Рішення

від 03.10.2023 по справі 340/6247/23

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/6247/23

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дегтярьової С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Керівника Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області (27400, м. Знам`янка, Кіровоградська обл., вул. Братів Лисенків, 5, ЄДРПОУ 02910025)

до відповідача: Відділу освіти Новгородківської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області (28200, смт. Новгородка, Кропивницький район, Кіровоградська обл., вул. Криворізька, 11, ЄДРПОУ 43978946)

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відділу освіти Новгородківської селищної ради щодо не оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під Вершино-Кам`янською філією Ліцею Новгородківської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області за адресою: Кіровоградська область, с. Вершино-Кам`янка, вул. Центральна, 11;

- зобов`язати відділ освіти Новгородківської селищної ради вжити заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під Вершино-Кам`янською філією Ліцею Новгородківської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області за адресою: Кіровоградська область, с. Вершино-Кам`янка, вул. Центральна, 11.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що в порушення норм чинного законодавства відповідачем протягом тривалого часу не вчинено жодних дій, направлених на оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, що знаходиться у користуванні навчального закладу, а відсутність таких документів створює передумови зловживань щодо розпорядження вказаним об`єктом.

Як на підставу звернення до суду з позовом, прокурор послався на відсутність органу, уповноваженого державою звертатися до суду з позовом до органу місцевого самоврядування у спірних правовідносинах.

По суті заявлених позовних вимог прокурор зазначив, що Відділ освіти Новгородківської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області, як орган управління закладом, а також безпосередній розпорядник коштів призначених для освітніх потреб, у порушення вимог Закону України «Про освіту», не ініціював перед засновником закладу питання щодо виділення коштів, необхідних на виготовлення проекту землеустрою та оформлення правовстановлюючих документів будівлі та споруди закладу, та не вирішив питання про виділення відповідних коштів в межах затвердженого кошторису на освітні потреби.

Своєю чергою, у результаті допущеної dідділом бездіяльності, правовстановлюючі документи на земельну ділянку, якою користується заклад не оформлені, державна реєстрація не проведена. Отже, використання земельної ділянки Ліцеєм Новгородківської селищної ради здійснюється із порушеннями вимог чинного законодавства.

Ухвалою від 04.08.2023 відкрито провадження у даній справі (а.с.57-58). Справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався.

Розглянувши в порядку письмового провадження справу, суд встановив наступне.

Ліцей Новгородківської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області є юридичною особою, перебуває у комунальній власності Новгородківської селищної ради (а.с.25).

Відповідно до листа Новгородківської селищної ради від 27.04.2023 року вих.№0327/1018/1, загальна площа приміщень будівлі та споруди Ліцею становить 6419,6 м2 (Кіровоградська область, Новгородківський район, с.Вершино-Кам`янка, вулиця Центральна, 14) (а.с.18).

Відповідно до п.6.1. Статуту, затвердженого рішенням сесії Новгородківської селищної ради 19 серпня 2022 року №2042, майно Ліцею належить йому на праві оперативного управління (а.с.42). За п.6.2. порядок, умови та форми набуття закладом освіти права на землю визначаються Земельним кодексом.

Згідно із інформацією з Реєстру речових прав на нерухому майно про реєстрацію права власності, будівля Ліцею перебуває у комунальній власності територіальної громади Новгородківської селищної ради, про що міститься відповідний запис в реєстрі (а.с.20).

За інформацією селищного голови Новгородківської селищної ради у закладу відсутні будь-які правовстановлюючі документи на земельну ділянку розміром 2177,5 м2. Відсутність документів мотивована тим, що біля території школи знаходиться пам`ятка історії місцевого значення "Братська могила радянських воїнів" (а.с.18-19).

За відомостями Статуту, управління Ліцеєм здійснюється Новгородківською селищною радою, уповноваженим органом та представником якої є відділ освіти Новгородківської селищної ради (а.с.39).

Уважаючи бездіяльність відділу освіти Новгородківської селищної ради протиправною та наявність правових підстав для зобов`язання вжити заходи щодо узаконення земельної ділянки, прокурор звернувся із цим позовом до суду.

У справі, що розглядається, прокурор в адміністративному позові зазначив, що захисту полягають інтереси держави у сфері охорони права на освіту дітей шляхом зобов`язання оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, якою користується навчальний заклад. Крім того, захисту підлягають інтереси держави у сфері охорони права на освіту дітей шляхом створення належних та безпечних умов для здобуття освіти, які порушено протиправною бездіяльністю відповідача.

Суд вважає, що таке обґрунтування є сумісним з розумінням «інтересів держави».

Стосовно наявності підстав, визначених частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру», для представництва інтересів держави у суді у справі, що розглядається, прокурор послався на відсутність органу, уповноваженого державою звертатися до суду з позовом до органу місцевого самоврядування у спірних правовідносинах.

Враховуючи встановлені обставини справи та виходячи з характеру спірних правовідносин, вважає, що прокурором дотримано встановлений статтею 53 КАС України та статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» порядок звернення до суду з позовом для захисту інтересів держави та про наявність підстав для такого захисту.

Стосовно права на звернення до суду з позовом до органу місцевого самоврядування, суд звертає увагу, що особливістю органів місцевого самоврядування як суб`єктів владних повноважень є те, що кожен із таких суб`єктів, з урахуванням положень Конституції України, є самостійним, автономним і не перебуває у підпорядкуванні жодного органу.

Також статтею 20 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 71 цього ж Закону органи виконавчої влади, їх посадові особи не мають права втручатися в законну діяльність органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, крім випадків виконання делегованих їм радами повноважень, та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, позови прокурора до органу місцевого самоврядування, за загальним правилом, подаються з такої підстави, як відсутність суб`єкта, до компетенції якого віднесені повноваження щодо здійснення контролю за правомірністю дій та рішень органів місцевого самоврядування. У такій категорії справ прокурор повинен лише довести, що оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень завдано шкоду інтересам держави.

При цьому інтереси держави, у тому числі, охоплюють інтереси мешканців територіальної громади, оскільки відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Аналогічний висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 810/3894/17, від 28.01.2021 у справі № 380/3398/20, від 20.07.2021 у справі № 480/3093/20, від 05.10.2021 у справі № 380/2266/21, від 18.12.2021 у справі № 804/3740/18, від 02.12.2021 у справі № 320/10736/20, від 23.12.2021 у справі № 0440/6596/18, від 05.05.2022 у справі № 320/6514/18 та від 14.02.2023 у справі № 580/1374/22.

Крім того, суд враховує, що у постанові від 29.11.2022 у справі №240/401/19 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду сформулював висновки про те, що положення статті 53 КАС України у системному зв`язку з положеннями статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо права прокурора на звернення до адміністративного суду з метою захисту інтересів держави в особі територіальної громади необхідно розуміти так:

- прокурор, звертаючись до суду з метою захисту інтересів держави, що охоплюють собою й інтереси певної територіальної громади, фактично діє в інтересах держави; оскільки відсутні чіткі критерії визначення поняття інтереси держави, яке є оціночним, суди під час розгляду кожної конкретної справи повинні встановлювати наявність/відсутність інтересів держави та необхідність їх захисту у судовому порядку;

- прокурор має право самостійно звертатися до адміністративного суду із позовом у разі відсутності органу, який має повноваження на звернення до суду з таким самим позовом; передбачене законами загальне повноваження державного органу на звернення до суду або можливість бути позивачем чи відповідачем у справі, не свідчить про право такого органу на звернення з адміністративним позовом в конкретних правовідносинах, оскільки Законом має бути прямо визначено, у яких випадках та який орган може/повинен звернутися до суду;

- у разі, якщо адміністративні суди доходять висновку про відсутність у прокурора права на звернення з позовом до суду в інтересах держави з підстави наявності органу, що має повноваження на звернення з таким позовом до суду, суди повинні чітко вказати, до компетенції якого саме органу належить повноваження на звернення до суду та яким Законом це право передбачено.

За наведених вище обставин, суд вважає обґрунтованим звернення прокурора з цим позовом. Даний висновок також узгоджується з постановою Верховного Суду від 20 вересня 2023 року (справа № 160/5890/19, адміністративне провадження №К/9901/18998/20).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про освіту» право на безоплатну освіту забезпечується: для здобувачів дошкільної та повної загальної середньої освіти - за рахунок розвитку мережі закладів всіх форм власності та їх фінансового забезпечення у порядку, встановленому законодавством, і в обсязі, достатньому для забезпечення права на освіту.

Згідно із частиною першою 44 Закону України «Про загальну середню освіту» матеріально-технічна база закладів загальної середньої освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно закладів загальної середньої освіти належить їм на правах, визначених законодавством України.

Пунктом «ґ» частини другої статті 92 ЗК України передбачено, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають заклади освіти незалежно від форм власності.

Так, статтею 125 ЗК України визначено, що право власності чи право постійного користування на земельну ділянку виникає після отримання власником або користувачем земельної ділянки документа, що посвідчує таке право, та його державної реєстрації.

Відповідно до частини першої статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Частиною другою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно із частиною першою статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що прокурором пред`явлено позов, зокрема, до відділу освіти Новгородківської селищної ради з огляду на те, що, відділ, як уповноважений орган, є представником власника (розділ 5 Статуту). Відповідно до Положення про відділ освіти Новгородківської селищної ради, що є додатком до рішення Новгородківської селищної ради від 02.12.2020 року №16, до мети, основних завдань та функцій відділу входить: створення умов для здобуття громадянами дошкільної, повної загальної середньої та позашкільної освіти; здійснення управління підпорядкованими закладами освіти, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення; здійснення їх інспектування та підготовки пропозицій до проекту міського бюджету щодо фінансування програм розвитку освіти (а.с.46-51). Згідно із пунктом 3.10.3 Положення до компетенції відділу належать повноваження щодо внесення органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування пропозицій щодо фінансування закладів освіти, участь у формуванні бюджету освітньої галузі.

Положенням відділу освіти Новгородківської селищної ради, що є додатком до рішення Новгородківської селищної ради від 02.12.2020 року №16, а саме - пунктом 1.1 зазначено, що відділ освіти є виконавчим органом Новгородківської селищної ради.

Згідно ст. 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад належить розпорядженнями землями територіальних громад.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 24 Закону № 280/97-ВР органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та керуються у своїй у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Статтею 25 Закону № 280/97-ВР визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно норм ст. 29 вказаного Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Відповідно до ст. 32 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: власні (самоврядні) повноваження, зокрема, щодо управління закладами освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення.

Статтею 33 Закону № 280/97-ВР передбачені повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері регулювання земельних відносин, а саме: власні, зокрема, надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; та делеговані, серед них - здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою; здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частиною 2 ст. 18 Закону України "Про освіту" № 1060-XII, який діяв до 28.09.2017 (далі - Закон № 1060) передбачено, що навчальні заклади, засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Відповідно до ч.1 ст. 63 Закону № 1060 матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 24 ЗК України державним і комунальним сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям надаються земельні ділянки із земель державної і комунальної власності у постійне користування для науково-дослідних, навчальних цілей та ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до ч.1 ст.92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

У відповідності до п. ґ ч.2 ст.92 ЗК України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають заклади освіти незалежно від форми власності.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частиною 1 ст. 50 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 р. № 858-IV встановлено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав є обов`язковою. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

З наведеного видно, що обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки та будівель закладів освіти, є наявність правовстановлюючих документів на таку земельну ділянку і будівлі, оформлені у відповідності до вимог закону. При цьому, відсутність правовстановлюючих документів порушує передбачені державою принципи раціонального й ефективного використання та охорони земель та призводить до неефективного управління земельними ресурсами та землекористуванням.

Аналіз встановлених судом обставин беззаперечно свідчить про те, що на земельну ділянку, якою користується Лецей, відсутні правовстановлюючі документи.

Відповідно до ст. 66 Закону України Про освіту № 2145-VIII, сільські, селищні ради відповідають за реалізацію державної політики у сфері освіти та забезпечення якості освіти на відповідній території, забезпечення доступності дошкільної та початкової освіти; мають право засновувати заклади освіти, реорганізовувати і ліквідовувати їх, забезпечують їх діяльність та розвиток; оприлюднюють офіційну звітність про всі отримані та використані кошти, а також перелік і вартість товарів, робіт, послуг, спрямованих на потреби кожного із заснованих ними закладів освіти, та інші видатки у сфері освіти; здійснюють інші повноваження у сфері освіти, передбачені законом.

Статтею 60 Закону № 280/97-ВР визначено, що територіальним громадам сіл, селищ належить право комунальної власності на заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права. Від імені та в інтересах територіальних громад правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності здійснюють органи місцевого самоврядування.

Таким чином, відповідач, як суб`єкт, який відповідає за матеріально-технічне забезпечення, не виконав покладені на нього вищезазначені нормами повноваження, не оформив право користування земельні ділянку, якою користується Ліцей.

При цьому посилання на те що біля території Ліцею знаходиться пам`ятка історії місцевого значення "Братська могила радянських воїнів" як підстави, яка перешкоджає виготовленню документів на земельну ділянку, якою користується Ліцей, судом не приймається в силу своєї безпідставності.

Відтак, бездіяльність відповідача, у вигляді невиконання вимог норм матеріального права може призвести до зловживань щодо розпорядження зазначеними ділянками, нецільового використання земельних ділянок закладу освіти, створює ризики для нормального функціонування третіх осіб. У зв`язку із цим, діяльність навчальних закладів підлягає приведенню у відповідність до чинного законодавства України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Станом на час розгляду справи, доказів вжиття заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на спірні земельні ділянки та будівлю відповідач до суду не надав.

Враховуючи наведене, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають обставинам справи та підтверджені доказами, а позов - задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки, позивач не поніс судові витрати, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, підстави для розподілу судових витрат на підставі вказаної норми відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 9, 72-77, 139, 241 - 246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправною бездіяльність відділу освіти Новгородківської селищної ради щодо не оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під Вершино-Кам`янською філією Ліцею Новгородківської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області за адресою: Кіровоградська область, с. Вершино-Кам`янка, вул. Центральна, 11.

3. Зобов`язати відділ освіти Новгородківської селищної ради вжити заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під Вершино-Кам`янською філією Ліцею Новгородківської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області за адресою: Кіровоградська область, с. Вершино-Кам`янка, вул. Центральна, 11.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду С.В. ДЕГТЯРЬОВА