Постанова

від 17.10.2023 по справі 587/524/23

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2023 року м.Суми

Справа №587/524/23

Номер провадження 22-ц/816/1248/23, 22-ц/816/1249/23

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.

з участю секретаря судового засідання Кияненко Н.М.

у присутності:

представника позивача ОСОБА_1 адвоката Нестеренка Максима Васильовича,

представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Іволжанської води» та третьої особи ОСОБА_2 - адвоката Марченка Ігоря Васильовича,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Сумського районногосуду Сумськоїобласті від 12 червня 2023 року та додаткове рішення Сумського районного суду Сумської області від 29 червня 2023 року у складі судді Черних О.М., ухвалених в м. Суми,

в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Іволжанської води», треті особи: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Фонтан», Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Іволжанські води» про стягнення коштів, збережених без достатньої правової підстави,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Свої вимоги мотивував тим, що йому та ОСОБА_2 в рівних частинах на праві власності належать два об`єкти нерухомого майна, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказані два об`єкти нерухомого майна стали предметом оренди, як основні засоби, і 01 жовтня 2020 року між орендодавцями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та орендарем ТОВ «Завод Іволжанської води» укладено в письмовій формі Договір здачі в операційну оренду основних засобів, відповідно до якого орендодавці передали, а орендар прийняв в операційну оренду основні засоби виробничі приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме нежитлові приміщення літ. «А», «Ж», «З», «Л», «Е», «С», «М», «Г», «Д», «Б», «И», «П» загальною площею 4473 кв. м зі строком оренди з 01 жовтня 2020 року по 31 жовтня 2023 року. 01 жовтня 2020 року було складено Акт прийняття-передачі основних засобів в операційну оренду.

Оскільки вказаний договір не був нотаріально посвідчений він є нікчемним. Проте, так як передача спірних об`єктів у користування відбулася згідно з Актом прийняття-передачі основних засобів в операційну оренду і відповідач користувався часткою позивача у спірному майні, то на думку позивача, наявні підстави відповідно до ст. 1212 ЦК України для стягнення з відповідача на його користь коштів за користування часткою нежитлових приміщень за весь період користування з 01 жовтня 2020 року по 28 лютого 2023 року на загальну суму 1844 574 грн.

Посилаючись на вказані обставини, просить стягнути з ТОВ «Завод Іволжанської води» на свою користь 1844574 грн та судовий збір.

Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 10 травня 2023 року залучено до участі у справі як третіх осіб: ТОВ «Завод Іволжанські води» та ТОВ «Фонтан».

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 12 червня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Додатковим рішенням Сумського районного суду Сумської області від 29 червня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Завод Іволжанської води» 20000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду від 12 червня 2023 року та додатковим рішенням від 29 червня 2023 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 12 червня 2023 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю; скасувати додаткове рішення від 29 червня 2023 року; розподілити судові витрати.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки і не взято до уваги, що відповідач користується отриманим за нікчемним правочином договором оренди і актом індивідуально визначеним нерухомим майном площею 4473 кв. м, у праві власності, на яке позивач має 1/2 частку.

Наголошує на тому, що Верховний Суд кваліфікував такі відносини, як кондикційні, тобто зобов`язання із безпідставного придбання або збереження майна. За положеннями ст. 1212 ЦК України і Книги VII Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права відповідач повинен повернути позивачу безпідставно збережене майно у вигляді орендної плати.

Зазначає, що через відсутність можливості визначити орендну плату на підставі нікчемного договору, позивач розрахував суму безпідставно збереженої орендної плати на підставі локального нормативного акту органу місцевого самоврядування, який діяв саме на території розташування спірного нерухомого майна і визначив мінімально можливу звичайну ціну такої орендної плати, що на думку позивача, узгоджується з положеннями ст. 623 ЦК України і Закону України «Про ціни і ціноутворення».

Вважає, що винятків, передбачених ст. 1215 ЦК України, а також Книгою VII Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права, спірні правовідносини не містять.

Наявність інших договорів оренди спірного майна не є винятками, передбаченими вказаними джерелами права, які звільняють відповідача від обов`язку передати позивачу безпідставно збережене майно і жодним чином не спростовують існування спірних правовідносин.

Не погоджується з додатковим рішення суду, оскільки вважає, що витрати, понесені відповідачем 31 березня 2023 року та сплачені платіжною інструкцією № 1086 від 31 березня 2023, не підтверджені доказами виконання АО «Альтера» правової допомоги у період з 27 березня 2023 року по 31 березня 2023 року у обсягах, зазначених у поданих суду документах - Акті від 31 березня 2023 року, тобто є необґрунтованими та не підлягають відшкодуванню.

Крім того, вважає завищеною вартість години участі представника відповідача в судових засіданнях.

Отже, на думку сторони позивача, висновки суду про стягнення на користь відповідача витрат на правову допомогу в сумі 20000 грн не ґрунтуються на розрахунках і аналізі поданих представником відповідача документах.

Від ТОВ «Завод Іволжанської води» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні апеляційної скарги, рішення та додаткове рішення залишити без змін. Здійснити розподіл судових витрат, стягнувши з позивача на користь відповідача понесені витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції.

У відзиві заперечує факт володіння та користування спірним нерухомим майном за адресою: АДРЕСА_1 площею 4474 кв. м згідно договору від 01 жовтня 2020 року, виходячи з того, що користування майном згідно ст. 759 ЦК України передбачає його передачу у володіння і користування наймачу. На час підписання договору оренди від 01 жовтня 2020 року майно перебувало в оренді і використовувалося у господарській діяльності з видобутку та розливу води ТОВ «Завод «Іволжанські води». Твердження позивача про користування відповідачем спірним майном площею 4474 кв. м з 01 жовтня 2020 року не відповідає дійсності, оскільки за технічним паспортом площа вказаних приміщень 4043,5 кв. м, вказане майно перебувало, а частина його і на теперішній час перебуває у користуванні інших осіб на умовах оплатності. Посилання позивача на правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 08 грудня 2021 року у справі № 759/9443/17 є некоректним, оскільки фактичні обставини справ не є тотожними. Розрахунок позивача базується на припущеннях та застосуванні нормативних актів, які застосуванню не підлягають.

Від третьої особи ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду від 12 червня 2023 року та додаткове рішення від 29 червня 2023 року залишити без змін. Вважає, що суд дійшов правильного висновку щодо недоведеності позивачем факту користування відповідачем нерухомим майном площею 4474 кв. м на умовах, зазначених у договорі від 01 жовтня 2020 року. Посилання позивача на правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 08 грудня 2021 року у справі № 759/9443/17 вважає недоречним. Щодо розрахунку суми коштів, на думку ОСОБА_2 , він базується на припущеннях та застосуванні нормативних актів, які застосуванню не підлягають.

Інші учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористалися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення проти апеляційної скарги представника відповідача та 3-ї особи ОСОБА_2 , перевіривши законність та обґрунтованість судових рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 07 березня 2018 року, зареєстрованого в реєстрі за № 957, належить на праві спільної часткової власності по частці 96/100 часток нежилих приміщень, будівель та споруд, що складаються з: літ. А головний корпус загальною площею 2743,9 кв. м, літ. Ж насосна, загальною площею 11,3 кв. м, літ. З тарний склад загальною площею 251,6 кв. м, літ. Л склад загальною площею 230,2 кв. м, літ. П вбиральня, літ. Н навіс, літ. О навіс, літ. Т навіс, літ. Ф навіс, літ. Х навіс, літ. Ц навіс, літ. Ч навіс, літ. Ш навіс, літ. Ю навіс, № ІІІ-ІV - артскважина, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 300322059247. Нежилі приміщення, будівлі та споруди розташовані на земельній ділянці Кияницької сільської ради загальною площею 2,3822 га, кадастровий номер 5924785900:18:002:0426 (а.с. 10-14, Т. 1).

Згідно договору купівлі-продажу 4/100 часток нежилих приміщень, будівель і споруд від 19 лютого 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набули інші 4/100 часток нежитлових приміщень, будівель та споруд за вказаною адресою (а.с. 15-23, Т. 1).

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину від 07 березня 2018 року, зареєстрованого в реєстрі за № 956, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить на праві спільної часткової власності по частці 64/100 частки нежилих приміщень, будівель та споруд, що складаються з: літ. В прохідна, загальною площею 119,5 кв. м, літ. Г побутове приміщення, загальною площею 118,8 кв. м, літ. Д гараж, загальною площею 30,8 кв. м, літ. Е матеріальний склад з магазином. загальною площею 352,4 кв. м, літ. И гараж, загальною площею 185 кв. м, літ. М погріб, літ. С трансформаторна підстанція, літ. У навіс, № 1-9 огорожа, № І-ІІ - замощення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 300432359247. Нежилі приміщення, будівлі та споруди розташовані на земельній ділянці Кияницької сільської ради загальною площею 2,3822 га, кадастровий номер 5924785900:18:002:0426 (а.с. 24-28, Т. 1).

Згідно договору купівлі-продажу 36/100 нежилих приміщень, будівель та споруд від 19 лютого 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набули інші 36/100 часток нежилих приміщень, будівель та споруд за вказаною адресою (а.с. 29-37, Т. 1).

01 жовтня 2020 року між орендодавцями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з одного боку та ТОВ «Завод Іволжанської води» в особі директора Бойко А.О. було укладено договір здачі в операційну оренду основних засобів (а.с. 38-40, Т. 1).

Згідно п. 1.1. вказаного договору орендодавець передає, а орендар приймає в операційну оренду основні засоби виробничі приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме нежитлові приміщення літери «А», «Ж», «З», «Л», «Е», «С», «М», «Г», «Д», «Б», «И», «П» загальною площею 4473 кв. м згідно з актом приймання-передачі основних засобів в операційну оренду, що є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що основні засоби передаються орендатору для організації виробничої діяльності.

Вступ орендаря у користування основними засобами настає одночасно із підписанням сторонами договору та акта приймання-передачі (п. 2.1.).

Згідно п. 3.1. договору орендна плата визначається у розмірі 10000 грн за місяць без ПДВ та з поквартальним перерахунком орендної плати на індекс інфляції за даними Держкомстату України.

Відповідно до п. 4.1.2. орендар зобов`язується оплату за оренду здійснювати авансом до 10 числа, за кожний місяць.

Згідно п. 6.1. договір діє з 01 жовтня 2021 року до 31 жовтня 2023 року, а в частині обов`язків по розрахунках у разі невиконання їх орендарем та нанесення збитків орендодавцю до повного проведення розрахунків та відшкодування збитків (а.с. 38-40, Т.1).

01 жовтня 2020 року складено акт прийняття-передачі основних засобів в операційну оренду (а.с. 41, Т. 1).

01 травня 2021 року між ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Фонтан» в особі директора Бойка С.О. було укладено договір здачі в операційну оренду основних засобів, згідно умов якого орендодавці передають, а орендар приймає в операційну діяльність основні засоби нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , головний корпус літ. А: 1 поверх приміщення № 14 загальною площею 116,7 кв. м, 2 поверх приміщення № 10 загальною площею 125,5 кв. м та приміщення № 8 загальною площею 85,8 кв. м, приміщення № 18 загальною площею 93,6 кв. м, згідно з актом приймання-передачі основних засобів в операційну оренду, що є невід`ємною частиною цього договору (додатку). Цей договір діє з 01 травня 2021 року по 01 травня 2024 року, а в частині обов`язків по розрахунках у разі невиконання їх орендарем та нанесення збитків орендодавцю до повного проведення розрахунків та відшкодування збитків. Умовами договору передбачено, що вступ орендаря у користування основними засобами настає одночасно із підписанням сторонами договору та акта приймання-передачі. 01 травня 2021 року було підписано акт прийняття-передачі основних засобів в операційну оренду (а.с. 116-118, Т. 1).

Відповідно до Договору № 2 оренди нерухомого майна від 01 червня 2019 року, укладеного між ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Завод «Іволжанські води», орендодавці зобов`язуються передати, а орендар зобов`язується прийняти в тимчасове користування за плату на умовах, у порядку й у терміни, установлені договором, 100/100 часток нежилих приміщень, будівель та споруд, що складаються з: літ. А головний корпус загальною площею 2743,9 кв. м; літ. Ж насосна загальною площею 11,3 кв. м, літ. З тарний склад загальною площею 251,6 кв. м; літ. Л склад загальною площею 230, 2 кв. м; літ. П вбиральня; літ. Н навіс; літ. О навіс, літ. Т навіс, літ. Ф навіс, літ. Х навіс, літ. Ц навіс, літ. Ч навіс, літ. Ш навіс, літ. Ю навіс, літ. В прохідна загальною площею 119,5 кв. м, побутове приміщення літ. «Г» загальною площею 118,8 кв. м, гараж літ. «Д» загальною площею 30,8 кв. м, матеріальний склад з магазином літ. «Е» загальною площею 352,4 кв. м, гараж літ «И», загальною площею 185 кв. м , погріб літ. «М», трансформаторна підстанція літ. «С», навіс літ «У», № 1-9 огорожа, 1-2 замощення, артскважини № ІІІ-ІV, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Умовами договору передбачено, що орендар вступає в термінове платне користування орендованим майном у термін, зазначений у договорі, але не раніше дати підписання сторонами акта прийому-передачі орендованого майна. Договір набирає законної сили з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2021 року. 03 червня 2019 року було підписано акт прийому-передачі орендованого майна в оренду (а.с. 119-120, Т. 1).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пред`явив позов про стягнення з відповідача коштів за користування нежитловим приміщенням, посилаючись на нікчемність договору оренди. При цьому, позивачем не надано суду доказів того, що він як потерпілий вільно і без помилки погодився на настання невигідних для себе наслідків. Крім того, суд вказав, що позивачем не спростовано факт користування спірним майном не лише ТОВ «Завод Іволжанської води», а і ТОВ «Фонтан» та ТОВ «Завод «Іволжанські води».

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такий висновок суду першої інстанції узгоджується з матеріалами справи та вимогами закону.

Згідно положень ст. 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.

Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню, крім договору, предметом якого є майно державної або комунальної власності, який підлягає нотаріальному посвідченню у разі, якщо він укладений за результатами електронного аукціону строком більше ніж на п`ять років.

Згідно приписів ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною 1 ст. 220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно ч. 1 ст.1212ЦКУкраїни особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Тлумачення статті1212 ЦК Українидозволяє зробити висновок, що до безпідставно набутого майна набувача, з урахуванням розумності, відноситься користування чужим майном(майномпотерпілого).Причому потерпілий, якому належить майно, що користувався набувач,має право вимагати від набувача повернення такого збагачення.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В даній справі позивач звернувся з позовом до ТОВ «Завод Іволжанської води» з вимогами про стягнення безпідставно збережених коштів за користування нежитловими приміщеннями, посилаючись, на те, що договір здачі в операційну оренду основних засобів від 01 жовтня 2020 року є нікчемним.

З договору,укладеному між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ «Завод Іволжанської води», вбачається, що він укладений 01 жовтня 2020 року. Вказаний договір нотаріально не посвідчувався. Умовами договору було передбачено, що він діє з 01 жовтня 2021 року до 31 жовтня 2023 року. Проте, п. 2.1 договору було визначено, що вступ орендаря у користування основними засобами настає одночасно із підписанням сторонами договору та акта приймання-передачі. Акт прийняття-передачі основних засобів в операційну оренду сторонами договору було підписано 01 жовтня 2020 року, тобто згідно вказаного акту нежитлові приміщення були передані у користування 01 жовтня 2020 року. З врахуванням вказаної обставини строк оренди нежитлових приміщень становить більше трьох років, а тому, оскільки договір не був нотаріально посвідчений, вказаний правочин є нікчемним.

З матеріалів справи вбачається, що спірними нежитловими приміщеннями у вказаний період користувалися й інші юридичні особи, зокрема ТОВ «Завод «Іволжанські води» на підставі договору № 2 оренди нерухомого майна від 01 червня 2019 року та ТОВ «Фонтан» - на підставі договору здачі в операційну оренду основних засобів від 01 травня 2021 року.

Надаючи розрахунок безпідставно отриманих коштів, позивач виходив із загальної площі нежитлових приміщень, зазначеної у договорі від 01 жовтня 2020 року 4473 кв. м, та мінімальної вартості місячної оренди одного квадратного метра загальної площі нерухомого майна фізичних осіб на території Кияницької сільської ради на 2017 рік згідно відповідного рішення Кияницької сільської ради від 05 липня 2016 року (а.с. 71-73, Т. 1).

З врахуванням того, що позивачем не спростовано обставину того, що нежитловими приміщеннями, переданими в оренду, у спірний період користувалися також ТОВ «Завод «Іволжанські води» та ТОВ «Фонтан» на підставі відповідних договорів, отже не доведено факт користування відповідачем нерухомим майном зазначеної площі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог.

Стосовно незгоди позивача з додатковим рішенням суду, слід зазначити наступне.

Ухвалюючи додаткове рішення та частково задовольняючи заяву представника відповідача адвоката Марченка І.В., суд першої інстанції з урахуванням критеріїв дійсності, обґрунтованості, розумності і співмірності дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого розміру витрат та стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Завод Іволжанської води» 20000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 1 ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 3ст.133ЦПК Українивизначено,що довитрат,пов`язаних зрозглядом справи,належать,зокрема,витрати на професійну правничу допомогу.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 8ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що в суді першої інстанції інтереси відповідача ТОВ «Завод Іволжанської води» представляв адвокат Марченко І.В. (а.с. 107, Т. 1).

У першій заяві по суті спору, а саме у відзиві на позовну заяву стороною відповідача було заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу на суму 40000 грн (а.с. 112-115, Т. 1).

До закінчення судових дебатів стороною відповідача було зроблено заяву про розподіл судових витрат на підставі доказів, які будуть подані у визначений ЦПК України строк.

13 червня 2023 року на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу стороною відповідача було надано: копію договору № б/н про надання професійної правничої (правової) допомоги від 27 березня 2023 року, згідно умов якого замовник здійснює попередню оплату виконавцю у розмірі 15000 грн, представництво у судових засіданнях оплачується окремо після прийняття судом рішення у сумі 15000 грн; копію рахунку-фактури № СФ-013 від 31 березня 2023 року на суму 15000 грн; копію акту № 013 виконаних послуг з надання професійної правничої (правової) допомоги від 31 березня 2023 року, згідно якого загальна вартість наданих послуг становить 15000 грн; копію платіжної інструкції № 1086 від 31 березня 2023 року про сплату відповідачем 15000 грн плати за професійну правничу (правову) допомогу; копію акту № 023 виконаних послуг з надання професійної правничої (правової) допомоги від 12 червня 2023 року, згідно якого загальна вартість наданих послуг становить 15000 грн, копію платіжної інструкції № 1180 від 13 червня 2023 року про сплату відповідачем 15000 грн плати за професійну правничу (правову) допомогу (а.с. 175-180, Т. 1).

Представником позивача адвокатом Нестеренком М.В. суду першої інстанції було подано клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 189-190, Т. 2), в якому просив відмовити повністю відповідачу у відшкодуванні витрат на правову допомогу в сумі 15000 грн сплачених платіжною інструкцією № 1086 від 31 березня 2023 року за необґрунтованістю та зменшити суму відшкодування витрат на правову допомогу у вигляді представництва у судових засіданнях, сплачених платіжною інструкцією № 1180 від 13 червня 2023 року до суми 2200 грн.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

В даній справі суд першої інстанції врахував заперечення зі сторони позивача з приводу неспівмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Виходячи зі складності справи та обсягу необхідних послуг, наданих адвокатом, час, витрачений адвокатом на надання відповідних послуг, ціни позову, та значення справи для сторін, колегія суддів вважає, що розмір присуджених до стягнення з позивача на користь відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 20 000 грн відповідає критеріям дійсності, обґрунтованості, розумності і співмірності.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем було заявлено клопотання про розподіл судових витрат, а саме щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження яких надав копії Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 25 серпня 2023 року, платіжної інструкції № 1263 від 31 серпня 2023 року на суму 15000 грн та ордер на представництво інтересів ТОВ «Завод Іволжанської води» адвокатом Марченко І.В. в Сумському апеляційному суді.

Враховуючи, що адвокат Марченко І.В. приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, тобто був обізнаний з матеріалами справи, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Завод Іволжанської води» витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 5000 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування чи зміни ухвалених судових рішень. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення та додаткове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 381-382, 389 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Сумського районногосуду Сумськоїобласті від 12 червня 2023 року та додаткове рішення Сумського районного суду Сумської області від 29 червня 2023 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Іволжанської води» понесені витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 5000 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 18 жовтня 2023 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: Ю. О. Філонова

В. Ю. Рунов