Ухвала

від 18.10.2023 по справі 922/785/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 922/785/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. - (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги приватного акціонерного товариства "ГОНГ"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.09.2023

у справі № 922/785/23

за позовом приватного акціонерного товариства "ГОНГ"

до товариства з обмеженою відповідальністю "АВСК"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.07.2023 у справі № 922/785/23 позовні вимоги приватного акціонерного товариства "ГОНГ" (далі - ПАТ "ГОНГ") задоволено; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "АВСК" (далі - ТОВ "АВСК") на користь ПАТ "ГОНГ" заборгованість у розмірі 281 202,00 грн, пеню у розмірі 58 127,92 грн, штраф у розмірі 56 240,40 грн, 3 % річних у розмірі 5 045,45 грн, інфляційні втрати у розмірі 28 593,31 грн та 6 438,14 грн судового збору.

Додатковим рішенням господарського суду Харківської області від 31.07.2023 у справі № 922/785/23 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 17.08.2023) заяву ПАТ "ГОНГ" про ухвалення додаткового рішення задоволено; стягнуто з ТОВ "АВСК" на користь ПАТ "ГОНГ" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 60 000,00 грн.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 апеляційну скаргу ТОВ "АВСК" на рішення господарського суду Харківської області від 17.07.2023, на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 31.07.2023 у справі № 922/785/23 задоволено; рішення господарського суду Харківської області від 17.07.2023 у справі № 922/785/23 скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено; додаткове рішення господарського суду Харківської області від 31.07.2023 у справі № 922/785/23 скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви ПАТ "ГОНГ" про ухвалення додаткового рішення; стягнуто з ПАТ "ГОНГ" на користь ТОВ "АВСК" 9 657,21 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

ПАТ "ГОНГ" 05.10.2023 через підсистему "Електронний суд" звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 у справі № 922/785/23, залишити в силі рішення господарського суду Харківської області від 17.07.2023 та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 31.07.2023 у справі № 922/785/23.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною п`ятою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Відповідно до частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 установлено у розмірі 2 684,00 грн.

Позов подано у 2023 році. Предметом позову у справі № 922/785/23 є вимога про стягнення суми 429 209,08 грн, отже, ціна позову не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 2 684,00 грн = 1 342 000,00 грн).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Суд звертає увагу, що норма пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України передбачає виключні випадки, за умови доведення скаржником їх наявності, посиланням на відповідні обставини, судове рішення у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб може бути предметом касаційного оскарження. При цьому тягар доказування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

Скаржник, обґрунтовуючи наявність випадку для можливості відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вказує підпункти "а", "в" підпункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; існує вірогідність того, що в майбутньому будуть виникати судові спори, тотожні цьому спору та з урахуванням хибної правової оцінки, наданої в оскаржуваній постанові апеляційного господарського суду щодо того, що застосування оперативно- господарської санкції у вигляді обмеження доступу орендаря до орендованих приміщень, застосованої відповідно до умов договору оренди, у зв`язку з порушенням господарського зобов`язання, є безспірним доказом неможливості користування майном проти волі орендаря та зумовлює застосування частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України і така правова оцінка стане стабільною в правозастосовчій практиці України; також посилається на низку укладених договорів між ПАТ "ГОНГ" та його контрагентами де врегульовано однаково питання застосування оперативно-господарської санкції, положень цих типових договорів у випадку прострочення орендної плати орендарями за цими договорами оренди нежитлового приміщення ПАТ "ГОНГ" має право застосувати, як і у справі № 922/785/23, оперативно- господарську санкцію у вигляді обмеження доступу представників орендаря до орендованих приміщень, шляхом відмови охорони орендодавця видати ключі від орендованих приміщень та у випадку відмови орендарів від оплати орендних платежів, за таких обставин, ПАТ "ГОНГ" ймовірно може бути змушено звертатися до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів; тобто, за таких обставин можливе виникнення у ПАТ "ГОНГ" спорів зі своїми контрагентами тотожних правовідносинам у справі № 922/785/23.

Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

При цьому наведені скаржником доводи та аналіз оскаржуваних судових рішень у цій справі не дають Суду підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики для зазначення проблемних, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.

Використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Стосовно "виняткового значення" справи для учасника, то в даному випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.

Доводи скаржника не містять аргументованих і переконливих обґрунтувань про те, що дана справа є винятковою для позивача, а зводяться до висловлення незгоди з прийнятим судовим рішенням апеляційної інстанції, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судами обставин та доказів, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Отже подана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України, і, які надають повноваження Верховному Суду переглянути, як "суду права", дану категорію справ.

Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Тож тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів.

Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на викладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПАТ "ГОНГ" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 у справі № 922/785/23, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 234, 287, 293 ГПК України, Касаційний господарський суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства "ГОНГ" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 у справі № 922/785/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова