Ухвала

від 18.10.2023 по справі 600/3816/22-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

18 жовтня 2023 р. м. Чернівці Справа № 600/3816/22-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Служби у справах дітей Сокирянської міської ради, Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послу) Сокирянської міської ради про визнання протиправними дій та скасування наказу.

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просить:

визнати протиправними дії працівників Служби у справах дітей та Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Сокирянської міської ради щодо відвідування та обстеження її помешкання за адресою АДРЕСА_1 та щодо складання актів обстеження умов проживання та актів (висновків) оцінки потреб сім`ї ОСОБА_1 від 29.06.2022 та від 31.08.2022;

визнати протиправним та скасувати наказ Служби у справах дітей Сокирянської міської ради від 04.07.2022 № 41 про взяття ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на первинний облік дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що 29.06.2022 до її помешкання завітали начальниця служби у справах дітей Сокирянської міської ради Мельник І.Б. та начальниця відділення центру соціальних служб Територіального центру соціального обслуговування Сокирянської міської ради Бабій А.В. та без її дозволу та з особливої зухвалістю, зайшли до їх помешкання нібито для проведення перевірки помешкання та дітей. Крім того, на думку позивача, вказані посадові особи безпідставно та необґрунтовано заявили про те, що в вдома неприбрано, брудно та не дотримано норм санітарної гігієни, хоча такі твердження були неправдиві та надумані. Як стверджує, позивач за наслідками відвідування, складено акт обстеження умов проживання та висновок оцінки потреб сім`ї, датовані 29.06.2022, та підписано позивачем порожні бланки.

На підставі вказаних документів. 04.07.2022, був прийнятий наказ щодо взяття її дітей ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 на первинний облік дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах, у зв`язку з нібито ухилянням від виконання батьківських обов`язків. На переконання позивача, в жодному документі не зазначено, яким чином вона ухиляється від виконання банківських обов`язків та хто саме ухилявся від виконання батьківських обов`язків. Позивач вважає, що дії працівників вищевказаних суб`єктів владних повноважень пов`язаних з здійсненням відвідування її помешкання та складання актів обстеження умов проживання та висновків потреб сім`ї є незаконними та безпідставними.

Позивач також вважає незаконним та необґрунтованим наказ Служби у справах дітей Сокирянської міської ради від 04.07.2022 № 41 щодо взяття її дітей ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 на первинний облік дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах у зв`язку з нібито ухилянням від виконання батьківських обов`язків.

За вказаною позовною заявою відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін (у письмовому провадженні). Звільнено позивача від сплати судового збору.

Цією ж ухвалою витребувано з Служби у справах дітей Сокирянської міської ради, Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послу) Сокирянської міської ради наступні докази: положення про Службу у справах дітей Сокирянської міської ради зі змінами та доповненнями; положення Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послу) Сокирянської міської ради зі змінами та доповненнями; оскаржуваний наказ № 41 від 04.07.2022; всі документи та матеріали, які стосуються спірних правовідносин.

Сторони скористалися правом, передбаченим ст. ст. 163 та 164 КАС України, та подали до суду заяви по суті.

Служба у справах дітей Сокирянської міської ради подала клопотання про закриття провадження у справі 600/2010/22-а посилаючись на постанову шостого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2022 у справі № 320/9333/21, позицією Верховного Суду, викладену у постанові від 29.04.2020 у справі № 420/3347/19, оскільки вважає, що обраний спосіб захисту порушеного права позивачки є неналежним. Спірні правовідносини, що виникли між учасниками у цій справі, не підлягають вирішенню за правилами адміністративного судочинства

На переконання відповідача, спір у цій справі пов`язаний з реалізацією сімейних прав фізичних осіб, зокрема ухиляння особи від виконання батьківській обов`язків, що призвели до складних життєвих обставин дітей. Відповідач у таких відносинах владних управлінських функцій щодо позивачки не здійснює, а є органом, якій виконує свої обов`язки щодо захисту прав та інтересів осіб у сфері сімейних відносин. Спір про захист сімейного права чи інтересу конкретної фізичної особи є не публічним, а приватноправовим. Держава, юридичні особи публічного права можуть бути учасниками сімейних відносин, а розгляд такого спору між ними проводиться за правилами цивільного судочинства.

Аналогічне за змістом клопотання про закриття провадження у справі подано Сокирянською міською радою, структурним підрозділом якої є Служба у справах дітей Сокирянської міської ради.

Клопотання про закриття провадження у справі направлено позивачу через електронний кабінет, а також направлено позивачу на його електронну пошту, зазначену ним у позовній заяві, що підтверджується матеріалами справи.

Позивач аргументів, доводів чи заперечень стосовно закриття провадження у справі до суду не надав.

Розглянувши клопотання про закриття провадження у справі, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (далі - Конвенція), яка з огляду на приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Механізм взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладів освіти, охорони здоров`я, соціального захисту населення, інших закладів та установ під час забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження, під час виявлення, розгляду звернень та повідомлень про таких дітей, забезпечення їх безпеки, а також надання необхідної допомоги з урахуванням потреб визначає Порядок забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2020 № 585 (далі - Порядок № 585).

Згідно п. 2 Порядку № 585 складні життєві обставини, в яких перебуває дитина, - умови, що негативно впливають на життя дитини, стан її здоров`я та розвиток (інвалідність, тяжка хвороба, безпритульність, перебування у конфлікті із законом, залучення до найгірших форм дитячої праці, залежність від психотропних речовин, інші види залежності, жорстоке поводження, зокрема домашнє насильство, у тому числі у разі, коли кривдником є дитина, ухиляння батьків, осіб, які їх замінюють, від виконання своїх обов`язків, обставини стихійного лиха, техногенних аварій, катастроф, воєнних дій чи збройних конфліктів тощо), установлені за результатами оцінювання потреб дитини та її сім`ї у соціальних послугах; суб`єкти виявлення та/або організації соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, заклади освіти, охорони здоров`я, соціального захисту населення, інші заклади та установи, зокрема структурні підрозділи районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення), сільських, селищних рад з питань освіти, охорони здоров`я, соціального захисту населення, здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі тощо, служби у справах дітей, центри соціальних служб, фахівці із соціальної роботи або інші надавачі соціальних послуг, органи Національної поліції, територіальні органи ДСНС та підпорядковані підрозділи, спеціалізовані установи з надання безоплатної первинної правової допомоги, регіональні та місцеві центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, бюро правової допомоги, суди, органи прокуратури, уповноважені органи з питань пробації, інші загальні та спеціалізовані служби підтримки осіб, постраждалих від домашнього насильства та насильства за ознакою статі, відповідно до Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" в межах своїх повноважень (далі - суб`єкти).

За приписами п. 3 Порядку № 585 діяльність суб`єктів спрямована на забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, провадиться з дотриманням таких принципів: повага до честі, гідності дитини та неупереджене ставлення до неї; забезпечення пріоритетності прав, інтересів та безпеки дитини під час здійснення заходів її соціального захисту; належна увага до складних життєвих обставин кожної дитини; недопущення дискримінації дитини; урахування думки дитини під час вирішення питань, що її стосуються; забезпечення конфіденційності інформації про дитину, що перебуває у складних життєвих обставинах, осіб, які її виявили, з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних"; ефективна взаємодія суб`єктів між собою та з інститутами громадянського суспільства.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

При цьому, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Цивільний процесуальний кодекс України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ч. 1 ст. 19 ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у приватноправових правовідносинах, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи особистого немайнового інтересу учасника таких відносин. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Отже, до справ адміністративної юрисдикції належать публічно-правові спори, які виникають, зокрема, з приводу виконання чи невиконання органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою або іншим суб`єктом публічно-владних управлінських функцій і не обумовлені порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Відтак, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з, у тому числі, іншим суб`єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих осіб, відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні (публічно владних) управлінських функцій.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дiй); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу мiж будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та iнтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Наведеними положеннями процесуального закону окреслюється перелік повноважень адміністративного суду при вирішенні питання про правомiрнiсть рiшень, дій чи бездіяльності осіб, яким делеговані повноваження зі здійснення владних (публічно-владних) управлінських функцій. Викладене, на переконання суду, підтверджує відсутність в адміністративних судів правових підстав для вирішення питань про право сімейне у межах оскарження таких дій, рішень чи бездіяльності.

Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рiвнiсть та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Відповідно до змісту позовної заяви видно, що предметом оскарження позивача є дії працівників Служби у справах дітей та Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Сокирянської міської ради щодо відвідування та обстеження її помешкання та щодо складання актів обстеження умов проживання та актів (висновків) оцінки потреб сім`ї її дітей, а також оскарження наказу Служби у справах дітей Сокирянської міської ради від 04.07.2022 № 41 про взяття її дітей на первинний облік дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах.

На переконання суду, у цій справі спір пов`язаний з реалізацією сімейних прав фізичних осіб. Спір про захист сімейного права чи інтересу конкретної фізичної особи є не публічним, а приватноправовим. Держава, юридичні особи публічного права можуть бути учасниками сімейних відносин, а розгляд такого спору між ними проводиться за правилами цивільного судочинства.

Суд наголошує, що якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені рішенням суб`єкта владних повноважень, яке вона вважає неправомірним, і такі наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав або інтересів цієї особи чи пов`язані з реалізацією нею майнових або особистих немайнових прав чи інтересів дітей, то визнання незаконним вказаного рішення і його скасування є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів.

Служба у справах дітей Сокирянської міської ради та Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Сокирянської міської ради у таких відносинах владних управлінських функцій щодо позивача не здійснюють, а є органами, які виконують свої обов`язки з розгляду заяв щодо захисту прав та інтересів дітей, діяльність яких спрямована на забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Більше того, той факт, що відповідачами по справі є Служба у справах дітей та Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Сокирянської міської ради, не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно - правовий.

Указана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 756/4477/18.

Відповідно до ч. 2 - 5 ст. 19 Сімейного кодексу України (далі - СК України) рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 цього Кодексу.

Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду.

У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви.

При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно з ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною 1 ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства").

Частиною 7 ст. 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно з ч. 1 - 4 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Як стверджує позивач в заявах по суті, предметом даного позову є захист його сімейних прав.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Оскільки спірні правовідносини фактично пов`язані із захистом порушеного права на участь у вихованні дітей, визначенні місця проживання дитини, обстеження умов проживання дітей, суд приходить до висновку, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися з урахуванням суб`єктного складу учасників справи за правилами цивільного судочинства.

Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.04.2020 у справі № 420/3347/19.

Окрім того, суд погоджується з доводами відповідача, що спір у цій справі пов`язаний з реалізацією сімейних прав фізичних осіб, зокрема ухиляння особи від виконання батьківській обов`язків, що призвели до складних життєвих обставин дітей. Відповідач у таких відносинах владних управлінських функцій щодо позивача не здійснює, а є органом, якій виконує свої обов`язки щодо захисту прав та інтересів осіб у сфері сімейних відносин. Спір про захист сімейного права чи інтересу конкретної фізичної особи є не публічним, а приватноправовим. Держава, юридичні особи публічного права можуть бути учасниками сімейних відносин, а розгляд такого спору між ними проводиться за правилами цивільного судочинства.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо, справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Оскільки спір у даній справі не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, провадження у справі підлягає закриттю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 19, 238, 248 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Служби у справах дітей Сокирянської міської ради, Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послу) Сокирянської міської ради про визнання протиправними дій та скасування наказу, - закрити.

Згідно ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

У відповідності до ст. ст. 294, 295 КАС України ухвала суду першої інстанції може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя В.К. Левицький