Постанова

від 19.10.2007 по справі 14/148-3780

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/148-3780

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2007 р.Справа № 14/148-3780

 12 год. 30 хв.

 м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Руденка О.В.             

при секретарі судового засідання  Махнач Р.В.

Розглянув справу

за позовом  Дочірнього підприємства "ХоСаРо-Тернопіль", Товариства з обмеженою відповідальнітю "ХоСаРо" вул. Промислова, 30, м. Тернопіль           

до  Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції вул. Білецька, 1, м. Тернопіль            

про  :

1. Визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення від21.08.2007 р. за № 0010992304/1/56609, яке прийняте Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією, в частині визначення податкового зобов'язання ДП "ХоСаРо-Тернопіль" ТОВ "ХоСаРо" по податку на додану вартість, за основним платежем - на суму 19748,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями - на суму 9874,00 грн., усього на загальну суму - 29622,00 гривень.

2. Визнання повністю нечинним податкового повідомлення-рішення від 21.08.2007 р. за № 0011432304/1/56608, яке прийняте Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією, про визначення податкового зобов'язання ДП "ХоСаРо-Тернопіль" ТОВ "ХоСаРо" по податку на додану вартість, за основним платежем - на суму 1036,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями - на суму 518,00 грн., усього на загальну суму - 1554,00 гривень.

За участю представників сторін:

позивача: Цар І.Т., доручення № 0309-01 від 03.09.07 р.;

відповідача: Ткач І.Я., довіреність № 47335/7/10-015 від 10.07.07 р.

Суть справи:

Дочірнє підприємство "ХоСаРо-Тернопіль" товариства з обмеженою відповідальністю "ХоСаРо" звернулося у господарський суд Тернопільської області з позовом до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції про визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення від 21.08.2007 р. за № 0010992304/1/56609 та  нечинним в повному обсязі  податкового повідомлення-рішення від 21.08.2007 р. за № 0011432304/1/56608.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги представник позивача посилається на безпідставність донарахування податковим органом ДП "ХоСаРо-Тернопіль" податку на додану вартість, вказуючи при цьому на відсутність з боку платника податків порушень норм податкового законодавства, що регулює спірні правовідносини.

У запереченнях на позов та згідно з поясненням повноважного представника, відповідач позовні вимоги відхилив повністю, посилаючись на їхню безпідставність, зазначивши при цьому, що оскаржувані правові акти індивідуальної дії винесені контролюючим органом в межах повноважень та у відповідності до чинного законодавства, з врахуванням фактичних обставин та досліджених в процесі перевірки документів.

Учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно  ст.ст. 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.          

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

За результатами проведеної виїзної планової перевірки ДП "ХоСаРо-Тернопіль ТОВ "ХоСаРо" (ід.к.24621801) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, посадовими особами контролюючого органу 15.06.2007р. складено акт за №5667/23-422/24621801. Період діяльності платника податків, що охоплений перевіркою з 01.04.2004 року по 31.03.2007 року.

За наслідками дослідження документів позивача, податковим органом зроблені, поряд з іншими, висновки про порушення підприємством вимог Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97 (надалі Закон) внаслідок чого ним занижено податок на додану вартість за 2006 року на суму 22646 грн.

Зважаючи на наведені обставини, 22.06.2007р. контролюючим органом відповідно до підпункту "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та згідно з підпунктами 17.1.1, 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон №2181) позивачу, згідно з податковим повідомленням-рішенням №0010992304/0/44140 визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 34479 грн. (в т.ч. 22646 грн. за основним платежем, 11833 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Як слідує із матеріалів справи та пояснень представників сторін у засіданні, вказаний вище акт ненормативного характеру оскаржувалися позивачем із застосуванням процедури апеляційного узгодження податкового зобов'язання в порядку визначеному пунктом 5.2 статті 5 Закону  № 2181.

За результатами розгляду контролюючим органом первинної скарги податкове-повідомлення-рішення №0010992304/0/44140 залишено без змін, а скаргу без задоволення, натомість прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.08.2007р. №0010992304/1/56609 з тими самими сумами та новим терміном сплати. Також, прийнято нове податкове повідомлення-рішення №0011432304/1/56608 яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 1554 грн. (в т.ч. 1036 грн. за основним платежем, 518 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Наведені правові акти індивідуальної дії оспорені платником податків у судовому порядку.  

Оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Як зазначено в акті перевірки від 15.06.2007 року, згідно аналізу діючих оптових цін на ідентичні товари побутової техніки за даними інвентаризації проведеної в ході здійснення планової документальної перевірки ТОВ "Матера" встановлено, що ціна телевізора марки PHILIPS 29 PT 9521/12 станом на 14.12.2006 року складала 1460,06 грн.

В той же час, посадовими особами контролюючого органу з'ясовано, що ДП "ХоСаРо-Тернопіль" ТОВ "ХоСаРо" реалізувало ідентичну побутову техніку (телевізори PHILIPS 29 PT 9521/12) згідно накладної №1212-02 від 12 грудня 2006 року та податкової накладної від 12 грудня 2006 року №1212-02 ТОВ "Техномагія" в кількості 192 штуки по ціні 918,80 грн. (без ПДВ). Тобто, договірна ціна телевізора PHILIPS 29 PT 9521/12 в сумі 918,80 грн. не відповідала рівню справедливих ринкових цін, за якими здійснювався продаж аналогічних товарів іншими суб'єктами господарювання.

З наведених підстав Тернопільською ОДПІ зроблено висновок, про порушення товариством вимог законодавства, що регламентує порядок обчислення податку на додану вартість, яке обумовлене реалізацію позивачем продукції іншим суб'єктам господарювання за цінами, що є нижчими за звичайні.

Сума донарахувань податку на додану вартість за вказане правопорушення згідно з актом перевірки від 15.05.2007 року склала 19747,59 грн.

В процесі апеляційного узгодження податкових зобов'язань (п.5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків  перед бюджетами та державними цільовими фондами") 02 серпня 2007 року Тернопільською ОДПІ проведена невиїзна позапланова перевірка ДП "ХоСаРо-Тернопіль" ТОВ "ХоСаРо" з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.04.2004 року по 31.03.2007 року за результатами якої складено акт перевірки № 6839/23-422/24621801 (далі - акт позапланової перевірки).

Актом позапланової перевірки підтверджено заниження ДП "ХоСаРо-Тернопіль" ТОВ "ХоСаРо" податку на додану вартість за грудень 2006 року на 19747,59 грн. внаслідок реалізації ідентичного товару за ціною нижче звичайної, а податковим повідомленням-рішенням складеним 21.08.2007 року за її результатами позивачу додатково донараховано суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1554 грн., зважаючи, як зазначено у запереченні на позов та рішеннях прийнятих за наслідками скарг платника податків, на допущену арифметичну помилку при визначені заниження ДП "ХоСаРо-Тернопіль" ТОВ "ХоСаРо" сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2006 року.

В той же час, досліджені по справі документи дають суду підстави для твердження, що наведені вище висновки контролюючого органу, які викладені як в актах перевірок, так і правових актах індивідуальної дії, що оспорюються в суді,  правовим нормам, які регламентують спірні правовідносини, не відповідають.

Так,  згідно пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон №168/97-ВР, Закон про ПДВ), база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до пункту 1.18 статті 1 Закону № 168/97 звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

При цьому, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню  звичайної ціни Законом покладено на податковий орган (п.п. 1.20.8 п.1.20. статті 1 Закону про прибуток).

Вказаним нормативно-правовим актом  визначено і спосіб за яким визначається рівень звичайних цін. Так, п.п. 1.20.10 п.1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами. В той же час із актів перевірок та пояснень учасників спору наданих у судовому засіданні слідує що непрямі методи при визначенні звичайної ціни посадовими особами контролюючого органу не застосовувались.

За таких обставин, зважаючи що Закон про прибуток містить імперативну норму щодо порядку визначення звичайної ціни і іншої процедури ніж непрямі методи не передбачає то суд констатує недотримання  контролюючим органом вимог статті 19 Конституції України та положень статті 3 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Пунктом 13 Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання  підприємницької діяльності" передбачено, що звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку.

В той же час, із пояснень перевіряючого наданих ним у судовому засіданні слідує, що в процесі перевірки запити до уповноваженого державного органу з приводу статистичного рівня цін на продукцію, яка реалізовувалась позивачем по справі своєму контрагенту не направлялись, а визначення звичайної ціни проведено на підставі даних проведеної інвентаризації при здійснені планової документальної перевірки ТОВ "Матера".  

Подібні дії посадових осіб державної податкової інспекції  на переконання суду не ґрунтуються на вимогах Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який поряд із іншим,  регламентує і механізм визначення звичайної ціни.

Так, відповідно до  пункту 1.20 статті 1 Закону про прибуток, звичайною ціною  вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник.

Підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" обумовлено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами,  послугами)  у  співставних умовах. При цьому, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови  платежів, звичайних  для  такої  операції,  а  також  інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. Умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може  бути економічно обґрунтована. Зокрема враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни; збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

При цьому суд констатує, що жодних із вказаних вище умов при визначенні звичайної ціни, як свідчать матеріали перевірки, податковим органом не дотримано.

Зокрема, висновок про недотримання позивачем законодавства з питань оподаткування ґрунтується лише  на співставленні даних  проведеної в ході планової документальної перевірки ТОВ "Матера" інвентаризації.

Слід зазначити, що вказуючи в акті перевірки ціну реалізації ТМЦ позивачем за ціною 918 грн. (без ПДВ), податковий орган взагалі не досліджує чи включено до даних інвентаризації ТОВ "Матера" в ціну товару (1460, 06 грн.) податок на додану вартість.

Поза увагою Тернопільською ОДПІ залишено і те, що основним завданням інвентаризації, як слідує із інвентаризаційного опису від 14.12.06 року (копія у справі), було лише виявлення фактичної наявності товарно-матеріальних цінностей та установлення їх  лишку або нестачі.

В той же час, згідно із наведеними вище приписами Закону про прибуток передбачено, що для визначення звичайної ціни товару використовується не інформація про ціну товару, що знаходиться на складі, а виключно відомості про ціну реалізації ТМЦ за цивільно - правовими договорами.

При цьому, використовуються  дані не  про ціну продажу взагалі, а береться до уваги вартість товарів при їх відчуженні виключно за той звітний період, за який контролюючий орган проводить визначення рівня звичайних цін.     

Наведене посадовими особами контролюючого органу всупереч Закону про прибуток, не враховано як і не проведено співставлення даних щодо: якості товарів, країни їхнього походження, строки виконання зобов'язань, умов  платежів, надбавок  чи знижок до ціни; збуту неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетингової політики,  а також і інших об'єктивних умов, які перелічені у п.1.20 статті 1 Закону про прибуток, і суттєво  можуть  вплинути на ціну товару.

Наведені вище обставини в сукупності дають суду підстави стверджувати, що при визначені звичайної ціни податковим органом недотримані вимоги як Законів про ПДВ та прибуток, так і інших нормативно-правових актів, що регламентують спірні правовідносини, що, в свою чергу, вказує на невідповідність фактичним обставинам, висновків контролюючого органу про заниження позивачем бази оподаткування податком на додану вартість та донарахування цього податку згідно з оспорюваними правовими актами індивідуальної дії.

При цьому, суд зважає і на положення статті 71 КАС України, згідно із якою  в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій  покладено на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч вказаної норми,  належних та допустимих доказів, які б підтверджували правомірність дій контролюючого органу у спірних правовідносинах суду не представлено, факт невиконання позивачем вимог  Закону про прибуток та закону про ПДВ зібраними у справі доказами не підтверджується, а відтак позовні вимоги про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень як обґрунтовані та належним чином доведені слід задовольнити в повному обсязі.

У відповідності до ст. 94, 95, 97, 98 КАС України судові витрати по справі підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.  6, 7, 86, 89, 94 - 98, 156, 162, 163 КАС України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задоволити.

2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції від 21.08.2007 р. за №0011432304/1/56608 та повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції від 21.08.2007 р. за № 0010992304/1/56609,  в частині визначення податкового зобов'язання позивачу з податку на додану вартість в розмірі 29622 грн., в тому числі: за основним платежем - 19748 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 9874 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "ХоСаРо-Тернопіль" Товариства з обмеженою відповідальністю "ХоСаРо" (вул. Промислова, 30, м. Тернопіль, код за ЄДРПОУ 24621801) - 3 (три) грн. 40 коп. судового збору.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Суддя                                                                                                    О.В. Руденко