Постанова

від 16.10.2023 по справі 753/19828/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 753/19828/21 головуючий у суді І інстанції Шаповалова К.В.

провадження № 22-ц/824/7096/2023 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

16 жовтня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Алма Транс», ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 січня 2023 року у справі за позовом Приватного сервісного підприємства «Ньютон Транс» до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне підприємство «Алма-Транс», про відшкодування вартості майна, яке підлягає передачі після відшкодування завданих збитків, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2021 року ПСП «Ньютон Транс» звернулося до суду з позовом та просило стягнути з ОСОБА_1 залишкову вартість пошкодженого майна, а саме: автомобіля DAF FT 95 XF 480, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який підлягає передачі позивачу, в сумі 105 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01 липня 2017 року в с. Зайчівське, Вітовського району, Миколаївської області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля DAF FT 95 XF 480, д.н.з. НОМЕР_1 , в сцепці з напівпричепом Schmitz, д.н.з. НОМЕР_2 , та автомобілем Volvo FH, д.н.з. НОМЕР_3 . Власником автомобіля Volvo FH є позивач, автомобіль DAF FT 95 XF 480 належить відповідачу ОСОБА_1 та на момент ДТП вказаний автомобіль перебував у користуванні ПП «Алма-Транс» відповідно до договору оренди. Відповідно до страхового акту, матеріальна шкода, завдана внаслідок ДТП склала 329 330 грн. ПСП «Ньютон Транс» відшкодувало збитки потерпілій стороні на виконання судового рішення. В той же час, судом не було вирішено питання про передачу майна після відшкодування шкоди. Оскільки на цей час транспортний засіб DAF FT 95 XF 480, д.н.з. НОМЕР_1 , проданий його власником - відповідачем, позивач просить суд стягнути з відповідача залишкову вартість транспортного засобу в сумі 105 000 грн.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 26 січня 2023 року позов ПСП «Ньютон Транс» задоволено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ПП «Алма Транс» просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги третя особа зазначає, що позивачем не подано суду відповідного документа на підтвердження визначених законом підстав для набуття права власності на пошкоджене майно автомобіль - DAF FT 95XF 480, д.н.з. НОМЕР_1 , зокрема судового рішення щодо визнання за позивачем такого права. Посилання позивача виключно на рішення суду про відшкодування збитків завданих ДТП не може бути підставою для набуття ним права власності на пошкоджене майно, оскільки, як вбачається з самого рішення доля такого майна в межах розгляду справи не вирішувалась, вимоги щодо долі майна, зокрема щодо передачі його ПСП «Ньютон Транс», або визнання права власності, не заявлялись, а відповідно і рішення за такими вимогами не приймались. Саме по собі виконання судового рішення, зокрема щодо відшкодування шкоди завданої ДТП не є підставою для особи, що відшкодовує таку шкоду, на виникнення у неї права власності на пошкоджене та непридатне до використання, однак що має цінність, майно потерпілого. За таких обставин, є безпідставним твердження позивача, з яким по суті погодився суд першої інстанції, про виникнення у нього права на автомобіль DAF FT 95XF 480, д.н.з. НОМЕР_1 . За відсутності у позивача права на вказане майно не можуть бути задоволені і вимоги щодо його передачі позивачу або виплати компенсації в випадку неможливості такої передачі, оскільки відсутнє його порушене право власності, за захистом якого він звернувся. Також, не може бути прийнято до уваги посилання суду, як на підставу для задоволення позову на п. 14 Постанови Пленуму ВССУ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки». Вказаний пункт фактично врегульовує порядок набуття права на майно та свідчить про безпідставність заявленого позову, оскільки протягом розгляду справи № 925/948/19 про відшкодування шкоди завданої ДТП, в тому числі до прийняття 05 серпня 2020 року постанови Північним апеляційним господарським судом, ПСП «Ньютон Транс», як заподіювач шкоди не звертався до суду із відповідною заявою та не порушував питання про передачу йому пошкодженого автомобіля. Крім того, позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження обґрунтованості заявленої до стягнення сум. Позивач просить стягнути залишкову вартість, при цьому, термін залишкова вартість в законодавстві взагалі відсутній. За умови наявності права стягуватись може лише вартість пошкодженого майна, яка визначається шляхом оцінки, однак, такої оцінки не проводилось, відповідне клопотання позивачем не заявлялось, а, отже, суд не мав жодного обґрунтування суми відшкодування. Також, суд, задовольняючи позов, в будь-якому випадку вирішив позов заявлений до неналежного відповідача, а відповідно такий позов не може бути задоволений. Як вбачається з матеріалів справи позовні вимоги про відшкодування шкоди завданої ДТП пред`явлено було до ПП «Алма-Транс» (справа №925/948/19), відповідно ПП «Алма-Транс» є належним відповідачем за заявленим позовом.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач вказує про те, що заперечує проти позову та вважає, що він не є особою, яка може бути належним відповідачем у правовідносинах з яких виник спір. Оскаржуване рішення не містить посилань на жодну норму матеріального права, яка б підтверджувала виникнення у позивача права, за захистом якого він звернувся. Є очевидним, що таким правом, за захистом якого звернувся позивач є право власності на пошкоджене майно, яке, на думку позивача він набув. Задовольняючи позов, суд фактично погодився з наявністю у позивача права власності на залишки т/з DAF FT 95 XF 480, що на момент ДТП належав ОСОБА_1 . Однак, вказане не відповідає дійсності. Судове рішення, яким з позивача стягнуто суму відшкодування не може бути підставою для набуття такого права власності, оскільки така вимога перед судом не ставилась, а відповідно у вказаному рішенні не вирішувалась. За таких обставин, оскільки позивач звернувся за захистом права, яке у нього відсутнє, в позові мало бути відмовлено, однак суд помилково, без врахування фактичних обставин справи прийшов до висновку про його задоволення. Також, судом не наведено жодного належного та допустимого доказу на підтвердження обґрунтованості заявленої до стягнення суми. Посилання суду в обґрунтування визначення розміру відшкодування на те, що такий розмір відповідачем не заперечується, а відповідно не підлягає доказуванню є перекручуванням фактів, оскільки відповідач і третя особа заперечували саму наявність права позивача на отримання будь-якого відшкодування, а відповідно заперечували і будь-яку суму. При цьому, за умови наявності права, стягуватись може лише вартість пошкодженого майна (його деталей та частин) в т.ч. визначена по вартості брухту, яка визначається шляхом оцінки. Однак, така оцінка не проводилась, клопотання про це не заявлялось. Оскільки вирішення питання передачі пошкодженого майна, а відповідно і будь-яких відшкодувань нерозривно пов`язано з вирішенням питання про відшкодування шкоди, та ці питання мають бути вирішені в межах однієї справи, то очевидно, що особою, що є відповідальною за передачу залишків/відшкодування, є та особа, що звернулась до суду з позовом про відшкодування збитків завданих ДТП, та, на відповідній правовій підставі отримала таке відшкодування. Такою особою є ПП «Алма Транс». За таких обставин, ОСОБА_1 не є належним відповідачем по справі.

У відзивах на апеляційні скарги, які є ідентичними за змістом, ПСП «Ньютон Транс» вказує про те, що в даній справі стоїть питання порушення легітимного (законного) очікування позивача на передачу йому майна після відшкодування ним завданих збитків. З огляду на те, що позивачем були відшкодовані завдані збитки, він мав легітимні очікування на передачу йому цього майна. Однак, на момент звернення до суду ПП «Алма Транс» з позовною заявою про відшкодування збитків, завданих внаслідок ДТП, транспортний засіб DAF FT 95 XF 480, реєстраційний номер НОМЕР_1 , був зареєстрований за гр. ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 12 січня 2018 року №5706/18/002513, укладеного у СГ ТОВ «АВТОПРЕСТИЖ ЦЕНТР» (в особі ОСОБА_1). Порушення прав позивача відбулось в момент реалізації спірного автомобіля третій особі, ще до подачі позову до суду та розгляду справи № 925/948/19. Дізнався про порушене право позивач лише 10 серпня 2021 року, отримавши зазначену вище інформацію. Відповідно до викладеного та у зв`язку з відсутністю транспортного засобу, який підлягає передачі позивачу, відповідачу по справі необхідно сплатити залишкову вартість даного транспортного засобу. Також, щодо належного відповідача позивач зазначає, що не зважаючи на те, що рішення у справі №925/948/19 стосувалось ПП «Алма Транс» - власником рухомого майна та відповідно особою, яка порушила право на легітимне очікування ПСП «Ньютон Транс» був саме ОСОБА_1 . Договір оренди закінчився до моменту звернення до суду в 2018 році по справі №925/948/19. І навіть в провадженні №925/948/19 позивач не міг би витребувати від ПП «Алма Транс» майно, оскільки вони були лише орендарями. Проте, по відношенню до позивача саме ОСОБА_1 є особою, яка порушила право на отримання у власність майна, а не ПП «Алма Транс». Апелянти зазначають про неможливість застосування судом п. 14 Постанови ВССУ №4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування школи, завданої джерелом підвищеної небезпеки» через їх твердження про вирішення питання передачі пошкодженого майна тим судом, що розглядає справу про відшкодування шкоди завданої ДТП. Однак, апелянти не враховують те, що фактично, в межах справи № 925/948/19 можна було б вирішити питання про передачу у власність позивача майна, яке не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність (наприклад шляхом подачі заяви про винесення додаткового рішення), якби відповідачем не було порушено права позивача на вирішення такого питання. Апелянти стверджують про відсутність належного та допустимого доказу, який би підтверджував обґрунтованість заявленої до стягнення суми. Разом з тим, із позовною заявою позивачем було подано копію страховою акту СК UNIQA від 09 жовтня 2017 року №00230357. Відповідно до зазначеного страхового акту, складеного на підставі звіту експерта, визначено залишкову вартість ТЗ згідно акту погодження залишків, яка становить 105 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційні скарги задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, 01 липня 2017 року об 11 год. 20 хв. біля будинку № 7 по вул. Дорожній в с. Зайчівське Вітовського району Миколаївської області відбулася дорожньо-транспортна пригода - лобове зіткнення за участю автомобіля DAF FT 95 XF 480, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в сцепці з напівпричепом Schmitz, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та автомобілем Volvo FH, реєстраційний номер НОМЕР_4 , в сцепці з напівпричепом Schwarzmuller SPA, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням громадянина ОСОБА_3 , внаслідок якої автомобіль DAF FT 95 XF 480, який належить громадянину ОСОБА_1 та був в користуванні ПП «Алма Транс» на підставі договору оренди від 04 травня 2017 року, отримав механічні пошкодження передньої центральної частини, про що Управлінням патрульної поліції у м. Києві складено довідку № 301720537921451.

