Рішення

від 18.10.2023 по справі 902/922/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" жовтня 2023 р. Cправа № 902/922/23

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Маслія І.В., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094)

до: Малого приватного підприємства "МАШСЕРВІС" (вул. Пушкіна, буд. 45, смт. Дашів, Іллінецький р-н, Вінницька обл. 22740)

до: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про солідарне стягнення 208 416,8 грн.

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № б/н від 23.06.2023 (вх. № 925/22 від 10.07.2023) Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" з вимогами до Малого приватного підприємства "МАШСЕРВІС" та громадянина ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за Кредитним договором №б/н від 06.09.2021 в розмірі 208 416,80 грн, у тому числі: 187 416,80 грн заборгованості за кредитом, 21 000,00 грн заборгованості по комісії за користування кредитом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2023 справу розподілено судді Матвійчуку В.В.

Відповідно до частин 6, 7 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судом було здійснено запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача - фізичної особи ОСОБА_1 .

15.08.2023 року до суду від Виконавчого комітету Дашівської селищної рада надійшов лист №02.12/970 від 09.08.2023 із змісту якого вбачається, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до частини 1 статті 176 ГПК України, якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не є підприємцем, суд відкриває провадження протягом п`яти днів з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.

У зв`язку із перебуванням судді Матвійчука В.В. станом на 15.08.2023 у відпустці, на підставі розпорядження заступника керівника апарату суду здійснено повторний автоматизований розподіл справи №902/922/23, за результатами якого вказану справу розподілено судді Маслію І.В.

Ухвалою суду від 18.08.2023 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/922/23 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Даною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема, на подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Вказана ухвала направлена на зазначену в позовній заяві електронну адресу позивача.

Щодо повідомлення відповідачів суд зазначає наступне.

Ухвала суду, направлена на адресу відповідача1 зазначену у Витязі з ЄДРЮО ФОП ГФ: вул. Пушкіна, буд. 45, смт. Дашів, Іллінецький р-н, Вінницька обл., 22740 та на адресу відповідача2 зазначену в листі Виконавчого комітету Дашівської селищної рада: вул. Центральна, буд. 42, кв. 2, с. Кам`яногірка, Гайсинського району Вінницької обл., 22752. Конверти з ухвалами повернуто до суду 29.08.2023 та 01.09.2023, відповідно, з відмітками поштових відділень «адресат відсутній за вказаною адресою».

Листом Міністерства юстиції України від 06.08.2014 р. № 404-0-2-14/8.1 «Щодо визначення терміну "місцезнаходження юридичної особи"» повідомлено, що згідно зі статтею 17 Закону в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - ЄДР) щодо юридичної особи мають міститися відомості, зокрема, про місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до частини першої вищезазначеної статті Закону відомості про юридичну особу включаються до ЄДР шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору. Форми реєстраційних карток, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 14 січня 2011 року № 3178/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 жовтня 2011 року за № 1207/19945, містять поля для зазначення відомостей про місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до статті 1 Закону місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Водночас статтею 93 Цивільного кодексу України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Слід враховувати, що норми чинного законодавства оперують поняттями "місцезнаходження юридичної особи" і не містять визначень щодо "фактичної" чи "юридичної" адреси юридичної особи. Законом України від 3 березня 2005 року № 2452 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до статті 88 Цивільного кодексу України, частин другої та четвертої статті 57 Господарського кодексу України, які передбачають виключення відомостей про місцезнаходження юридичної особи із переліку відомостей, що мають обов`язково міститися в установчих документах юридичної особи. При цьому частиною першою статті 88 Цивільного кодексу України передбачено, що у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом. Вимоги до змісту статуту господарського товариства встановлені статтею 4 Закону України "Про господарські товариства", відповідно до положень якої відомості про місцезнаходження товариства мають міститися в установчих документах. Водночас частиною третьою статті 8 Закону встановлено, що установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи. Відповідно до частини першої статті 27 Закону однією з підстав для відмови у проведенні державної реєстрації, які застосовуються і при державній реєстрації змін до установчих документів, є, зокрема, невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону.

Ураховуючи вищевикладене, у разі відсутності в установчих документах товариства відомостей про його місцезнаходження державний реєстратор відмовляє у проведенні державної реєстрації юридичної особи (змін до установчих документів) на підставі невідповідності установчих документів вимогам частини третьої статті 8 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Відповідно до ч.3,7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 910/15442/17.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

У визначений судом строк відзивів відповідачів на позовну заяву до суду не надійшло.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідачі не скористались своїм правом на подання відзивів, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

06.09.2021 Малим приватним підприємством "МАШСЕРВІС" (далі відповіда1) через систему інтернет-клієнт-банкінгу було підписано із використанням електронного цифрового підпису анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ", відповідно до якої відповідач1, як позичальник, приєднався до розділу 3.2.8. Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови), які розміщені на офіційному веб-сайті Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" http://privatbank.ua та яка разом із Умовами складають кредитний договір між банком (позивач) та клієнтом (відповідач1) відповідно до якої встановлено розмір кредиту - 500 000 (п`ятсот тисяч) грн., строк кредиту - 12 місяців з дати видачі кредитних коштів; у період з дати підписання Заяви процентна ставка за користування кредитом перші 6 місяців дії кредиту становить 1,6 % в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця користування кредитом - 1,4% в місяць від початкового розміру кредиту. (п. 1.2-1.4 Умов та Правил надання кредиту "Кредит КУБ").

За умовами п. 3.2.8.1. Умов та Правил надання кредиту "Кредит КУБ" передбачено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати клієнту строковий "Кредит КУБ" (далі Послуга) для фінансування поточної діяльності клієнта та/або для придбання основних засобів в обмін на зобов`язання клієнта з поверненням кредиту, сплати процентів в обумовлені цим Договором терміни. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в заяві про приєднання до Умов та Правил надання послуги «КУБ» (далі - Заява), а також в системі Приват24. Клієнт приєднується до послуги шляхом підписання електронно-цифровим підписом заяви в системі Приват24 або в сервісі «Paperless» або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору. Кредит також може надаватися шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари і послуги.

Повернення кредиту здійснюється щомісячно шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених в заяві. Для позичальників, які працюють в сегменті агро-бізнесу, може бути встановлений окремий порядок погашення, передбачає погашення основного боргу тільки 6 останніх місяців користування кредитом. Банк здійснює договірне списання грошей з поточного рахунку клієнта в терміни і розмірах, передбачених умовами кредитного договору. Остаточний термін погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту. Згідно ст. 212, 651 ЦКУ при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених цим Договором, банк на свій розсуд, починаючи з дев`яносто першого дня порушення будь-якого із зобов`язань, вправі змінити умови договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє клієнту повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту (банк здійснює інформування клієнта на свій вибір або письмово, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення чи інших). У разі непогашення заборгованості за цим договором в термін, зазначений у повідомленні, вся заборгованість, починаючи з наступного дня з дати, зазначеної в повідомленні вважається простроченою. У разі погашення заборгованості в період до закінчення 90 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов`язань, терміном повернення кредиту є дата останнього платежу (п. 3.2.8.3.1. Умов та Правил надання кредиту "Кредит КУБ").

За умовами п. 3.2.8.3.2. вказаних Умов зазначено, що за користування послугою клієнт платить щомісяця відсотки за користування кредитом в розмірі, зазначені в заяві та тарифах. Датами сплати відсотків є дати сплати платежів, зазначені в заяві. При несплаті відсотків в зазначений термін вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору відповідно до п. 3.2.8.6.2.).

При порушенні клієнтом будь-якого грошового зобов`язання позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому в заяві. У разі порушення клієнтом будь-якого грошових зобов`язань і при реалізації права банку, передбаченого п. 3.2.8.3.1., клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня за кожний календарний день прострочення.

Клієнт доручає банку щомісячно в терміни, зазначені в заяві, здійснювати договірне списання з його рахунків, відкритих в Приватбанку, на погашення заборгованості за послуги в кількості і розмірі, зазначеному в кредитному договорі.

Якість послуги має відповідати законодавству України, нормативним актам Національного банку України, що регулюють кредитні відносини (п. 3.2.8.1. Умов та Правил надання кредиту "Кредит КУБ").

Згідно п. 3.2.8.5.2. Умов та Правил надання кредиту "Кредит КУБ" передбачено, що клієнт зобов`язаний оплатити щомісячні відсотки за користування кредитом відповідно до п. 3.2.8.3.2.

Розрахунок і нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється в терміни, визначені в заяві, кожного місяця, на наступний день після дня отримання клієнтом кредиту або дня погашення чергової частини боргу і проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом на первісну суму кредиту. (п. 3.2.8.9.7. Умов та Правил надання кредиту "Кредит КУБ").

Пунктом 3.2.8.11. Умов та Правил надання кредиту "Кредит КУБ" передбачено, що договір є чинним з моменту підписання клієнтом Заяви про приєднання. Строк дії Договору встановлюється з дня його укладення і до повного виконання Сторонами зобов`язань за Договором.

На виконання умов кредитного договору № б/н від 06.09.2021 року позивачем 06.09.2021 року було перераховано на поточний рахунок Відповідача1 кредитні кошти у розмірі 500 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку відповідача1.

Крім того, 03.09.2021 між Акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель, далі відповідач2) було укладено договір поруки № POR1630679328125 (далі - договір поруки).

Відповідно до п. 1.1. договору поруки предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Малим приватним підприємством "МАШСЕРВІС", ЄДРПОУ 24899593, далі - «боржник» зобов`язань за договорами-приєднання до:

1.1.1 розділу 3.2.8 «Кредит КУБ» Умов та правил надання банківських послуг, далі Угода 1, по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредитом:

- За період користування кредитом згідно з п. 3.2.8.3.2 Угоди 1 - перші 6 місяців 1.6 відсотка (одна ціла шість десятих) в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця -1.4 відсотка (одна ціла чотири десятих) від початкового розміру кредиту;

- За період користування кредитом згідно з п. 3.2.8.3.3 Угоди 1 - 4,0% (чотири) відсотки в місяць від суми простроченої заборгованості;

б) кредиту в розмірі 500000 ( п`ятьсот тисяч ) грн.

Якщо під час виконання "Угоди 1" зобов`язання Боржника, що забезпечені цим Договором збільшуються внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності Поручителя, Поручитель при укладанні цього Договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за "Угодою 1" в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з Поручителем не потрібні.

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за «Угодою 1» в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності (п. 1.2. договору поруки).

Поручитель з умовами «Угоди 1» ознайомлений (п. 1.3 договору поруки).

У випадку невиконання клієнтом зобов`язань за «Угодою1» боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (пункт 1.5. договору поруки).

Сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладання цього договору. У випадку виконання Боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за «Угодою 1» цей договір припиняє свою дію (пункт 4.1 договору поруки).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання за вищезазначеним договором виконав, надавши відповідачу-1 кредитні кошти у розмірі 500 000 грн, що підтверджується банківськими виписками, а також вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем.

Матеріалами справи також підтверджується, що відповідач-1 свої зобов`язання по погашенню кредиту у повному обсязі не виконав, грошові кошти згідно умов договору не повернув, внаслідок чого за відповідачем-1 утворилась : заборгованість за кредитором у розмірі 187 416,80 грн та заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії, нарахованої згідно пунктів 3.2.8.3.2 та 3.2.8.9 Умов у розмірі 21 000,00 грн.

Наведені обставини стали підставою звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем1 суду не надано.

Надаючи правову кваліфікацію правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.

З огляду на наявні в матеріалах справи договори, та обставини справи, між позивачем та відповідачем-1 виникли правовідносини за кредитним договором, а між позивачем та відповідачем-2 виникли правовідносини поруки.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так, згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки, умови договорів приєднання розробляються банком, останній має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином, надавши відповідачу-1 кредитні кошти на загальну суму 500 000 грн, що підтверджується банківськими виписками.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем1, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача1 - 187 416,80 грн заборгованості за кредитором та 21 000,00 грн заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії, нарахованої згідно пунктів 3.2.8.3.2 та 3.2.8.9 Умов є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимог до відповідача2 суд зазначає наступне.

За змістом ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст. 553 Цивільного кодексу України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України).

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 Цивільного кодексу України).

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України).

Разом з тим, оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов`язань і при цьому водночас сама має зобов`язальний, договірний характер, на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов`язання та про договори.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи характер поруки (похідний, залежний від основного зобов`язання), до істотних умов договору поруки слід віднести, зокрема визначення зобов`язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо.

Судом встановлено, що предметом договору поруки № POR1630679328125 від 03.09.2021 є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Малим приватним підприємством "МАШСЕРВІС", ЄДРПОУ 24899593, далі - «боржник» зобов`язань за договорами-приєднання до розділу 3.2.8 «Кредит КУБ» Умов та правил надання банківських послуг, далі Угода 1.

З системного аналізу всіх умов вказаного договору поруки не вбачаються реквізити основного договору, оскільки з наданого договору неможливо встановити ані правочин, який як основне зобов`язання забезпечене порукою, ані поточний рахунок, на який надаються кредитні кошти. Лише визначено особу, первинні зобов`язання якої забезпечені порукою.

Оскільки аналіз змісту договору поруки не дозволяє встановити дійсний зміст основного зобов`язання забезпеченого порукою, то у даній справі підлягає застосуванню тлумачення "contra proferentem" (слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх писав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the diminant sinfluence of the party).

Отже, із застосуванням даного принципу тлумачення умов договору, ризик настання негативних наслідків покладається на сторону договору, яка передбачила таку умову договору, що не конкретизувала включення до предмета поруки умови щодо основного зобов`язання забезпеченого порукою.

Крім того, основний договір (кредитний) між позивачем та відповідачем1 укладено 06.09.2021, разом з тим договір поруки між позивачем та відповідачем2 укладено 03.09.2021 тобто до моменту укладення Кредитного договору між позивачем та відповідачем1.

За таких підстав, суд не погоджується з твердженнями позивача, що договір поруки № POR1630679328125 від 03.09.2021 укладено саме в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № б/н від 06.09.2021.

Отже, умови укладеного між позивачем та відповідачем2 договору поруки № POR1630679328125 від 03.09.2021 у сукупності з відсутністю в матеріалах справи доказів, що підтверджують факт надання згоди відповідачем2 на забезпечення виконання зобов`язань саме за кредитним договором № б/н від 06.09.2021, спростовують твердження позивача щодо наявності солідарного обов`язку відповідача2 сплати заборгованості за кредитом.

Беручи до уваги положення ст.73, 74, 86 ГПК України, враховуючи об`єктивну неможливість ідентифікувати за яким первинним кредитним правочином забезпечені порукою зобов`язання, суд дійшов висновку, що вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки вимога до відповідача2 не доведена належними та допустимими доказами.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов в частині стягнення з відповідача-2 заборгованості суми кредиту та суми відсотків у вигляді щомісячної комісії задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

При цьому ч. 1 ст. 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача1.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-80, 86, 91, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства "МАШСЕРВІС" (вул. Пушкіна, буд. 45, смт. Дашів, Іллінецький р-н, Вінницька обл. 22740, код ЄДРПОУ 24899593) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (вул. Грушевського, буд.,1 Д, м. Київ, 01001; вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 14360570) 187 416,80 грн заборгованості за кредитом, 21 000,00 грн заборгованості по комісії за користування кредитом та 2684,00 грн - витрат пов`язаних із сплатою судового збору.

3. В частині позову Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

5. Копію рішення направити відповідачам рекомендованим листом та на відому суду електронну адресу позивача 14360570@mail.gov.ua .

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст.256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 18 жовтня 2023 р.

Суддя Ігор МАСЛІЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу1 (вул. Пушкіна, буд. 45, смт. Дашів, Іллінецький р-н, Вінницька обл. 22740)

3 - відповідачу2 ( АДРЕСА_1 )