Рішення

від 09.10.2023 по справі 905/2056/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.10.2023р. Справа №905/2056/21

Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С., при секретарі судового засідання (помічнику судді за дорученням) Фроловій Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства "Артемсіль" (місцезнаходження: 84545, Донецька область, Бахмутський район, м. Соледар, вул. Чкалова, 1А; ідентифікаційний код 00379790; електронна пошта:salt@artyomsalt.com)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - інвестиційна корпорація "Софія" (місцезнаходження: 85485, Донецька область, місто Селидове, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 12; ідентифікаційний код 25122170; електронна пошта: viksofia97@gmail.com)

про стягнення 2 534 394,92 грн., з яких: 2 349 297,27 грн. - пеня; 185 097,65 грн. - штрафні санкції

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Косенок О.М. адвокат

С У Т Ь С П О Р У

Державне підприємство "Артемсіль" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - інвестиційна корпорація "Софія" 2 534 394,92 грн., з яких: 2 349 297,27 грн. - пеня; 185 097,65 грн. - штрафні санкції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором підряду на будівельні роботи № АС24-17/12-26 від 01.10.2020, що стало підставою для нарахування позивачем пені в сумі 2 349 297,27 грн. та штрафних санкцій в сумі 185 097,65 грн.

Ухвалою від 15.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 13.12.2021 відповідачу поновлено строк для подачі відзиву по справі до 13.01.2022 року та продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, до 14.02.2022 включно.

Ухвалою від 08.02.2022 суд постановив відповідачу надати заперечення на відповідь на відзив та пояснення з посиланням на відповідні докази щодо загальної суми виконаних робіт; а також відкласти підготовче засідання на 23.02.2022.

Ухвалою суду від 23.02.2022 відкладено підготовче засідання на 09.03.2022.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.

Згідно наказу Господарського суду Донецької області "Про встановлення особливого режиму роботи Господарського суду Донецької області" №20 від 28.02.2022 встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану, тимчасово, до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України, обмежено доступ до приміщення суду.

09.03.2022 підготовче засідання у справі № 905/2056/21 не відбулось у зв`язку з введенням воєнного стану, постійними обстрілами міста Харкова та веденням активних бойових дій на території Харківської області, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці учасників справи.

Ухвалою суду від 22.05.2023 учасників справи було зобов`язано надати суду обґрунтовані пояснення щодо можливості подальшого розгляду справи та призначення підготовчого засідання у справі №905/2056/21 в умовах воєнного стану у строк до 12.06.2023.

Ухвалою суду від 29.08.2023 призначено підготовче засідання на 14.09.2023.

Ухвалою суду від 14.09.2023 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 05.10.2023.

Представник позивача під час розгляду даної справи наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі та заперечував проти зменшення судом розміру штрафних санкцій. У відзиві на позовну заяву (т.1, а.с. 149-153) позивач наполягав на тому, що можливість стягнення пені у заявленому розмірі обумовлена п. 7.10 договору. На думку позивача, підтвердженням односторонньої відмови відповідача від виконання умов договору є направлення останнім на адресу ДП «АРТЕМСІЛЬ» листа № 20 від 13.09.2021, в якому відповідач вказав про можливість припинення дїї договору № АС24-17/12-26 від 01.10.2020. Позивач наголошував на тому, що підприємством виконані всі зобов`язання за договором в повному обсязі, а саме вчасно сплачена сума передплати, наданий час для виконання робіт, тому порушення відповідачем строків виконання робіт, а саме прийнятого згідно умов договору зобов`язання, має односторонній характер. На думку позивача, порушення строків є односторонньою відмовою від виконання зобов`язань встановлених умовами договору, що кореспондується зі ст. 188 ГК України та ст. 525 ЦК України. Крім того, питання несвоєчасного перерахування, як вважає відповідач, оплати за виконану роботу, не має ніякого відношення до предмету та підстав позовних вимог, а саме до прострочення виконання робіт та односторонньої відмови від виконання своїх зобов`язань по договору.

Представник відповідача під час розгляду даної справи проти задоволення позовних вимог заперечував. У відзиві на позовну заяву (т.1, а.с. 144-145) відповідач зазначив, що позивач у позовній заяві посилається на те, що відповідач несвоєчасно виконав свої зобов`язання за договором на суму 641 884,93 грн., при цьому позивач вимагає стягнути суму, яка майже вчетверо перевищує суму невиконаного зобов`язання. Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач наголошував на тому, що застосування положення п. 7.10 можливе лише за умови односторонньої відмови виконавця від виконання зобов`язань за договором. Разом із тим, відповідач в односторонньому порядку від виконання договору не відмовлявся, а за договором виконано об`єми робіт, які складають більше суми отриманої передплати, при цьому здійснено виконання в повному обсязі за видами робіт та місцем їх виконання, що перешкоджає нормальній експлуатації виконаних робіт з боку позивача. Позивачем роботи прийняті в повному обсязі без будь-яких заперечень чи зауважень та оплачені. Також у відзиві на позовну заяву відповідач наголошував на тому, що пропозиція щодо припинення дії договору була результатом переговорів з відповідачем, керівництво якого не приймало рішення про продовження строків виконання робіт та дії договорів, але рішення з цього питання прийняте не було, як і підстав вважати про односторонню відмову відповідача (виконавця) від обов`язків за договором. У зв`язку з викладеним, на думку відповідача, якщо припустити факт односторонньої відмови, то відповідальність у вигляді штрафу можлива лише в частині невиконаних робіт. Також у відзиві на позовну заяву відповідач із посиланням на ст. 551 Цивільного кодексу України просив зменшити розмір неустойки, оскільки за результатами реалізації договору №АС24-17/12-26 від 01.10.2020 збитки у позивача відсутні взагалі, відповідачем вживалися можливі заходи до належного виконання своїх зобов`язань за вказаним договором, а позивач допускав тривалі порушення строків оплати виконаних робіт, що створювало організаційні проблеми G

У запереченнях (т.1, а.с. 190-191) відповідач наполягав на тому, що договір №АС24-17/12-26 від 01.10.2020 на суму 925 488,00 грн., який є предметом спору, було укладено безпосередньо перед зміною керівництва позивача. Після зміни керівництва позивача фактично припинилися платежі за виконані об`єми робіт відповідно до підписаних актів, що призвело до суттєвого погіршення фінансового становища підприємства, що в свою чергу потягло за собою неможливість закупівлі матеріалів та комплектуючих для ремонтних робіт, та своєчасної виплати заробітної плати найманим тимчасовим робітникам, які в свою чергу відмовлялися продовжувати співробітництво з підприємством. З урахуванням об`єктивних причин, пов`язаних із захворюванням робітників на Covid, дійсно ускладнилися умови виконання виконавцем своїх зобов`язань за договорами, про що адміністрація позивача неодноразово повідомлялась. Саме за усною домовленістю з позивачем підприємство звернулось до керівництва позивача із пропозицією про узгодження припинення договорів, які залишались невиконаними, яка за своїм змістом не є односторонньою відмовою від виконання договорів. Більш того, позивач ніяк не відреагував на таку пропозицію, але при цьому ніяк не узгоджував можливий термін продовження робіт, з урахуванням положення п. 5.1 договору, в той час як самостійне продовження робіт виконавцем неможливо.

Позивач надав клопотання в якому просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

В С Т А Н О В И В

01.10.2020 між Державним підприємством «АРТЕМСІЛЬ» (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОРПОРАЦІЯ «СОФІЯ» (далі - підрядник) було укладено договір підряду на будівельні роботи № АС24-17/12-26 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов`язується виконати роботи зазначені в п. 1.2, а замовник - прийняти та сплатити такі роботи.

Згідно п. 1.2 договору найменування робіт: капітальний ремонт цеху затарювання солі інв. №13105 рудника 1,3 ДП «АРТЕМСІЛЬ» (заміна віконних і дверних блоків).

Найменування та вартість робіт по об`єкту та виду робіт згідно договору визначається кошторисно-фінансовими розрахунками (п. 1.4 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору вартість виконаних робіт за даним договором визначається згідно кошторисно-фінансового розрахунку, який є невід`ємною частиною договору, та становить 925 488,85 грн. (дев`ятсот двадцять п`ять тисяч чотириста вісімдесят вісім гривень, 85 копійок), у т.ч. ПДВ (20%) 154 248,14 грн. (сто п`ятдесят чотири тисячі двісті сорок вісім гривень 14 копійок).

Уточнення динамічної договірної ціни здійснюється по мірі виконання робіт виходячи з вартості ресурсів, передбачених в договірній ціні, і поточної вартості ресурсів, згідно обґрунтованої ціни за період від розрахунку договірної ціни до її уточнення (п. 3.3 договору).

Згідно п. 4.1 договору оплата за виконані роботи здійснюється замовником згідно кошторисно-фінансового розрахунку.

Відповідно до п. 4.2 договору передплата замовником здійснюється за наявності затвердженого фінансового плану на поточний рік ДП «АРТЕМСІЛЬ» у сумі 30 % від загальної вартості робіт по об`єкту та за наявності експертного висновку щодо кошторисної частини до документації не пізніше ніж за 5 (п`ять) банківських днів до початку виконання робіт, а саме 277 646,65 грн. (двісті сімдесят сім тисяч шістсот сорок шість гривень, 65 копійок), у т.ч. ПДВ (20%) 46 274,44 грн. (сорок шість тисяч двісті сімдесят чотири гривні 44 копійки).

Залишковий розрахунок за фактично виконані роботи здійснюється за наявності затвердженого фінансового плану на поточний рік ДП «АРТЕМСІЛЬ» згідно «Акта приймання виконаних будівельних робіт» (форма №КБ-2в), підтвердженого замовником, на протязі 60 банківських днів після підписання акту приймання виконаних будівельних робіт» замовником, з урахуванням п. 5.2.1 дійсного договору (п. 5.3 договору).

Згідно п. 4.6 договору сторони зобов`язуються проводити звірку взаєморозрахунків при припиненні (розірванні) цього договору, а також на вимогу будь-якої із сторін. Внаслідок чого підписуються акти звірок. У разі виявлення розбіжностей сторони підписують протокол розбіжностей до вищезгаданих актів виконаних робіт.

Місце виконання робіт - ДП «АРТЕМСІЛЬ» м. Соледар, Бахмутський район, Донецька область (п.4.7 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 23.12.2020 до договору підряду № АС24-17/12-26 від 01.10.2020) виконавець повинен виконати роботи передбачені в п. 1.2 в повному обсязі до 31.03.2021 за умови надання замовником часу для виконання робіт.

Прийом виконаних робіт здійснюється замовником за наявності затвердженого фінансового плану на поточний рік ДП «АРТЕМСІЛЬ» не пізніше п`ятьох діб з моменту їх закінчення і оформлюється двостороннім актом виконаних робіт (п. 5.2 договору).

Згідно п. 5.2.1. договору в разі виявлення недоліків при прийомі-здачі робіт замовник робить запис в акті виконаних робіт з вказівкою терміну їх усунення. Виявлені недоліки які виникли з вини виконавця усуваються за рахунок виконавця в строк зазначений в акті виконаних робіт (згідно п. 6.3.4).

Виконавець зобов`язаний забезпечити виконання робіт у строки, встановлені цим договором (п. 6.3.2 договору).

Відповідно до п. 7.10 договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань щодо виконання робіт виконання робіт виконавцем, стягується пеня у розмірі 2-х відсотків вартості робіт, з якого допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад двадцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості; відшкодовує всі понесені замовником збитки, заподіяні затримкою виконання виконавцем зобов`язань за цим договором, а у разі здійснення попередньої оплати виконавець, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції і 3-х відсотків річних.

У разі односторонньої відмови виконавцем від виконання своїх зобов`язань по договору виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 20 % від ціни договору (п. 7.14 договору).

Згідно п. 10.1 договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 31.05.2021 до договору підряду № АС24-17/12-26 від 01.10.2020) він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.08.2021, але в будь-якому разі до повного і належного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Відповідно до п. 11.1 договору всі зміни та додатки до даного договору мають бути оформлені в письмовій формі, підписані уповноваженими на це представниками обох сторін та скріплені печатками.

Вищезазначений договір та додаткові угоди до нього підписані представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

Позивачем на виконання умов п. 4.2 договору здійснено попередню оплату на суму 277 646,65 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4156 від 07.10.2020.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору відповідачем було виконано, а позивачем прийнято роботи за договором на загальну суму 283 603,32 грн., що підтверджується підписаним без зауважень актом форми КБ-2в від 29.07.2021 за липень 2021 на суму 279 168,70 грн. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за липень 2021 на суму 279 168,70 грн., а також актом форми КБ-2в від 27.08.2021 за серпень 2021 на суму 4 434,62 грн. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за серпень 2021 на суму 4 434,62 грн.

Позивачем на виконання умов п. 5.3 договору здійснено оплату виконаних робіт, що підтверджується платіжним дорученням № 3252 від 30.07.2021 на суму 1522,05 грн. та платіжним дорученням № 5232 від 16.11.2021 на суму 4434,62 грн.

В подальшому, листом № 17/06-89 від 21.04.2021 (т.1, а.с. 55) позивач звернувся до відповідача, в якому повідомив про те, що станом на 21.04.2021 роботи за об`єктом не проводяться, а строк дії укладеного договору до 01.06.2021, у зв`язку з чим просив прискорити виконання робіт зокрема за спірним договором.

У відповідь на вищезазначений лист відповідач листом вих. № 9 від 17.05.2021 (т. 1, а.с. 56) повідомив позивача про те, що через низку об`єктивних причин, зокрема велику кількість хворих співробітників, в тому числі на короновірус, несприятливі погодні умови, в тому числі високу вологість в повітрі заважають виконанню якісної роботи на об`єктах, а також значний період припинення роботи об`єктів ДП «АРТЕМСІЛЬ», призвели до неможливості виконання робіт за договором. У зв`язку з викладеним, відповідач просив продовжити термін дії договорів до 01.10.2021, у тому числі договору підряду № АС24-17/12-26 від 01.10.2020.

Листом № 17/06-117 від 30.06.2021 позивач звернувся до відповідача з повідомленням про те, що станом на 30.06.2021 не підтверджена передплата по об`єкту - капітальний ремонт цеху затарювання солі інв. № 13105 рудника 1,3 ДП «»АРТЕМСІЛЬ» (заміна віконних і дверних блоків) згідно договору № АС24-17/12-26 від 01.10.2020, в той час як строк дії укладеного договору до 01.08.2021, у зв`язку з чим просив прискорити виконання робіт на об`єкті та виконати роботи з підтвердженням передплати.

У відповідь на вищезазначений лист відповідач листом вих. № 12 від 12.07.2021 (т. 1, а.с. 59) повідомив позивача про те, що роботи, необхідні для підтвердження передплати за капітальний ремонт цеху затарювання солі (заміна віконних блоків) рудника 1,3 (інв. № 13105) виконані на 90% й будуть завершені до 01.08.2021 (мала місце передплата в розмірі 277 646,66 грн.) та зазначив про те, що затримка у виконанні робіт викликана низкою об`єктивних факторів, які знаходяться поза впливом адміністрації ТОВ «ВІК «СОФІЯ». Зокрема значна частина персоналу, що виконує вищезазначені роботи, тривалий час не мала можливості працювати через коронавірусну хворобу (лікування та знаходження на самоізоляції). Також у вказаному листі відповідач наполягав на тому, що загальна сума підписаних з боку відповідних посадових осіб ДП «АРТЕМСІЛЬ», але не сплачених станом на 12.07.2021 актів виконаних робіт за всіма укладеними між підприємствами договорами складає 587 486,55 грн., у зв`язку з чим сплата коштів за виконані роботи дозволить прискорити з боку ТОВ «ВІК «СОФІЯ» виконання робіт, що залишилися.

Також листом вих. № 15 від 22.07.2021 відповідач просив позивача розглянути можливість подовження терміну дії укладених між підприємствами договорів, у тому числі договору підряду № АС24-17/12-26 від 01.10.2020, принаймні на один місяць, тобто до 1 вересня 2021 року.

12.08.2021 та № 17/06-168 від 18.08.2021 позивач повідомив відповідача про те, що на вказані дати не проводяться роботи, зокрема, по об`єкту капітальний ремонт цеху затарювання солі (заміна віконних блоків) рудника 1,3 (інв. № 13105) за договором № АС24-17/12-26 від 01.10.2020, строк дії якого до 31.08.2021, у зв`язку з чим просив завершити ремонтно-будівельні роботи по вказаному об`єкту.

У відповідь на вищевказані листи відповідач листом вих. № 20 від 13.09.2021 повідомив позивача про те, що термін дії договору відповідно до додаткової угоди № 2 від 31.05.2021 до договору № АС24-17/12-26 від 01.10.2020 - до 31.08.2021, але в будь-якому разі до повного і належного виконання сторонами своїх зобов`язань. В повному обсязі виконані роботи щодо заміни віконних блоків і з улаштуванням відкосів на 5 поверсі. Роботи на двох інших поверхах не починалися. З боку ДП «АРТЕМСІЛЬ» не сплачені роботи відповідно до акту виконаних робіт № 2 від 27.08.2021 в сумі 4434,62 грн. Також у вказаному листі відповідач просив позивача розглянути можливість припинення дії договору № АС24-17/12-26 від 01.10.2020 з фіксацією обсягу виконаних робіт, які фактично виконані станом на 13.09.2021, а також зазначив про те, що обсяг виконаних робіт є завершеним по видам робіт або по місцю проведення робіт (поверхи будівлі) та не заважає нормальному функціонуванню підприємства.

Оскільки роботи за договором № АС24-17/12-26 від 01.10.2020 залишилися не виконаними у встановлений строк, позивач звернувся до суду із даним позовом для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору підряду №АС24-17/12-26 від 01.10.2020.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором підряду, а відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За договором будівельного підряду згідно ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта (ч. 2 ст. вказаної статті).

Відповідно до приписів ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.

Як вже зазначалося, згідно п. 5.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 23.12.2020 до договору підряду № АС24-17/12-26 від 01.10.2020) виконавець повинен виконати роботи передбачені в п. 1.2 в повному обсязі до 31.03.2021 за умови надання замовником часу для виконання робіт. Отже, кінцевою датою їх виконання є 31.03.2021.

Відповідно до статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до п. 17 Загальних умов укладання договорів підряду в капітальному будівництві, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 №668, строки виконання робіт (будівництва об`єкта) встановлюються договором підряду і визначаються датою їх початку та закінчення. Невід`ємною частиною договору підряду є календарний графік виконання робіт, в якому визначаються дати початку та закінчення всіх видів (етапів, комплексів) робіт, передбачених договором підряду.

Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини 2 статті 883 Цивільного кодексу України за невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною першою статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п.7.10 договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань щодо виконання робіт виконання робіт Виконавцем, стягується пеня у розмірі 2-х відсотків вартості робіт, з якого допущено прострочення, за кожний день прострочення, а за прострочення понад двадцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості; відшкодовує всі понесені замовником збитки, заподіяні затримкою виконання виконавцем зобов`язань за цим договором, а у разі здійснення попередньої оплати виконавець, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції і 3-х відсотків річних.

Проаналізувавши вищезазначений пункт договору суд дійшов висновку, що сторони дійшли згоди щодо застосування до підрядника пені за порушення строків виконання підрядних робіт, а також узгодили її нарахування саме від вартості невиконаних та/або прострочених робіт, що не суперечить приписам чинного законодавства.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №904/4156/18 від 10.12.2019, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Враховуючи те, що у даному випадку зобов`язання є негрошовим, положення статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», якою визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, щодо граничного розміру пені, не застосовуються.

Згідно п. 18 Загальних умов укладання договорів підряду в капітальному будівництві, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 №668, датою закінчення робіт (будівництва об`єкта) вважається дата їх прийняття замовником. Виконання робіт (будівництво об`єкта) може бути закінчено достроково тільки за згодою замовника.

Як вже зазначалося, згідно п. 5.2 договору прийом виконаних робіт здійснюється замовником за наявності затвердженого фінансового плану на поточний рік ДП «АРТЕМСІЛЬ» не пізніше п`ятьох діб з моменту їх закінчення і оформлюється двостороннім актом виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент розгляду даної справи вартість робіт, які залишились невиконаними після закінчення встановленого договором строку їх виконання, складає 641 884,93 грн.

Відповідачем не підтверджено належними доказами обставин неможливості виконання ним взятих на себе зобов`язань за договором №АС24-17/12-26 від 01.10.2020 договором у порядку і строки, обумовлені таким договором.

Судом встановлено, кінцевий строк виконання робіт за договором підряду № АС24-17/12-26 від 01.10.2020 (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 23.12.2020 до договору підряду № АС24-17/12-26 від 01.10.2020) був встановлений до 31.03.2021.

Вищенаведене свідчить про те, що відповідач прострочив виконання своїх зобов`язань за договором у розумінні ст. 611 Цивільного кодексу України.

Таким чином, за висновками суду, мало місце прострочення відповідачем календарного графіку виконання робіт, що є підставою для нарахування передбаченої п.7.10 договору пені у розмірі 2-х відсотків вартості робіт, з якого допущено прострочення, за кожний день прострочення.

Позивачем нараховано пеню в сумі 2 349 297,27грн на залишок невиконаних робіт який складає 641 884,93грн за період з 01.04.2021 по 30.09.2021, тобто за 6 місяців прострочення виконання зобов`язання, що відповідає ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Перевіривши розрахунок пені за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок пені, нарахований на підставі п. 7.10 договору, є арифметично невірним. Так, згідно здійсненого судом розрахунку сума пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 2 349 298,84 грн. Разом із тим, оскільки згідно приписів ч.2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, вимоги щодо стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню у межах заявленої суми 2 349 297,27 грн.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, із посиланням на ст. 551 Цивільного кодексу України просив зменшити розмір неустойки, оскільки за результатами реалізації договору №АС24-17/12-26 від 01.10.2020 збитки у позивача відсутні взагалі, відповідачем вживалися можливі заходи до належного виконання своїх зобов`язань за вказаним договором, а позивач допускав тривалі порушення строків оплати виконаних робіт, що створювало організаційні проблеми для виконавця.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 с. 233 Господарського суду України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що зменшення розміру неустойки є правом суду, при реалізації якого повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість такого випадку. При цьому, саме на відповідача покладається обов`язок довести винятковість конкретного випадку та надати відповідні докази на підтвердження цього.

Аналіз чинного законодавства України свідчить про відсутність вичерпного переліку виняткових випадків, які є безумовними підставами для зменшення неустойки. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст.86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.2 статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Застосоване у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України словосполучення «суд має право» та «може бути зменшений за рішенням суду» свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі №917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19.

У постанові від 23.03.2021 у справі №921/580/19 Верховний Суд вказує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності в законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру (постанова Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №902/538/18).

Нормами законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки.

У постанові від 16.03.2021 у справі № 922/266/20 Верховний Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

Пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України закріплений принцип справедливості, добросовісності та розумності. Зазначений принцип включає, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори.

Суд зазначає, що у листах № 9 від 17.05.2020 (т.1 а.с.56), № 12 від 12.07.2021 (т.1. а.с. 59), № 15 від 22.07.2021 (т.1. а.с. 60) Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інвестиційна корпорація "Софія" просило позивача продовжити строк дії укладених договорів, посилаючись на затримку у виконанні робіт через хворобу персоналу на короновірусну хворобу та режим роботи деяких об`єктів, а у листі від 13.09.2021 № 20 (т.1 а.с.64) ТОВ «ВІК «Софія» пропонувало розглянути можливість припинення дії, зокрема, договору №АС20-17/12-26 від 01.10.2020 з фіксацією обсягу виконаних робіт, які фактично виконано ним станом на 13.09.2021.

Крім того, виконані не в повному обсязі будівельні роботи ТОВ «ВІК «Софія» за договором № АС20-17/12-26 від 01.10.2020 не призвели до заподіянню збитків для ДП «Артемсіль» і доказів таких збитків позивачем не надано. Також судом враховано, що загальна вартість виконаних робіт за договором становить 925 488,85 грн., а залишок невиконаних відповідачем робіт складає 641 884,93 грн, в той час як розмір пені, заявлений позивачем до стягнення, становить 2 349 297,27 грн, що майже в чотири рази перевищує вартість невиконаних робіт.

Виходячи з матеріальних інтересів обох сторін, співмірності належних до сплати відповідачем штрафних санкцій і загальної вартості невиконаних робіт (штрафні санкції нараховані у розмірі майже вчетверо більше ніж вартість невиконаних робіт), враховуючи, що відповідачем вживався ряд заходів для виконання робіт та відсутності у позивача збитків внаслідок невиконання зазначених будівельних робіт, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, що підлягають стягненню, на 75%, тобто стягненню підлягає пеня у розмірі 587 324,32 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення штрафу в сумі 185 097,65 грн. суд зазначає наступне.

Позивач як на підставу нарахування штрафу, посилається на п. 7.14 договору, в якому визначено, що у разі односторонньої відмови виконавцем від виконання своїх зобов`язань по договору виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 20 % від ціни договору.

Суд ставиться критично до позиції позивача про те, що лист № 20 від 13.09.2021 є підтвердженням саме односторонньої відмови відповідача від виконання умов договору.

Дійсно, відповідач своїм листом №20 від 13.09.2021 просив позивача розглянути можливість припинення дії договорів укладених між ними, в тому числі і договору №АС20-17/12-26 від 01.10.2020.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, суд вказує, що розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо у договорі та можуть бути узалежнені від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору є юридичним фактом, який зумовлює його розірвання, отже є правочином, який має юридичні наслідки у вигляді припинення господарських правовідносин. Розірвання господарського договору може здійснюватися за згодою сторін і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак, окремі види договорів допускають можливість одностороннього розірвання договору. Крім того, право сторони на одностороннє розірвання договору може бути встановлене законом або безпосередньо у договорі.

За правилами статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази наслідків розгляду позивачем отриманої пропозиції відповідача, викладеної ним у листі №20 від 13.09.2021, як це визначено ч.3 статті 188 ГК України.

Зміст листа відповідача не містить категоричної відмови від договору, а містить лише пропозицію розглянути позивачем можливість припинення дії договорів згідно переліку.

Відтак, за висновком суду, договір № АС20-17/12-26 від 01.10.2020 діяв до закінчення строку, на який він був укладений з урахуванням додаткової угоди № 2 від 31.05.2021 - до 31.08.2021.

Статтею 631 ЦК України та частиною сьомою статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Оскільки судом встановлено, що відповідач не відмовлявся в односторонньому порядку від виконання зобов`язань за договором, нарахування позивачем штрафу на підставі п.7.14 договору № АС20-17/12-26 від 01.10.2020 в розмірі 185 097.65 грн. є безпідставними.

Наведені обставини зумовлюють висновок суду про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафної санкції в сумі 185 097,65 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судовий збір на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Державного підприємства "Артемсіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - інвестиційна корпорація "Софія" про стягнення 2 534 394,92 грн., з яких: 2 349 297,27 грн. - пеня, 185 097,65 грн. - штрафні санкції, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - інвестиційна корпорація "Софія" (місцезнаходження: 85485, Донецька область, місто Селидове, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 12; ідентифікаційний код 25122170; електронна пошта: viksofia97@gmail.com) на користь Державного підприємства "Артемсіль" (місцезнаходження: 84545, Донецька область, Бахмутський район, м. Соледар, вул. Чкалова, 1А; ідентифікаційний код 00379790; електронна пошта:salt@artyomsalt.com) пеню в сумі 587 324,32 грн, судовий збір в сумі 8809,86 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 09.10.2023 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18.10.2023.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.С. Зельман