Рішення

від 17.10.2023 по справі 910/10408/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.10.2023Справа № 910/10408/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Людмили ШКУРДОВОЇ, розглянувши матеріали справи № 910/10408/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітасепт» (69014, м. Запоріжжя, вул. Радистів, 54)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біо-Хім-Фарма» (03022, м. Київ, вул. Михайла Максимовича, буд. 2)

про стягнення 967231,91 грн

Без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітасепт» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біо-Хім-Фарма» про стягнення заборгованості за договором поставки №ZP-05/2021 від 25.10.2021 у загальному розмірі 967231,91 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором поставки №ZP-05/2021 від 25.10.2021, укладеним між позивачем та відповідачем, у зв`язку з чим у відповідача утворилася заборгованість у сумі 792000,00 грн. Враховуючи викладене, позивач згідно з ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача 792000,00 грн. боргу, 146958,93 грн інфляційних втрат та 28272,98 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

24.07.2023 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позов, в якому він просить у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на відсутність в матеріалах справи первинних документів, які б підтверджували поставку товарів відповідачеві на загальну суму 1428000,00 грн. При цьому, відповідач стверджує, що поставку товару було здійснено на суму 700000,00 грн, за який відповідач розрахувався частково у сумі 644200,00 грн, у зв`язку з чим у нього наявна заборгованість перед позивачем у сумі 55800,00 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

ВСТАНОВИВ:

25.10.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітасепт» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Біо-Хім-Фарма» (покупець) укладено договір поставки №ZP-05/2021, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця засіб дезінфекційний «Вітасепт (Vitasept)» в асортименті, відповідно до його замовлення, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його загальну вартість на умовах даного договору. Товар передається покупцю частинами - партіями товару. Партією є товар, зазначений в одній видатковій накладній.

Згідно з п. 1.2 договору поставка товару здійснюється окремими партіями в терміни, узгоджені сторонами. Найменування, ціна, асортимент товару, який підлягає поставці за цим договором, погоджуються сторонами в видаткових накладних на поставку товару, якщо вони були підписані між сторонами.

Пунктом 1.3 договору встановлено, що сторони визнають, що погодженням асортименту товару, його кількості та ціни є підписана сторонами видаткова накладна.

Відповідно до п. 3.1 загальна вартість даного договору складає суму вартості товару, поставленого в рамках даного договору протягом всього строку його дії, згідно підписаних сторонами видаткових накладних.

Згідно з п. 3.3 сторони домовилися, що покупець здійснює оплату кожної партії товару на умовах з оплатою за фактом отримання товару протягом одного банківського дня з моменту прийняття покупцем зазначеної партії на суму, вказану в накладній. Датою поставки товару є дата його фактичної передачі (відвантаження) постачальником покупцю, що підтверджується підписом особи покупця у видатковій накладній на партію товару. Покупець має право здійснювати передплату.

Відповідно до 3.5 у випадку здійснення оплати покупцем не у відповідності до виставлених рахунків (без посилання в платіжному дорученні на номер та дату відповідного рахунку або посилання на номер рахунку, який не відповідає видатковій накладній), в даному випадку зарахування оплати, яка надійшла від покупця буде здійснюватися постачальником в порядку черговості (в хронологічному порядку), по датам підписання видаткових накладних.

Позивач стверджує, що у період з 01.11.2021 по 22.02.2022 ним було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1428000,00 грн, на підтвердження чого до позову додано копії накладних, видаткових накладних за вказаний період у кількості 10 шт., копії податкових накладних та квитанцій про реєстрацію податкових накладних / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Судом встановлено, що підписаними зі сторони позивача та відповідача є копії накладних №ZP-0111/21-1 від 01.11.2021 р. на суму 157920,00 грн та № 3 від 18.01.2022 на суму 161280,00 грн, копії видаткових накладних № 18 від 03.02.2022 р. на суму 157920,00 грн та № 23 від 15.02.2022 р. на суму 55944,00 грн. Загалом на суму 533064,00 грн.

Решта доданих до позову накладних та видаткових накладних не підписано зі сторони відповідача.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.06.2022 у справі №922/2115/19, конкретизувавши висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 28.08.2020 у справі № 922/2081/19 про те, що податкові декларації підтверджують лише порядок оподаткування господарської операції, оскільки сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції, зазначив наступне: податкова накладна (в залежності від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Доказів реєстрації податкових накладних на придбання товарів від постачальника та формування відповідачем, як покупцем, податкового кредиту за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, суду не надано.

Таким чином, позивач не подав до суду допустимих доказів щодо вчинення відповідачем юридично значимих дій з оподаткування та не звертався до суду з клопотанням про витребування відповідних доказів (зокрема, матеріалів податкової звітності відповідача) відповідно до ст.ст. 74, 81 ГПК України.

Відтак, суду не доведено вчинення відповідачем дій з реєстрації податкових накладних та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, а відтак не доведено засвідчення волі сторони до настання відповідних правових наслідків, оскільки податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом, доказів чого суду не надано.

