Рішення

від 18.10.2023 по справі 160/10350/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2023 року Справа № 160/10350/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Азимут-Трейд" до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2023/000047/2 від 03.04.2023р., -

УСТАНОВИВ:

15.05.2023р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Азимут-Трейд" звернулося з адміністративним позовом до Тернопільської митниці та просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2023/000047/2 від 03.04.2023р., прийняте відповідачем;

- стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору та вартості правничої допомоги в розмірі 20000,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ним до митного оформлення товару (рис камоліно, в кількості 720 тон, загальна вартість якого становить 148500,00 доларів США) було подано ЕМД №23UA403070000435U9 від 31.03.2023р., за ціною договору відповідно до умов поставки, до якої додані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог ст.53 Митного кодексу України. За результатами здійснення контролю митної вартості товарів митницею не було визнано заявлену декларантом митну вартість товарів та прийнято оспорюване рішення №UA403070/2023/000047/2 від 03.04.2023р. про коригування митної вартості товарів, яким скориговано заявлену позивачем митну вартість товарів за резервним методом згідно ст.64 МК України та взято за основу інформацію щодо раніше визначеної митної вартості товару. Позивач вважає наведене оспорюване рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, так як: 1) відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів; 2) до митного оформлення була надана довідка ТОВ «Юнайтед Глобал Лоджистік» від 04.01.2023р. №0401 в якій помилково було вказано в описовій частині інший коносамент, проте, дана обставина є суто формальною, оскільки до документів було додано сам коносамент, декларацію країни відправлення з зазначенням вірного коносаменту та інші документи які в сукупності підтверджують номери контейнерів та номер коносаменту. Натомість, саме вартість перевезення є незмінною та ніяким чином не впливала на митні платежі, що підтверджує відмову за формальними ознаками; 3) щодо різниці в назві контейнеру, то митна декларація країни відправника не є документом з урахування ст. 53 МКУ, а документи які подані до митниці - коносамент, транспортні документи - не містять жодних розбіжностей, крім того, жодним чином не залежать цифрові значення від номеру контейнера, вартість товару як і митні платежі є незмінними; 4) на вимогу Закону було надано довідку про вартість транспортно - експедиційних послуг від 30.03.2023 року, яка в повній мірі містить відомості про вартість перевезення. Вимагати інші документи митний орган не має права; 5) відповідно до митної декларації оформляється товар, показники якого зазначаються відповідно до сертифікату якості та інших супровідних документів, а залізниця перевозить товар за номенклатурою, без будь-яких порівнянь до сертифіката якості та вимірювань рисинок за довжиною, крім того, розбіжність щодо описання товару у залізничних накладних та митній декларації жодним чином не змінює та не ставить під сумнів вартість товару, який завозиться на митну територію України, оскільки вартість перевезення ніяк не може залежати від довжини рису, а визначається тільки відповідно до ваги та є незмінною і підтверджена документально, при цьому, митний орган не ставить під сумнів, що даний товар завезено за іншим контрактом або не відповідає специфікації, чи є іншим ніж декларується. За викладеного, позивач зазначає, що документи подані позивачем до митного оформлення не містили розбіжностей та у повному обсязі підтверджували заявлені декларантом числові значення складових митної вартості декларованого товару. В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на постанови Верховного Суду. У відповіді на відзив від 22.06.2023р. позивач посилається на ті ж самі обставини, що і у позові (а.с.1-12,144-146).

Ухвалою суду від 31.05.2023р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано відповідача надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст.162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України та виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується змістом відповідної ухвали суду (а.с.111).

14.06.2023р через систему «Електронний суд», на виконання вимог вищенаведеної ухвали суду, від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог повністю посилаючись на те, що під час здійснення митного контролю за МД №23UA403070000435U9 від 31.03.2023 митницею було опрацьовано інформацію, яка міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої встановлено наявність розбіжностей та невідповідностей у поданих до митного оформлення документах, а саме: 1) в залізничних накладних від 14.03.2023 №№003860, 003834, 003829, 003836, 003838 товар описаний, як довгозернистий повністю обрушений рис, з відношенням довжини до ширини 3 і більше, а згідно митної декларації оформляється: рис, повністю обрушений, круглий, короткозернистий, Камоліно, середня довжина зерна 5 мм., середня ширина зерна 2,0 мм.; 2) у наданому прайс-листі відправника товарів б/н від 18.10.2022 зазначено ціну товару «CAMOLINO RICE» на рівні 550 доларів США за тону на умовах поставки CІF Constanta, однак не вказано терміну дії даного прас-листа; 3) у графі 44 митної декларації вказано договір про перевезення №197-ЮГЛ, у п.5.2. якого вказано про здійснення 100% передоплати послуг, наданих Експедитором протягом 3 (трьох) банківських днів з дати виставлення рахунку Експедитором, проте ні відомості про здійснення передоплати, ні рахунок до митного оформлення надані не були. Митницею було розпочато консультацію між митним органом та декларантом, зокрема уповноваженій особі декларанта було направлено електронним повідомленням вимогу на надання додаткових документів. Уповноваженою особою декларанта на вимогу митниці додатково було надано лист відправника № б/н від 20.03.2023, інших документів, зазначених у вимозі митниці, декларантом додатково не було надано. Листом № б/н від 31.03.2023 уповноважена особа декларанта повідомила митницю про те, що до оформлення даної декларації подані всі необхідні документи, протягом 10 днів досилати нічого не буде. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст.57 МКУ, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МКУ. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст.64 МКУ. За основу для обрахунку митної вартості товару № 1 взято інформацію щодо визнаної митної вартості товару згідно митного оформлення, яке вже здійснено за ЕМД від 19.12.2022 №UA403030/2022/028592 на рівні 1,0259 дол. США/кг.». Щодо заявленої вимоги про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Азимут-Трейд» понесених судових витрат на правову допомогу в розмірі 20 000 гривень, то відповідач вказує, що на підтвердження понесених наведених витрат позивачем не надано жодного доказу, а тому дана вимога не підлягає задоволенню; при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів: обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи; відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (а.с.117-125).

Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Ухвалою суду від 16.06.2023р. було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.139).

Відповідно до ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 22.08.2023р. було продовжено строк розгляду даної справи до 29.09.2023р. (а.с.150).

Також і ухвалою суду від 02.10.2023р. було продовжено строк розгляду даної справи до 31.10.2023р. (а.с.155).

Отже, рішення у даній адміністративній справі приймається судом 18.10.2023р. у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при розгляді справи за відсутності учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наданих суду документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Азимут-Трейд" з 19.03.2007 року зареєстроване як юридична особа за адресою: 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Князя Володимира Великого, будинок 18-Б, кімната 2, що підтверджується копією Витягу з ЄДРПОУ, наявною у справі (а.с.14-15).

09.09.2019 між ТОВ «Азимут-Трейд» (як покупцем) та підприємством Safe Agritrade Private Limited (Індія) (як продавцем) був укладений контракт №09, за умовами якого продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим контрактом, поставляти покупцю рис (надалі товар), покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар (а.с.16-20).

Товар, що поставляється повинен бути виготовлений і поставлений партіями у повній відповідності з вимогами, на умовах і за цінами, які вказані в Специфікаціях до цього контракту, які є його невідємною частиною (п.1.2. Контракту).

Згідно з п. 2.2 контракту, якщо інше не вказано у специфікації ціна на товар розуміється згідно з умовами CIF порт Одеса (у відповідності з Інкотермс-2010) і включає в себе вартість навантаження товару у продавця, вартість усіх митних формальностей в країні продавця, вартість сертифікації товару, вартість упаковки, маркування, не включає податки та мита на території України (а.с.16-20).

На підставі вищенаведеного контракту №09 від 09.09.2019 року, 31.03.2023р. на адресу позивача від вказаного вище постачальника надійшов товар згідно специфікації №15 від 18.10.2022 року, а саме: «Зернові культури. - Рис, повністю обрушений, круглий, короткозернистий, Камоліно, середня довжина зерна 5 мм., середня ширина зерна 2,0 мм., вологість - 13.9 % - 135000 кг. Для продовольчих цілей, розфасований у поліпропіленові мішки 5400 шт. по 25 кг., не для роздрібної торгівлі, для подальшого розфасування. Без ГМО. Для харчових, продовольчих цілей. Торгова марка: немає даних. Виробник: SAFE AGRITRADE PRIVATE LIMITED», що підтверджується змістом копії відповідної специфікації та митної декларації (а.с.21,30-31,126).

Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості товару разом із митною декларацією ним були надані всі документи, що підтверджують митну вартість ввезеного товару, які не містять розбіжностей у числових значеннях складової митної вартості товару, містять повні відомості про ціну товару, що підтверджується змістом графи 44 ЕМД №23UA403070000435U9 від 31.03.2023р. (а.с.30-31,126).

З метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням п.3 ст. 53 МКУ, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта було зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч.3 ст. 53 МКУ прошу надати (за наявності) такі додаткові документи: копію митної декларації країни відправлення; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією (а.с.127-зворот).

31.03.2023р. листом б/н декларант повідомив митницю про те, що ним були подані всі документи та протягом 10 днів досилати він нічого не буде (а.с.128).

За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації та додатково наданих на повідомлення митного органу, Митницею було встановлено наступне: 1) в залізничних накладних від 14.03.2023 №№003860, 003834, 003829, 003836, 003838 товар описаний, як довгозернистий повністю обрушений рис, з відношенням довжини до ширини 3 і більше, а згідно митної декларації оформляється: рис, повністю обрушений, круглий, короткозернистий, Камоліно, середня довжина зерна 5 мм., середня ширина зерна 2,0 мм.; 2) у наданому прайс-листі відправника товарів б/н від 18.10.2022 зазначено ціну товару «CAMOLINO RICE» на рівні 550 доларів США за тону на умовах поставки CІF Constanta, однак не вказано терміну дії даного прас-листа; 3) у графі 44 митної декларації вказано договір про перевезення №197-ЮГЛ, у п.5.2. якого вказано про здійснення 100% передоплати послуг, наданих Експедитором протягом 3 (трьох) банківських днів з дати виставлення рахунку Експедитором, проте ні відомості про здійснення передоплати, ні рахунок до митного оформлення надані не були, що підтверджується копією оспорюваного рішення про коригування митної вартості товарів, наявною у справі (а.с.32-33).

Враховуючи виявлені недоліки за результатами розгляду поданих декларантом документів, Митницею було прийнято оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2023/000047/2 від 03.04.2023р., за яким митна вартість ввезених товарів була визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст.64 МКУ. За основу для обрахунку митної вартості товару № 1 взято інформацію щодо визнаної митної вартості товару згідно митного оформлення, яке вже здійснено за ЕМД від 19.12.2022 №UA403030/2022/028592 на рівні 1,0259 дол. США/кг.», що підтверджується копією відповідного рішення (а.с.32-33).

Позивач не погоджується із вищевказаним оспорюваним рішенням відповідача, просить визнати його протиправним та скасувати посилаючись на те, що ним були надані митному органу всі документи, які підтверджують митну вартість ввезеного товару, визначені ст.53 Митного кодексу України та розбіжності вказані митним органом не впливають на визначення митної вартості товару та не можуть бути підставою для витребування додаткових документів у декларанта за приписами ст.ст.52, 53 МК України.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову повністю, виходячи з наступного.

За приписами ч.1 ст.49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У відповідності до вимог ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом УІІ цього Кодексу та цією главою.

Частина 2 ст.53 Митного кодексу України визначає, що документами, які підтверджують митну вартість товарів є: 1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідності до вимог ч.5 ст.53 наведеного Митного Кодексу України встановлено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені у цій статті.

Згідно до ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

У відповідності до вимог ч.3, ч.4 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості ч.1 ст.54 Митного кодексу України.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу ч.3 ст.54 Митного кодексу України.

Згідно до п.2, п.3 ч.4 ст.54 наведеного Кодексу, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, а саме:

- надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

- надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.

При цьому, у відповідності до вимог ч.7 ст.54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

У відповідності до положень ч.1, ч.2 ст.256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Таким чином, тлумачення вищенаведених норм у їх системному зв`язку між собою та з положеннями п.2 ч.4 ст.54, ст. 256 Митного кодексу України дозволяє дійти висновку, що повідомлення про надання додаткових документів, які надсилаються на адресу декларанта, а в подальшому і рішення про коригування митної вартості повинні містити причини (сумніви) неможливості визначення заявленої митної вартості, а надання зазначених у них документів повинно усувати такі причини, при цьому, відмова у митному оформленні повинна бути аргументованою невиконанням вимог, що пов`язані саме з тими причинами, у зв`язку з якими органом доходів і зборів були витребувані додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вищенаведений правовий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постановах від 09.04.2019р. у справі №826/10733/15, від 24.04.2019р. у справі №810/2878/16, від 05.03.2021р. у справі №823/1461/17, від 18.03.2021р. у справі №820/3736/16, від 19.03.2021р. у справі №820/5525/16, яка є обов`язковою до застосування судом першої інстанції згідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, зі змісту оспорюваного рішення про коригування митної вартості товарів від 03.04.2023р. видно, що воно не містить будь-яких конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви саме у числових значеннях складових митної вартості ввезених товарів, у них не наведено причин неможливості визначення митної вартості імпортованих товарів на підставі поданих декларантом документів, не наведено обґрунтування, які саме відомості у наданих документах містять розбіжності, які не дозволяють підтвердити числові значення складових митної вартості імпортованого товару (а.с.32-33).

