Постанова

від 11.10.2023 по справі 536/1013/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 536/1013/21

провадження № 61-9447св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - приватний нотаріус Компаніївського районного нотаріального округу Кіровоградської області Скрипнік Оксана Вікторівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Марискіною Оленою Олександрівною, на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 21 вересня 2022 року у складі судді Колотієвського О. О. та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Панченка О. О., Абрамова П. С., Одринської Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних заяв

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Компаніївського районного нотаріального округу Кіровоградської області Скрипнік О. В., про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та скасування свідоцтв про право на спадщину за законом.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина, яка складається із: земельної ділянки загальною площею 3,0102 га з кадастровим номером 5322487000:05:000:0062 та земельної ділянки загальною площею 0,1798 га з кадастровим номером 5322487000:06:000:0062, що розташовані на території Ялинцівської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області.

Вказував, що 18 березня 2013 року ОСОБА_3 на його користь було складено заповіт на належні спадкодавцеві земельну ділянку загальною площею 3,0102 га з кадастровим номером 5322487000:05:000:0062 та земельну ділянку загальною площею 0,1798 га з кадастровим номером 5322487000:06:000:0062, що розташовані на території Ялинцівської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області.

Зазначав, що зі спадкодавцем на день його смерті не проживав, останній не був його близькою людиною та членом родини, а про факт смерті ОСОБА_3 та існування складеного на його ім`я заповіту позивачу стало відомо у 2021 року, після чого він звернувся до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, проте постановою приватного нотаріуса Компаніївського районного нотаріального округу Кіровоградської області Скрипнік О. В. від 22 червня 2021 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із пропуском встановленого законом строку для прийняття спадщини.

Вважав, що незнання ним про наявність заповіту та про смерть спадкодавця є поважними причинами пропуску строку прийняття спадщини, що є підставою для визначення йому додаткового строку, достатнього для подання ним заяви про прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд:

- визначити для нього додатковий строк тривалістю два місяці для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом, реєстраційний номер у реєстрі 475, видане 30 вересня 2020 року приватним нотаріусом Компаніївського районного нотаріального округу Кіровоградської області Скрипнік О. В. на ім`я ОСОБА_2 на земельну ділянку загальною площею 3,0102 га з кадастровим номером 5322487000:05:000:0062, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом, реєстраційний номер у реєстрі 476, видане 30 вересня 2020 року приватним нотаріусом Компаніївського районного нотаріального округу Кіровоградської області Скрипнік О. В. на ім`я ОСОБА_2 на земельну ділянку загальною площею 0,1798 га з кадастровим номером 5322487000:06:000:0062, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 21 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк у два місяці з моменту набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Скасовано свідоцтво про право на спадщину за законом, реєстраційний номер № 475, видане 30 вересня 2020 року приватним нотаріусом Компаніївського районного нотаріального округу Кіровоградської області Скрипнік О. В. на ім`я ОСОБА_2 на земельну ділянку загальною площею 3,0102 га з кадастровим номером 5322487000:05:000:0062, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Скасовано свідоцтво про право на спадщину за законом, реєстраційний номер № 475, видане 30 вересня 2020 року приватним нотаріусом Компаніївського районного нотаріального округу Кіровоградської області Скрипнік О. В. на ім`я ОСОБА_2 на земельну ділянку загальною площею 0,1798 га з кадастровим номером 5322487000:06:000:0062, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судові рішення судів мотивовані тим, що позивач довів поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судами враховано, що приватний нотаріус Компаніївського районного нотаріального округу Кіровоградської області Скрипнік О. В. при відкритті спадкової справи не здійснила виклик позивача як спадкоємця за заповітом, у тому числі, шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі відповідно до вимог статті 63 Закону України «Про нотаріат».

