Рішення

від 09.10.2023 по справі 925/1068/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2023 року м. Черкаси Справа № 925/1068/23

Господарський суд Черкаської області у складі судді Зарічанської З.В., за участю секретаря судового засідання Філіпової І.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Іваньківської сільської ради,

до відповідача - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження",

про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки,

за участю представників сторін:

від позивача - Стратілатов К.Г., адвокат, ордер від 01.08.2023 серія СА № 1061079,

від відповідача - Шкварко В.В., адвокат, ордер від 21.08.2023 серія СА № 1036181.

До Господарського суду Черкаської області надійшла позовна заява Іваньківської сільської ради до відповідача - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" з вимогами:

1. скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий № 7123183500:02:001:0516 площею 84,9756 га (номер запису про інше речове право 24588781);

2. скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий № 7123183500:02:002:0308 площею 13,4288 га (номер запису про інше речове право 26818484);

3. скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий № 7123183500:02:001:0503 площею 2,0 га (номер запису про інше речове право 26818827).

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що строк оренди земельних ділянок за Договором оренди землі від 01.07.2012 сплив 15.05.2023, проте в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться записи щодо строків дії речових прав - прав оренди земельних ділянок до 05.11.2024. Вказане порушує права позивача як власника земельних ділянок на розпорядження такими земельними ділянками.

Ухвалою від 09.08.2023 господарський суд відкрив провадження у справі №925/1068/23 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 07.09.2023 о 12:30. Встановив сторонам строк для подання заяв по суті.

21.08.2023, у строк встановлений судом, від відповідача надійшов відзив, в якому він заявив клопотання про закриття провадження у справі, а по суті позовних вимог заперечив у повному обсязі.

Відповідач підтверджує, що між СТОВ "Відродження" та Маньківською районною державною адміністрацією 01.07.2012 укладено договір оренди землі строком на 5 років (зареєстрований у Маньківському районному відділі Черкаської регіональної філії Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.11.2012 за № 712310004003882). Рішенням Господарського суду Черкаської області від 21.03.2018 у справі № 925/1663/17 вищевказаний договір поновлено на той самий строк і на тих самих умовах, тобто до 05.11.2022. Згідно відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно термін дії вищевказаного договору вказано до 05.11.2024. На підставі викладеного відповідач стверджує, що при внесенні відомостей державний реєстратор допустила помилку.

СТОВ "Відродження" не заперечує, що вищевказаний договір поновлено за рішенням суду строком на 5 років. З метою поновлення договору оренди останній звернувся до відповідача 27.07.2022 з клопотанням про поновлення договору оренди землі. Разом з тим, відповідач покликається на положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", яким визначено, що у період із 07 квітня 2022 року до 19 листопада 2022 року договори оренди земельної ділянки були поновлені на один рік без волевиявлення сторін договору, строк яких сплинув у цей проміжок часу. Тому відповідач вважає, що в силу вищевказаного закону термін дії договору продовжено на один рік.

Відповідач стверджує, що повторно звертався до сільської ради з клопотанням про поновлення договору оренди 01.08.2023, наразі дане клопотання не розглянуто сільською радою. СТОВ "Відродження" вважає, що оскільки воно визнає, що строк дії договору встановлено 5 років, то даний спір не носить приватноправовий характер, так як порушення майнового інтересу сільської ради відсутнє, а дослідженню підлягають виключно рішення державного реєстратора як суб`єкта владних повноважень. Тому цей спір слід розглядати за правилами адміністративного судочинства. На підтвердження викладених обставин відповідач покликається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 809/595/18.

Відповідач звертає увагу на те, що в Жашківському районному суді Черкаської області розглядалася справа № 693/662/23 за обвинуваченням в кримінальному проступку державного реєстратора, який здійснив спірну реєстрацію речового права, за ч. 2 ст. 358 КК України складання та видача державним реєстратором завідомо підроблених офіційних документів, які надають певні права. За результатами розгляду справи кримінальне провадження закрито 02.08.2023 на підставі ч. 2 ст. 358 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся. Такі обставини, на думку відповідача, додатково свідчать про те що даний спір носить публічно-правовий характер, і саме дії державного реєстратора потребують перевірки на законність, а відтак спір слід розглядати за правилами адміністративного судочинства. На підтвердження викладеного, відповідач покликається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 823/378/16.

Протокольною ухвалою від 07.09.2023 господарський суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 28.09.2023 о 10:00.

28.09.2023 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів з вимогою поновити строк для подання доказів та долучити до матеріалів справи лист відповідь Іваньківської сільської ради від 27.09.2022 № 740/02-31.

Протокольними ухвалами від 28.09.2023 господарський суд відмовив у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі та задовольнив клопотання відповідача про долучення доказів та на підставі ч. 5 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановив додатковий строк на подання доказів до дати їх фактичного подання.

Ухвалою від 28.09.2023 господарський суд закрив підготовче провадження по справі № 925/1068/23 та призначив справу до судового розгляду по суті на 09.10.2023 о 10:00. Визначив наступну дату судового засідання 30.10.2023 о 14:00.

02.10.2023 від відповідача надійшло клопотання про застосування строків позовної давності. В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначає, що спірний Договір оренди земельних ділянок укладено між Маньківською районною державною адміністрацією та СТОВ "Відродження" 01.07.2012. В подальшому земельними ділянками розпоряджалося ГУ Держгеокадастру в Черкаській області. В 2018 році земельні ділянки були передані в комунальну власність Іваньківської сільської ради. Згідно з відомостями, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, 09.10.2018 сесія Іваньківської ради прийняла у власність вищевказані земельні ділянки і 18.10.2018 проведено державну реєстрацію права власності. Державна реєстрація права оренди земельних ділянок, які є предметом спору була здійснена 22.06.2018. Тобто, на думку відповідача, сільська рада у 2018 році дізналася про існування державної реєстрації права оренди до 05.11.2024 тому строк позовної давності слід відраховувати саме від цієї дати і тому до даного спору слід застосувати строки позовної давності.

02.10.2023 від позивача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та пояснення щодо строку позовної давності.

У поясненнях позивач стверджує, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (ст. 391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть, бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно. Приписи про застосування позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов). Натомість негаторний позов може бути пред`явлений позивачем упродовж усього часу, поки існує відповідне правопорушення. На підтвердження такої позиції позивач покликається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16.

Вимогу про усунення перешкод державі чи відповідній територіальній громаді у користуванні чи розпорядженні такими земельними ділянками можна заявити впродовж усього часу, поки триває відповідне правопорушення. В обґрунтування зазначеного позивач покликається на постанову Великої Палати Верховною Суду від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16.

Отже, позивач зазначає, що у даному випадку позивачем (територіальною громадою) заявлено позов про скасування державної реєстрації права оренди земельних ділянок, який за своєю правовою природою є негаторним позовом, оскільки спрямований не на вилучення майна з чужого незаконного володіння, а на усунення перешкод у розпорядженні відповідним майном (земельними ділянками). Тому позивач наполягає, що такий позов може бути заявлено протягом усього часу, поки триває відповідне порушення, тобто з моменту державної реєстрації прав оренди земельних ділянок (25.01.2018 та 22.06.2018) до моменту закінчення зареєстрованого строку оренди (05.11.2021).

Також позивач наголошує, що на час дії установленого на території України карантину строки, визначені ст. 257, 258 ЦК України були продовжені. Відтак цей позов, навіть якщо рахувати позовну давність з моменту державної реєстрації права оренди, пред`явлено в межах позовної давності.

Присутній у судовому засіданні 09.10.2023 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні. Присутня представниця відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив таке.

01.07.2012 Маньківською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та СТОВ "Відродження" (Орендар) підписали Договір оренди землі. (далі - Договір)

Орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Крачківської сільської ради. (п. 1 Договору)

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 106,9078 га, у тому числі 106,9078 га ріллі. (п. 2 Договору)

Договір укладено на 5 (п`ять) років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. (п. 8 Договору)

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. (п. 40 Договору)

21.03.2018 Господарським судом Черкаської області ухвалено рішення у справі № 925/1663/17 за позовом СТОВ "відродження" до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання додаткової угоди укладеною, яким позов задоволено повністю; визнано укладеною додаткову угоду про поновлення укладеного між Маньківською районною державною адміністрацією та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Відродження" договору оренди землі від 01.07.2012, зареєстрованого у відділі Держкомзему у Маньківському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.11.2012 за №712310004003882, в такій редакції:

"Додаткова угода

про поновлення договору оренди землі від 01.07.2012, зареєстрованого у відділі Держкомзему у Маньківському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.11.2012 за № 712310004003882.

м. Черкаси "__" "

Орендодавець: Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області та Орендар: сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Відродження" в особі директора Підлубного Станіслава Вікторовича, який діє на підставі Статуту, уклали дану угоду про нижченаведене:

1. Поновити на тих самих умовах та на той самий строк дію договору оренди землі загальною площею 106,9078 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах Крачківської сільської ради Маньківського району Черкаської області, укладений 01.07.2012 між Маньківською районною державною адміністрацією та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Відродження" та який зареєстрований у відділі Держкомзему у Маньківському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.11.2012 за № 712310004003882.

2. Інші умови договору зберігають чинність.

Реквізити сторін".

Зі змісту витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7123183500:02:001:0516 площею 84,9756 га випливає, що 25.01.2018 державним реєстратором зареєстровано право оренди СТОВ "Відродження" на підставі договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 01.07.2012, видавник: сторони договору; Додаткова угода про поновлення договору оренди землі від 01.07.2012 року, серія та номер: б/н, видавник: сторони договору, строк дії: 05.11.2024, з правом пролонгації.

Зі змісту витяга з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7123183500:02:001:0503 площею 2 га випливає, що 22.06.2018 державним реєстратором зареєстровано право оренди СТОВ "Відродження" на підставі договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 01.07.2012, видавник: сторони договору; Додаткова угода про поновлення договору оренди землі від 01.07.2012 року, серія та номер: б/н, видавник: сторони договору, строк дії: 05.11.2024, з правом пролонгації.

Зі змісту витяга з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7123183500:02:002:0308 площею 13,4288 га випливає, що 22.06.2018 державним реєстратором зареєстровано право оренди СТОВ "Відродження" на підставі договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 01.07.2012, видавник: сторони договору; Додаткова угода про поновлення договору оренди землі від 01.07.2012 року, серія та номер: б/н, видавник: сторони договору, строк дії: 05.11.2024, з правом пролонгації.

Згідно з Наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 26.09.2018 № 23-3963/14-18-СГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність, передано Іваньківській сільській раді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1443,2639 га, які розташовані в адміністративних межах Іваньківської, Березівської та Крачківської сільських рад Маньківського району Черкаської області згідно з актом приймання-передачі.

Відповідно до Додатку до акта від 27.09.2018 та наказу від 26.09.2018 № 23-3963/14-18-СГ. до відання Іваньківської сільської ради передано, зокрема, земельні ділянки з кадастровими номерами 7123183500:02:001:0516, 7123183500:02:002:0308, 7123183500:02:001:0503 (пункти 1 - 3).

08.05.2019 Іваньківською сільською радою (Орендодавець) та СТОВ "Відродження" (Орендар) підписано Додаткову угоду № 1 про внесення змін до Договору оренди землі від 01.07.2012. (далі - Додаткова угода)

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди, Сторони домовились внести зміни до договору оренди землі від 01.07.2012, зареєстрованого у Маньківському районному відділі Черкаської регіональної філії Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.11.2012 за № 71231000400382, з додатковою угодою про поновлення договору оренди землі від 01.07.2012 (у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис від 22.06.2018 за № 26818827, запис від 22.06.2018 за № 26818484, запис від 25.01.2018 за № 24588781), виклавши пункт 2 та пункт 9 цього договору в наступній редакції:

- п. 2. "В оренду передається земельна ділянка загальною площею 100,4044 га ріллі, із них: 84,9756 га кадастровий № 7123183500:02:001:0516; 2,00 га кадастровий № 7123183500:02:001:0503; 13,4288 га кадастровий № 7123183500:02:002:0308."

- п. 9. "Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі та розмірі - 8 (вісім) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік."

Інші умови вищезазначеного договору, не змінені Угодою, залишаються чинними у тій редакції, в якій вони викладені Сторонами раніше, і Сторони підтверджують їх обов`язковість для себе. (п. 2 Додаткової угоди)

Ця додаткова угода про внесення змін до договору є невід`ємною частиною договору оренди землі від 01.07.2012, зареєстрованого у Маньківському районному відділі Черкаської регіональної філії Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.11.2012 за № 71231000400382. (п. 3 Додаткової угоди)

07.07.2022 позивач звернувся до відповідача з листом № 59, в якому просив поновити договір оренди від 01.07.12.

27.09.2022 позивач направив відповідачу Лист № 740/02-31, в якому зазначив: "Ваша заява від 25.08.2022 р. за № 290/02-10 щодо поновлення договору оренди від 01.07.2012, який зареєстрований у відділі Держкомзему у Маньківському районі Черкаської області 05 листопада 2012 року за № 712310004003882 зі змінами в адміністративних межах с. Крачківка за межами населеного пункту загальною площею 100,4044 га, розглянуто на постійній комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування територій, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою.

Іваньківська сільська рада повідомляє про те, на даний час Ваш договір чинний та діє терміном до 05.11.2024 року. Рекомендуємо звернутися з заявою щодо поновлення договору не пізніше за 90 днів до закінчення строку."

01.08.2023 відповідач звернувся до позивача з Листом-повідомленням № 71 від 01.08.2023, в якому зазначив: "Керуючись умовами договору оренди землі від 01.07.2012 року (зареєстрованого у Маньківському районному відділі Черкаської регіональної філії Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.11.2012 року за № 712310004003882) та чинним законодавством України, повідомляємо про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк.

У зв`язку з цим направляємо проект додаткової угоди. Проект додаткової угоди враховує Вашу вимогу щодо збільшення розміру орендної ставки (лист № 856/02-31 від 04.11.2022). В разі наявності додаткових пропозицій, щодо внесення змін, ми готові узгодити такі та прийняти".

Також 01.08.2023 відповідач звернувся до позивача з Листом № 72, в якому зазначив, що представники СТОВ "Відродження" мають намір бути присутніми на засіданні постійної комісії Іваньківської сільської ради з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою на якому буде розглядатися клопотання СТОВ "Відродження", щодо поновлення договору оренди земельної ділянки та просив завчасно повідомити дату та час проведення засідання.

Позивач вважає, що строк оренди земельних ділянок за Договором оренди землі від 01.07.2012 сплив 15.05.2023, проте в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Реєстр) містяться записи щодо строків дії речових прав - прав оренди земельних ділянок до 05.11.2024.

Свою позицію позивач обґрунтовує нормою ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Рішення у справі № 925/1663/17 ухвалено 21.03.2018, повний текст рішення виготовлено 23.04.2018, двадцятиденний строк на апеляційне оскарження сплив 14.05.2018, отже рішення набрало законної сили 15.05.2018. Отже п`ятирічний строк, на який поновлено строк дії договору оренди сплив 15.05.2023. Тоді як в Реєстрі містяться записи про строк дії речових прав - прав оренди земельних ділянок до 05.11.2024.

Вказане, за твердженням позивача, порушує його права як власника земельних ділянок на розпорядження такими земельними ділянками, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Щодо правомірності розгляду даної справи в порядку господарського судочинства суд зазначає таке.

Оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваних рішень, записів у відповідному державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорювані рішення, здійснено оспорювані записи. Оскарження рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права оренди цієї ж земельної ділянки. Такий спір має приватноправовий характер. З огляду на суб`єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами господарського судочинства. У спорах про скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку незалежно від того, чи порушує позивач питання правомірності укладення цивільно-правових угод, на підставі яких здійснено оспорюваний запис, вирішення такого спору в будь-якому разі вплине на майнові права тієї особи, щодо прав якої здійснено оспорюваний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Такий спір є спором про цивільне право на одну й ту ж земельну ділянку. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 814/2030/17, у якій, зокрема, Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 823/378/16, на яку посилається відповідач у відзиві на позов, стверджуючи про необхідність розгляду даного спору за правилами адміністративного судочинства.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Верховним Судом у постанові від 19.01.2022 по справі №924/316/21 вказано, що наведена норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Отже, суд перш за все повинен встановити наявність порушеного права у позивача існуванням оскаржуваних записів в Реєстрі.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У рішенні від 21.03.2018 по справі № 925/1663/17 за позовом СТОВ "Відродження" до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання укладеною додаткової угоди про визнання додаткової угоди укладеною Господарський суд Черкаської області встановив, що

"...У даному випадку останнім днем п`ятирічного строку дії договору від 01.07.2012 є 04.11.2017.

Щодо поновлення договору від 01.07.2012 до закінчення його строку дії на новий строк з укладення додаткової угоди про це у порядку, передбаченому ч. 1 ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та п. 8 договору від 01.07.2012 сторони згоди не дійшли.

Після закінчення строку дії договору від 01.07.2012 позивач продовжував користуватися земельною ділянкою і належним чином виконувати свої зобов`язання за цим договором, що підтверджується листами Крачківської сільської ради від 12.12.2017, Уманської об`єднаної державної податкової інспекції від 11.12.2017, довідкою Маньківської районної державної адміністрації від 12.12.2017 №01-15/4171.

Відповідно до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" відповідач у разі наявності у нього заперечень проти поновлення договору від 01.07.2012 на новий строк повинен був протягом одного місяця після закінчення строку дії вказаного договору листом-повідомленням повідомити про це позивач. Однак відповідач не доказав надіслання (вручення) ним такого листа-повідомлення позивачу протягом одного місяця після 04.11.2017 дня закінчення строку дії договору від 01.07.2012.

Лист відповідача від 03.11.2017 не є таким листом-повідомленням, оскільки був надісланий позивачу до дня закінчення строку дії договору від 01.07.2012

Отже, враховуючи, що позивач після закінчення строку дії договору від 01.07.2007 продовжував користування орендованою земельною ділянкою і належно виконував свої обов`язки за договором, а також відсутність протягом одного місяця після закінчення строку дії вказаного договору листа-повідомлення відповідача про заперечення у поновленні договору від 01.07.2012, останній в силу частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" вважається поновленим на той самий строк (на 5 років) і на тих же умовах, які були передбачені цим договором і сторони зобов`язані укласти про це додаткову угоду.

Ухилення відповідача від виконання зобов`язання щодо укладення додаткової угоди про поновлення договору від 01.07.2012 на новий строк, як того вимагає частина 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", порушує право позивача на укладення такої угоди і відповідно саме право оренди позивача на земельну ділянку. Отож задля захисту порушених прав позивача він вправі вимагати від відповідача укладення такої додаткової угоди у судовому порядку шляхом визнання її укладеною.

Заявлені у позові вимоги спрямовані на захист порушених відповідачем прав позивача і відповідають передбаченим частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України та статтею 33 Закону України "Про оренду землі" способам захисту порушених прав позивача.

Запропонована позивачем редакція додаткової угоди до договору від 01.07.2012 відповідає вимогам частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" щодо поновлення договору на той самий строк і на тих же умовах, які ним були передбачені.".

Отже, договір оренди від 01.07.2012 був поновлений на то самий строк на тих самих умовах в порядку ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції на час ухвалення рішення від 21.03.2018.

Доводи позивача про те, що датою, з якої починається відлік поновлення договору на новий строк є дата набрання рішенням від 21.03.2018 законної сили (15.05.2018) суд не приймає до уваги, оскільки це суперечить змісту та суті правовідносин щодо поновлення договору. Термін поновлення означає приведення у стан, який існував раніше, відтворення того, що було, а тому у контексті орендних правовідносин не може бути перерви або проміжку часу між датою закінчення договору і датою його відновлення.

Вказана правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 910/21144/21.

Застосування позивачем норми Цивільного кодексу України щодо набрання чинності змін чи розірвання договору в результаті ухвалення рішення про такі зміну чи розірвання не є релевантними до даної справи, а тому не враховуються судом.

До аналогічних висновків щодо безперервності орендних відносин в разі поновлення дії договору оренди в порядку ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (до викладення її в редакції Закону № 340-IX від 05.12.2019) дійшов Верховний Суду у своїй постанові від 25.10.2022 у справі № 904/947/21. Верховний Суд ухвалив нове рішення, яким визнав укладеною додаткову угоду між орендарем та орендодавцем про поновлення договору оренди землі на той самий строк до 08.04.2027 (6 років 24 дні) та на таких самих умовах у викладеній редакції.

Тобто, ухвалюючи таке рішення 25.10.2022 Верховний Суд визнав поновленим договір оренди землі на строк (6 років 24 дні) включаючи строк після закінчення строку дії договору і до ухвалення Верховним Судом досліджуваної постанови.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. (ч. 4 ст. 236 ГПК України)

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у справі № 925/1068/23 строк дії договору оренди від 01.07.2012, що зареєстровано 05.11.2017, який поновлено на той самий строк і на тих самих умовах відповідно до рішення Господарського суду Черкаської області від 21.03.2018 у справі № 925/1663/17, сплив 04.11.2022.

Далі, відповідно до підп. а) п. 1) ч. 27 розділу X Земельного кодексу України під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей:

1) вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель", щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення:

а) державної, комунальної власності, невитребуваних, нерозподілених земельних ділянок, а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності і були передані в оренду органами місцевого самоврядування.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженому Законом України № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022, запроваджено воєнний стан з 5:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента № 133/2022 від 14.03.2022.

Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента № 259/2022 від 18.04.2022.

Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 341/2022 від 17.05.2022.

Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 573/2022 від 12.08.2022.

Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 757/2022 від 07.11.2022.

Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 58/2023 від 06.02.2023.

Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 254/2023 від 01.05.2023.

Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 451/2023 від 26.07.2023.

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель" набрав чинності 19.11.2022.

Отже, договір оренди від 01.07.2012, строк дії якого спливав 04.11.2022, під час дії воєнного стану і до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель", в силу приписів підп. а) п. 1) ч. 27 розділу X Земельного кодексу України вважається поновленими на один рік, а саме до 04.11.2023 включно.

Підсумовуючи викладене, суд встановив, що на час звернення позивача до суду із даним позовом, як і на час вирішення справи по суті, договір оренди землі від 01.07.2012 не припинив свою дію, відповідач є орендарем спірних земельних ділянок і наявність в Реєстрі зареєстрованих відповідних речових прав є правомірним.

Вказаним спростовуються доводи позивача щодо порушення його права на розпорядження земельними ділянками у зв`язку із існуванням оскаржуваних державних реєстрацій прав земельних ділянок.

Відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19, від 13.07.2022 у справі № 916/3307/16.

У зв`язку із відмовою в задоволенні позову з огляду на невстановлення порушення прав позивача існуванням оспорюваних державних реєстрацій, судом не досліджується питання щодо позовної давності.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.

Щодо заявлених відповідачем витрат на правничу допомогу в сумі 15 000 грн, господарський суд зазначає таке.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (надалі - Закон № 5076-VI), котра зазначає, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. (ст. 30 Закону № 5076-VI)

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу СТОВ "Відродження" надано документи, які свідчать про такі обставини.

15.11.2022 Адвокатське об`єднання "Юртерра" (Виконавець) та СТОВ "Відродження" (Клієнт) підписали Договір про надання правової допомоги № 15/11-01 (далі - Договір про надання правової допомоги), відповідно до п. 1.1. якого, предметом даного Договору є надання Виконавцем усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів щодо поновлення договорів оренди землі.

Факт надання послуг в цілому або окремо оформлюється актом про надання послуг, який підписується Сторонами. (п. 1.2. Договору про надання правової допомоги)

У розділі 2 Договору серед повноважень Виконавця, Сторонами визначено:

2.2. Бути представником у всіх судах, у тому числі арбітражних з усіма правами, що визначені статтею 44 КАС України, статті 42 ГПК України, ст. 43 ЦПК України як учасника справи, з правом підпису процесуальних документів, зокрема позову, апеляційної та касаційної скарги тощо. Крім того, надано право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову, змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, визнати позов повністю або частково, подати відзив на позовну заяву.

2.3. Підписувати і подавати від імені Клієнта будь-які процесуальні документи в тому числі позовні заяви та відзиви на позовні заяви, клопотання, апеляційні та касаційні скарги, подання виконавчого листа до стягнення; бути представником з усіма необхідними повноваженнями та представляти інтереси в державних органах та інших офіційних державних установах та організаціях в т.ч. подавати до них заяви, скарги тощо, застосовуючи всі передбачені законом засоби для захисту прав Клієнта та охоронюваних законом інтересів та вчиняти всі зазначені дії з правом підпису.

У п. 2.5. Договору про надання правової допомоги сторонами погоджено учасників адвокатського об`єднання, які представляють інтереси Клієнта: адвокат Шестаков Сергій Михайлович, адвокат Ситник Тарас Анатолійович, адвокат Шкварко Вікторія Вікторівна.

Винагорода Виконавця за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги Клієнту здійснюються у формі гонорару, який формується як з фіксованого розміру, так і з погодинної оплати. (п. 4.1. Договору про надання правової допомоги)

Фіксований розмір винагороди підлягає сплаті в залежності від досягнення мети Договору та не залежить від погодинної оплати. (п. 4.2. Договору про надання правової допомоги)

Якщо інше не встановлено додатковою угодою до цього Договору, фіксований розмір винагороди становить 10 % у відношенні до вартості захищеного, відновленого права Клієнта. (п. 4.3. Договору про надання правової допомоги)

Погодинна оплата здійснюється виходячи з часу витраченого Виконавцем на виконання даного Договору та не залежить від фіксованого розміру. (п. 4.4. Договору про надання правової допомоги)

Якщо інше не встановлено додатковою угодою до цього Договору, погодинна оплата становить 1 000 грн. за годину роботи Виконавця та сплачується незалежно від захищеного, відновленого права Клієнта. (п. 4.5. Договору про надання правової допомоги)

Оплата здійснюється шляхом зарахування коштів на рахунок Виконавця у розмірі та у строки встановлені цим Договором або додатком до нього. Сторони допускають можливість авансової оплати послуг. (п. 4.6. Договору про надання правової допомоги)

