Рішення

від 10.10.2023 по справі 908/2151/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/138/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2023 Справа № 908/2151/23 м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ ЛТД», (79004, м. Львів, вул. Сміливих, буд. 28а), представник позивача адвокат Богомазова Ірина Олександрівна, (79051, м. Львів, вул. Лінкольна, буд. 10а/126, ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ-КОНТИНЕНТ-СК», (69002, м. Запоріжжя, вул. Крива Бухта, буд. 2)

про стягнення 1 094 152,08 грн.

Суддя Зінченко Н.Г.

при секретарі судового засідання Батрак М.В.

За участю представників сторін:

від позивача - Богомазова І.О., на підставі Ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія ВС № 1210279 від 20.06.2023 (в режимі відеоконференції);

від відповідача - не з`явився;

29.06.2023 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н від 20.06.2023, (вх. № 2331/08-07/23 від 29.06.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ ЛТД», м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ-КОНТИНЕНТ-СК», м. Запоріжжя про стягнення 1 094 152,08 грн. заборгованості за договором поставки від 06.09.2019, в тому числі 135 818,40 грн. основного боргу за поставлений товар, 7 469,15 грн. 3 % річних, 42 239,44 грн. інфляційних втрат та 908 625,09 грн. пені.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2023 справу № 908/2151/23 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.07.2023 після усунення недоліків позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2151/23 та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/138/23, підготовче засідання призначено на 02.08.2023.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.08.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/2151/23 до 16.10.2023, підготовче засідання відкладалося на 04.09.2023.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.09.2023 закрито підготовче провадження у справі № 908/2151/23, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні на 10.10.2023.

В судове засідання 10.10.2023 з`явився представник позивача, судове засідання проводилося в режимі відеоконференції з використанням системи відеоконференцзв`язку vkz.court.gov.ua.

До системи відеоконференцзв`язку 10.10.2023 приєднався представник позивача.

Відповідач в жодне судове засідання у справі № 908/2151/23 не з`явився, про поважність причин неявки суд жодного разу не повідомляв. Заяв про визнання позову від відповідача не надходило.

Про дату, час та місце розгляду справи № 908/2151/23 відповідач повідомлявся належним чином ухвалами суду по справі, які направлялися відповідачу адресу його реєстрації та повернулися до суду без вручення адресату з відміткою оператора поштового зв`язку: «За закінченням терміну зберігання» та «Організація не працює».

Згідно з ч. 2 ст. 27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до Безкоштовного запиту, отриманого судом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на офіційному сайті Міністерства юстиції України: https://usr.minjust.gov.ua, місцезнаходженням юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ-КОНТИНЕНТ-СК» (ідентифікаційний код юридичної особи 40937886) є: 69002, м. Запоріжжя, вул. Крива Бухта, буд. 2, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

За приписами ч. 4 ст. 120 ГПК України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Частиною третьою статті 120 ГПК України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвал суду у даній справі відповідачем та повернення їх до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо їх належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/2151/23 та подальший розгляд справи.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «» http://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Також судом враховано, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).

Дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вирішив за можливе розглядати справу по суті в судовому засіданні 30.08.2023 за відсутністю відповідача, оскільки його неявка не перешкоджає вирішенню спору.

В судовому засіданні 10.10.2023 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та долучених судом до матеріалів справи.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на приписи ст., ст. 536, 625, 692, 712 ЦК України, ст., ст. 193, 265 ГК України. Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 06.09.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки, за умовами якого позивач зобов`язався поставити і передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов`язався прийняти товар та оплатити його. На виконання умов договору за видатковою накладною № 217 від 20.08.2021 позивачем здійснено поставку відповідачу обумовленого договором товару на загальну суму 148 348,80 грн. Відповідачем оплата отриманого товару у визначені договором строки та розмірі не здійснена, отриманий товар оплачений частково в сумі 12 530,40 грн. Таким чином, через порушення відповідачем умов договору поставки від 06.09.2019, а також положень чинного законодавства в частині своєчасного і повного розрахунку за отриманий товар у відповідача утворилася заборгованості (основний борг) в розмірі 135 818,40 грн. У зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару, позивачем на підставі умов п. 5.2 договору та положень ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу пеня в розмірі 908 625,09 грн., втрати від інфляції в сумі 42 239,44 грн. та 3 % річних в розмірі 7 469,15 грн. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача на його користь 135 818,40 грн. основного боргу за поставлений товар, 7 469,15 грн. 3 % річних, 42 239,44 грн. інфляційних втрат та 908 625,09 грн. пені. Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 20 000,00 грн. (згідно попереднього орієнтовного розрахунку).

Письмового відзиву на позовну заяву у встановлені судом строки відповідач суду не надав.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

У зв`язку із не поданням відповідачем відзиву на позовну заяву відповідь на відзив на позовну заяву від позивача не надходила.

Розглянувши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

УСТАНОВИВ

06.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БТ ЛТД» (позивач у справі, Постачальник) та Публічним акціонерним товариством «СОЮЗ-КОНТИНЕНТ-СК» (відповідач у справі, Покупець) укладено Договір поставки (далі за текстом - Договір), за умовами п. 1.1 якого Постачальник зобов`язався передати у встановлений в цьому Договорі строк у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язався прийняти товар і оплатити його.

Відповідно до п., п. 2.1, 2.2 Договору ціна, кількість, найменування, асортимент (сортамент, номенклатура) товару, що поставляється за цим Договором зазначені в видаткових накладних та рахунках, які є невід`ємною частиною Договору. Загальна вартість даного Договору складається з врахуванням всіх рахунків та видаткових накладних, що підписуються в рамках цього Договору уповноваженими представниками сторін. Постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару на умовах FCA (згідно правил ІНКОТЕРМС у редакції 2010). В даному випадку оплату послуг перевізника здійснює Покупець.

Право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця при його передачі. Передача товару оформлюється шляхом відмітки про одержання товару на екземплярі видаткової накладної скріпленим підписом уповноваженої особи Покупця. Підпис уповноваженої особи Покупця на видатковій накладній про прийняття товару свідчитиме про факт здійснення Покупцем перевірки товару за кількістю та якістю, а також про відповідність товару кількісним та якісним показникам, зазначеним у цьому Договорі, сертифікаті відповідності та накладних. (п., п. 2.4, 2.5 Договору)

Згідно з п., п. 3.1-3.3 Договору форма оплати: безготівковий розрахунок за допомогою перерахування коштів Покупцем на банківський рахунок Постачальника. Покупець зобов`язаний провести передоплату за товар на протязі 3 (трьох) календарних днів з моменту виписки рахунку у розмірі 100 % від загальної суми замовленого рахунку. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Пунктом 3.6 Договору передбачено, що гранична вартість Договору складає 1 500 000,00 грн. з ПДВ у рік. У разі необхідності і при збільшені граничної вартості за даним Договором сторони складають додаткову письмову угоду.

За умовами п. 8.1 Договір набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2023.

Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним Договору суду не надано.

Як вбачається з досліджених судом письмових доказів та не заперечується сторонами у справі, позивач на виконання умов Договору поставки від 06.09.2019 за видатковою накладною № 217 від 20.08.2021 поставив відповідачу товар на загальну суму 148 3148,80 грн. з ПДВ.

Вказана вище видаткова накладна № 217 від 20.08.2021 на загальну суму 148 248,80 грн. з ПДВ підписана уповноваженими особами з боку Постачальника і Покупця без зауважень та заперечень щодо кількості та якості, підписи сторін скріплені печатками юридичних осіб.

Отже, факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 148 248,80 грн. з ПДВ згідно умов Договору поставки від 06.09.2019 доведений видатковою накладною № 217 від 20.08.2021, яка узгоджена сторонами та підтверджує факт прийняття відповідачем товару без жодних зауважень та претензій, про що свідчать підписи уповноважених представників позивача та відповідача на цій видатковій накладній.

Також з матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов Договору виписав відповідачу рахунок на оплату № 8/00010 від 05.08.2021 на суму 148 3148,80 грн. з ПДВ.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов`язання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.

Невиконання з боку відповідача своїх зобов`язань щодо оплати поставленого товару за Договором поставки від 06.09.2019 на загальну суму 135 818,40 грн. стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов`язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Зі змісту п. 3.2 Договору вбачається, що сторонами чітко визначений строк оплати отриманого товару, а саме - Покупець зобов`язаний провести передоплату за товар на протязі 3 (трьох) календарних днів з моменту виписки рахунку у розмірі 100 % від загальної суми замовленого рахунку.

Отже, враховуючи умови п. 3.2 Договору, оплату рахунку № 8/00010 від 05.08.2021 відповідач мав здійснити у строк до 09.08.2021 включно у розмірі 100 % суми рахунку. (З урахуванням приписів ч. 5 ст. 254 та беручи до уваги, що 08.08.2021 (третій календарний день від 05.08.2021) є вихідним днем).

Матеріали справи свідчать, що відповідачем попередня оплата по рахунку № 8/00010 від 05.08.2021, як це передбачено умовами п. 3.2 Договору, не здійснена. Крім того, оплата вже отриманого за видатковою накладною № 217 від 20.08.2021 товару в повному обсязі відповідачем також не здійснена.

Зокрема, відповідачем здійснена часткова оплата товару згідно платіжної інструкції № 2645 від 28.10.2021 на суму 10 530,40 грн. з призначенням платежу: «Оплата за мідну шину зг. рах. № 8/00010 від 05.08.2021» та платіжної інструкції № 3017 від 03.10.2022 на суму 2 000,00 грн., кошти за якою враховані позивачем в оплату за товар, поставлений за видатковою накладною № 217 від 20.08.2021.

Таким чином, станом на час звернення позивача до суду з позовом у даній справі заборгованість відповідача за отриманий товар за Договором поставки від 06.09.2019 по видатковій накладній № 217 від 20.08.2021 становить 135 818,40 грн.

Відповідачем факт порушення взятих на себе зобов`язань за умовами Договору в частині своєчасної і повної оплати за отриманий товар належними і допустимими доказами, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, не спростований.

За таких обставин, матеріалами справи доведено, що відповідач в порушення вимог ст. 692 ЦК України не виконав умови Договору поставки від 06.09.2019 в частині своєчасного і повного розрахунку за отриманий товар, що призвело до невиконання грошового зобов`язання і виникнення боргу перед позивачем в сумі 135 818,40 грн.

За змістом положень статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення наведено й у статтях 525, 526 ЦК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений ним товар станом на час прийняття рішення в повному обсязі не погашена, суд вважає доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача основний боргу в розмірі 135 818,40 грн.

Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ст. 230 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, наведеною нормою закону встановлені альтернативні підстави визначення розміру штрафних санкцій і передбачена можливість обрання їх розміру сторонами договору.

Згідно з ч. 1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Нормами ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. (ч. 6 ст. 231 ГК України)

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує пунктом 5.2 Договору, яким сторони визначили, що уразі прострочення оплати за товар Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі 1 (один) відсоток від несплаченої суми за кожний день протермінування.

Оскільки судом встановлений факт порушення відповідачем зобов`язань по оплаті отриманого товару за Договором поставки від 06.09.2019, то вимога позивача про стягнення з відповідача пені є законною та обґрунтованою.

Відповідно до розрахунку позивача сума пені за неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки від 06.09.2019 становить 908 625,09 грн., яка розрахована за період з 21.08.2021 по 20.06.2023 на суму 135 818,40 грн.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок пені та встановлено, що розрахунок позивачем виконано неправильно.

Так, дослідивши умови п. 5.2 Договору суд дійшов висновку, що сторони не передбачили альтернативні умови визначення розміру та порядку нарахування пені, а тому при розрахунку пені суд має враховувати положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», ч. 6 ст. 231 і ч. 6 ст. 232 ГК України.

Згідно проведеного судом перерахунку з дотриманням вимог вищенаведених норм законодавства за порушення строків розрахунків за Договором стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 12 508,62 грн., яка розрахована за період з 21.08.2021 (з моменту отримання товару згідно видаткової накладної № 217 від 20.08.2021) по 27.10.2021 на суму 148 3148,80 грн. та за період з 29.10.2021 по 15.02.2022 на суму 137 818,40 грн. (з урахуванням часткової оплати за товар, здійсненої 28.10.2021 на суму 10 530,40 грн.)

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача пені заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню судом частково в розмірі 12 508,62 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені в задоволені позову відмовляється.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 7 469,15 грн. 3 % річних та 42 239,44 грн. інфляційних втрат.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться, зокрема зобов`язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три відсотки річних.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплати гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов`язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем розрахунків по Договору поставки від 06.09.2019, вимоги про стягнення з нього 3 % річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

З наданого позивачем до матеріалів справи розрахунку вбачається, що позивачем заявлені до стягнення 7 469,15 грн. 3 % річних, які розраховані за загальний період з 21.08.2021 по 20.06.2023 на суму 135 818,40 грн.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок 3 % річних та встановлено, що даний розрахунок позивачем виконаний неправильно, оскільки станом на 21.08.2021 відповідач мав інший розмір заборгованості перед позивачем.

Згідно проведеного судом перерахунку за порушення строків розрахунків за Договором стягненню з відповідача підлягають 3 % річних в розмірі 7 571,59 грн., які розрахована за період з 21.08.2021 (з моменту отримання товару згідно видаткової накладної № 217 від 20.08.2021) по 27.10.2021 на суму 148 3148,80 грн., за період з 29.10.2021 по 02.10.2022 на суму 137 818,40 грн. та за період з 04.10.2022 по 20.06.2023 на суму 135 818,40 грн. (з урахуванням часткової оплати за товар, здійсненої 28.10.2021 на суму 10 530,40 грн. і 03.10.2022 на суму 2 000,00 грн.)

У відповідності до приписів ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасником справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних у заявленому позивачем розмірі 7 469,15 грн., оскільки відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог.

Що стосується інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

З наданого позивачем до матеріалів справи розрахунку вбачається, що позивачем заявлені до стягнення інфляційні втрати в розмірі 42 239,44 грн., які розраховані за загальний період вересень 2021 року - травень 2023 включно року на суму 135 818,40 грн.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що цей розрахунок позивачем виконаний неправильно, оскільки станом на 21.08.2021 відповідач мав інший розмір заборгованості перед позивачем.

Згідно проведеного судом перерахунку за порушення строків розрахунків за Договором стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати в розмірі 46 185,40 грн., які розрахована за період вересень - жовтень 2021 року (з моменту отримання товару згідно видаткової накладної № 217 від 20.08.2021) по 27.10.2021 на суму 148 3148,80 грн., за період листопад 2021 року - вересень 2022 року на суму 137 818,40 грн. та за період жовтень 2022 року - травень 2023 року на суму 135 818,40 грн. (з урахуванням часткової оплати за товар, здійсненої 28.10.2021 на суму 10 530,40 грн. і 03.10.2022 на суму 2 000,00 грн.).

У відповідності до приписів ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасником справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у заявленому позивачем розмірі 42 239,44 грн., оскільки відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог.

Відповідачем контррозрахунку 3 % річних та інфляційних нарахувань, заявлених позивачем до стягнення, суду не надано.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними, законними та такими, що підлягають задоволенню судом частково в частині стягнення з відповідача на користь позивача 135 818,40 грн. основного боргу, 7 469,15 грн. З % річних, 42 239,44 грн. інфляційних втрат та 12 508,62 грн. пені. В іншій частині позовних вимог в задоволені позову відмовляється.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн. (згідно попереднього орієнтовного розрахунку), то з цього приводу суд зазначає наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Положеннями ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво В суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, (частини 1-4 ст. 126 ГПК України).

За таких обставин, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

В позовній заяві зазначено лише (без надання розрахунку), що попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, які позивач очікує понести на правничу допомогу, складає 20 000,00 грн.

В підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем до позовної заяви не надано жодного документа.

У порушення ч. З ст. 126 ГПК України позивачем не надано суду розрахунку витрат на правничу допомогу і з визначенням остаточної суми таких витрат, не подано доказів на підтвердження здійснених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Також не подано доказів на підтвердження виконання послуг адвокатом (фактичного надання послуг), зокрема, підписаного акту виконаних робіт із детальним розшифруванням наданих послуг та їх вартості, також позивачем не надано доказів на підтвердження здійснених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України унормовано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В судовому засіданні 10.10.2023 в судових дебатах представником позивача усно заявлено суду, що докази понесення судових витрат на правничу допомогу будуть надані позивачем суду у відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Враховуючи наведене, заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу до стягнення не присуджуються.

Керуючись ст., ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ ЛТД», м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ-КОНТИНЕНТ-СК», м. Запоріжжя про стягнення 1 094 152,08 грн. заборгованості за договором поставки від 06.09.2019 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ-КОНТИНЕНТ-СК», (69002, м. Запоріжжя, вул. Крива Бухта, буд. 2, ідентифікаційний код юридичної особи 40937886) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БТ ЛТД», (79004, м. Львів, вул. Сміливих, буд. 28а, ідентифікаційний код юридичної особи 42537241) 135 818 (сто тридцять п`ять тисяч вісімсот вісімнадцять) грн. 40 коп. основного боргу, 7 469 (сім тисяч чотириста шістдесят дев`ять) грн. 15 коп. 3 % річних, 42 239 (сорок дві тисячі двісті тридцять дев`ять) грн. 44 коп. інфляційних втрат, 12 508 (дванадцять тисяч п`ятсот вісім) грн. 62 коп. пені та 2970 (дві тисячі дев`ятсот сімдесят) грн. 53 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 18» жовтня 2023 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.