Власником автомобіля Volvo FH, реєстраційний номер НОМЕР_4 , з напівпричепом Schwarzmuller SPA реєстраційний номер НОМЕР_3 є ПП «Ньютон Транс», а громадянин ОСОБА_3 , який кермував цим автомобілем під час скоєння ДТП, перебував у трудових відносинах з відповідачем.

Причиною зазначеної ДТП стали дії водія ОСОБА_3 - порушення ПДР України, про що зазначено в постанові Слідчого управління Головного Управління Національної поліції України в Миколаївській області про закриття кримінального провадження від 31 липня 2017 року.

Постановою Придніпровського районного суду міста Черкаси від 03 листопада 2017 року провадження у справі №711/9339/17 про притягнення ОСОБА_3 (водій позивача) до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку із закінченням строків передбачених ст. 38 КУпАП.

В постанові зазначено, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення вказаний водій не врахував дорожньої обстановки, заснув за кермом, не впорався з керуванням та здійснив зіткнення з автомобілем DAF FT 95 XF 480, реєстраційний номер НОМЕР_1 , чим порушив правила дорожнього руху.

Оскільки відповідно частини шостої статті 82 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою, факт ДТП та вина водія позивача у його вчиненні додаткового доказування не потребують.

Таким чином, винність водія позивача в описаній ДТП не підлягає доказуванню в даному цивільному провадженні.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 10 січня 2020 року у справі № 925/948/19 відмовлено у задоволенні позову приватного підприємства «Алма Транс» до приватного підприємства «Ньютон Транс» про стягнення 289 930,31 грн., як збитків за пошкоджений в ДТП транспортний засіб.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 5 серпня 2020 року апеляційну скаргу ПП «Алма Транс» задоволено частково. Рішення господарського суду Черкаської області від 10 січня 2020 року у справі № 925/948/19 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 229 330 грн. збитків. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства «Ньютон Транс» на користь Приватного підприємства «Алма Транс» 229 330 грн. збитків та 3 439, 95 грн. судового збору за подання позовної заяви.

Під час перегляду рішення місцевого суду судом апеляційної інстанції було встановлено, що згідно звітів від 10 серпня 2017 року № 07-08/17 та від 10 серпня 2017 року № 09-08/17 про визначення вартості матеріального збитку, вартість відновлювального ремонту складає:

- вантажного автомобіля DAF FT 95 XF 480 реєстраційний номер НОМЕР_1 - 327 454,26 грн. та дорівнює ринковій вартості автомобіля в зв`язку з недоцільністю відновлюваного ремонту;

- напівпричепу Schmitz реєстраційний номер НОМЕР_2 - 239 376,77 грн.

Відповідно до страхового акту СК UNIQA від 09 жовтня 2017 року № 00230357, складеного на підставі звіту експерта, вартість відновлювального ремонту (матеріального збитку з урахуванням зносу) внаслідок пошкодження автомобіля DAF FT 95 XF 480, реєстраційний номер НОМЕР_1 у ДТП становить 329 330 грн. При цьому, сума страхового відшкодування становить 100 000 грн.

Згідно зі страховим актом СК UNIQA від 13 грудня 2017 року № 00230358 вартість матеріального збитку завданого внаслідок пошкодження напівпричепу Schmitz, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в ДТП становить 143 434,06 грн., а сума страхового відшкодування при цьому становить 92 633,72 грн.

Також, судом апеляційної інстанції було встановлено, що власником пошкодженого транспортного засобу DAF FT 95 XF 480 реєстраційний номер НОМЕР_1 на момент ДТП був ОСОБА_1 , а законним користувачем ПП «Алма-Транс» на підставі договору оренди від 04 травня 2017 року.

Отже, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України обов`язок ПСП «Ньютон Транс» щодо відшкодування належному користувачу ПП «Алма-Транс» вартість пошкодженого в ДТП транспортного засобу DAF FT 95 XF 480 реєстраційний номер НОМЕР_1 та розмір такого відшкодування не потребує повторного доказування під час розгляду цієї справи.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що аналізуючи зібрані у справі докази в світлі наведених правових норм, враховуючи те, що позивач відшкодував вартість пошкодженого транспортного засобу, з огляду на те, що власник ОСОБА_1 отримав назад від орендаря транспортний засіб після закінчення договору оренди, скористався своїм правом та продав вказаний транспортний засіб, отримавши певні кошти, з огляду на заяву заподіювача шкоди про передачу йому майна, що не може використовуватись за призначенням, та з огляду на те, що вказаний транспортний засіб наразі не може бути переданий, через його продаж власником ОСОБА_2 позовні вимоги щодо стягнення є обґрунтованими.

Однак, апеляційний суд не може погодитись з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частин першої-третьої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини перша, друга статті 1166 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини (стаття 1188 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись до суду з позовом ПСП «Ньютон Транс» вказує про те, що відповідно до страхового акту, матеріальна шкода, завдана внаслідок ДТП склала 329 330 грн. ПСП «Ньютон Транс» відшкодувало збитки потерпілій стороні на виконання судового рішення. В той же час, судом не було вирішено питання про передачу майна після відшкодування шкоди. Оскільки на цей час транспортний засіб DAF FT 95 XF 480, д.н.з. НОМЕР_1 , проданий його власником - відповідачем, позивач просить суд стягнути з відповідача залишкову вартість транспортного засобу в сумі 105 000 грн.

Погоджуючись із зазначеними доводами позивача, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги вказуючи про те, що власник ОСОБА_1 отримав назад від орендаря транспортний засіб після закінчення договору оренди, скористався своїм правом та продав вказаний транспортний засіб, отримавши певні кошти, з огляду на заяву заподіювача шкоди про передачу йому майна, що не може використовуватись за призначенням, та з огляду на те, що вказаний транспортний засіб наразі не може бути переданий, через його продаж власником ОСОБА_2 .

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Статтею 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За положеннями ст. 316, 317, 319 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Частинами 1, 2 ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в чинній редакції транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Враховуючи викладене, у справі, яка переглядається, у страховика виник обов`язок з відшкодування різниці між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, хоча розмір такого відшкодування є меншим від страхової суми (ліміту відповідальності). Вищенаведеною статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено відшкодування страховиком шкоди у розмірі вартості транспортного засобу до ДТП в разі його фізичного знищення.

Подібні висновки були зроблені також в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 серпня 2018 року у справі № 209/3145/15-ц, від 05 серпня 2020 року у справі № 362/3680/17, в яких так само, як і у справі, що переглядається, за обставин визнання транспортного засобу фізично знищеним, коли сума страхової виплати не покривала у повному обсязі заподіяної шкоди, Верховний Суд виходив з того, що винні в ДТП особи зобов`язані відшкодувати потерпілим різницю між розміром завданої шкоди (при тому, що до цього розміру не входить вартість залишків транспортного засобу) і сумою страхової виплати.

При ухваленні рішення про компенсацію шкоди за статтею 1194 ЦК України з урахуванням вимог вищезгаданої статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в суду відсутні підстави зобов`язувати потерпілого передати залишки транспортного засобу особі, яка застрахувала свою цивільну відповідальність (винному).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, розгляд справи щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП відбувався господарським судом Черкаської області (справа №925/948/19). За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку Північним апеляційним господарським судом 05 серпня 2020 року прийнято постанову, якою стягнуто з ПСП «Ньютон Транс» на користь ПП «Алма Транс» 229 330 грн. завданих збитків. Постанова апеляційного суду є чинною, рішення господарського суду набрало законної сили.

Позивач ПСП «Ньютон Транс» приймав участь в розгляді справи господарським судом та не був позбавлений можливості ставити питання про зменшення розміру відшкодування на суму, що відповідає вартості залишків фізично знищеного транспортного засобу. Однак, цього не зробив та погодився з постановою Північного апеляційного господарського суду, який визначив суму відшкодування за спричинену шкоду без врахування вартості залишків.

При цьому, позивач не звернув уваги, що шкода в повному обсязі відшкодована саме ПП «Алма-Транс», а, відтак, вважаючи вказане рішення незаконним в цій частині через неврахування вартості залишків, позивач не був позбавлений можливості його оскаржити в касаційному порядку з цих підстав.

Однак, постанову Північного апеляційного господарського суду від 05 серпня 2020 року позивач з цих підстав не оскаржував та вирішив подати новий позов до власника знищеного транспортного засобу, якому шкода за його пошкодження не відшкодовувалась.

Крім того, позивач не звернув уваги, що фактично він просить стягнути з власника транспортного засобу вартість залишків, яка була включена до розміру відшкодування шкоди, яка була стягнута на користь ПП «Алма Транс».

Задоволення позову в редакції, на якій наполягає позивач, фактично призведе до стягнення з власника транспортного засобу його вартості, в той час як жодного відшкодування він не отримував. Отже, мова йде про безпідставне стягнення з власника транспортного засобу його вартості за відсутності будь-якого відшкодування на його користь за пошкодження його транспортного засобу.

Таким чином, позовні вимоги ПСП «Ньютон Транс» є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Крім того, апеляційний суд погоджується з доводами відповідача та третьої особи, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем у зазначеній справі з підстав викладених вище, що є самостійною підставою до відмови у задоволенні позову.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Відповідна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц.

На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність підстав до задоволення позову. Висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на наявних у справі доказах, що в силу вимог ст. 376 ЦПК України є підставою до скасування рішення та ухвалення нового судового рішення по суті вимог позивача.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі апеляційної скарги відповідач ОСОБА_1 та третя особа ПП «Алма-Транс» сплатили судовий збір по 3 405 грн. кожен. Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційних скарг, сплачений відповідачем та третьою особою судовий збір підлягає стягненню на їх користь з позивача у зазначеному розмірі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Приватного підприємства «Алма Транс», ОСОБА_1 , задовольнити.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 січня 2023 року скасувати та прийняти постанову.

У задоволенні позову Приватного сервісного підприємства «Ньютон Транс» до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне підприємство «Алма-Транс», про відшкодування вартості майна, яке підлягає передачі після відшкодування завданих збитків відмовити.

Стягнути з Приватного сервісного підприємства «Ньютон Транс», місцезнаходження: вул. Смілянська, 133, м. Черкаси, ідентифікаційний код - 30842380, на користь ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_5 , судовий збір у розмірі 3 405 (три тисячі чотириста п`ять) гривень.

Стягнути з Приватного сервісного підприємства «Ньютон Транс», місцезнаходження: вул. Смілянська, 133, м. Черкаси, ідентифікаційний код - 30842380, на користь Приватного підприємства «Алма-Транс», місце знаходження: вул. Вавілових, 16/12, кв. 12, м. Київ, ідентифікаційний код - 36593252, судовий збір у розмірі 3 405 (три тисячі чотириста п`ять) гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Судді Фінагеєв В.О.

Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.