Крім того, при вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини апеляційним судом враховано свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Суди послалися на відповідну судову практику Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 21 вересня 2022 року, постанову Полтавського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У червні 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 27 червня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві Лідовцю Р. А., Судді, які входять до складу колегії: Луспеник Д. Д., ОСОБА_4.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 серпня 2023 року у зв`язку з відставкою судді ОСОБА_4 на підставі повідомлення судді Лідовця Р. А. від 01 серпня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві Лідовцю Р. А., судді, які входять до складу колегії: Луспеник Д. Д., Коломієць Г. В.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У серпні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2023 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Марискіною О. О., мотивована тим, що ОСОБА_1 було достовірно відомо про наявність складеного на його ім`я заповіту після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки позивачем додано до позовної заяви засвідчену представником позивача копію заповіту від 18 березня 2013 року з відміткою «з оригіналом вірно», що спростовує доводи ОСОБА_1 щодо необізнаності про наявність заповіту та смерть спадкодавця.

Крім того, в день укладення заповіту - 18 березня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір про надання права користування чужими земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), відповідно до умов якого до позивача перейшли у користування строком на 49 років належні ОСОБА_3 земельна ділянка загальною площею 3,0102 га з кадастровим номером 5322487000:05:000:0062 та земельна ділянка загальною площею 0,1798 га з кадастровим номером 5322487000:06:000:0062, що розташовані на території Ялинцівської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, що свідчить про прихований продаж земель сільськогосподарського призначення під час дії мораторію на їх продаж.

Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 вже звертався до суду з аналогічними позовами щодо інших земельних ділянок, за результатами розгляду яких Кременчуцьким районним судом Полтавської області були прийняті судові рішення про задоволення позову та визначення додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини (справи № 536/1064/21, № 536/711/21, № 536/710/21).

Зазначає, що позивач не навів об`єктивних обставин, які утруднювали подання ним заяви про прийняття спадщини у визначений законом шестимісячний строк після відкриття спадщини.

Також вказує на відсутність порушень у діях нотаріуса вимог статті 63 Закону України «Про нотаріат», оскільки у нотаріуса або посадової особи органу місцевого самоврядування, уповноваженої на вчинення нотаріальних дій відсутній обов`язок розшукувати спадкоємців.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_2 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц (провадження № 61-12844св18), від 01 квітня 2019 року у справі № 643/3049/16-ц (провадження № 61-39398св18) та від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Відзив на касаційну скаргу позивач не подав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Відповідно до державних актів на право власності на земельні ділянки серії ПЛ № 077000 та серії ПЛ № 178490, виданих 30 грудня 2004 року на підставі розпорядження голови Кременчуцької районної державної адміністрації від 22 липня 2004 року № 379, ОСОБА_3 був власником земельної ділянки загальною площею 3,0102 га з кадастровим номером 5322487000:05:000:0062 та земельної ділянки загальною площею 0,1798 га з кадастровим номером 5322487000:06:000:0062, що розташовані на території Ялинцівської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області (том 1, а. с. 10, 11).

18 березня 2013 року ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Веселовським А. Г., відповідно до якого заповів належні йому земельну ділянку загальною площею 3,0102 га з кадастровим номером 5322487000:05:000:0062 та земельну ділянку загальною площею,1798 га з кадастровим номером 5322487000:06:000:0062, що розташовані на території Ялинцівської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (том 1, а. с. 8).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 59 років, про що 09 вересня 2014 року складено відповідний актовий запис № 6 (том 1, а. с. 89).

Після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом 24 вересня 2020 року звернулася рідна сестра померлого - ОСОБА_2 (том 1, а. с. 88).

24 вересня 2020 року приватним нотаріусом Компаніївського районного нотаріального округу Кіровоградської області Скрипнік О. В. заведено спадкову справу № 32/2020 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (том 1, а. с. 85 - 130).

13 вересня 2020 року приватним нотаріусом Компаніївського районного нотаріального округу Кіровоградської області Скрипнік О. В. видано ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом, реєстраційний номер у реєстрі 475, на земельну ділянку загальною площею 3,0102 га з кадастровим номером 5322487000:05:000:0062, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та свідоцтво про право на спадщину за законом, реєстраційний номер у реєстрі 476, на земельну ділянку загальною площею 0,1798 га з кадастровим номером 5322487000:06:000:0062, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (том 1, а. с. 123, 125).

16 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Компаніївського районного нотаріального округу Кіровоградської області Скрипнік О. В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 1, а. с. 128).

22 червня 2021 року приватним нотаріусом Компаніївського районного нотаріального округу Кіровоградської області Скрипнік О. В. винесено постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, згідно з якою ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із пропуском встановленого законом строку для прийняття спадщини (том 1, а. с. 129).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Марискіною О. О., підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У статті 1233 ЦК України зазначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Статтею 1272 ЦК України визначено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 26 вересня 2012 року № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року № 6-1486цс15.

Ураховуючи наведене, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що вирішуючи питання про визначення особам додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому, необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Задовольняючи позовні вимоги, районний суд, з висновком якого погодився і апеляційний суд, дійшов висновку, що наведені позивачем підстави пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини є поважними. Зокрема, посилання позивача на те, що він не проживав зі спадкодавцем, не знав про його смерть і наявність складеного на його ім`я заповіту, а нотаріусом не було вчинено дій для повідомлення спадкоємця про наявність заповіту.

Ухваливши рішення про задоволення позову, суди встановили, що ОСОБА_1 пропустив строк для прийняття спадщини з поважних та об`єктивних причин, оскільки він не є родичем померлого ОСОБА_3 , мешкав окремо від спадкодавця, будь-яких відносин із ним не підтримував та не знав про складений на його ім`я заповіт.

Колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 та визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 передчасними, оскільки суди не забезпечили повного та всебічного розгляду справи, дослідження обставин справи.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суди не звернули увагу на вказані норми права та не перевірили всіх доводів ОСОБА_2 , викладених у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі з приводу обізнаності ОСОБА_1 про складений на його ім`я заповіт та смерть спадкодавця, зокрема, щодо укладення між позивачем та спадкодавцем договору про надання права користування чужими земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) спірних земельних ділянок; засвідчення представником позивача копії заповіту від 18 березня 2013 року відміткою «з оригіналом вірно». Зазначене є також доводами касаційної скарги ОСОБА_2 .

Вирішуючи спір, суд попередніх інстанцій не забезпечили повного та всебічного розгляду справи, не встановили усіх обставин справи, які необхідні для правильного її вирішення, не перевірили належно доводів відповідача, не дотрималися встановленого статтею 89 ЦПК України принципу оцінки доказів, згідно з яким суд на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв`язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

За таких обставин, рішення судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам статей 263-265 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості. Зазначені вище порушення призвели до передчасних висновків судів попередніх інстанцій, що в силу положень статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Згідно із частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час розгляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, збирати та надавати правову оцінку новим доказам у справі, то усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо, тому, оскільки порушення норм процесуального права допущені обома судами, справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог процесуального права, дослідити та належно оцінити подані сторонами докази, з наведенням відповідних обґрунтувань, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Щодо судових витрат

У підпункті в) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За загальним правилом, при розподілі судових витрат у резолютивній частині судового рішення за результатами розгляду та вирішення справи встановлюється обов`язок сторони, не на користь якої ухвалено таке судове рішення, відшкодувати (компенсувати) іншій стороні понесені судові витрати із вказівкою на чіткий розмір відповідних судових витрат.

У справі, що переглядається, касаційна скарга ОСОБА_2 задовольняється частково, а справа передається на новий розгляд до суду першої інстанції. Тобто остаточного рішення по суті спору касаційним судом не було прийнято, а тому за таких обставин підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат відсутні.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеним у постанові від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028сво18).

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Марискіною Оленою Олександрівною, задовольнити частково.

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 21 вересня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець