Рішення

від 05.11.2007 по справі 40/257пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

40/257пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

05.11.07 р.                                                                               Справа № 40/257пн                               

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Ротар Н.Ю.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Державного комітету України з державного матеріального резерву м.Київ

до відповідача державної холдингової компанії „Жовтеньвугілля” м.Кіровське    

про зобов'язання виконати певні дії

за участю:

представників сторін:

від позивача  Берладин В.В. - представник

від відповідача не з'явився

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлені вимоги про зобов'язання відповідача повернути до державного матеріального резерву матеріальних цінностей за переліком та стягнення штрафу в сумі 4 265 709 грн. 69 коп. та пені в сумі 1 964 096 грн. 36 коп., у зв'язку з незабезпеченням збереження матеріальних цінностей державного резерву та їх самовільним відчуженням.

Неприбуття у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

З'ясувавши  фактичні  обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію  відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представника позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що на відповідальному зберіганні державної холдингової компанії „Жовтеньвугілля” (далі – відповідач) знаходяться матеріальні цінності мобілізаційного резерву, управління яким здійснює Державний комітет України з державного матеріального резерву (далі – позивач), який  відповідно до Указу Президента України № 603/2001 від 07.08.01р. є правонаступником Державного агентства з управління державним матеріальним резервом, та діє на підставі Положення про Державний комітет України з державного матеріального резерву, затвердженого Постановою КМУ № 810 від 08.06.06р.

Факт закладення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на відповідальне зберігання до відповідача підтверджується Номенклатурою накопичення матеріальних цінностей  мобілізаційного резерву, затвердженою наказом Мінвуглепрому СРСР № м-8с від 12.07.1988р.

Представниками Східного контрольно-ревізійного відділення Держкомрезерву 05.01.05р. була проведена контрольна перевірка наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, які знаходяться на відповідальному зберіганні відповідача. В результаті перевірки було встановлено факт незабезпечення збереження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, що підтверджується актом перевірки від 05.01.05р.

Частина матеріальних цінностей, щодо яких було не забезпечено збереження, була повернута відповідачем. Однак, станом на 06.08.07р. відповідачем не повернуто наступні матеріальні цінності мобілізаційного резерву: 1) сталь крупносортна в кількості 0,43 тонн; 2) сталь середньосортна в кількості 1,61 тонн; 3) накладки і підкладки в кількості 10,168 тонн; 4) канати сталеві (трос) в кількості 39,585 тонн; 5) болти колійні в кількості 0,528 тонн; 6) труби зварні водогазопровідні в кількості 37,397 тонн; 7) рукава високого тиску в кількості 0,012 тис.м.; 8) труби вентиляційні в кількості 3,22 тис.м.; 9) бронекабель в кількості 8,551 км.; 10) кабелі шлангові і врубові в кількості 17,117 км.; 11) лісоматеріали на рудникові стояки в кількості 13 511,1 куб.м., загальною вартістю 4 265 709 грн. 69 коп.

У зв'язку з викладеним, позивачем заявлені вимоги про зобов'язання відповідача повернути зазначені матеріальні цінності.

Вартість матеріальних цінностей встановлена, виходячи із цін, що діяли на момент проведення перевірки, тобто станом на 05.01.05р., та підтверджена відповідним актом оцінки майна.

При визначенні ціни позивач користувався висновком незалежних експертів-оцінювачів, що відповідає вимогам ст. 3 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”, згідно якої незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності – суб'єктом господарювання.

У зв'язку з тим, що мало місце неналежне виконання зобов'язань, позивачем відповідно до пунктів 10, 16 статті 14 Закону України „Про державний матеріальний резерв” нараховано штраф в сумі 4 265 709 грн. 69 коп. та пеню в сумі 1 964 096 грн. 36 коп., які він також намагається стягнути з відповідача.

Судом встановлено, що між сторонами у спірний період існували господарські правовідносини, що виникли у спрощений спосіб на основі вільного волевиявлення сторін.

Згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Статтею 11 ЦК України закріплено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до п. 2 цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини, які створюють, змінюють та припиняють певні права та обов'язки сторін у правовідносинах.

Правочином, згідно п. 1 ст. 202 ЦК України, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Статтею 936 ЦК України встановлено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ст. 937 ЦК України письмова форма договору зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, як це визначено у статті 938 ЦК України.   

Статтею 942 ЦК України передбачено, що зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Таким чином у даних спірних правовідносинах зберігання відбулося за приписами спеціальної норми визначеної у Законі України „Про державний матеріальний резерв”.

Пунктом 4 ст. 11 Закону України „Про державний матеріальний резерв” передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності, яким встановлені мобілізаційні та інші спеціальні завдання, зобов'язані забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву згідно із зазначеними завданнями власними силами.

Державний резерв матеріальних цінностей є недоторканим і може використовуватись лише за рішенням Кабінету Міністрів України, як це визначено у ст. 12 Закону України „Про державний матеріальний резерв”

У силу частини першої ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідач засвідчив факт існування зобов'язань по відповідальному зберіганню, надсилаючи на адресу позивача щорічно звіти за формою 12 мр.

Однак, щодо частини матеріальних цінностей, переданих на зберігання було не забезпечено збереження, у в'язку з чим позов щодо зобов'язання відповідача повернути до державного матеріального резерву матеріальні цінності, а саме: 1) сталь крупносортна в кількості 0,43 тонн; 2) сталь середньосортна в кількості 1,61 тонн; 3) накладки і підкладки в кількості 10,168 тонн; 4) канати сталеві (трос) в кількості 39,585 тонн; 5) болти колійні в кількості 0,528 тонн; 6) труби зварні водогазопровідні в кількості 37,397 тонн; 7) рукава високого тиску в кількості 0,012 тис.м.; 8) труби вентиляційні в кількості 3,22 тис.м.; 9) бронекабель в кількості 8,551 км.; 10) кабелі шлангові і врубові в кількості 17,117 км.; 11) лісоматеріали на рудникові стояки в кількості 13 511,1 куб.м., обґрунтовано та підлягає задоволенню.

За неналежне виконання зобов'язань стаття 230 ГК України передбачає відповідальність у вигляді сплати неустойки (штрафу, пені). Відповідно до ст. 231 ГК України сплата неустойки регулюється договором або законом.

Пунктом 10 ст. 14 Закону України „Про державний матеріальний резерв” передбачено, що у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100 відсотків вартості виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження), а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей.

Відповідно до пункту 16 зазначеної статті пеня обчислюється з вартості самовільно використаних матеріальних цінностей, виходячи із подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Оскільки мало місце самовільне використання матеріальних цінностей, позов щодо стягнення штрафу в сумі 4 265 709 грн. 69 коп. та пені в сумі 1 964 096 грн. 36 коп. також обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Державне мито та збір на інформаційне–технічне забезпечення судового процесу, від сплати яких позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход державного бюджету згідно вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України, оскільки відповідач не звільнений від їх сплати.

У задоволенні вимог стосовно вжиття заходів щодо забезпечення позову слід відмовити за тих обставин, що позивачем не доведено суду, що майно, у т.ч. грошові суми, цінні папери, тощо, яке є у відповідача, може зникнути, погіршитися за якістю або зменшитися за кількістю на момент винесення рішення господарським судом.

Суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні. А в разі присутності представника лише однієї сторони - за згодою цього представника. Позивачем надана така згода, тому судом оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення по справі.

На підставі викладеного, керуючись 4 ст. 11, ст. 12, п.п. 10, 16 ст. 14 Закону України „Про державний матеріальний резерв” п. 4 Прикінцевих та перехідних положень, ст.ст. 11, 202, 268, 526, 936, 937, 938, 942 ЦК України, ст.ст. 193, 230, 231 ГК України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 44, 49, 66, 67, 82, 84, частиною третьою ст.85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Зобов'язати державну холдингову компанію „Жовтеньвугілля, 86300, Донецька область, м. Кіровське, вул. Шахтарська, 39, ід. код 00134901, повернути до державного матеріального резерву матеріальні цінності, а саме: 1) сталь крупносортна в кількості 0,43 тонн; 2) сталь середньосортна в кількості 1,61 тонн; 3) накладки і підкладки в кількості 10,168 тонн; 4) канати сталеві (трос) в кількості 39,585 тонн; 5) болти колійні в кількості 0,528 тонн; 6) труби зварні водогазопровідні в кількості 37,397 тонн; 7) рукава високого тиску в кількості 0,012 тис.м.; 8) труби вентиляційні в кількості 3,22 тис.м.; 9) бронекабель в кількості 8,551 км.; 10) кабелі шлангові і врубові в кількості 17,117 км.; 11) лісоматеріали на рудникові стояки в кількості 13 511,1 куб.м., видавши наказ.

3.Стягнути з державної холдингової компанії „Жовтеньвугілля, 86300, Донецька область, м. Кіровське, вул. Шахтарська, 39, ід. код. 00134901, на користь:

-          державного бюджету України (рахунок № 31110106600011, отримувач: Шевченківський РВДК у м. Києві, ід. код 26077968, банк отримувача: УДК у м. Києві, МФО 820019, КЕКД 23030300) штраф в сумі 4 265 709 грн. 69 коп., пеню в сумі 1 964 096 грн. 36 коп., видавши наказ;

-          державного бюджету України держмито в сумі 25 500 грн. 00 коп., видавши наказ та надіславши його для виконання до ДПА у Донецькій області;

-          державного бюджету м. Донецька Ворошиловський р-н, ід. код 34686537, р/р 31216259700004 у ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, збір на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп., видавши наказ.

4.Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                         Підченко Ю.О.                               

Дата підписання рішення, оформленого у відповідності зі ст. 84 ГПК України: 12.11.07р.