Постанова

від 18.10.2023 по справі 620/8635/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/8635/23 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Аліменка В.О.,

Мельничука В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив Чернігівського міжміського бюро технічної інвентаризації» на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив Чернігівського міжміського бюро технічної інвентаризації» до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив Чернігівського міжміського бюро технічної інвентаризації» звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просило: визнати протиправними та скасувати постанови від 25.05.2023 та від 09.06.2023 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2023 року залишено позовну заяву без руху, з підстав відсутності доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду.

У подальшому, ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2023 року, позовну заяву в частині позовних вимог щодо визнання протиправною та скасування постанови Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 25.05.2023 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 - повернуто позивачу.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції на продовження розгляду.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що лише 15 червня 2023 року позивачем отримано постанову про стягнення виконавчого збору від 25 травня 2023 року, та як наслідок 19 червня 2023 року останній зміг реалізувати своє право на звернення до суду.

На думку апелянта, з огляду на положення підпункту 4 пункту 10-2 Прикінцеві і Перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX: визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

З огляду на вказане, у позивача були наявні поважні причини пропуску строку на звернення до суду з даним позовом.

Згідно частини другої ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час подання апеляційної скарги) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2023 року залишено позовну заяву без руху, з підстав відсутності доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду.

На виконання вимог вказаної ухвали, 22 листопада 2022 року позивач на усунення недоліків позовної заяви подав заяву, в якій зазначив, що спірні постанови від 25.05.2023 та від 09.06.2023 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 були отримані ним лише 15.06.2023, а отже вважає, що строк звернення до суду пропущено з поважних причин.

Повертаючи позовну заяву в частині позовнних вимог щодо визнання протиправною та скасування постанови від 25.05.2023 у виконавчому провадженні НОМЕР_1, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем не усунуто недоліки позовної заяви в частині позовних вимог щодо визнання протиправною та скасування постанову від 25.05.2023 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, тому наявні підстави для повернення позовної заяви.

Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (частина перша статті 5 КАС України).

Згідно з п. 5 частини першої ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

У силу вимог частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною третьої цієї ж статті обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, згідно із приписами статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що приписами чинного законодавства визначено спеціальний десятиденний строк строк звернення до суду.

У свою чергу, наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно частини другої вказаної статті якщо заяву не буде подано особою у зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Таким чином, дотримання строків на подання позовної заяви є однією з умов дисциплінування учасників судового процесу. У випадку ж пропуску строку, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Згідно правової позиції Верховного Суду у постановах від 26.06.2018 у справі №473/653/17, від 18.01.2019 в справі № 576/1434/17, при вирішенні питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд повинен звертати увагу на усі доводи позивача; на тривалість строку, який пропущено; на поведінку позивача протягом цього строку; на дії, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності. Суди повинні гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Визначені процесуальним законом строки, про які зазначено вище, це той орієнтовний період часу, протягом якого позивач мав би проявити інтерес стосовно свого позову, якщо він дійсно зацікавлений у тому, щоб провадження у справі було відкрито, а його спір вирішено. Строк звернення до суду для такої категорії спорів доволі стислий - один місяць, і якщо зважити на характер спірних правовідносин, встановлений строк з одного боку має на меті дисциплінувати позивача, який, якщо він справді зацікавлений у відновленні своїх порушених прав, повинен якомога швидше реалізувати своє право на захист, з іншого боку - є своєрідним бар`єром, який повинен запобігати зловживанню правами і сприяти правовій визначеності правовідносин, які виникають у зв`язку з проходженням публічної служби.

Підсумовуючи зазначене, реалізувати своє право на захист в порядку адміністративного судочинства, потрібно вчасно, а поновити пропущений строк суд може, якщо для цього є поважні і об`єктивні причини.

Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що у відповідності до приписів частини другої статті 287 КАС України позовну заяву у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

У свою чергу, приписи статті 74 Закону № 1404-VIII регулюють оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби не тільки до суду, а й до інших органів.

У відповідності до норм частин першої-третьої, п`ятої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №№1404-VIII (надалі - Закон №1404-VIII) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Зміст наведених правових норм свідчить про встановлення законодавцем декількох способів оскарження рішень, дії чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби - шляхом звернення до суду у встановленому процесуальним законодавством порядку у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів або шляхом подання скарги до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, чи керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

З матеріалів справи вбачається, що предметом даного позову є оскарження постанови від 25.05.2023 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 про стягнення виконавчого збору, та з даним позовом ТОВ «Трудовий колектив Чернігівського міжміського бюро технічної інвентаризації» звернувся до суду 19 червня 2023 року.

Однак, як зазначає позивач, вказану постанову останній отримав лише 15 червня 2023 року, тому строк звернення до суду слід обраховувати лише з вказаної дати.

При цьому, скаржник звертає увагу на те, що документи по виконавчому провадженню НОМЕР_1 були передані працівником Укрпошти представнику іншого підприємства - ТОВ «Трудовий колектив Чернігівського обласного бюро технічної інвентаризації», що підтверджується супровідним листом від 15.06.2023 з відміткою про їх передачу директору позивача - Миненко О.О. (а.с. 35).

У свою чергу, відповідачем обставин отримання позивачем саме 15.06.2023 постанови від 25.05.2023 спростовано не було.

З приводу зазначеного, колегія суддів звертає увагу, що строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи, що у матеріалах справи, окрім супровідного листа від 15.06.2023 про отримання позивачем постанови від 25.05.2023, відсутні будь-які інші належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що позивач мав змогу і повинен був дізнатися до 15.06.2023 про існування оскаржуваної ним в межах даної адміністративної справи постанови державного виконавця і саме з цієї дати необхідно обраховувати строк, встановлений приписами статті 287 КАС на оскарження цієї постанови, тому висновок про повернення даної позовної заяви є передчасним та таким, що винесений з порушенням норм процесуального права.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України - суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді.

Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За правилами частини третьої ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Згідно з ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Отже, враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 25.05.2023 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 - скасувати та направити справу у цій частині до Чернігівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив Чернігівського міжміського бюро технічної інвентаризації» - задовольнити.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2023 року - скасувати, а справу № 620/8635/23 в частині позовних вимог щодо визнання протиправною та скасування постанови Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 25.05.2023 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 направити до Чернігівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді В.О. Аліменко

В.П. Мельничук