Рішення

від 17.10.2023 по справі 910/14204/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.10.2023Справа № 910/14204/23

Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Привалова А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників

справу 910/14204/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського

підприємства "Захід-Агро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний виробничий дім України"

про стягнення 408 022,19 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Захід-Агро" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний виробничий дім України" про стягнення 408 022,19 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором поставки №18/07/23-028 від 18.07.2023, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 372 599,70 грн, за прострочення сплати якої додатково нараховані пеня в сумі 15 720,64 грн, штраф - 18 629,99 грн та 3% річних у сумі 1071,86 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, в ухвалі суд визнав дану справу малозначною та ухвалив розгляд справи здійснювати без виклику представників сторін.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Ушинського, буд. 40, м. Київ, 03151.

Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі від відповідача був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

За приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до п.п. 91, 117, 116 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді смс-повідомлення за номером мобільного телефону, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а у разі відсутності номера мобільного телефону - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланку повідомлення встановленого зразка.

Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику.

У разі неможливості вручення одержувачам поштового відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення "EMS" - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод.

При цьому, відповідно до п. 99-1 вказаних Правил рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка". Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Таким чином, факт не звернення відповідача-1 для отримання листів до підприємства зв`язку протягом місяця та повернення останніх на адресу суду за закінченням терміну зберігання, застосовуючи принцип аналогії закону, свідчить про те, що відповідач-1 відсутній за вказаною адресою, тому суд вважає судові рішення врученими в порядку ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідачів, матеріали справи не містять та суду невідомі.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на адресу, що відповідає місцезнаходженню відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, постанові від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/9, постанові від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/18).

При цьому судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи наведе, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 910/10033/23 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на вищевикладене суд констатує, що ним вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою встановлення місцезнаходження відповідача та повідомлення його про розгляд справи судом.

Суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених статтями 165, частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, які також визначені судом в ухвалі від 30.06.2023, відповідачі мали подати відзив на позовну заяву.

Як свідчать матеріали справи, відповідачі не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідачів на час розгляду справи до суду також не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В свою чергу, суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд звертає увагу, що сам лише факт не отримання стороною кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу суду про відкриття провадження у справі для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернута до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду та нереалізації своїх процесуальних прав, зокрема, в частині надання відзиву на позовну заяву, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Наразі, від відповідачів станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 165 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.

З огляду на вищевикладене, оскільки відповідачі не скористалося наданими їм процесуальними правами, зокрема, відповідачами не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

18.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Захід-Агро» (за договором - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРАРНИЙ ВИРОБНИЧИЙ ДІМ УКРАЇНИ» (за договором - покупець) було укладено Договір поставки №18/07/23-028, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати, а покупець обов`язується в порядку та на умовах визначених у цьому договорі прийняти та своєчасно оплатити сільськогосподарську продукцію, а саме: зернові, бобові, та олійні культури.

Згідно п. 4.4 Договору обов`язок постачальника по поставці товару вважається виконаним з моменту прийняття товару складом на ім`я покупця.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що асортимент товару, кількість, стандарт, особливі вимоги до якості партії товар визначаються за згодою сторін на фіксуються в специфікації.

Згідно п.3.1 Договору покупець оплачує товар за ціною та на умовах, визначених в Специфікації, підписаній Сторонами.

Так, на виконання п.3.1 Договору сторони погодили товар, його кількість, вимоги до його якості, строк поставки, ціну товару, умови поставки та оплати за товар, підписавши Специфікацію до Договору

Відповідно до умов підписаної сторонами Специфікації, позивач зобов`язаний до 02.08.2023 власними силами та засобами поставити на склад відповідача, що знаходиться по вул. І. Франка, буд 185 в м. Хуст Закарпатської області, 60 тон кукурудзи загальною вартістю 390 000 грн. з розрахунку 5701,75 грн. без ПДВ/6500 грн. з ПДВ за 1 тону (п. 3, 4, 5.1. Специфікації), при чому кількість кукурудзи може відрізнятися на +/-10% залікової ваги. Відповідач, у свою чергу, зобов`язаний здійснити оплату за отриманий товар у розмірі 86% від вартості поставленого товару протягом 5 банківських днів з моменту отримання таких документів: договір - факсова копія або сканована копія по електронній пошті, рахунок-фактура - факсова копія або сканована копія по електронній пошті, видаткова накладна - факсова копія або сканована копія по електронній пошті (п. 2.1. Специфікації) та у розмірі 14% від вартості поставленого товару протягом 5 банківських днів з моменту реєстрації постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На виконання зазначених вище умов Договору позивач поставив на склад відповідача 60,4 тон кукурудзи, загальною вартістю 392 599,70 грн, а відповідач прийняв товар, що підтверджується: видатковою накладною №60 від 20.07.2023 (20 тон на загальну суму 129 999,9 грн) та товарно-транспортною накладною №1 від 20.07.2023; видатковою накладною №61 від 20.07.2023 (20 тон на загальну суму 129 999,9 грн) та товарно-транспортною накладною №2 від 20.07.2023; видатковою накладною №62 від 20.07.2023 (20,4 тон на загальну суму 132 599,99 грн) та товарно-транспортною накладною №3 від 20.07.2023.

