Постанова

від 17.10.2023 по справі 400/3722/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/3722/22

Перша інстанція: суддя Брагар В. С.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Домусчі С.Д.

суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Суднобудівний завод «Океан» на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в частині призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, зобов`язання зарахувати період роботи до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зобов`язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №143150011120 від 26.01.2022 про відмову в частині призначення пенсії позивачу за віком на пільгових умовах за Списком № 2;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати позивачу, до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2, періоди роботи на посаді складальника корпусів металевих суден у цеху №12, 4400 Публічного акціонерного товариства Миколаївський суднобудівний завод Океан за період з 10.02.1988 до 03.03.2014 та у секційно-стапельному цеху №1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Суднобудівний завод Океан за період з 18.02.2019 до 01.10.2020;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву позивача від 19.01.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що трудовий стаж позивача дає право на пільгову пенсію, йому виповнилось 55 років, а тому відповідно до пункту 2 частини 2 до ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування позивач має право на пенсію за віком на пільгових умовах по списку №2. Рішенням ГУ ПФУ в Миколаївській області №143150011120 від 26.01.2022 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 відповідно до статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Відмова обґрунтована тим, що у позивача відсутній необхідний страховий стаж із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2. Однак позивач не погоджується з таким рішенням відповідача, вважає його протиправним та просить скасувати його з зобов`язанням відповідача зарахувати періоди роботи на посаді складальника корпусів металевих суден у цеху №12, 4400 Публічного акціонерного товариства Миколаївський суднобудівний завод Океан за період з 10.02.1988 до 03.03.2014 та у секційно-стапельному цеху №1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Суднобудівний завод Океан за період з 18.02.2019 до 01.10.2020.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року, ухваленим за правиласми спрощеногопозовного провадежння в порядку письмового провадження, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області задоволений повністю.

Визнане протиправним та скасоване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №143150011120 від 26.01.2022 про відмову в частині призначення пенсії за віком ОСОБА_1 на пільгових умовах за Списком № 2.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2, періоди роботи з 10.02.1988 року по 03.03.2014 року на посаді складальника корпусів металевих суден у цеху №12, 4400 Публічного акціонерного товариства Миколаївський суднобудівний завод Океан та періоди роботи з 18.02.2019 до 01.10.2020 на посаді складальника корпусів металевих суден у секційно-стапельному цеху №1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Суднобудівний завод Океан.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.01.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, за Списком №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 992,40 грн., сплачений за квитанцією від 02.08.2022.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Суднобудівний завод «Океан» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення частково та ухвалити нову постанову про часткове задоволення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає про неврахування судом першої інстанції того факту, що відомості щодо умов роботи (повний, неповний робочий час) за період з 18.02.2019 до 01.10.2020 у трудовій книжці позивача відсутні.

Також, апелянт вказує, що документи щодо атестації за вказаний період до заяви про призначення пенсії позивачем не надано.

Позивач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що ОСОБА_1 , в листопаді 2021 року досяг 55 років.

Відповідно до записів в трудовій книжці серії НОМЕР_1 16.02.1988, загальний страховий стаж позивача складає 36 років 10 днів.

ОСОБА_1 працював складальником корпусів металевих суден у цеху №12, 4400 Публічного акціонерного товариства Миколаївський суднобудівний завод Океан у період з 10.02.1988 до 03.03.2014.

Крім того, працював складальником корпусів металевих суден у секційно-стапельному цеху №1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Суднобудівний завод Океан у період з 18.02.2019 до 01.10.2020.

19.01.2022 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

26.01.2022 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийнято рішення №143150011120, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують його зайнятість повний робочий день на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що стаж позивача на посаді за Списком №2 підтверджений належним доказом - записами в його трудовій книжці, і ці дані додаткових підтверджень не потребують.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV визначені принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел (далі - Закон №1058-IV).

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону №1058-ІV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону №1058-ІV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За приписами пункту 2 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і важкими умовами праці на списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вищезазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону і в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05 листопада 1991 року.

Пунктом 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV передбачено, що положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Згідно статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону № 1788-XII, право на пенсію на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За приписами статті 100 Закону № 1788-XII, особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Згідно статті 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктом 1 вищевказаного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Положеннями п. 3 Порядку №637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У відповідності до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Отже, додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Як вбачається з трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 вiд 16.02.1988, позивач працював на суднобудівному заводі Океан:

- запис 2 від 10.02.1988, прийнятий в цех 12 складальником корпусів металевих суден 2 розряду, наказ №14/1 від 11.02.1988;

- запис 8 від 03.03.2014, звільнений за ст. 40 п.1 КЗпП України, наказ №792/к від 03.03.2014 року;

- запис 9 від 18.02.2019, прийнятий складальником корпусів металевих суден до секційно-стапельного цеху №1, наказ №69к від 15.02.2019;

- запис 10 від 13.10.2020, звільнений за ст. 38 КЗпП України, наказ №677к від 01.10.2020 року.

Вищевказані обставини підтверджуються довідками ТОВ Суднобудівний завод Океан про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пільгової пенсії (а.с. 15-30).

З огляду на зазначене, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що стаж позивача на посаді за Списком №2 підтверджений належним доказом - записами в його трудовій книжці, і ці дані додаткових підтверджень не потребують.

Щодо посилання апелянта на відсутність атестації робочих місць, апеляційний суд зазначає таке.

З метою забезпечення соціального захисту працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах наказом Міністерства праці та соціальної політики затверджено від 18 листопада 2005 року №383 затверджено Порядок застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах ( далі - Порядок №383).

Відповідно до пункту 2 Порядку №383, під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

Згідно п. 3 Порядку №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання, згідно Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 та Методичними рекомендаціями. (далі - Порядок №442).

У відповідності до п. 4 Порядку № 442 та п.п. 1.5 п. 1 Методичних рекомендацій, атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Пунктом 6 Порядку № 442 визначено, що атестація робочих місць передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442, проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а зазначила наступне: «…особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці».

Отже, за висновком Великої Палати Верховного Суду, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Враховуючи вищевказане, апеляційний суд зазначає, що особи, які зайняті на пільгових умовах за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2.

Доводи апелянта про те, що позивач не був зайнятий повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці - за Списком № 2, апеляційний суд вважає безпідставними з огляду на наступне.

За змістом пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1), пенсійний орган: реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Зазначенні норми кореспондуються з нормами статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та частини 3 статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Наведене свідчить про те, що пенсійний орган в силу діючого законодавства наділений повноваженнями вимагати відповідні документи від підприємств, організацій та окремих осіб, які були видані ними для оформлення пенсії.

Проте, з матеріалів справи та прийнятого рішення пенсійного органу слідує, що останнім не було вчинено заходів визначених чинним законодавством, для з`ясування усіх обставин наявності у позивача пільгового стажу.

Крім того, згідно з пунктом 3.3 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, надає допомогу особам щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії.

Тобто в цьому випадку відповідачу слід було б врахувати, що якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було недостатньо або на момент розгляду відповідної заяви існує сумнів їх достовірності, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини, чи вчинити інші дії задля забезпечення реалізації позивачем його права на соціальний захист.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням.

Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2-12, 72-78, 242, 257, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Суднобудівний завод «Океан» - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року у справі № 400/3722/22 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, за наявності яких постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 17.10.2023

Суддя-доповідач С.Д. ДомусчіСудді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький