Постанова

від 11.10.2023 по справі 370/152/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 370/152/23 Головуючий у І інстанції Косенко А.В.

Провадження № 22-ц/824/6316/2023 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Голуб С.А., суддів: Писаної Т.О., Таргоній Д.О., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 19 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Київхліб Агро» про стягнення заборгованості за договорами оренди,

в с т а н о в и в:

У грудні 2022 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Коломієць Т.М. звернулася до суду з позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Київхліб Агро» (далі - ТОВ «Київхліб Агро») про стягнення заборгованості за договорами оренди.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 19 січня 2023 року позовну заяву повернуто особі, що її подала, на підставі пункту 2 частини четвертої статті 185 ЦПК України у зв`язку зпорушенням правил об`єднання позовних вимог.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач в особі представника - адвоката Коломієць Т.М.подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали,а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції неправильно розтлумачив положення статей 185, 188 ЦПК України, не врахував висновки, що містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 911/414/18 та Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 914/2191/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 908/420/20, від 31 жовтня 2020 року у справі № 922/1359/19 і не звернув уваги, що підстави звернення до суду щодо кожного із 17 однотипних договорів оренди земельних ділянок на території Лишнянської сільської ради Макарівського району Київської області є аналогічними і пов`язані між собою одним способом захисту прав та інтересів позивача, тобто позовні вимоги є однорідними і пов`язані підставою виникнення та поданими доказами.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року у складі: судді-доповідача - ОСОБА_2, суддів: Білич І.М., Слюсар Т.А., відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою від 04 квітня 2023 року призначено її до розгляду у порядку письмового провадження.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного суду від 07 червня 2023 року № 1110/06.1-01/23 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 370/152/23 (а/п 22-ц/824/6316/2023) у зв`язку зі звільненням у відставку судді-доповідача ОСОБА_2 з посади судді Київського апеляційного суду відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 06 червня 2023 року.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного суду від 07 червня 2023 року визначено колегію суддів для розгляду вказаної справи у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Голуб С.А., судді: Писана Т.О., Таргоній Д.О.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

За частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).

Згідно із частиною другою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У зв`язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду про призначення справи до судового розгляду у порядку письмового провадження, перегляд справи в апеляційному порядку здійснено без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про повернення позовної заяви позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки підставами виникнення спірних правовідносин сторін є договори, кожен із яких, незважаючи на однаковий суб`єктний склад та правову природу, породжує різні взаємні права та обов`язки, які хоч і є подібними, але стосуються окремих предметів, врегульованих сторонами окремими договорами, то сумісний розгляд об`єднаних позивачем вимог не лише суперечить приписам статті 188 ЦПК України, але й значно утруднить та сприятиме затягуванню учасниками судового процесу вирішення спору по суті, так як подані в обґрунтування позовних вимог докази, в тому числі ті, на які посилається позивач, є окремими по вказаним договорам. Окрім того, позивач жодним чином не позбавлений права звернутись до суду з вимогами про стягнення заборгованості з окремими позовами по кожному договору окремо.

Проте колегія суддів не може в повній мірі погодитися з такими висновками суду з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 17 січня 2023 року до Макарівського районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «Київхліб Агро» про стягнення заборгованості, в якій позивач просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість за сімнадцятьма однотипними договорами оренди землі, посилаючись на порушення орендарем вимог закону та умов вказаних договорів.

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Аналіз зазначених норм права вказує на те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати участь у судовому процесі. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Водночас потрібно враховувати, що будь-яке суб`єктивне право має межі, оскільки суб`єктивне право є мірою свободи, мірою можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.

Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно з пунктами 4 і 5 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Пунктом 2 частини четвертої статті 185 ЦПК України передбачено, що заява повертається у випадку, коли порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу).

Відповідно до частин першої та другої статті 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами: одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; одного й того самого позивача до різних відповідачів; різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення цивільного спору.

Таким чином, позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Однорідними можуть вважатися позовні заяви, пов`язані однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим самим позивачем до одного і того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного і того самого відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.

У розумінні положень частини першої статті 188 ЦПК України порушення правил об`єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги не пов`язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); не співвідносяться між собою як основна та похідна.

Крім того, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у частині першій статті 188 ЦПК України, проте підпадають під заборони, прямо визначені в частинах четвертій, п`ятій вказаної статті.

Саме встановлення судом наведених обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог, є підставою для повернення позовної заяви з посиланням на положення 2 частини четвертої статті 185 ЦПК України.

Наведене узгоджується з висновками, що містяться у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 905/2043/18 та від 07 грудня 2022 року у справі № 182/1919/22

Як вбачається з матеріалів справи, предмет позову у цій справі стосується стягнення заборгованості по орендній платі за сімнадцятьма окремими договорами оренди земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва, які розташовані на території Лишнянської сільської ради Макарівського району Київської області, укладених 09 березня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Київхліб Агро».

Всі умови договорів є однотипними за виключенням кадастрових номерів та розмірів земельних ділянок.

Підстави звернення позивача до суду щодо кожного із договорів оренди землі є схожими і пов`язані між собою одним і тим способом захисту прав та інтересів.

Позовні вимоги також є однорідними, проте не пов`язані підставою виникнення і поданими доказами.

Суд першої інстанції повернув позовну заяву ОСОБА_1 з підстав порушення останньою правил об`єднання позовних вимог, оскільки пред`явлені вимоги позову не є пов`язаними між собою ані підставою виникнення, адже виникають з різних договорів та стосуються різних земельних ділянок, ані поданими доказами, так як не підтверджуються тими ж самими доказами, що й обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача на підставі кожного із сімнадцяти правочинів. При цьому вимоги за вказаними договорами не є похідними позовними вимогами одна від одної.

Суд зазначив в оскаржуваній ухвалі, що при вирішенні даного спору підлягають встановленню обставини щодо виконання кожного договору у відповідності до умов, визначених у ньому. За поданою позовною заявою фактично підлягають вирішенню сімнадцять окремих спорів між тими ж сторонами. Під час розгляду справи підлягають встановленню обставини щодо виконання відповідачем кожного договору окремо, необхідним є з`ясування чи відповідають дійсності та підтверджуються відповідними доказами вимоги, що виникли по кожному договору, з`ясування обставин щодо належного/неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договорами тощо.

Разом з тим, виходячи з аналізу пункту 2 частини четвертої статті 185 ЦПК України у системному зв`язку з положеннями статті 188 цього Кодексу, у разі порушення правил об`єднання позовних вимог суд з метою виконання завдання цивільного судочинства не має обов`язку повернути позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або за власної ініціативи, надавши позивачу доступ до правосуддя, самостійно роз`єднати позовні вимоги за правилами частини шостої статті 188 ЦПК України та розглянути кожну із заявлених вимог окремо.

Тобто, з урахуванням конкретних обставин, суд має право застосувати положення частини шостої статті 188 ЦПК України як у разі дотримання правил об`єднання позовних вимог, так і у випадку порушення цих правил. Вчинення відповідної процесуальної дії є дискрецією суду, яку він застосовує (або не застосовує) за власним переконанням та з урахуванням конкретних обставин справи.

Проте, у будь-якому випадку, коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна і на них не поширюється дія заборон, визначених у частинах четвертій, п`ятій статті 188 ЦПК України, суд не має підстав для повернення позовної заяви, незалежно від того, чи заявляє позивач клопотання про об`єднання позовних вимог. У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовано позов.

Таким чином, висновок про повернення позовної заяви з підстав порушення правил об`єднання позовних вимог, не може вважатися законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99).

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року та «Нун`єш Діаш проти Португалії» від 10 квітня 2003 року).

У рішенні ЄСПЛ від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України» («Melnyk v. Ukraine») (заява № 23436/03) зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення ЄСПЛ від 21 лютого 1975 року у справі «Golder v. the United Kingdom», серія A № 18, пункт 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та дотримуватися пропорційності між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення ЄСПЛ від 29 липня 1998 року у справі «Guerin v. France», пункт 37).

Отже, оскаржуване судове рішення не ґрунтуються на засадах справедливості, добросовісності і розумності, не відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливості судових процедур, відповідно до яких особа без достатніх та розумних причин не може бути позбавлена права на звернення до суду, оскільки це становитиме порушення права на справедливий суд.

Крім того, виходячи з принципу верховенства права, положень статей 21, 22 Конституції України щодо непорушності конституційних прав особи, положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує права особи на доступ до суду і справедливий розгляд його справи судом та положень статті 15 ЦК України щодо права особи на судовий захист цивільного права та інтересу, очевидним стає висновок про пріоритетність права особи на судовий захист цивільних прав та інтересів, у тому числі в спірних правовідносинах.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що у суду першої інстанції не було обґрунтованих підстав повертати позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Київхліб Агро» про стягнення заборгованості за договорами оренди, позивачу належним чином не було забезпечено реалізацію права на доступ до правосуддя, а тому оскаржуване судове рішення не може вважатися законним та обґрунтованим.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а висновок суду щодо повернення позовної заяви є необґрунтованим та не відповідає нормам діючого законодавства, тому відповідно до положень статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У відповідності до положень статей 141, 382 ЦПК України питання розподілу судових витрат у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції не вирішується, оскільки спір по суті позовних вимог не розглядається.

Керуючись статтями 367 - 369, 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 19 січня 2023 року скасувати, справу № 370/152/23 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 жовтня 2023 року.

Судді: С.А. Голуб

Т.О. Писана

Д.О. Таргоній