцевого значення "Озеро Вирлиця" в Дарницькому районі м. Києва, земельних ділянок, що розташовані на проспекті Миколи Бажана та вул. Ревуцького (в районі озера Вирлиця), в тому числі земельної ділянки площею 19,7194 га (кадастровий номер 8000000000:90:171:0034). Згідно з даним обґрунтуванням, описані в ньому земельні ділянки являють собою водно-болотні угіддя та частину акваторії озера Вирлиця вздовж північного берега озера. Ці болотисті заплави знаходяться в межах прибережної захисної смуги озера та є єдиними острівцями природної екосистеми та оселищем птахів, серед яких більшість є охоронними видами. Крім того, ці болотисті заплави є місцем нересту 3-х червонокнижних видів риб (ялець звичайний, карась звичайний, а також в`язь), мають багате видове різноманіття рослинності (прибережні зарості повітряно-водяної рослинності). Угруповання макрофітів виконують важливу функцію пригнічення росту та розвитку синьо-зелених водоростей, тобто попереджають "цвітіння" води. Знищення середовища існування цих рослинних угруповань, а саме мілководдя та прибережної-захисної смуги, призведе до значного збільшення токсикантів у довкіллі

На підтвердження доводів про те, що станом на час відведення спірної земельної ділянки під забудову така ділянка є частиною озера Вирлиця, а значна частина її площі вкрита водою, прокурором у матеріали справи надано космічні знімки земельної ділянки площею 19,7194 га (кадастровий номер 8000000000:90:171:0034), представлені Державним космічним агентством України на запит Київської міської прокуратури станом на 21.08.2005, на 05.08.2012, на 16.04.2013 та станом на 29.05.2022 (т.1 а.с.72-77).

Як встановлено судом, станом на час відведення земельної ділянки в оренду, а також на час вирішення спору ні документацією із землеустрою, ні містобудівною документацією не встановлені межі водоохоронних зон та межі прибережних захисних смуг озера Вирлиця.

Одночасно, інженером-землевпорядником ( ОСОБА_2 , кваліфікаційний сертифікат №011815 від 12.12.2014), залученим для участі в огляді земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:90:171:0034 площею 19,72 га та 8000000000:90:171:0036 площею 6,17 га в районі озера Вирлиця, було виконано геодезичну зйомку вказаних земельних ділянок, що зафіксовано в протоколі огляду місця події від 23.09.2022. За результатами геодезичної зйомки інженером-землевпорядником складено план-схеми земельних ділянок, які надані в оренду ТОВ «МРІЯ-ІНВЕСТ» рішенням Київської міської ради від 07.07.2005 №608/3184. Згідно із план-схемами земельних ділянок, земельна ділянка площею 19,72 га з кадастровим номером 8000000000:90:171:0034 знаходиться в межах 100-метрової прибережної захисної смуги (т.1 а.с.78-82).

Разом з тим, Київською міською радою у матеріали справи надано копії матеріалів кадастрової справи №Д-0652 ТОВ «МРІЯ-ІНВЕСТ», які свідчать про те, що проєкт відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «МРІЯ-ІНВЕСТ» було погоджено із всіма державними органами, передбаченими вказаним Порядком розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 667 від 26.05.2004.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями прокуратури про незаконність надання відповідачеві-2 в оренду земельної ділянки площею 19,72 га з кадастровим номером 8000000000:90:171:0034 для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-розважального та офісно-виставкового комплексу у складі багатофункціональної планувальної структури, оскільки представлені прокуратурою докази, зокрема, схеми, складені за результатами геодезичної зйомки, на яких доступно зображено для візуального сприйняття накладення площі земельної ділянки та меж прибережної захисної смуги, що у сукупності та взаємному зв`язку підтверджує той факт, що спірна земельна ділянка входить у межі проектного заповідання природнього комплексу, в межі прибережної захисної смуги і водоохоронної зони озера Вирлиця та за своїми характеристиками є землею водного фонду. Відтак, передача спірної земельної ділянки в оренду для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, для будівництва експлуатації та обслуговування торговельно-розважального та офісно-виставкового комплексу у складі багатофункціональної планувальної структури за доводами прокурора суперечить ч.ч.1, 2 ст.58, ч.4 ст.59, ст.60, ч.1 ст.61 ЗК України, ст.ст.4, 80, ч. 3 ст.85, ст.ст.87, 88, ч.ч.1, 2 ст.89 ВК України, ст.ст.5, 60 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Переглядаючи спір в апеляційному порядку, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Так, до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим (стаття 18 ЗК України).

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення (частина перша статті 19 ЗК України).

Статтею 43 ЗК України встановлено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Рішенням Київської міської ради народних депутатів від 17.02.1994 №14 «Про створення, резервування та збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду в м. Києві» затверджено перелік (додаток № 3) природних територій та об`єктів, що резервуються для заповідання.

Відповідно до пункту 5 зазначеного переліку (додаток № 3) озеро «Вирлиця» площею 120 га у Харківському районі м. Києва (наразі - Дарницький район) зарезервовано для заповідання.

Частиною 1 статті 55 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) з метою недопущення знищення або руйнування в результаті господарської діяльності цінних для заповідання природних територій та об`єктів до прийняття у встановленому порядку рішень про організацію чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду і виділення необхідних для цього коштів проводиться їх резервування.

Території, що резервуються з метою наступного заповідання, залишаються у віданні їх землевласників та землекористувачів і використовуються за цільовим призначенням з додержанням особливих вимог охорони навколишнього природного середовища, що визначаються рішеннями про резервування. При цьому власникам та користувачам природних ресурсів з метою відшкодування збитків, пов`язаних з обмеженням господарської діяльності, можуть встановлюватися пільги з урахуванням статті 49 цього Закону.

Рішення про резервування приймаються органами, уповноваженими приймати рішення про створення й оголошення відповідних територій та об`єктів природно-заповідного фонду на основі в порядку, передбаченому статтями 52 і 53 цього Закону.

Як встановлено судом та не спростовується прокурором, з 1994 року по теперішній час, що також зазначається і прокурором, рішення про оголошення озера Вирлиця об`єктом природно-заповідного фонду Київською міською радою не прийнято.

Водночас, сам факт існування рішення Київської міської ради народних депутатів від 17.02.1994 №14 «Про створення, резервування та збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду в м. Києві» вказує про пріоритетність віднесення спірної земельної ділянки до об`єкту рекреації та застосування встановлених законом обмежень здійснення господарської діяльності щодо такого виду земель. Відсутність окремого рішення про присвоєння озеру статусу об`єкта природно-заповідного фонду не спростовує його рекреаційної цінності, яка підтверджена іншими матеріалами справи, зокрема, Листом від 18.08.2022 №01-12/643 Басейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра, Інформацією Інституту зоології імені І.І. Шмальгаузена НАН України (лист від 04.07.2022 №114/232), науковим обґрунтуванням, розробленим Інститутом зоології імені І.І. Шмальгаузена НАН.

Разом з цим, матеріалами справи також підтверджується, що спірна земельна ділянка розташована у межах прибережної захисної смуги озера Вирлиця.

Так, землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі водного фонду (пункт «є» частини першої статті 19 ЗК України). До земель водного фонду належать, зокрема, землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок і навколо водойм (стаття 58 ЗК України та стаття 4 Водного кодексу України ).

Земельні ділянки під прибережні захисні смуги виділяються у межах водоохоронних зон вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності (ч. 1 ст. 60 ЗК України, ч.1 ст. 88 ВК України).

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів;

б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;

в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється (ч. 2 ст. 60 ЗК України, ч.2 ст. 88 ВК України, абз.2 п. 2 додатку 13 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996 № 173 (далі також - Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів).

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (статті 61-62 ЗК України, статті 89-90 ВК України, абзац другий пункту 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів і додаток 13 до цих правил).

Отже, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть надаватись в оренду виключно для цілей, визначених у ЗК України та ВК України.

Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування можуть передавати, зокрема, підприємствам із земель водного фонду на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (частина четверта статті 59 ЗК України; близький за змістом припис закріплювала частина третя статті 85 ВК України у редакції, чинній на час прийняття оскаржених рішень).

Таким чином, земельну ділянку у прибережній захисній смузі юридична особа могла отримати в оренду, лише для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (ст. 60 ЗК України, ст. 89 ВК України).

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється, зокрема, будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, майданчиків для занять спортом на відкритому повітрі, об`єктів фізичної культури і спорту, які не є об`єктами нерухомості), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах встановлюється законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЗК України, у редакції, чинній як на момент остаточного формування земельної ділянки та виготовлення технічної документації, так і на момент набуття спірної земельної ділянки в оренду, прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Згідно з п. 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05 листопада 2004 року № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження, шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час встановлення водоохоронної зони. Порядок та умови виготовлення проектів землеустрою, в тому числі й щодо прибережних смуг, визначаються ст.ст. 50, 54 Закону України «Про землеустрій».

Матеріали справи не містять доказів розробки окремих проектів землеустрою, або затвердженої у встановленому законом порядку містобудівної документації, які б визначали межі прибережної захисної смуги озера Вирлиця, на момент відведення спірної земельної ділянки в оренду.

Однак, прокурор як у позовній заяві, так і в апеляційній скарзі наголошував на тому, що відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не може свідчити про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розмір встановлений законом.

Суд апеляційної інстанції визнає такі доводи прокурора обгрунтованими та зазначає, що при наданні земельної ділянки, за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги, необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення.

Наведений висновок узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц (провадження № 14-71цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц(провадження № 14-452цс18) (пункт 44), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) (пункт 53), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19) (пункт 63.2).

Як встановлено судом, станом на час відведення земельної ділянки в оренду, а також на час вирішення спору ані документацією із землеустрою, ані містобудівною документацією межі водоохоронних зон та межі прибережних захисних смуг озера Вирлиця не встановлені.

При цьому, на підтвердження доводів, що станом на час відведення земельної ділянки під забудову така ділянка є частиною озера Вирлиця та значна її площа вкрита водою, прокурором до матеріалів справи долучено космічні знімки земельної ділянки площею 19,7194 га (кадастровий номер 8000000000:90:171:0034), надані Державним космічним агентством України на запит Київської міської прокуратури, з яких убачається, що спірна земельна ділянка не лише входить до прибережної захисної смуги озера, а й включає у себе частину водного плеса озера.

Також, інженером-землевпорядником ( ОСОБА_2 , кваліфікаційний сертифікат №011815 від 12.12.2014), залученим для участі у огляді земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:90:171:0034 площею 19,72 га та 8000000000:90:171:0036 площею 6,17 га в районі озера Вирлиця, було виконано геодезичну зйомку вказаних земельних ділянок, що зафіксовано в протоколі огляду місця події від 23.09.2022. За результатами геодезичної зйомки інженером-землевпорядником складено план-схеми земельних ділянок, які надані в оренду ТОВ «МРІЯ-ІНВЕСТ» рішенням Київської міської ради від 07.07.2005 №608/3184. Згідно із план-схемами земельних ділянок, земельна ділянка площею 19,72 га з кадастровим номером 8000000000:90:171:0034 знаходиться в межах 100-метрової прибережної захисної смуги.

Надаючи оцінку цим обставинам, колегія суддів вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що наявність у Товариства погоджень землевпорядної документації, в якій не відображено реального складу земельної ділянки (зокрема, як у власне проекті землеустрою, так і в численних погодженнях відповідними органами землевпорядної документації щодо відведення спірної земельної ділянки в оренду), не спростовує обставин очевидного накладення спірної земельної ділянки на частину водного плеса озера та розташування її у межах прибережної захисної смуги озера.

Отже, під час апеляційного провадження встановлено, що спірна земельна ділянка розташована у межах 100-метрової прибережної захисної смуги озера Вирлиця.

Стосовно обраного прокурором способу захисту порушеного права територіальної громади міста Києва, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом; аналогічні приписи закріплені у частинах першій і другій статті 4 ЦПК України, чинного з 15 грудня 2017 року).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. подібні висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17(пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40),від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 90)).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання негаторного позову.

Негаторний позов - це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правову позицію стосовно того, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим.

Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу (див. також висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц; від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 70); від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 80); від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 96); від 7 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (пункт 45)).

Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням Земельного кодексу України та Водного кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку необхідно розглядати як негаторний позов, який можна заявити упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.

Такі правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у ряді постанов, зокрема, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71); від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96); від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81); від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97); від 7 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (пункт 46), від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 (пункт 74).

Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.

Належність вимог про визнання правочинів недійсними до негаторних вбачається зі змісту постанов Великої Палати Верховного Суду, зокрема, від 12 червня 2019 року у справі №487/101288/14, від 15.09.2020 у справі №469/1044/17, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, тому висновок господарського суду про те, що наявність зобов`язальних відносин між відповідачами у даному спорі виключає можливість пред`явлення негаторного позову, є помилковим.

Колегія суддів також зауважує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина перша статті 11 ЦК України). Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України). Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Отже, за загальним правилом цивільні права, зокрема право власності, виникають із правомірних, а не протиправних дій.