Таким чином, за даних обставин справи, додані до позову копії податкових накладних та квитанцій про реєстрацію податкових накладних / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не підтверджують здійснення між сторонами господарської діяльності за спірними (непідписаними) накладними та видатковими накладними.

Інших первинних документів (транспортні накладні чи інше) на підтвердження доставки товару покупцю за спірними накладними суду не надано.

З огляду на викладене, позивачем не доведено здійснення поставки товару відповідачеві на суму 894936,00 грн.

Як було встановлено судом, матеріалами справи підтверджено поставку відповідачу товару на суму 533064,00 грн.

Разом з цим, у відзиві відповідачем визнається поставка товару на суму 700000,00 грн.

Судом встановлено, що відповідачем у період з 24.12.2021 по 20.02.202 сплачено позивачеві 644200,00 грн, що підтверджується копіями платіжних інструкції за вказаний період.

У відзиві відповідачем визнано заборгованість за поставлений позивачем товар у сумі 55800,00 грн (700000,00 грн - 644200,00 грн), відтак обставина щодо наявності у відповідача заборгованості у сумі 55800,00 грн відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України не потребує доказуванню.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати поставленого товару на суму 55800,00 грн за Договором, наявність заборгованості у вказаній сумі відповідачем визнано, в зв`язку з чим вимога про стягнення з відповідача 55800,00 грн грн боргу підлягає задоволенню.

Також позивачем нараховано відповідачу 146958,93 грн інфляційних втрат та 28272,98 грн 3% річних.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути 146958,93 грн. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період з травня 2022 року по травень 2023 року на заборгованість відповідача у більшому розмірі аніж була встановлена судом, а також 28272,98 грн 3% річних, нарахованих за загальний період з 29.04.2022 по 21.06.2023 на заборгованість відповідача у більшому розмірі аніж була встановлена судом.

Як вже зазначалось, заборгованість відповідача становить 55800,00 грн.

Відповідно до розрахунку, здійсненого судом, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 10 298,37 грн інфляційних втрат, розрахованих за загальний період з травня 2022 року по травень 2023 року на заборгованість відповідача у сумі 55800,00 грн та 1 921,66 грн 3% річних, нарахованих за загальний період з 29.04.2022 по 21.06.2023 на заборгованість відповідача у сумі 55800,00 грн.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Позивач також просив стягнути з відповідача на його користь 40000,00 грн витрат на правову допомогу.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано договір № 53/2022 про надання правової допомоги від 09.11.2022, додаткову угоду № 1 до договору від 27.04.2023, акт №1 приймання-передачі від 05.06.2023, квитанції до прибуткового касового ордера № 215 від 27.04.2023 та №237 від 05.06.2023.

На виконання умов договору представництво інтересів клієнта в суді здійснювалось адвокатом Богославським Віктором Анатолійовичем на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги серії АР № 1129651 від 21.06.2023.

Додатковою угодою сторони погодили порядок оплати правової допомоги (гонорару) Адвоката за надання правової допомоги у спорі клієнта з ТОВ «Біо-Хім-Фарма» загальна вартість послуг становить 40000,00 грн.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до Акта №1 приймання-передачі від 05.06.2023 р. адвокат надав позивачеві послуги загальною вартістю 40000,00 грн., а саме: здійснення консультації, правового висновку щодо захисту порушених прав клієнта; розрахунок сум основного боргу, та інших санкцій (відповідальності); складання та погодження позовної заяви з клієнтом; збір та підготовка додатків до позовної заяви; відправка позовної заяви з додатками відповідачу; подача позовної заяви до суду; представлення інтересів клієнта у суді першої інстанції.

Відповідач у відзиві просив відмовити у стягненні з нього витрат на професійну правничу допомоги, посилаючись на те, що такі витрати не підтверджені належними фінансовими документами.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18 вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція /до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме; надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Отже, квитанції до прибуткового касового ордера, надані заявником у розпорядження суду, є належним доказом понесення ним витрат на правничу допомогу.

Таким чином позивачем підтверджено понесення ним витрат на правничу допомогу у сумі 40000,00 грн.

Разом з цим позов задоволено частково.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати на правничу допомоги підлягають покладенню на відповідача у сумі 2812,98 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біо-Хім-Фарма» (03022, м. Київ, вул. Михайла Максимовича, буд. 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітасепт» (69014, м. Запоріжжя, вул. Радистів, 54) 55800 (п`ятдесят п`ять тисяч вісімсот) грн 00 коп. боргу, 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн 66 коп. 3% річних, 10 298 (десять тисяч двісті дев`яносто вісім) грн 37 коп. інфляційних втрат 2812 (дві тисячі вісімсот дванадцять) грн 98 коп. витрат на правничу допомогу та 1020 (одну тисячу двадцять) грн 30 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. У задоволені іншої частини позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного тексту рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя Людмила ШКУРДОВА