Рішення

від 04.10.2023 по справі 946/8212/22

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 946/8212/22

Провадження № 2/946/1287/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2023 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючогосудді Пащенко Т.П.,

при секретаріТоптигіній О.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Адміністрація Державної прикордонної служби України, Південне регіональне управління Державної прикордонної служби України (військова частина № НОМЕР_1 ), Ізмаїльська районна державна адміністрація Одеської області, Ізмаїльська міська рада Ізмаїльського району Одеської області, Ізмаїльський районний відділ поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, Одеська обласна прокуратура, Головне управління Національної поліції в Одеській області, Одеська обласна державна адміністрація про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , треті особи Адміністрація Державної прикордонної служби України, Південне регіональне управління Державної прикордонної служби України (військова частина № НОМЕР_1 ), Ізмаїльська районна державна адміністрація Одеської області, Ізмаїльська міська рада Ізмаїльського району Одеської області, Ізмаїльський районний відділ поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, Одеська обласна прокуратура, Головне управління Національної поліції в Одеській області, Одеська обласна державна адміністрація про зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що відповідач ОСОБА_2 наразі активно використовує підроблені документи на ім`я ОСОБА_3 на так званий «пором ОСОБА_4 », чим завдає їй глибокої моральної шкоди, а також створює реальні загрози для її життя та здоров`я, а також для національної безпеки України, національної безпеки країн Європейського Союзу та НАТО через використання підроблених документів ім`я ОСОБА_3 на так званий «пором ОСОБА_4 » на ділянці Державного кордону України (особливо під час воєнної агресії Росії проти України). Крім того, внаслідок використання відповідачем підроблених документів на ім`я ОСОБА_3 на так званий «пором " ОСОБА_4 "», який використовується на підставі підроблених документів (у тому числі на ділянці Державного кордону України), створюється небезпека для життя та здоров`я невизначеній кількості жителів Ізмаїльського району Одеської області. Крім того, внаслідок використання відповідачем підроблених документів на ім`я ОСОБА_3 на так званий «пором ОСОБА_4 », який використовується на підставі підроблених документів (у тому числі на ділянці Державного кордону України), створюється небезпека для життя та здоров`я невизначеній кількості жителів Одеської області. Крім того, відповідач ОСОБА_2 завдав та продовжує завдавати позивачці глибокої моральної шкоди, а також шкоди обороноздатності та національним інтересам України (особливо під час воєнної агресії Росії проти України) через завідомо неправдиві публічні твердження відповідача ОСОБА_2 про те, що документи на так званий «пором «Кислицький» на ім`я ОСОБА_3 , начебто не є підробленими. Крім того, вказані вище дії та бездіяльність відповідача мають виключно умисний характер та цілеспрямовано здійснюється відповідачем з метою: 1. Використання підроблених документів на ім`я ОСОБА_3 так званий «пором ОСОБА_4 » відповідачем та нашими особами. 2. Використання так званого «порому Кислицький» з використанням підроблених документів на ім`я ОСОБА_5 відповідачем та іншими особами. 3. Легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом з використанням так званого «порому Кислицький» на підставі підроблених документів на ім`я ОСОБА_3 . 4. Підриву обороноздатності та обороноспроможності України. 5. Сприяння організації нелегального (незаконного) каналу постачання через Державний кордон України предметів (включаючи заборонені предмети, зброю, наркотичні засоби) в Ізмаїльському районі Одеської області. 6. Сприяння організації нелегального (незаконного) каналу торгівлі людьми в Ізмаїльському районі Одеської області. 7. Посягання на перспективи європейської інтеграції України. 8. Посягання на перспективи євроатлантичної інтеграції України. 9. Підриву авторитету державної влади в Ізмаїльському районі Одеської області. Позивачка зазначає, що внаслідок умисних дій відповідача, пов`язаних з використанням підроблених документів на так званий «пором Кислицький», в Ізмаїльському районі Одеської обласні створено вкрай негативну й небезпечну криміногенну обстановку, оскільки безкарне використання відповідачем та іншими особами підроблених документів на так званий «пором Кислицький» вкрай негативно впливає на стан правопорядку в Ізмаїльському районі Одеської області та Одеській області в цілому, створює для жителів Ізмаїльського району Одеської області та Одеської області хибне враження про начебто відсутність державної влади в районі та сприяє вчиненню злочинів необмеженою великою кількістю осіб. Незаконні дії відповідача, пов`язані з використанням підроблених документів на так званий «пором Кислицький», сприяє підвищенню рівня злочинності в районі та в області, внаслідок чого позивачці завдається моральна шкода як жителю Ізмаїльського району Одеської області, адже через підвищення рівня злочинності в районі вона має постійний нервовий стрес.

З урахуванням викладеного позивачка просить суд:

- зобов`язати відповідача утриматися від використання у будь-якій формі підроблених документів на ім`я ОСОБА_3 на так званий «пором ОСОБА_4 », а саме: 1) так званий «Акт технічного нагляду судна» від 15.11.2015 за підписом ОСОБА_6 ; 2) так званий «Договір купівлі-продажу судна» від 14.02.2003, начебто підписаний ОСОБА_3 та ОСОБА_7 ;

- зобов`язати відповідача припинити використання у будь-якій спосіб підроблених документів на ім`я ОСОБА_3 на так званий «пором ОСОБА_4 », а саме: 1) так званий «Акт технічного нагляду судна» від 15.11.2015 за підписом ОСОБА_6 ; 2) так званий «Договір купівлі-продажу судна» від 14.02.2003, начебто підписаний ОСОБА_3 та ОСОБА_7 ;

- враховуючи остаточно доведений факт підроблення документів на ім`я ОСОБА_3 на так званий «пором « ОСОБА_4 »», а саме: 1) так званий «Акт технічного нагляду судна» від 15.11.2015 за підписом ОСОБА_6 ; 2) так званий «Договір купівлі-продажу судна» від 14.02.2003, начебто підписаний ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , зобов`язати відповідача публічно спростувати твердження про те, що вказані вище документи не є підробленими.

Постановити окрему ухвалу за фактом підроблення документів на ім`я ОСОБА_3 на так званий «пором ОСОБА_4 », а саме: 1) так званого «Акту технічного нагляду судна» від 15.11.2015 за підписом ОСОБА_6 ; 2) так званого «Договору купівлі-продажу судна» від 14.02.2003, начебто підписаний ОСОБА_3 та ОСОБА_7 .

Ухвалою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Пащенко Т.П. від 12.12.2022 року прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі та розпочато підготовче провадження у справі (а.с.247 т.1).

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20.03.2023 року у задоволенні клопотань ОСОБА_1 про залучення у якості співвідповідачів по справі ГУ Національної гвардії України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області, Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, Ізмаїльського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, Одеської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Одеській області, Одеської обласної державної адміністрації, Міністерства внутрішніх справ України відмовлено (а.с.14-15 т.4).

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05.06.2023 року у задоволенні клопотань ОСОБА_1 про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, а саме, Головного управління Національної гвардії України, МВС України, Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України (Військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_1 ) відмовлено (а.с.94-95 т.4).

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05.06.2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів по справі відмовлено (а.с.96-97 т.4).

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05.06.2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні (а.с.98 т.4).

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 04.10.2023 року у задоволенні клопотань ОСОБА_1 про залучення третіх осіб без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, а саме, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , Вищої ради правосуддя, відмовлено.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи була сповіщена належним чином шляхом направлення судових повісток на офіційну електронну адресу, про причини не явки не повідомила.

Відповідач та його представник - адвокат Арнаут А.Г. в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце судового засідання були сповіщені належним чином. Від представника надійшла заява в якій він просить суд провести розгляд справи за його відсутністю та за відсутністю відповідача, у задоволенні позовних вимог просить відмовити (а.с.246 т.4).

27.01.2023 року відповідач надав суду відзив на позовну заяву від 27.01.2023 року (а.с.146-150 т.2), в якому вказав, що оскільки підробка документів є правопорушенням за яке передбачена кримінальна відповідальність, остаточне доведення факту підроблення документів повинно відбуватися виключно за результатом розгляду кримінального провадження та винесення обвинувального вироку, в той час як позивачка не надала суду жодних доказів на підтвердження факту наявності обвинувального вироку, яким підтверджено підроблення документів. Також, позивачкою не надано доказів на підтвердження того яким саме чином ним активно використовуються підроблені документи та відповідно на підтвердження вказаних обставин не наводиться жодних доказів. Так само, позовна заява не містить відомостей про які саме публічні твердження йдеться в позовній заяві та відповідно на підтвердження цих обставин не наводиться жодних доказів, окрім голослівних тверджень. Також зазначив, що аналіз позовної заяви дозволяє дійти висновку про відсутність відомостей про конкретне право позивачки, яке нібито було порушено ним, а отже й про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Представники третіх осіб в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце судового засідання були сповіщені належним чином.

Сторони про розгляд справи на 04.10.2023 року були сповіщені належним чином шляхом направлення судових повісток на офіційні електронні адреси сторін, у судове засідання не з`явилися.

Суд зазначає, що суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п`ята статті 14 ЦПК України).

Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в обов`язковому порядку.

Інші особи реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в добровільному порядку (частина шоста статті 14 ЦПК України).

Зміст вказаної процесуальної норми свідчить про те, що для цілей ЦПК України офіційною електронною адресою є електронна адреса, зареєстрована в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Вказаний висновок також узгоджується із правовою позицією щодо належного виклику учасника справи засобами електронної пошти, викладеною Верховним Судом у постановах від 01.06.2022 року у справі № 761/42977/19 та від 26.10.2022 року у справі № 761/877/20.

При цьому, згідно ч.5 ст. 130 ЦПК України, вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

Крім того, Верховним Судом у постанові від 20.01.2023 року у справі №465/6147/18 зазначено, що якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них.

З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки, практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07.07.1989 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.11.2022 року у справі № 759/14068/19.

Клопотань про відкладення, з поважних причин, розгляду справи, від сторін чи інших учасників справи до суду не надходило.

Згідно з ч. 3ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Крім наявних прав, особи, що беруть участь у справі, наділені також певними обов`язками, що кореспондують процесуальним правам інших осіб, та дають змогу здійснювати ефективний розгляд справи судом. При цьому процесуальні права і обов`язки будь-якої особи, яка бере участь у справі, не можуть визнаватися більш або менш важливими ніж права і обов`язки іншої особи, яка бере участь у справі.

Відповідно ч. 2ст. 43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ч. 1, ч. 4ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Відповідно ч. 1ст. 58 ЦПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Відповідно ч. 1ст. 64 ЦПК України, представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

Згідно ч. 3ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Статтею 223 ЦПК Українипередбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Права на розгляд справи судом протягом розумного строку належать як позивачу, так і відповідачу.

Частиною 4статті 10 ЦПК Українивизначено, що суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у як найшвидшому вирішені справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, викладення правової позиції сторін у заявах по суті справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності позивачки та інших учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Вказані норми матеріального права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Разом з цим, приписами процесуального права також визначено (стаття 4 ЦПК України), що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З огляду на вказані положення статті 4 ЦПК України і статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення.

Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-186гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18) та від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).).

Як неодноразово звертав увагу Верховний Суд, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

У постанові ВП ВС від 02.02.2021 № 925/642/19 зроблені такі висновки: порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Згідно ч.5 ст. 177 ЦК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

У відповідності до положень ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як визначено в ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачка обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідачем - ОСОБА_2 , використовуються підроблені документи, що завдає їй глибокої моральної шкоди, а також створює реальні загрози для її життя та здоров`я, а також для національної безпеки України, національної безпеки країн Європейського Союзу та НАТО через використання підроблених документів ім`я ОСОБА_3 на так званий «пором Кислицький» на ділянці Державного кордону України (особливо під час воєнної агресії Росії проти України), а також створює небезпеку для життя та здоров`я невизначеній кількості жителів Ізмаїльського району Одеської області, та невизначеній кількості жителів Одеської області, у зв`язку з чим вона просить суд зобов`язати відповідача утриматися від використання підроблених документів, зобов`язати припинити їх використання у будь-який спосіб та зобов`язати відповідача публічно спростувати твердження про те, що вказані вище документи не є підробленими.

Водночас, позивачкою не надано допустимих та належних доказів на підтвердження факту завдання їй шкоди та яким чином використання відповідачем зазначених нею документів порушує її право чи охоронюваний законом інтерес.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позивачкою не надано допустимих та належних доказів на підтвердження факту завдання їй шкоди діями відповідача і порушення її права чи охоронюваного законом інтересу.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача публічно спростувати твердження про те, що так званий «Акт технічного нагляду судна» від 15.11.2015 року за підписом ОСОБА_6 та так званий «Договір купівлі-продажу судна» від 14.02.2003 року, начебто підписаний ОСОБА_3 та ОСОБА_7 не є підробленими, суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 28, 68 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності та ніхто не може бути підданий такому поводженню, що принижує його гідність. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

У частині першій статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

Відповідно до пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" № 1 від 27 лютого 2009 року, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи спір про спростування недостовірної інформації, у своїй постанові від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (провадження 12-110гс19) зазначила, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Суд, реалізуючи завдання цивільного судочинства, закріплені у ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України повинен надати правову оцінку саме цим конкретним підставам, оскільки з урахуванням вимог і заперечень сторін, обставин, на які посилаються інші особи, які беруть участь у справі, а також норм права, які підлягають застосуванню, суд визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору, і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню.

Суд оцінює правовідносини, факти та обставини, які вже відбулися в минулому та надає їм правову оцінку в процесі судового розгляду конкретної справи, який обмежується предметом і підставами позову.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В межах судового розгляду справи позивачкою не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, що інформація, яку позивачка просить спростувати порушує її особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає їй повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 року у справі № 910/6091/19 та від 29.08.2023 року у справі №910/5958/20).

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне в задоволенні позовних ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Адміністрація Державної прикордонної служби України, Південне регіональне управління Державної прикордонної служби України (військова частина № НОМЕР_1 ), Ізмаїльська районна державна адміністрація Одеської області, Ізмаїльська міська рада Ізмаїльського району Одеської області, Ізмаїльський районний відділ поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, Одеська обласна прокуратура, Головне управління Національної поліції в Одеській області, Одеська обласна державна адміністрація про зобов`язання вчинити певні дії, відмовити.

Щодо вимог позивачки про винесення судом окремої ухвали, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні таких вимог у зв`язку з відсутністю підстав, передбачених ст. 328 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 82, 83, 95, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , до ОСОБА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 , треті особи Адміністрація Державної прикордонної служби України, адреса місцезнаходження юридичної особи: 01034, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 26, Південне регіональне управління Державної прикордонної служби України (військова частина № НОМЕР_1 ), адреса місцезнаходження юридичної особи: 65014, Одеська область, м. Одеса, вул. Жуковського, буд. 1, Ізмаїльська районна державна адміністрація Одеської області, адреса місцезнаходження юридичної особи: 68600, Одеська область, Ізмаїльський район, м. Ізмаїл, просп. Незалежності, буд. 62, Ізмаїльська міська рада Ізмаїльського району Одеської області, адреса місцезнаходження юридичної особи: 68600, Одеська область, Ізмаїльський район, м. Ізмаїл, просп. Незалежності, буд. 62, Ізмаїльський районний відділ поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, адреса місцезнаходження юридичної особи: 68600, Одеська область, Ізмаїльський район, м. Ізмаїл, вул. Михайлівська, буд. 27, Одеська обласна прокуратура, адреса місцезнаходження юридичної особи: 65026, Одеська область, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 3, Головне управління Національної поліції в Одеській області, адреса місцезнаходження юридичної особи: 65080, Одеська область, м. Одеса, вул. Академіка Філатова, буд. 15-А, Одеська обласна державна адміністрація, адреса місцезнаходження юридичної особи: 65032, Одеська область, м.Одеса, просп. Шевченка, буд. 4, про зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Т.П.Пащенко