Крім того, позивач виписав та зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладі на поставлений та отриманий товар: податкову накладну №1 від 20.07.2023, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 24.07.2023 за №9182532763; - податкову накладну №2 від 20.07.2023, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 24.07.2023 за №9182533350; податкову накладну №3 від 20.07.2023, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 24.07.2023 за №9182533138, що підтверджується самими податковими накладними №1,2,3 та квитанціями про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У п. 9.3 Договору сторони погодили, що документи, підписані сторонами і передані по факсу, електронній пошті, мають юридичну силу до моменту обміну їх на оригінали.

На виконання умов п. 2.1. Специфікації до Договору позивачем 20.07.2023 було надіслано, а відповідачем 20.07.2023 отримано на електронну пошту такі документи: договір - факсова копія або сканована копія по електронній пошті, рахунок-фактура - факсова копія або сканована копія по електронній пошті, видаткова накладна - факсова копія або сканована копія по електронній пошті, що підтверджується паперовими копіями переписки через електронну пошту між позивачем та представником відповідача, долученими до позовної заяви.

Отже, позивач виконав взяті на себе за Договором зобов`язання з надання усіх передбачених документів та вчинення усіх передбачених дій, необхідних для здійснення відповідачем 100% оплати за отриманий товар.

При цьому, строк виконання зобов`язання відповідачем щодо оплати за товар у розмірі 86%, що складає 335 400,00 грн, настав з 21.07.2023 по 27.07.2023 включно, а щодо оплати за товар в розмірі 14% , що складає 54 600,00 грн, - з 25.07.2023 по 31.07.2023.

Однак, відповідач не виконав свої зобов`язання за договором щодо оплати за поставлений товар, здійснивши лише часткову його оплату 26.07.2023 в розмірі 20 000 грн, що підтверджується випискою по рахунку позивача за 26.07.2023.

При цьому, розділом 5 Договору передбачена відповідальність сторін за неналежне виконання умов Договору. Так за несплату, неповну або несвоєчасну сплату за товар покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день такого прострочення (п.5.2). У випадку несплати або несвоєчасної сплати за товар у строк, що перевищує 10 робочих днів з дати кінцевого розрахунку визначеного даним договором, покупець виплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від несплаченої суми. (п.5.3). У випадку несплати, неповної або несвоєчасної сплати за товар покупець на вимогу постачальника сплачує суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також 3 % річних у порядку ст. 625 ЦКУ (п.5.4).

Таким чином, неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки №18/07/23-028 від 18.07.2023 щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару і стало підставою для звернення позивача до суду для захисту свого порушеного права шляхом стягнення з відповідача заборгованості в сумі 372 599,70 грн та нарахованих за прострочення сплати платежів пені в сумі в сумі 15 720,64 грн, штрафу - 18 629,99 грн та 3% річних у сумі 1071,86 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання своїх зобов`язань за договором здійснив поставку товару, який прийнятий відповідачем без заперечень та зауважень, на загальну суму 392 599,70 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене та виходячи з норми ст.692 ЦК України, строк виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару є таким, що настав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як свідчать матеріали справи, відповідач всупереч договору своє зобов`язання зі своєчасної оплати поставленого товару в повному обсязі не виконав, здійснивши часткову оплату товару в сумі 20 000,00 грн.

У зв`язку з викладеним у відповідача виникла заборгованість з оплати поставленого за видатковими накладними №60, 61, 62 від 20.07.2023 та товарно-транспортними накладними №1, № 2, №3 від 20.07.2023 товару у розмірі 372 599,70 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідно до п. 2.1., 2.2. Специфікації, що є додатком до Договору поставки №18/07/23-028 від 18.07.2023, строк оплати вартості поставленого товару настав, а доказів повної оплати товару станом на день розгляду справи відповідачем не надано, позовні вимоги про стягнення заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню в розмірі 372 599,70 грн.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 213 ГК України штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.2. договору сторони передбачили, що за несплату, неповну або несвоєчасну сплату за товар покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день такого прострочення.

У випадку несплати або несвоєчасної сплати за товар у строк, що перевищує 10 робочих днів з дати кінцевого розрахунку визначеного даним договором, покупець виплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від несплаченої суми. (п.5.3).

Здійснивши перевірку наведених позивачем розрахунків пені та штрафу, суд дійшов висновку, що вони є арифметично вірними, відтак, позовні вимоги у цій частині також підлягають задоволенню.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку 3% річних, суд дійшов висновку, що вони є арифметично вірними, відтак, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, як і не надав контррозрахунків заявлених до стягнення сум.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 129, 237-238, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний виробничий дім України" (вул. Ушинського, буд. 40, м. Київ, 03151; код ЄДРПОУ 39445292) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Захід-Агро" (село Гаї, буд. 897, Пустомитівський р-н, Львівська область, 81153; код ЄДРПОУ 38718352) заборгованість у сумі 372 599 грн 70 коп., пеню - 15 720 грн 64 коп., штрафу - 18 629 грн 99 коп., 3% річних - 1071 грн 86 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 6120 грн 33 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено та підписано: 17.10.2023.

Суддя А.І. Привалов