Постанова

від 05.10.2023 по справі 904/708/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2023 року м.Дніпро Справа № 904/708/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії

головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідач),

суддів: Чередко А.Є., Коваль Л.А.

секретар судового засідання Крицька Я.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.05.2023 та на додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2023 (суддя Фещенко Ю.В.)

у справі № 904/708/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові ремонти", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області,

до Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області,

про стягнення заборгованості за договором у загальному розмірі 1884 783 грн. 61 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислові ремонти" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованість за договором № 1758-52-10 від 31.12.2021 у загальному розмірі 1 884 783 грн. 61 коп. Ціна позову складається з наступних сум: - 1 822 179 грн. 67 коп. - основний борг; - 48 389 грн. 70 коп. - інфляційні втрати; - 14 214 грн. 24 коп. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.05.2023 у справі № 904/708/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові ремонти" про заміну сторони (позивача) його правонаступником у справі № 904/708/23 - задоволено. Замінено позивача у справі № 904/708/23 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислові ремонти" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислові-ремонти". У задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" про зменшення 3% річних - відмовлено.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові-ремонти" до Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення заборгованості за договором № 1758-52-10 від 31.12.2021 у загальному розмірі 1884 783 грн. 61 коп. - задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові-ремонти" - 1 822 179 грн. 67 коп. основного боргу, 48 389 грн. 70 коп. - інфляційних втрат, 14 214 грн. 24 коп. - 3% річних та 28 271 грн. 75 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Додатковим рішенням господарського суду господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2023 у справі № 904/708/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові-ремонти" про ухвалення додаткового рішення - задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові-ремонти" 20 000 грн 00 коп. - частину витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині - відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням Приватним акціонерним товариством "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.05.2023 у справі № 904/708/23 в частині задоволення вимог позивача про стягнення 3% річних за період прострочення з 17.08.2022 по 24.01.2023 у сумі 14 214,24 грн та зменшити ці вимоги на 90% від заявленого боргу.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги не звернув уваги на приписи чинного законодавства та ревалентну судову практику в частині нарахування на суму боргу 3% річних відповідно до ст. 625 ГПК України, адже такі нарахування є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодування матеріальних втрат кредитора. Верховний Суд в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначав, що суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України. При цьому введення воєнного стану на території України може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення умов договору.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.07.2023 у справі № 904/708/23 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.05.2023 у справі № 904/708/23 залишено без руху. Скаржнику надано строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду докази сплати судового збору у сумі 3 220,80 грн та докази надіслання копії апеляційної скарги на адресу всіх учасників справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.05.2023 у справі № 904/708/23.

Не погодившись з додатковим рішенням Приватним акціонерним товариством "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2023 у справі № 904/708/23 та прийняте нове рішення, яким позивачу задовольнити 10% від заявленої суми правничої допомоги.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд не в повній мірі прийняв до уваги заперечення відповідача щодо необґрунтованості заявлених вимог. Суд хоч і дійшов висновку про невідповідність заявлених позивачем витрат на професійну-правничу допомогу, проте частково задовольнив заяву позивача та стягнув 20 000,00 грн. Разом з тим з наведеного в звіті переліку послуг вбачається, що заявлений обсяг роботи адвоката штучно збільшено щонайменше на половину заявленого часу. Спір є не єдиним ініційований позивачем. В аналогічній справі між сторонами суд стягнув витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 878,50 грн. Отже оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення про відшкодування витрат у розмірі 10% від заявленої ним суми.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2023 у справі № 904/708/23. Об`єднано апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2023 у справі №904/708/23 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду з апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.05.2023 у справі № 904/708/23.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.09.2023 розгляд справи № 904/708/23 призначено на 05.10.2023 о 12 год. 00 хв.

Представники сторін не з`явились в судове засідання. Були належним чином повідомлені про час розгляду справи.

Ухвали суду отримувалися апелянтом засобами поштового зв`язку, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

Представник позивача отримав ухвали суду через електронний кабінет системи «Електронний суд» та був обізнаний про дату судового засідання.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

За змістом ч. 4 ст. 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 року у справі № 361/8331/18 зазначив, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Враховуючи те, що суд визнав необов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази належного їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим здійснити розгляд апеляційної скарги за наявними матеріалами, без участі представників сторін.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, повноту їх дослідження місцевим господарським судом, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 31.12.2021 між Приватним акціонерним товариством "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислові ремонти" (далі - підрядник, позивач) укладено договір №1758-52-10 (далі - договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати роботи з експлуатації (управління та щомісячне технічне обслуговування) вантажопідйомних кранів структурних підрозділів комбінату у відповідності з вимогами НПАОП 0.00-1.80-18 "Правила охорони праці під час експлуатації вантажопідйомних кранів, підйомних пристроїв та відповідного обладнання", перелік яких наведений у додатку № 3 до договору (далі - роботи).

Згідно з п. 2.1. Договору строки виконання робіт за договором, а також їх окремих об`ємів (об`єктів, етапів, видів), визначаються у відповідному додатку № 3 до договору (далі - додаток), який є невід`ємною частиною договору. В межах строків виконання робіт, вказаних у додатках, роботи виконуються на загальних умовах, без урахування вихідних, святкових та неробочих днів, якщо інше не вказано у додатку. Особливі умови виконання робіт можуть бути визначені у додатках до договору.

Строк виконання робіт за договором починає обчислюватися з моменту фактичного прийняття об`єкту робіт, у відповідності з пунктом 5.3. Договору. За умови несвоєчасного прийняття об`єкту робіт, строк початку виконання робіт починає обчислюватися з останнього дня строку, визначеного у пункті 5.3. Договору.

За умовами пункту 2.3. Договору фактичний строк закінчення робіт по окремих об`єктах (об`ємах, етапах, видам робіт) визначається датою підписання замовником акту виконаних робіт. Підрядник надає наступні документи:

- рахунок 2 екземпляра;

- акт виконаних робіт - 5 екземплярів.

На підставі згоди сторін у письмовій формі може бути визначений інший склад документів, які підтверджують фактичний строк закінчення робіт.

Відповідно до п.3.1 Договору ціна робіт за договором складає 12 120 024,00 грн. без урахування ПДВ. Крім того, замовник сплачує ПДВ за ставкою 20%, яка діяла на момент укладання договору, у розмірі - 2 424 004,80 грн. Всього ціна робіт за договором, з урахуванням ПДВ, складає 14 544 028,80 грн.

В пункті 3.2 Договору сторони погодили, що вартість робіт підрядника включає в себе відшкодування витрат, пов`язаних з виконанням робіт за договором та плату за виконання робіт підрядником, за відрахуванням витрат замовника, понесених у зв`язку з наданням підряднику енергоносіїв, машин та механізмів для забезпечення виконання підрядником зобов`язань за договором.

Відповідно до п. 4.1., 4.2. Договору оплата виконаних робіт здійснюється замовником протягом 30-ти календарних днів від дати підписання сторонами відповідних актів виконаних робіт, чи інших документів, погоджених сторонами у відповідності з пунктом 2.3. Договору, на підставі наданих підрядником рахунків у звіт та податкових накладних - відповідно до діючого законодавства України. Оплата виконаних підрядником робіт здійснюється замовником в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника.

В пункті 16.3. Договору сторони визначили, що договір вступає в силу з моменту його підписання, але не раніше виконання вимог установчих документів сторін про необхідність надання згоди на укладення органами управління сторін, які мають відповідні повноваження (за наявності таких вимог). З моменту підписання договору всі попередні переговори, переписка та угоди, пов`язані з предметом договору, втрачають силу.

Відповідно до пункту 16.4. договору сторонам погоджено, що договір діє по 31.01.2023. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від виконання прийнятих на себе зобов`язань (у тому числі гарантійних) по договору.

На виконання умов договору за період з червня по грудень 2022 року позивачем було виконано погоджених сторонами договору робіт на загальну суму 2 051 347,20 грн., про що в матеріали справи надано Акти виконаних робіт № 41 від 16.06.2022 на суму 177 811 грн. 20 коп; № 43 від 16.06.2022 на суму 169 142 грн. 40 коп.; № 44 від 16.06.2022 на суму 69 552 грн. 00 коп; № 48 від 01.07.2022 на суму 69 552 грн. 00 коп.; № 49 від 18.07.2022 на суму 179 424 грн. 00 коп.; № 50 від 18.07.2022 на суму 210 067 грн. 20 коп.; № 51 від 18.07.2022 на суму 106 646 грн. 40 коп.; № 52 від 18.07.2022 на суму 69 552 грн. 00 коп.; № 85 від 01.12.2022 на суму 149 520 грн. 00 коп.; № 86 від 01.12.2022 на суму 230 328 грн. 00 коп.; № 87 від 01.12.2022 на суму 88 872 грн. 00 коп.; № 88 від 01.12.2022 на суму 31 752 грн. 00 коп.; № 89 від 16.12.2022 на суму 148 176 грн. 00 коп.; № 90 від 16.12.2022 на суму 233 016 грн. 00 коп.; № 91 від 16.12.2022 на суму 90 216 грн. 00 коп.; № 92 від 16.12.2022 на суму 27 720 грн. 00 коп.

Позивачем були виставлені рахунки на оплату виконаних робіт на загальну суму 2 051 347,20 грн.

Разом з тим відповідачем послуги по експлуатації вантажопідйомних кранів були оплачені частково у розмірі 229 167,53 грн.

У зв`язку з невиконання відповідачем своїх зобов`язань, позивачем було надіслано на адресу ПАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» листи вих №134, вих №135 від 13.06.2022, вих №193 №194 від 21.07.2022, вих №262, №263 від 15.09.2022. вих №303, №304 від 01.11.2022, згідно яких просив терміново погасити заборгованість у найкоротші терміни.

03.11.2022 позивачем було надіслано відповідачу претензію, в якій просив розглянути вказану претензію та письмово повідомити про результати її розгляду, а також виконати своє грошове зобов`язання за виконані ТОВ «Промремонти» роботи по договорам №1676-09-10 від 29.12.2020 та №1758-52-10 від 31.12.2021, сплативши основну заборгованість у розмірі 2 990 225,20 грн.

Несплата відповідачем заборгованості за договором № 1758-52-10 від 31.12.2021 у розмірі 1 822 179,67 грн. і стала причиною виникнення спору.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, за приписами ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України (ЦК України), є договір.

Відповідно до статей 626 - 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно п. 4.1 Договору оплата виконаних робіт здійснюється замовником протягом 30-ти календарних днів від дати підписання сторонами відповідних актів виконаних робіт, чи інших документів, погоджених сторонами у відповідності з пунктом 2.3. Договору, на підставі наданих підрядником рахунків в облік та податкових накладних - відповідно до діючого законодавства України.

Відповідачем частково оплачено погоджені сторонами роботи за договором.

Сума залишку заборгованості за виконані роботи складає 1 822 179,67 грн.

Враховуючи що відповідачем не надано доказів належного виконання зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати виконаних позивачем робіт, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення боргу у розмірі 1 822 179,67 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних за період прострочення з 17.08.2022 по 24.01.2023 у розмірі 14 214,24 грн. та інфляційних витрат за період серпень-грудень 2022 у розмірі 48 398,70 грн.

Перевіривши розрахунки заявлених до стягнення сум, господарський суд визнав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За встановлених обставин в їх сукупності, апеляційний суд вважає рішення господарського суду про наявність обставин для задоволення позовних вимог таким, що прийнято з дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Щодо доводів апеляційної скарги, що господарський суд мав врахувати ревалетну судову практику, зокрема щодо наявності можливості зменшити розмір відсотків річних колегія зазначає наступне.

Статтею 625 ГПУ України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних та встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).

Правова позиція про можливість зменшення розміру процентів річних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, де вказано, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві суд за певних умов з урахуванням конкретних обставин справи може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Відповідне зменшення заявлених до стягнення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи, які склалися у справі №902/417/18.

Так у вказаній справі сторони у договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України і встановили її у розмірі 40 % річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96 % річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев`яноста календарних днів до дня повної оплати, що не відповідало критеріям розумності, справедливості та пропорційності.

Проте розмір заявлених до стягнення відсотків річних у даній справі відповідає розміру, встановленому законом (три відсотки).

Судова колегія наголошує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020 №914/1888/19, від 26.01.2021 №916/880/20, від 23.01.2021 №921/580/19, від 26.01.2021 №916/880/20.

Отже зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.

Як на підставу для зменшення 3% річних апелянт посилається на форс-мажорні обставини та введення воєнного стану в Україні.

Проте колегія зазначає, що вказані обставини вплинули на матеріальне становище всіх учасників господарських правовідносин, тому такі обставини однаковою мірою впливають як на відповідача, так і на позивача, відповідно вказані доводи не можуть свідчити про наявність підстав для зменшення 3% річних.

Отже доводи апелянта викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підтверджені належними і допустимими доказами.

Враховуючи сукупність встановлених вище обставин, підтверджених відповідними доказами, наявними в матеріалах справи, з огляду на положення ст.ст.74-80, 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 14 214,24 грн.

Порушень або неправильного застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не виявлено.

Отже, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, залишаючи її без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.05.2023 у справі №904/708/23 без змін.

Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2023 у справі №904/908/23, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

За змістом статті 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18).

Враховуючи положення ст. 28 Правил адвокатської етики, адвокату необхідно дотримуватись принципу розумного обґрунтування розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як передбачено п. 1 ч. 3 цієї статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 126 зазначеного Кодексу для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу, що ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог частини четвертої статті 126 ГПК України була не дотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами (аналогічний висновок наведено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 922/2749/19, від 18.11.2021 у справі № 904/6499/20 (904/1373/21)).

Поряд із загальним правилом розподілу судових витрат, визначеним у частині четвертій статті 129 ГПК України, у частині п`ятій цієї норми визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Такий правовий висновок є усталеним та викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.11.2021 у справі № 904/6499/20 (904/1373/21).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду позовної заяви позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 30 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат останнім надано договір про надання правової (правничої) допомоги № 1526 від 03.01.2020 (з урахуванням додаткових угод надалі Договір), укладений між адвокатом Величко Олександром Володимировичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислові ремонти", згідно умов якого адвокат взяв на себе зобов`язання надавати клієнту необхідну правову допомогу у вигляді надання консультацій, роз`яснень, підготовки і подання різних документів, у тому числі процесуальних, а також, адвокатських запитів задля отримання документів, відомостей та інформації з метою захисту клієнта, використовувати для цього, передбачені нормами матеріального і процесуального права та в інших джерелах права засоби, способи і методи захисту, представництва інтересів товариства у контролюючих, правоохоронних органах і судах всіх рівнів та спеціалізацій, а також, звертатися до Європейського суду з прав людини для захисту порушених прав, свобод та інтересів з відповідними заявами.

В пункті 5.1. Договору сторони погодили, що за надання правової допомоги клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар у розмірі, визначеному сторонами в окремій угоді, яка є невід`ємним додатком договору, визначеному сторонами в окремій додатковій угоді, яка є невід`ємним додатком договору та рахунку на оплату, виставленого адвокатом. Після оплати клієнтом вказаної в рахунку суми, сторони чи їх повноважні представники протягом 10-ти днів складають акт(и) приймання-передачі наданої допомоги (юридичних послуг) в двох примірниках, по одному - для кожної сторони.

Додатковою угодою № 6 від 23.05.2023 сторони погодили викласти пункт 5.1. договору в наступній редакції: "Сторони погодили, що адвокат прийняв на себе зобов`язання надати професійну правничу допомогу щодо захисту порушених прав та інтересів позивача, у тому числі супроводження у судах першої та апеляційної інстанцій з особистою участю в судових засіданнях та складанням усіх документів по справі № 904/708/23 по стягненню з ПрАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованості за виконані роботи по договору № 1758-52-10 від 31.12.2021 без обмеження їх кількості, часу та погодинної вартості, а клієнт прийняти ці юридичні послуги (роботи) за актом приймання-передачі та оплатити їх за фіксованою ціною у розмірі 30 000 грн. 00 коп., шляхом перерахування вказаної суми на банківський рахунок адвоката, зазначений в рахунку на оплату протягом 10 днів".

Окрім того позивачем надано акт приймання-передачі наданої правової допомоги (юридичних послуг), відповідно до умов якого адвокат передав, а клієнт прийняв надану адвокатом правничу (правову) допомогу за період з 01.06.2022 і до завершення розгляду справи № 904/708/23 та постановлення Господарським судом Дніпропетровської області рішення по суті спору, до складу якої увійшли роботи (юридичні послуги), що перелічені в акті за обумовленою договірною ціною. Всього згідно акту кількість витраченого часу на надання правничої допомоги становить 31 годину, загальною вартістю наданих послуг 30 000,00 грн. На підтвердження обсягу наданих послуг правничої допомоги позивачем також надано Звіт про професійну правову допомогу (виконані роботи, послуги), надану адвокатом на замовлення ТОВ "Промислові ремонти" (правонаступник якого ТОВ "Промислові-ремонти" з її детальним описом у справі № 904/708/23), складений 23.05.2023, зміст якого аналогічний змісту викладеному в акті наданих послуг.

Дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення та документи, на підставі яких позивач просив стягнути вказані витрати, господарський суд, у тому числі, врахувавши доводи відповідача, прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 30 000,00 грн. не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності та співрозмірності їхнього розміру, та є завищеним, оскільки предметом спору у даній справі було стягнення заборгованості за договором про надання послуг, судова практика щодо вказаної категорії справ є сталою та не потребує детального вивчення та аналізу станом на конкретний період у часі, серед заяв по суті спору позивачем подано лише позовну заяву. Окрім того судом враховано, що деякі види послуги, зазначені окремими пунктом із визначенням витраченого часу складають фактично одну послугу з підготовки та надсилання документів на адресу відповідача однотипного характеру, що не потребувало значного часу на її надання та додаткових зусиль для досвідченого адвоката.

Судом також враховано, що у п. 16 Акту наданих послуг передбачено надання послуг з аналізу, підготовки та подання до суду апеляційної інстанції заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат, понесених позивачем у справі, загальною кількістю витраченого часу 3 години. Відповідно господарським судом не було відшкодовано зазначені витрати.

Врахувавши критерії складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), ціни позову, а також критерію розумності їх розміру, зважаючи на конкретні обставини справи, приймаючи до уваги заперечення відповідача, господарський суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, є частково не доведеним, тому суд дійшов висновку про те, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, зазначає, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове стягнення витрат на правничу допомогу зменшивши їх до 20 000,00 грн.

Щодо доводів апеляційної скарги, що заявлений обсяг роботи адвоката штучно збільшений щонайменше на половину заявленого часу, а місцевий суд не звернув уваги на наведені відповідачем доводи та не зменшив заявлену до стягнення суму на 90%, як просив відповідач, колегія зазначає, що з урахуванням доводів відповідача судом було зменшено заявлену до стягнення суму.

При цьому апеляційний суд враховує, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідним доказам, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру тощо, не свідчить про незаконність оскаржуваного рішення.

Господарський суд під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, надав оцінку доказам та доводам сторін щодо розподілу таких витрат, врахував доводи відповідача та керуючись зокрема, такими критеріями як обґрунтованість, пропорційність, співмірність та розумність їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов правомірного висновку про часткове задоволення заяви позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином колегія зазначає, що відсутні підстави для скасування додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2023 у справі №904/708/23.

Звертаючись з апеляційними скаргами, апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.

В силу приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи встановлені обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення та додаткового рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.05.2023 та додаткове рішення від 02.08.2023 у справі № 904/708/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.05.2023 у справі №904/708/23 залишити без змін.

Додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2023 у справі №904/708/23 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 18.10.2023

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

СуддяА.Є.Чередко

СуддяЛ.А.Коваль