Враховуючи, що спірна земельна ділянка розташована у межах прибережної захисної смуги озера Вирлиця, набуття права користування нею для потреб, інших, ніж передбачено ч. 4 ст. 59 ЗК України, зокрема, для будівництва торгово-офісного центру, виключає можливість формування висновку про те, що набуття Товариством права оренди відбулось правомірно. Про неправомірність дій відповідача свідчить також фактичне знищення частини спірної земельної ділянки шляхом засипання частини останньої піском (вертикальне планування території) для подальшого здійснення на ній будівельної діяльності.

Втручання у приватні права й інтереси має бути належно збалансованим із відповідними публічними (державними, суспільними) інтересами, із забезпеченням прав, свобод та інтересів кожного, кому держава гарантувала безперешкодне володіння загальнонародними благами та ресурсами, вільний доступ до водних та інших природних ресурсів, зокрема і до частини озера Вирлиця, що має ресурси для включення його до складу ландшафтного заказника місцевого значення "Озеро Вирлиця".

У разі порушення рівноваги публічних і приватних інтересів, зокрема, безпідставним наданням пріоритету правам особи перед правами територіальної громади, у питаннях, які стосуються загальних для всіх прав та інтересів, прокурор має повноваження, діючи у публічних інтересах, звернутися до суду, якщо органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи не бажають чи не можуть діяти аналогічним чином, або ж самі є джерелом порушення прав і законних інтересів територіальної громади чи загальносуспільних (загальнодержавних) інтересів.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, прокурором заявлено вимоги про усунення перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:90:171:0034 шляхом визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради № 608/3184 від 07.07.2005 «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «МРІЯ-ІНВЕСТ» земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-розважального та офісно-виставкового комплексу у складі багатофункціональної планувальної структури та благоустрою прилеглої території озера на просп. Миколи Бажана та вул. Ревуцького (в районі озера «Вирлиця» у Дарницькому районі м. Києва» в частині земельної ділянки площею 19,72 га, а також усунення перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:90:171:0034 шляхом визнання недійсним договору оренди від 09.11.2005, укладеного між Київською міською радою та ТОВ «МРІЯ-ІНВЕСТ», зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 10.11.2005 за № 63-6-00308.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі сільськогосподарського призначення, землі житлової та громадської забудови та землі водного фонду (пункти «а», «б» і «є» частини першої статті 19 ЗК України).

До земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування (стаття 38 ЗК України).

З огляду на цільове призначення спірної земельної ділянки як ділянки водного фонду, колегія суддів зауважує, що остання не могла передаватися в оренду з іншою метою, ніж визначена у частині четвертій статті 59 ЗК України.

Отже, передання цієї ділянки у оренду для здійснення громадської забудови, навіть із встановленням обмежень щодо користування частиною земель, є протиправними. Відповідно, вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради № 608/3184 від 07.07.2005 «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «МРІЯ-ІНВЕСТ» земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-розважального та офісно-виставкового комплексу у складі багатофункціональної планувальної структури та благоустрою прилеглої території озера на просп. Миколи Бажана та вул. Ревуцького (в районі озера «Вирлиця» у Дарницькому районі м. Києва» в частині земельної ділянки площею 19,72 га є ефективним способом захисту правомірного інтересу власника, а саме територіальної громади міста. Задоволення цієї вимоги є ефективним способом захисту такого права, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельної ділянки.

За змістом ст.ст. 203, 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Оскільки під час апеляційного провадження встановлено, що рішення Київської міської ради № 608/3184 від 07.07.2005 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "МРІЯ-ІНВЕСТ" земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-розважального та офісно-виставкового комплексу у складі багатофункціональної планувальної структури та благоустрою прилеглої території озера на просп. Миколи Бажана та вул. Ревуцького (в районі озера "Вирлиця" у Дарницькому районі м. Києва" на підставі якого спірну земельну ділянку надано Товариству в оренду не відповідає вимогам закону, а також з огляду на встановлені під час апеляційного провадження обставини розташування спірної земельної ділянки у межах прибережної захисної смуги озера Вирлиця, що є підставою для віднесення такої земельної ділянки до земель водного фонду, що, у свою чергу, виключає можливість здійснення будівництва на ній, колегія суддів приходить до висновку про те, що вимоги прокурора про визнання недійсним договору оренди від 09.11.2005, укладеного між Київською міською радою та ТОВ "МРІЯ-ІНВЕСТ", зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 10.11.2005 за № 63-6-00308 також є обґрунтованими.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що подача прокурором позову має на меті позбавлення відповідача-2 права оренди, що свідчить про непропорційне втручання у право останнього на мирне володіння майном, а саме спірною земельною ділянкою, з огляду на приписи ст. 1 Першого протоколу Конвенції.

Так, суспільний інтерес у даній справі щодо повернення спірної земельної ділянки територіальній громаді спрямований на задоволення соціальних потреб, а саме, у відновленні законності становища, яке існувало до порушення права комунальної власності на цю ділянку; у недопущенні зміни цільового призначення земель водного фонду та їх використання з метою комерційної забудови, що прямо суперечить визначеній законом; у збереженні прибережної захисної смуги та зарезервованих під заповідання земель.

Контроль за використанням земельних ділянок водного фонду, зайнятих прибережними захисними смугами, згідно з їх цільовим призначенням є важливим для суспільства загалом, а тому загальний інтерес у контролі за використанням спірної земельної ділянки за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації, безумовно, переважає приватний інтерес однієї особи у збереженні права оренди цієї ділянки, отриманої з метою, що прямо суперечить закону.

Разом з тим, судова колегія вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо безпідставного застосування господарським судом під час розгляду даної справи принципу остаточності судового рішення, ухваленого у справі №910/10544/13, адже підстави позовів у означеній справі та у справі №910/10049/22 є різними та не пов`язаними між собою жодною із підстав.

Надаючи оцінку поданій відповідачем заяві про застосування строків позовної давності, судова колегія зазначає наступне.

Так, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Приписи про застосування позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов). Натомість негаторний позов може бути пред`явлений позивачем упродовж усього часу, поки існує відповідне правопорушення (див. mutatismutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункти 52, 96)).

Оскільки позов пред`явлено прокурором як негаторний, з посиланням на ст. 391 ЦК України, ч.2 ст. 152 ЗК України, колегія суддів приходить до висновку, що неправомірне користування відповідачем спірною земельною ділянкою носить триваючий характер, тому, строк позовної давності до таких вимог не може бути застосований.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до пунктів 1-4 частини 1 статті 277 ГПК України, є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог суперечать обставинам справи та приписам ст.ст. 203, 215, 391 ЦК України,ст.ст. 59, 60, 61, 152 ЗК України, ст. 88, 89 ВК України, додатку 13 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996 № 173, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового рішення у справі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання Заступника керівника Київської міської прокуратури апеляційної скарги покладаються на Київську міську раду та Товариство з обмеженою відповідальністю «МРІЯ-ІНВЕСТ» у рівних частинах.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2023 у справі №910/10049/22 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2023 у справі №910/10049/22 скасувати, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

"1. Позов задовольнити.

2. Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:90:171:0034 шляхом визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради №608/3184 від 07.07.2005 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-розважального та офісно-виставкового комплексу у складі багатофункціональної планувальної структури та благоустрою прилеглої території озера на просп. Миколи Бажана та вул. Ревуцького (в районі озера Вирлиця) у Дарницькому районі м. Києва» в частині земельної ділянки площею 19,72 га.

3. Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:90:171:0034 шляхом визнання недійсним договору оренди від 09.11.2005, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест», зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 10.11.2005 за №63-6-00308.

4. Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:90:171:0034 шляхом скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пірог Ю.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.05.2020 №52161024 та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2076119880000) з одночасним припиненням права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» на нього.

5. Усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:90:171:0034, шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» звільнити земельну ділянку площею 19,7194 га, кадастровий номер 8000000000:90:171:0034, з приведенням її у придатний для використання стан.

6. Стягнути з Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; ідентифікаційний код 22883141) на користь Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 45/9; ідентифікаційний код 02910019) 4 962 (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві) грн 00 коп. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» (01133, місто Київ, вулиця Євгена Коновальця, будинок 31; ідентифікаційний код 32670462) на користь Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 45/9; ідентифікаційний код 02910019) 4 962 (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві) грн 00 коп. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції".

3. Стягнути з Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; ідентифікаційний код 22883141) на користь Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 45/9; ідентифікаційний код 02910019) 7 443 (сім тисяч чотириста сорок три) грн 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» (01133, місто Київ, вулиця Євгена Коновальця, будинок 31; ідентифікаційний код 32670462) на користь Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 45/9; ідентифікаційний код 02910019) 7 443 (сім тисяч чотириста сорок три) грн 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання даної постанови.

6. Матеріали справи №910/10049/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 17.10.2023.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Т.П. Козир

О.В. Агрикова