Якщо інше не встановлено додатковою угодою до цього Договору, фіксований розмір винагороди оплачується упродовж 10 днів, з моменту досягнення мети договору, зокрема набрання законної сили судового рішення на користь Клієнта. (п. 4.7. Договору про надання правової допомоги)

Якщо інше не встановлено додатковою угодою до цього Договору, погодинна оплата здійснюється упродовж 5 днів з моменту отримання Клієнтом акту наданих послуг. (п. 4.8. Договору про надання правової допомоги)

15.08.2023 Адвокатське об`єднання "Юртерра" (Виконавець) та СТОВ "Відродження" (Клієнт) підписали Додаткову угоду № 2 про визначення вартості послуг по договору № 15/11-01 від 15.11.2022, якою погодили ціну, вартість надання правової допомоги за основним договором, у тому числі гонорару, а саме:

- підготовка та внесення відзиву на позовну заяву по справі № 925/1068/23, на загальну вартість 15 000 грн, строк оплати - протягом 5 днів з моменту виставлення рахунку;

- підготовка та внесення апеляційної або касаційної скарги або відзивів на них, на загальну вартість 10 000 грн, строк оплати - протягом 5 днів з моменту виставлення рахунку;

- участь у судовому засіданні, 1 000 грн за одне засідання, строк оплати - протягом 5 днів з моменту виставлення рахунку;

- підготовка та внесення процесуальних документів (внесення адвокатського запиту, скарги, клопотання про накладення арешту, проведення експертизи, відповіді на відзив тощо), 1 000 грн за кожен окремо, строк оплати - впродовж 5 днів з часу внесення процесуального документу.

В Додатковій угоді також зазначено про те, що Сторони домовились, що сплата відбувається протягом трьох днів, з моменту виставлення рахунку.

15.08.2023 Сторонами підписано Акт прийому-передачі наданих послуг № 1 наданих за договором про надання послуг № 15/11-01 від 15.11.2022, зі змісту якого випливає, що на виконання договору № 15/11-01 від 15.11.2022 про надання послуг надано наступні послуги: підготовка та внесення відзиву на позовну заяви по справі № 925/1068/23 на загальну вартість 15 000 грн.

15.08.2023 Адвокатським об`єднанням "Юртерра" виставлено Рахунок за надані послуги АО "Юртерра" № 1 на підставі договору про надання правової допомоги від 15.11.2022 № 15/11-01 на загальну суму 15 000 грн.

Згідно з Платіжною інструкцією від 16.08.2023 № 613, позивач перерахував на рахунок АО "Юртерра" 15 000 грн із зазначенням призначення платежу: "за правову допомогу зг рах № 1 від 15.08.23 без ПДВ."

Також до справи додано Ордер на надання правничої (правової) допомоги СТОВ "Відродження" адвокатом Шкварко Вікторією Вікторівною від 21.08.2023 серія СА № 1036181 та адвокатом Ситником Тарасом Анатолійовичем від 07.09.2023 серія СА № 1063694.

Верховний Суд у додатковій ухвалі від 03.10.2023 у справі № 910/14847/21 зазначив, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказі протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку / дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

02.10.2023 до господарського суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу. В обґрунтування поданого клопотання позивач зазначає, що відповідачем заявлено витрати на правову допомогу в розмірі 15 000 грн за підготовку та подання відзиву на позов. При цьому мотивувальна частина відзиву складає всього 1,5 сторінки тексту, на яких відповідач визнає обставини справи, наведені в позові, а єдине заперечення полягає в тому, що, на думку відповідача, дана справа має розглядатись в порядку адміністративного судочинства. На підтвердження своїх заперечень відповідач у відзиві наводить 2 правові позиції Великої Палати Верховного Суду, одна з яких не має відношення до даної справи (та й зазначена з помилкою в даті), а інша вже змінена Великою Палатою. Виходячи з цього, час складання такого відзиву кваліфікованим адвокатом не може перевищувати 1 годину. Позивач стверджує, що середня вартість послуг адвоката у м. Черкаси складає 500 грн за одну годину роботи.

Крім того, позивач зазначає, що згідно з п. 1 ч. 3 ст. 135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Станом на 01.01.2023 прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено в розмірі 2 684 грн. Тобто базовий розмір посадового окладу судді Господарського суду Черкаської області складає 80 520 грн (30*2 684) на місяць, або приблизно 500 грн на одну годину.

За таких обставин позивач вважає, що вартість складання поданого відповідачем відзиву на позов у даній справі не може перевищувати 500 грн. В той же час вартість роботи із складання відзиву на позов, заявлена відповідачем, складає 15 000 грн, що у 30 разів перевищує подібну вартість роботи адвоката у м. Черкаси, або еквівалентну за часом вартість роботи судді Господарського суду Черкаської області. У зв`язку з цим відповідач вважає, що така вартість (15 000 грн) є неспівмірною та завищеною, тому вимоги відповідача щодо розподілу понесених ним витрат па правову допомогу не відповідають положенням ст. 126 ГПК України, оскільки заявлена відповідачем вартість роботи адвоката не є співмірною, а сума відшкодування підлягає зменшенню.

Оцінюючи надані позивачем на підтвердження понесених витрат документи, господарський суд зазначає, що вони не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

У пункті 169 постанови від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду, зазначила про наявність у суду права на підставі частин 5, 6 статті 126 ГПК України зменшувати розмір фіксованого гонорару в разі доведення іншою стороною обставин його неспівмірності зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо, з чим, до речі, узгоджується викладений в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 висновок про те, що з урахуванням положень частини 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд у додатковій постанові від 21.09.2023 у справі № 910/1925/21 зазначив, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Принцип змагальності сторін має свої втілення, зокрема, у наведених положеннях частин п`ятої, шостої статті 126 ГПК України, виходячи з яких зменшення внаслідок неспівмірності суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення з підстав неспівмірності суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 05.07.2022 у справі № 922/2913/21.

Таким чином, здійснивши аналіз матеріалів справи і доказів понесення витрат відповідача на правову допомогу, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обсяг наданих послуг (підготовку відзиву) та баланс інтересів сторін у даному питанні, господарський суд погоджується з доводами позивача про те, що заявлені до стягнення відповідачем витрати на правову допомогу у розмірі 15 000 грн за підготовку відзиву у справі є неспіврозмірними з критерієм розумності і обґрунтованості таких витрат.

Дійсно, наданий відповідачем відзив у справі складається з двох з половиною сторінок, не містить заперечень по суті спору, а фактично є клопотанням про закриття провадження у справі, у задоволенні якого судом відмовлено, з огляду на те, що відповідачем зазначена правова позиція Великої Палати Верховного Суду, від якої сама ж Велика Палата Верховного Суду згодом відступила, що встановлено судом вище.

Господарський суд бере до уваги, що відповідно до п. 4.1. Договору про надання правової допомоги винагорода Виконавця за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги Клієнту здійснюються у формі гонорару, який формується як з фіксованого розміру, так і з погодинної оплати.

Фіксований розмір винагороди підлягає сплаті в залежності від досягнення мети Договору та не залежить від погодинної оплати. (п. 4.2. Договору про надання правової допомоги)

Якщо інше не встановлено додатковою угодою до цього Договору, погодинна оплата становить 1 000 грн. за годину роботи Виконавця та сплачується незалежно від захищеного, відновленого права Клієнта. (п. 4.5. Договору про надання правової допомоги)

З такого розрахунку випливає, що на підготовку поданого відзиву адвокат відповідача витратив близько 15 годин робочого часу, що є явно неспівмірним з об`ємом виконаної адвокатом роботи.

Господарський суд погоджується з доводами позивача про те, що мотивувальна частина відзиву складає всього 1,5 сторінки тексту, на яких відповідач визнає обставини справи, наведені в позові, а єдине заперечення полягає в тому, що, на думку відповідача, дана справа має розглядатись в порядку адміністративного судочинства. На підтвердження своїх заперечень відповідач у відзиві наводить 2 правові позиції Великої Палати Верховного Суду, одна з яких не має відношення до даної справи (та й зазначена з помилкою в даті), а інша вже змінена Великою Палатою Верховного Суду.

Водночас відзив містить правильний висновок, що договір діяв до 05.11.2022, а згодом його дію було продовжено на рік у зв`язку із внесенням змін до Земельного кодексу України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви відповідача та вважає підтвердженими та обґрунтованими понесені відповідачем витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн, які підлягають стягненню з позивача в силу приписів п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 74, 76 - 77, 126, 129, 233, 236 - 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Іваньківської сільської ради (ідентифікаційний код 25659941, вул. Ігоря Щербини, 35, с. Іваньки, Уманський р-н, Черкаська обл., 20132) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" (ідентифікаційний код 31344918, вул. Благовісна, 61, с. Березівка, Уманський р-н, Черкаська обл., 20116) 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення направити сторонам.

Повне рішення складено та підписано 18.10.2023.

Суддя Зоя ЗАРІЧАНСЬКА