Ухвала

від 17.10.2023 по справі 520/6039/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 жовтня 2023 року

м. Київ

справа №520/6039/22

адміністративне провадження № К/990/34041/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів - Желтобрюх І. Л., Шишова О. О.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року у справі №520/6039/22 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Чернівецькій області до Приватного підприємства "МІК+" про стягнення податкового боргу та накладення арешту,

у с т а н о в и в :

До Харківського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління ДПС у Чернівецькій області з адміністративним позовом до Приватного підприємства "МІК+", у якому, з урахуванням уточнення вимог, просило суд:

- стягнути кошти з банківських рахунків та готівки Приватного підприємства «МІК+» в рахунок погашення податкового боргу в сумі 1000000,00 грн до місцевого бюджету Новоселицької територіальної громади Чернівецької області;

- накласти арешт на кошти та інші цінності Приватного підприємства "МІК+", що знаходяться в банку, в межах суми податкового боргу в розмірі 1000000,00 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2022 року відкрито спрощене провадження у справі без виклику сторін.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року, позов задоволено частково: стягнуто з банківських рахунків та готівки Приватного підприємства «МІК+» в рахунок погашення податкового боргу в сумі 1000000,00 грн до місцевого бюджету Новоселицької територіальної громади Чернівецької області, а задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням відповідає стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 7 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження.

Отже, ця адміністративна справа підпадає під критерій, встановлений пунктом 7 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення справи незначної складності.

Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Оцінивши характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, встановивши, що предмет спору не віднесений до переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, колегія суддів вважає, що ця справа є справою незначної складності.

Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається. У касаційній скарзі таких застережень не міститься.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France") від 23 жовтня 1996 року, заява №21920/93; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" ("Brualla Gomes de la Torre v. Spain") від 19 грудня 1997 року, заява №26737/95).

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління ДПС у Чернівецькій області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2023 року у справі №520/6039/22 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Чернівецькій області до Приватного підприємства "МІК+" про стягнення податкового боргу та накладення арешту.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді І. Л. Желтобрюх

О. О. Шишов