В той же час, зі змісту проаналізованих судом доданих до митної декларації документів, які були подані для підтвердження визначення декларантом митної вартості ввезеного товару, зокрема, копій зовнішньоекономічного контракту від 09.09.2019 №09, специфікації №15 від 18.10.2022р., пакувального листа від 10.12.2022р., комерційної пропозиції від 18.10.2022р., сертифікату походження товару призначення №М2022122623597 від 26.12.2022р., свідоцтва про страхування, прайс-листа виробника від 18.10.2022р., коносаменту для морського або мультимодального перевезення №ІКТ764242 від 20.12.2022р., рахунку-фактури №SAEX/2223/484 від 10.12.2022р., платіжних доручень в іноземній валюті, листів продавця від 16.02.2023р. та від 20.03.2023р., декларації країни відправника, довідки про вартість міжнародних транспортно-ескпедиційних послуг №03/30.03.2023р. від 30.03.2023р. (перевезення за маршрутом Констанца, Румунія Вадул-Сірет Тернопіль, Україна; сума витрат з міжнародного перевезення до границі території України становить 230438,47 грн.), вбачається, що вони не містили жодних розбіжностей у числових значеннях складової митної вартості товарів, що підтверджується їх змістом (а.с.16-21,26-27,41-48,63-110).

Оскільки під час митного оформлення митницею не було висловлено жодних обґрунтованих сумнівів щодо розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товарів у вищенаведених поданих декларантом документах щодо ціни товару, про що свідчить аналіз змісту повідомлення від митниці та оспорюваного рішення про коригування митної вартості товарів від 03.04.2023р., а тому слід дійти висновку, що наведені документи не містили розбіжностей саме у числових значеннях складових митної вартості товарів.

Отже, у зв`язку з тим, що митний орган не навів жодних обґрунтованих сумнівів щодо неможливості визначення митної вартості товару за поданими декларантом документами, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не мав правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта.

За викладених обставин та з урахуванням аналізу змісту наведених документів та норм митного законодавства, можна дійти висновку, що оспорюване рішення про коригування митної вартості ввезеного товару від 03.04.2023р. є протиправними, так як наведене оспорюване рішення суб`єкта владних повноважень не містить обґрунтованих сумнівів того, що надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх (повних) відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; оспорюване рішення не містить причин неможливості визначення заявленої митної вартості за ціною договору, у ньому також не наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, що передбачено положеннями ч.1, ч.2 ст.256 Митного кодексу України.

Так, відповідачем, у оспорюваному рішенні, було повідомлено позивача про те, що у поданих до митного оформлення документах було виявлено відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме: 1) в залізничних накладних від 14.03.2023 №№003860, 003834, 003829, 003836, 003838 товар описаний, як довгозернистий повністю обрушений рис, з відношенням довжини до ширини 3 і більше, а згідно митної декларації оформляється: рис, повністю обрушений, круглий, короткозернистий, Камоліно, середня довжина зерна 5 мм., середня ширина зерна 2,0 мм.; 2) у наданому прайс-листі відправника товарів б/н від 18.10.2022 зазначено ціну товару «CAMOLINO RICE» на рівні 550 доларів США за тону на умовах поставки CІF Constanta, однак не вказано терміну дії даного прас-листа; 3) у графі 44 митної декларації вказано договір про перевезення №197-ЮГЛ, у п.5.2. якого вказано про здійснення 100% передоплати послуг, наданих Експедитором протягом 3 (трьох) банківських днів з дати виставлення рахунку Експедитором, проте ні відомості про здійснення передоплати, ні рахунок до митного оформлення надані не були, що підтверджується копією оспорюваного рішення про коригування митної вартості товарів, наявною у справі (а.с.32-33).

Разом з тим, як вбачається зі змісту графи 44 ЕМД №23UA403070000435U9 від 31.03.2023р. (а.с.30-31,126), позивачем було надано митному органу всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості ввезеного товару, вичерпний перелік яких визначено у ч.2 ст.53 Митного кодексу України, при цьому, митним органом не вказано яким саме чином вищезазначені виявлені розбіжності впливають на визначення числових значень складової митної вартості товару, з урахуванням надання для митного оформлення товару всіх встановлених законодавством необхідних документів.

Зазначення ж відповідачем у рішенні про коригування митної вартості товару про те, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності не можна вважати належним обґрунтуванням правомірності коригування митної вартості товарів та подальшої відмови у митному оформленні товарів відповідно до вимог п.2 ч.4 ст.54 Митного кодексу України.

З цього приводу Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 20.10.2011р. у справі Рисовський проти України у п.70, п.71 якого Суд підкреслив особливу важливість принципу належного урядування, який, зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. Суд зазначив, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини у відповідності до вимог ч.2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Європи 77 (31) від 28.09.1977 Про захист особи відносно актів адміністративних органів урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до резолюції. Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).

Такими принципами, згідно з додатком до Резолюції, зокрема, є:

- право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред`явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть враховані адміністративним органом;

- виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.

Перелічені принципи частково імплементовані у нормах Митного кодексу України, які передбачають проведення консультацій між митним органом та декларантом, вимогами цього кодексу щодо належного мотивування при витребуванні додаткових документів під час контролю правильності визначення митної вартості, щодо вичерпного роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів.

Втім, обставини даної справи свідчать про відсутність практичної реалізації вказаних принципів в діяльності відповідача.

Відповідна правова позиція узгоджується і з позицією Верховного Суду, яка висловлена у його постанові від 12.04.2018р. у справі №820/2014/17 (адміністративне провадження №К/9901/448/17).

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем не було надано суду жодних доказів та не наведено жодних підстав щодо правомірності не зазначення у оспорюваному рішенні обґрунтованих сумнівів, які б перешкоджали митниці визначити митну вартість товару за заявленою позивачем ціною ціною договору з урахуванням аналізу наданих документів та наведених норм митного законодавства.

Є безпідставними та відхиляються судом аргументи відповідача про те, що в залізничних накладних від 14.03.2023 №№003860, 003834, 003829, 003836, 003838 товар описаний, як довгозернистий повністю обрушений рис, з відношенням довжини до ширини 3 і більше, а згідно митної декларації оформляється: рис, повністю обрушений, круглий, короткозернистий, Камоліно, середня довжина зерна 5 мм., середня ширина зерна 2,0 мм., оскільки, дана обставина жодним чином не впливає на вартість товару та не є розбіжністю. Це спростовується тим, що продавець відправляє контейнер, який маркується та опечатується.

У коносаменті визначається номер контейнера, характеристики товару та код згідно УКТЗЕД - 10063092. Саме такі контейнери в опечатаному вигляді прибувають на митну територію України (Тернопільська митниця) та саме з таким кодом (10063092) розмитнюються.

Так, у даному випадку на митну територію України було імпортовано товар саме той, який виїхав з країни відправлення, що беззаперечно доводиться наданими до суду та поданими до митного органу документами.

Залізниця при перевезенні товару в контейнерах саме через те, що контейнери опломбовані, вказує загальний код товару, у даному випадку (100630), який підходить до будь - якого рису, що не є порушенням.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у документах на товар, який імпортується, немає жодних розбіжностей саме у числових значеннях вартості товару.

Судом критично надається оцінка доводам відповідача про те, що у наданому прайс-листі відправника товарів б/н від 18.10.2022 зазначено ціну товару «CAMOLINO RICE» на рівні 550 доларів США за тону на умовах поставки CІF Constanta, однак, не вказано терміну дії даного прас-листа, так як прайс-лист не є основним документом відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів.

Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів.

Тобто, прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.

Таким чином, суд приходить до висновку, про митним органом помилково застосовано вказані положення для коригування митної вартості товару за інвойсами.

Наведена правова позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у його постанові від 23.10.2020р. у справі №810/690/17, що підлягає врахуванню адміністративним судом за приписом ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, є безпідставними та відхиляються посилання відповідача на те, що у графі 44 митної декларації вказано договір про перевезення №197-ЮГЛ, у п.5.2. якого вказано про здійснення 100% передоплати послуг, наданих Експедитором протягом 3 (трьох) банківських днів з дати виставлення рахунку Експедитором, проте ні відомості про здійснення передоплати, ні рахунок до митного оформлення надані не були, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Одним з яких є, зокрема, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина 6 статті 53 Митного кодексу України).

На підтвердження вартості перевезення оцінюваного товару було надано довідку про вартість міжнародних транспортно-ескпедиційних послуг №03/30.03.2023р. від 30.03.2023р. (перевезення за маршрутом Констанца, Румунія Вадул-Сірет Тернопіль, Україна; сума витрат з міжнародного перевезення до кордону території України становить 230438,47 грн.), яка в повній мірі відображає такі витрати.

Митний орган позбавлений права надавати оцінку господарським договорам на предмет їх належного виконання, крім того, відсутність оплати за послуги перевезення на момент митного оформлення не суперечило вимогам пункту 5 частини 2 статті 53 Митного кодексу України та Митний кодекс України зобов`язує надати саме документ, який містить відомості.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що довідка про транспортні витрати є документом, який в повній мірі відображає числові (розрахунків) відомості.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши з дотриманням вимог ч.2 ст.2 наведеного Кодексу, правомірність прийняття суб`єктом владних повноважень вищенаведеного оспорюваного рішення, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару відповідачем прийняте не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що при прийнятті оспорюваного рішення про коригування митної вартості від 03.04.2023р. відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, були порушені права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування наведеного рішення, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача у наведеній частині підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю.

При прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що згідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати сплачуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

За таких обставин підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Тернопільської митниці на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 7946 грн. 12 коп. понесені позивачем згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів №3041 від 12.05.2023р. (а.с.13,57).

Щодо стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 20000,00 грн., то такі судові витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню судом до 5000,00 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.1ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи - ч.3 ст.132 наведеного Кодексу.

За приписами ч.3, ч.4 та ч.5ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значення справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом для справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами ч.6 наведеної статті.

Так, зі змісту наданих суду копій договору №21/23 про надання правничої допомоги від 20.04.2023р. та розрахунку витрат на правничу допомогу до наведеного договору від 20.04.2023р. вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Азимут-Трейд" та адвокатом Логвіновим С.С. був укладений договір предметом якого є надання правничої допомоги щодо оскарження рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2023/000047/2 від 03.04.2023р., прийнятого Тернопільською митницею (а.с.53-55).

При цьому, згідно п.2 договору №21/23 про надання правничої допомоги від 20.04.2023р. вбачається, що гонорар адвоката складає фіксовану суму у розмірі 20000,00 грн. (а.с.53-54).

Проаналізувавши вищенаведені норми процесуального законодавства, умови договору про надання правової допомоги, зміст наданих послуг за вищенаведеним розрахунком витрат на правничу допомогу, а також і враховуючи незгоду відповідача із розміром витрат на професійну правничу допомогу, що викладена у відзиві, суд приходить до висновку, що обсяг і розмір наданих адвокатом послуг в межах даної справи у загальній сумі 20000,00 грн. не відповідає критеріям розумності та обґрунтованості, оскільки предмет позову не є складним з урахуванням наявної сталої правової позиції, зокрема і Верховного Суду, з даного питання, тому розмір гонорару адвоката є завищеним, а відповідно не є співмірним із предметом позову, виконаних (наведеним адвокатом) послуг згідно змісту розрахунку витрат (а.с.55), тому такі судові витрати на правову допомогу підлягають зменшенню судом до 5000,00 грн.

При цьому, слід зазначити, що посилання в договорі від 20.04.2023р. на фіксований розмір вартості виконаних робіт (тобто, незалежність його від обсягу та витраченого адвокатом часу), порушує вимоги ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Наведена правова позиція узгоджується із правовою позицією Третього апеляційного адміністративного суду, викладеною у його постанові від 20.09.2022р. у справі №160/4007/22.

Також, зменшуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 5000 грн., судом враховується і те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Тобто, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постанові від 27.11.2019р. у справі №160/3114/19, яка підлягає застосуванню адміністративним судом відповідно до положень ч.5ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приймаючи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку, що саме сума судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5000 грн. підлягає відшкодуванню позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень згідно до вимог ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 134, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Азимут-Трейд" до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2023/000047/2 від 03.04.2023р. задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2023/000047/2 від 03.04.2023р., прийняте Тернопільською митницею.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці (46004 м. Тернопіль, вул. Текстильна, 38; код ЄДРПОУ ВП 43985576) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Азимут-Трейд" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Князя Володимира Великого, будинок 18-Б, кімната 2; код ЄДРПОУ 34986223) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 7946 грн. 12 коп. (сім тисяч дев`ятсот сорок шість грн. 12 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. 00 коп. (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

У частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва