Постанова

від 15.11.2007 по справі 13/399-ап-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/399-АП-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

"15" листопада 2007 р.                                                           Справа № 13/399-АП-07

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні справу              

за позовом Товариства  з обмеженою відповідальністю "Стар-Екс"

до Державної  податкової  інспекції  у м.Херсоні  

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 003822301/1 від 06.08.2007 р.

за участю представників сторін:

позивача – Снісаренко О.М., Сокирко Г.В., Губаренкова В.І.,

відповідача –Красовської І.Г., Тосік Н.І.,

                                                 в с т а н о в и в:

26 червня 2007 року Державною податковою інспекцією у м. Херсоні проведена виїзна планова перевірка  товариства з обмеженою відповідальністю „Стар-Екс” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами цієї перевірки податковою інспекцією складено акт перевірки № 1550/23-6/25775417 (а.с. 8-39).

За змістом названого акту під час перевірки встановлено заниження податку на прибуток за період з 1 липня 2005 року по 31 березня 2007 року на суму 430318,77 грн, в тому числі: за 1 півріччя 2006 р. на суму 315349,61 грн, за 9 місяців 2006 р. на 238172,3 грн, за 11 місяців 2006 р. –264977,27 грн, за 2006 рік 430299,03 грн та за 1 квартал 2007 р. –19,74 грн, що є порушенням підпункту 4.1.6. пункту 4.1. статті 4, підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5, підпункту 8.3.1. пункту 8.3. статті 8, підпункту 11.2.1. пункту 11.2. та 11.3.1. пункту 11.3 статті 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Зокрема, податковим органом в акті відображено, що позивач в 1 кварталі 2006 року не включив до складу валового доходу отримані кошти від нерезидента в сумі 4904,45 грн, ця сума ним включена до складу валового доходу лише за результатами діяльності за 1 півріччя 2006 р., що є порушенням підпункту 4.1.6. пункту 4.1. статті 4 названого вище Закону. Поряд з цим, позивачем не включено до складу валового доходу в четвертому кварталі 2006 р. суму кредиторської заборгованості перед засновником товариства Юрданур Джаном в розмірі 631792,58 грн, як виплатою частини статутного фонду при його виході зі складу засновників, а тому, на думку податкового органу, позивачем порушено підпункт 4.1.6. пункту 4.1. статті 4 та підпункт 11.3.1. пункту 11.3 статті 11 того ж Закону.

На підставі даного акту перевірки податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003822301/0 від 05.07.2007 р.,  згідно до якого позивачу донараховано 430318,77 грн податку на прибуток та нарахований штраф в розмірі 192163,58 грн. З матеріалів справи слідує, що розмір штрафу обраховано відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1. статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за розрахунком: 157674,81 грн (315349,61 грн Х 10% Х 5) + 34484,82 грн (114949,42 грн Х 10% Х 3) + 3,95 грн (19,74 грн Х 10 % Х 2) =  192163,58 грн.

В подальшому після апеляційного оскарження позивачем цього рішення податковою інспекцією прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003822301/1 від 05.07.2007 р., яким суми донарахування податку та штрафних санкцій залишені без змін. Саме це рішення і є предметом спору.

Відповідно до позовної заяви вимоги ґрунтуються на невідповідності спірного рішення чинному законодавству. Зокрема, на думку позивача, поняття безповоротної фінансової допомоги   надано в пункті 1.22.1 статті 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, у зв'язку з чим відповідачем безпідставно здійснені посилання на підпункт 4.1.6. пункту 4.1. статті 4 та підпункт 11.3.1. пункту 11.3. статті 3 цього ж Закону. За твердженнями позивача відповідач невірно визначив суму зобов'язання товариства перед його засновником при виході останнього зі складу засновників, оскільки доля засновника складала 29,9 % від статутного фонду, який дорівнював 1263024,04 грн, а тому визначення такої долі в розмірі 631792,58 грн не є правомірним.

Відповідачем зазначені вимоги не визнаються з посиланням на їх необґрунтованість, що пов'язується ним із законністю прийнятого рішення, оскільки позивачем не повернуто долю корпоративних прав нерезиденту та віднесено її при цьому на фінансові результати підприємницької діяльності.

Прядок сплати податку на прибуток підприємств та визначення бази оподаткування встановлено положеннями Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” (надалі Закон № 334/94-ВР).

За пунктом 4.1. статті 4 цього Закону валовим доходом є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Згідно до названого пункту валовий доход включає: 1) загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону); 2) доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами; 3) доходи від операцій, передбачених статтею 7 цього Закону; 4) доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, роялті, володіння борговими вимогами, а також доходів від здійснення операцій лізингу (оренди); 5) доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді; 6) доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу";

Безпосередньо визначення безповоротна фінансової допомоги надано в пункті 1.22.1. статті 1 Закону № 334/94-ВР, а саме - це: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;  сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

В свою чергу порядок виплати вартості майна при виході учасника із товариства з обмеженою відповідальністю встановлений положеннями статті 54 Закону України „Про господарські товариства” та частини 2 статті 148 Цивільного кодексу України.

Так, за цими правовими позиціями учасник, який виходить із товариства має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому засновник вийшов з товариства, та в строк до 12 місяців з дня виходу.

В даному випадку до 23 травня 2006 року засновниками ТОВ „Стар-Екс” були громадяни Туреччини Юрданур Мустафа  з долею в статутному фонді 70,1 % та Юрданур Джан –29,9 %. За актом перевірки, статутний фонд товариства в розмірі 1263223,51 грн було сформовано засновниками шляхом внесення іноземних інвестицій.

В подальшому 23 травня 2006 р. Цюрупинської районною державною адміністрацією зареєстровано зміни до статуту ТОВ „Стар-Екс”, відповідно до яких відбулася зміна засновників товариства, якими є фізичні особи: Калімбет В.І., Слісаренко О.М. та Коротченко С.В. зі статутним фондом 35000 грн.

Товариством виплата вартості попереднім засновникам частин майна товариства, яка пропорційна  їх долі в статутному фонді, не здійснена. При цьому у 2 кварталі 2006 року сума статутного фонду в розмірі 1263223,51 грн  була списана товариством по рахунку 40 на фінансові результати підприємства (бухгалтерська проводка Дт 40 Кт791)

З викладених правових позицій, а також обставин справи слідує, що несплата позивачем засновникам Юрданур Мустафі та Юрданур Джану вартості частини майна товариства, яка пропорційна їх долі в статутному фонді, є  безповоротною фінансовою допомогою, котра включається до валових доходів товариства.

Проте, розмір такої вартості та визначення валового доходу з точки зору безповоротної фінансової допомоги здійснено податковим органом без врахування положень названих статей 54 Закону України „Про господарські товариства” та частини 2 статті 148 ЦК України.

Зокрема, замість визначення вартості часток майна товариства, пропорційних часткам кожного із засновників у статутному капіталі товариства, податковим органом взято вартість (розмір) самого статутного фонду, який і визначено як безповоротна фінансова допомога.

З матеріалів перевірки не вбачається яка саме вартість майна товариства становила  станом на час виходу вказаних засновників, у зв'язку з чим слідує висновок про недоведеність висновків податкової інспекції про визначення розміру безповоротної фінансової допомоги та як наслідок –визначення валового доходу товариства, хоча у відповідності  до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин спірне рішення частково не відповідає діючому законодавству, оскільки прийнято з порушенням вказаних вище норм.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином повні вимоги в частині донарахування податку на прибуток в сумі 430289,03 грн та застосування штрафних санкцій в розмірі 192159,63 грн підлягають задоволенню з урахуванням пункту 1 частини 2 статті 162 КАС України, відповідно до якої у разі задоволення позовних вимог суд може прийняти постанову про скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

В іншій частині позову, а саме визнанню недійсним спірного рішення в частині донарахування 19,74 грн податку на прибуток та нарахуванню 3,95 грн штрафних санкцій задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не спростовано незаконність такого донарахування за 1 квартал 2007 року.

Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки вони спростовуються встановленими вище обставинами.

Приймаючи до уваги той факт, що позовні вимоги задоволені частково сплачений позивачем судовий збір в розмірі 3,40 грн державного мита підлягає компенсації йому з Державного бюджету України.

На підставі  зазначених правових норм і керуючись статтями 158-163, пунктом 3 Прикінцевих та Перехідних положень КАС України,

                                                               п о с т а н о в и в :                   

1.Позовні вимоги  задовольнити частково.

2.Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні № 003822301/1 від 06.08.2007 р. в частині донарахування товариству з обмеженою відповідальністю „Стар-Екс” 430289,03 грн податку на прибуток та застосування штрафних санкцій в розмірі 192159,63 грн.

3.Стягнути з Державного бюджету України (уповноважений територіальний орган –Головне управління Державного казначейства у Херсонській області, що знаходиться за адресою: м. Херсон, вул.. Комсомольська, буд. 21, код ЄДРПОУ 24104230) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Стар-Екс” (розташованого за адресою: Херсонська область, м. Цюрупинськ, вул.. Промислова, 1, код 25775417, розрахунковий рахунок 260092359 в ХФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 352015) – компенсації по сплаті судового збору в розмірі 3 грн 40 коп.

4.В іншій частині позову в задоволенні позовних вимог відмовити.

5.Роз'яснити сторонам, що дана постанова набирає законної сили  після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі  подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

                                              Дата підпису постанови –19 листопада 2007 року     

                           Суддя                                                                  М.К. Закурін